Постанова № 51541610, 02.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 р. Справа № 542/615/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13.07.2015р. по справі № 542/615/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Новосанжарського районного військового комісаріату Полтавської області

про скасування постанови № 9 за справою про адміністративне правопорушення від 30.04.2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову № 9 від 30 квітня 2015 року за справою про адміністративне правопорушення, складену ТВО військового комісара Новосанжарського районного військового комісаріату Полтавської області майором Громенко А.Г., про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 210-1 КУпАП, та накладення на нього стягнення штрафу в сумі 510 грн.

Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13.07.2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 02.09.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів та солдатів запасу Новосанжарського районного військового комісаріату Полтавської області старшим лейтенантом Мірошниченко В.Є. 30 квітня 2015 року складено протокол № 9 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1, в якому зазначено, що 18 березня 2015 року ОСОБА_1 отримав повістку прибути до військового комісаріату 20 березня 2015 року, але у визначений час не прибув, про причину неприбуття не повідомив, тобто своїми діями порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 7).

Постановою ТВО військового комісара Новосанжарського районного військового комісаріату Полтавської області майора Громенко А.Г. від 30 квітня 2015 року № 9 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 210-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення штрафу в сумі 510 грн. (а.с. 6).

Не погоджуючись із постановою відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено протиправність постанови № 9 за справою про адміністративне правопорушення від 30.04.2015 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема з'являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; а також з'являтися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів).

Відповідно до ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За матеріалами справи встановлено, що протокол № 9 про адміністративне правопорушення, складений працівником військкомату 30.04.2015р., не містить доказів складання його в присутності ОСОБА_1, відмітки про його відмову від підпису та від надання пояснень заперечуються позивачем, допитані в судовому засіданні свідки, підписами яких засвідчена відмова, підтвердили факт складання протоколу за відсутності позивача.

В протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 16год.30хв. цього ж дня - 30.04.2015р. Доказів сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи відсутні.

Судовим розглядом встановлено, що при складенні протоколу № 9 про адміністративне правопорушення за ч. 1 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідачем порушено процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачену ст. ст. 256, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - справа про адміністративне правопорушення розглянута у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутності доказів про належне її сповіщення про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами:

1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;

2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані;

3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї;

4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію;

5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Отже, доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення на нього стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. не підтверджені, та відповідно застосування до нього адміністративної відповідальності є необґрунтованим.

Вказані вимоги не були враховані судом першої інстанції, що спричинило прийняття незаконного рішення.

На думку судової колегії позовна вимога та вимога апеляційної скарги про закриття адміністративного провадження не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критерієм, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за наявними критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченими ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача частково обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13.07.2015р. по справі № 542/615/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову № 9 за справою про адміністративне правопорушення від 30.04.2015 року.

В іншій частині постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13.07.2015 року по справі № 542/615/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Донець Л.О. Мельнікова Л.В. Повний текст постанови виготовлений 07.09.2015 р.