Ухвала суду № 51541593, 22.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2946/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (даті - ТОВ) "Імперія-Агро" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.09.2014 року №0016062201.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що укладаючи договори зі своїми контрагентами постачальниками, Товариство мало всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності, мало право здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, а тому сума податку на додану вартість підтверджена податковими накладними, які і є документами зазначеними п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України, що спростовує твердження податкового органу про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено, суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 17.09.2014 року №0016062201.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що підставі направлень від 22.07.2014 року №529/14-03-17-03, від 22.07.2014 року №530/14-03-17-03, від 22.07.2014 року №531/14-03-22-01 посадовими особами ДПІ, відповідно до ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, пп.13.1.2 п.13.1 ст.13 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповнення та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, на підставі наказу від 09.07.2014 року №682 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Імперія-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку №1 до акта.

За результатами перевірки складено акт від 09.09.2014 року №703/14-03-22-01/35472893, яким встановлено порушення позивачем п.198.3, ст.198, п.200 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 571585,00 грн., у тому числі за травень 2013 року у сумі 211216 грн., за червень 2013 року у сумі 18088 грн., за липень 2013 року у сумі 21421 грн., за листопад 2013 року у сумі 20118 грн., за грудень 2013 року в сумі 6781 грн.; пп. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями , а саме ТОВ "Імперія - Агро" не надало до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за ІІІ та ІV квартал 2013 року.

На підставі складеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 року №0016062201, яким ТОВ "Імперія - Агро" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 857 378 грн., із них основний платіж 571585,00 грн., штрафна санкція 285793 грн.

Вирішуючи справу та скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 року №0016062201, суд першої інстанції, виходив з того, що ТОВ правомірно включило до податкового кредиту за травень, червень, липень, листопад, грудень 2013 року податок на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Продмаркет 2012" і СФ "Салант" на підставі, належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів (які містили усі необхідні реквізити та відповідали вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), виданих належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, які у своєї сукупності підтверджують фактичність проведених господарських операцій

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, за приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи між ТОВ "Імперія - Агро" (Замовник) та ТОВ "Продмаркет 2012" (Виконавець) було укладено договір від 25.02.2013 року №ПМ-31/13 про надання транспортних послуг, у відповідності до положень якого, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату транспортні послуги, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

На обґрунтування фактичності господарських операцій з ТОВ "Продмаркет 2012" судом першої інстанції було досліджено: договір від 25.02.2013 року №ПМ-31/13 про надання транспортних послуг, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), в яких відображено таблиця з найменуванням кількості місць, до яких Ввиконавець здійснював перевезення товарів транспортними засобами, ціна з ПДВ, сума з ПДВ та загальна вартість послуг з ПДВ та без ПДВ; звіти по транспортним перевезенням, в яких відображено найменування товарів, місця та найменування контрагента перевезення товару, кількість перевезеної ваги, кілометражна ціна та загальна сума за кожну дату перевезення; податкові накладні, видаткові накладні, банківські документи оплати за послуги, документи використання послуг для виконання зобов'язань позивача по укладеним договорам купівлі-продажу з контрагентами покупцями, відповідно яких позивач має обов'язки доставки товару, який він продає, товарно-транспорті накладні.

Наданні первинні документи по господарським операціям із ТОВ "Продмаркет 2012" містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та у своєму взаємозв'язку є належними первинними документами, що підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Продмаркет 2012".

Надані ТОВ "Продмаркет 2012" послуги з транспортування було використано ТОВ "Імперія - Агро" для здійснення поставки продукції контрагентам покупцям, що підтверджується наданими договорами, відповідно яких позивач має обов'язки доставки товару, який він продає, податковими накладними.

Згідно товарно-транспортних накладних, наданих позивачем, автопідприємством виступило ТОВ "Продмаркет 2012", відповідно замовником та вантажовідправником виступило ТОВ "Імперія - Агро"; також в товарно-транспортних накладних зазначені: прізвище водія, дані транспортного засобу, відомості про вантаж, зазначено уповноважених осіб, які здали та прийняли товар.

Також, представником позивача надано до суду накази про прийняття на посаду менеджерів, які здійснювали супроводження товару від покупця до продавця, та які зазначені в товарно-транспортних накладних.

Таким чином, на підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії первинних документів: договорів, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.

Крім того, надані до суду та наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, виписаних ТОВ "Продмаркет 2012", які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, дають право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суми ПДВ відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за вказаний період.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 602617,65 грн., обчислену з вартості транспортних послуг від ТОВ "Продмаркет 2012" (код ЄДРПОУ 37881509), в розрізі наступних періодів: 211216,25 грн. - в травні 2013 року; 180888,32 грн. - в червні 2013 року; 79014,98 грн. - в липні 2013 року; 56853,69 грн. - в серпні 2013 року; 27398,75 грн. - в вересні 2013 року; 34291,63 грн. - в листопаді 2013 року; 12954,03 грн. - в грудні 2013 року.

