Ухвала суду № 51541644, 22.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р.Справа № 820/6748/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Д Русанової В.Б.

представника позивача Клімчука С.М.

представника відповідача Беженського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. по справі № 820/6748/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001261501 від 21.05.2015 року.

Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі Відповідач), не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що привело до невірного вирішення справи.

Позивачем подано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "УМТК" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.02.2015 року 233/20-23-15-01-09/31797087 (а.с. 20-35).

За висновками акту перевірки ТОВ "УМТК" порушено вимоги п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено в декларації за листопад 2014 року заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 89577, 00 грн.

23.03.2015 року Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000391501 (а.с.33).

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 08.05.2015 року №838/10/20-40-10-04-14 податкове повідомлення - рішення № 0000391501 від 23.03.2015 року скасовано в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 34 949,00 грн, в іншій частині рішення залишено без змін (а.с. 40-44).

21.05.2015 року відповідачем, з урахуванням рішення від 08.05.2015р., прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001261501 за формою "В-4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 54 628 грн. (а.с. 45).

Підставою зменшення від'ємного значення суми з ПДВ позивачу слугували висновки податкового органу про наявність недоліків в товарно-транспортних накладних, та як наслідок не підтвердження факту придбання товарів позивачем у ТОВ "Південтрансбудкомплект", ТОВ "ТПК "Херсонський ливарний завод", ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано первинні документи в підтвердження виконання договорів та формування податкового кредиту, податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну як обов'язковий безумовний доказ реальності здійснених господарських операцій. Недоліки при заповнені накладної не дають підстав вважати нікчемним договір, укладений між суб'єктами господарювання, а тому податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та визнається сторонами по справі що, основним видом діяльності позивача є виробництво частин для колісних тракторів (а.с. 12).

Так, 03.01.2014р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Південтрансбудкомплект" (продавець) укладено договір № 9 за умовами якого позивач придбав металопродукцію (труби) (а.с. 49-50).

На виконання умов цього договору між позивачем та ТОВ ВКФ «Союз СВ» укладено договір про надання експедиційних послуг № 12/1210 від 10.12.2013 року (а.с. 171, 172).

На підтвердження виконання договору як до податкової перевірки так і суду позивачем надано первинні документи, зокрема договори, податкові накладні, розрахунки, накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості. (а.с. 52-67).

Також, 21.03.2013 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК "Херсонський ливарний завод" (виконавець) укладено договір № 63 за умовами якого позивач придбав виливки з сірого чавуну (а.с.68-69).

На виконання умов цього договору між позивачем та ТОВ «ТК»Агротрейд» укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 080114-5 від 08.01.2014 року (а.с. 168, 169).

На підтвердження виконання цього договору як до податкової перевірки так і суду позивачем надано первинні документи, зокрема договір, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відомості про вантаж. (а.с. 70-77).

Крім того, між позивачем (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" (постачальник) укладено договір на виготовлення продукції №43000/11/0016 від 02.02.2011 року, за умовами якого позивачу, з давальницької сировини, виготовлено продукцію (шестерні, корпус) (а.с. 78-80).

Фізичне переміщення придбаного товару, згідно договору, здійснено силами замовника, що підтверджується товарно-транспортною накладною.

На підтвердження виконання договору позивачем надано як до перевірки, так і до суду договір, додаткові угоди до нього, видаткові накладні, товарно-транспортну накладну, податкові накладні, виписки з банку. (а.с. 81-90).

Придбаний товар позивачем оплачено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Південтрансбудкомплект", ТОВ "ТПК "Херсонський ливарний завод", ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", оприбутковано в бухгалтерському обліку та використано в господарський діяльності, що підтверджується виписками банку, оборотно-сальдовими відомостями. (а.с. 173-190).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Посилання контролюючого органу на недоліки в товарно- транспортних накладних, як на підставу безтоварності проведених господарських операцій, є безпідставним, оскільки, по-перше, транспортування здійснювалось не позивачем, а контрагентом - постачальником, а по-друге, товарно-транспортні накладні є доказом лише факту перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та відповідно, набуття права власності на нього підтверджується наявними в матеріалах справи належно оформленими видатковими накладними.

Недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер розглядуваних операцій з поставки продукції позивачеві. Товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Товариством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів

Таким чином, податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту , визначення від'ємного значення є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що податкове законодавство не містить вичерпного переліку первинних облікових документів, які є підставою для визнання у податковому обліку витрат платника (у тому числі й по сплаті ПДВ). Основним критеріям є наявність в облікових документах обов'язкових реквізитів, що дозволяють ідентифікувати господарську операцію. При цьому за певних умов відсутність (або неналежне оформлення) окремого первинного документа не може розцінюватися як доказ безтоварності господарської операції за наявності інших доказів на підтвердження протилежного.

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства, зокрема ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та надають змогу ідентифікувати осіб, що брали участь у здійснені господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного формування позивачем податкового кредиту по господарськім операціям з ТОВ "Південтрансбудкомплект", ТОВ "ТПК "Херсонський ливарний завод", ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе".

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень цього не надав доказів на підтвердження правомірності податкового повідомлення- рішення, та на спростування висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірне податкове повідомлення є протиправним.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правильно з'ясував обставини та надав оцінку доказам, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. по справі № 820/6748/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2015 р.