Також, судом першої інстанції встановлено, що між "Імперія - Агро" та ПП "Астарта Груп" було укладено договір оренди нежитлового офісного приміщення в місті Кіровограді, вул. Генерала Родимцева, буд, 89, загальною площею 519 кв.м., № 1-2013 від 16.07.2013 року, який наявний в матеріалах справи. Згідно п.5.3. Договору "Імперія - Агро" надано право здійснювати покращення орендованого приміщення.

З метою здійснення покращень в орендованому приміщенні, між ТОВ "Імперія - Агро" (Замовник) та Спільною фірмою "Саланг" у формі господарського ТОВ" (далі - СФ "Саланг") (Підрядник) було укладено підрядний договір №10 від 10.06.2013 року, у відповідності до якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати з власних матеріалів монтаж офісних перетинок із скла. Роботи за договором виконуються Підрядником згідно затвердженого обома Сторонами ескізу та кошторису, що оформлюються як додатки до договору. Даним договором передбачається попередня оплата в два етапи: авансовий платіж на придбання фурнітури - 74000 грн., в т.ч. ПДВ 12333,33 грн.; доплата на придбання матеріалів - 68983,50 грн., в т. ч. ПДВ 11497,25 грн. Остаточні розрахунки за виконані роботи Замовник проводить протягом 3-х банківських днів з моменту складення акту приймання-передачі виконаних робіт та надання рахунку Підрядником. При виконанні додаткових робіт, неврахованих кошторисами, чи робіт, виконаних за бажанням Замовника останні оплачуються по кошторисах, складених Підрядником і погоджених з Замовником додатково.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно СФ "Саланг", основним видом діяльності за КВЕД останнього є організація будівництва будівель.

Згідно дозволу №116.12.35-45.21.1 СФ "Саланг" дозволяється виконувати роботи підвищеної небезпеки при будівництві будівель, а саме: монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт та технічне обслуговування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: технологічне устаткування, лінійні частини та їх елементи системи газопостачання природнім газом суб'єктів господарювання, а також газокористувальне обладнання потужністю понад 100 кВт; роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, колекторах, замкнутому просторі; земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 метри; зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин; зварювальні роботи.

На обґрунтування фактичності господарських операцій зі СФ "Саланг" позивачем були надані та досліджені судом першої інстанції первинні документи: підрядний договір №10 від 10.06.2013 року, додаток №1 специфікація, де відображено назва матеріалів, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість, вартість монтажу однією стрічкою та загальна вартість з монтажем, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.10.2013 року №ОУ-33, в якому вказано, що виконавцем були проведені роботи - монтаж офісних перетинок із скла по договору №10 від 10.06.2013 року у місті Кіровограді, загальна вартість робіт (сума без ПДВ), окремо ПДВ та загальна вартість робіт з ПДВ, податкові накладні, платіжні доручення.

Надані документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а відтак, у своєму взаємозв'язку є належними первинними документами, що підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та СФ "Саланг".

На підтвердження використання даного приміщення у господарській діяльності позивачем було надано до суду повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність Форми №20-ОПП, у відповідності до якого приміщення в місті Кіровограді, вул. Генерала Родимцева, буд, 89, використовується позивачем в якості офісу, договір про доставку поштових відправлень та періодичних видань на адресу офісного приміщення в місті Кіровограді, вул. Генерала Родимцева, буд, 89, акти здачі-прийняття робіт з монтажу обладнання системи короля доступу за адресою місто Кіровоград, вул. Генерала Родимцева, буд, 89.

Зобов'язання з ПДВ за підрядним договором №10 від 10.06.2013 року були відображені СФ "Саланг" своєчасно, у повному обсязі та у встановленому законодавством порядку. Розбіжностей у податковій звітності контролюючим органом не встановлено.

Наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, виписаних СФ "Саланг", які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, дають право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Судом першої інстанції також встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента відповідно до укладеної угоди, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суми ПДВ відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується податковими деклараціями за вказаний період.

ТОВ "Імперія - Агро" і СФ "Саланг" на час укладання спірного правочину, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту ПДВ у липні 2013 року у сумі 7433,30 грн., обчислену з вартості монтажних робіт від СФ "Саланг".

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, то колегія суддів зазначає, що зазначене не може бути беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Отже, подані позивачем первинні документи у сукупності та взаємозв'язку, дозволяють достовірно встановити зміст та учасників спірних операцій, первинні документи не мають суттєвих недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, при цьому судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Фактично висновки податкового органу, покладені в основу прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на аналізі господарської діяльності контрагентів позивача, можуть свідчити лише про можливі порушення ними норм Податкового кодексу України, цивільного та господарського законодавства, однак не спростовують реальності господарських операцій між позивачем та задекларованими контрагентами та не є доказами здійснення ними узгоджених дій, позбавлених економічного змісту та спрямованих на штучне, без реальної господарської мети, створення умов для зменшення оподаткування.

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У даному випадку, колегія суддів звертає увагу на персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому, відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб, не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджено обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

Підсумовуючи все викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суд від 18 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.М.Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова