Ухвала суду № 51541203, 19.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 р. Справа № 22096/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Сапіги В.П., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ДПІ в м. Івано Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року у справі за позовом ТзОВ Фабрика духовних музичних інструментів до ДПІ в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТзОВ Фабрика духовних музичних інструментів звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення рішення за № НОМЕР_1 від 28 листопада 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення статті 200 Податкового кодексу України винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 9139,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4570,00 грн. на підставі помилкового висновку, що сплачена сума за надані позивачу відкритим акціонерним товариством Індуктор послуги оренди виробничих приміщень та відпуску електроенергії сплачено не постачальнику таких послуг.

ОСОБА_1 Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року заявлений позов задоволено та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Івано Франківську за № НОМЕР_1 від 28.11.2011 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Фабрика духових музичних інструментів суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9139,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 4570 грн.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ОСОБА_2 податкова інспекція в м. Івано-Франківську, який покликаючись порушення судом першої інстанції норми матеріального права просить постанову суду скасувати та винести нове рішення по справі, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що здійснена позивачем у липні 2011 року сплата податку на додану вартість не може вважатися сплатою податку отримувачем послуг постачальнику таких послуг, оскільки послуги з оренди виробничих приміщень та відпуску електроенергії надавалися позивачу відкритим акціонерним товариством Індуктор, а кошти, які позивачем зазначені як податок на додану вартість за ці послуги сплачено філії завод Оснастка ВАТ Індуктор, внаслідок чого, у відповідності до статті 200 Податкового кодексу України сума 9139,00 грн. відємного значення податку на додану вартість за серпень 2011 року не дорівнює сумі податку, що фактично сплачена отримувачем послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких послуг.

Таким чином бюджетному відшкодуванню позивача підлягає сума в розмірі 16599,00 грн., стосовно ж суми 9139,00 грн., то така не може бути відшкодована на рахунок ТОВ Фабрика духових музичних інструментів, оскільки надмірної сплати ПДВ товариством Фабрика духових музичних інструментів до бюджету не відбулося, а тому за результатами перевірки контролюючий орган правомірно зменшив суму бюджетного відшкодування платника податків на 9139,00 грн.

Заслухавши суддю доповідача по справі, учасників судового розгляду справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

В пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункті 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

При цьому, бюджетним відшкодуванням згідно із підпунктом 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України є відшкодування відємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.7 статті 7 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані податкової декларації за звітний період.

Крім того, згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Частиною 4 статті 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фабрика духових музичних інструментів зареєстроване виконавчим комітетом ОСОБА_1 Франківської міської ради 12.11.2007 року, про що свідчить копія довідки серії АА № 025880 з ЄДРПОУ, видана Головним управлінням статистики в Івано-Франківській області 31.10.2008 року. На податковий облік позивач взятий 13.11.2007 року, є платником податку на додану вартість з 01.08.2008 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію за №100150409, що підтверджується актом перевірки позивача.

Між позивачем та ВАТ Індуктор 12.03.2008 року укладено договір оренди (найму) за №1/03-08 згідно з яким позивач платно користується приміщенням для здійснення господарської (підприємницької) діяльності. Вказаним договором визначені умови здійснення орендної плати та оплати за відшкодування вартості відпущеної електроенергії, визначений спосіб оплати безготівковий перерахунок на поточний рахунок орендодавця.

З 25.08.2010 року набрав юридичної сили додаток до вказаного договору оренди (найму) за №1/03-08 від 12.03.2008 року, яким внесли зміни у пункт 8 вказаного договору про те, що орендна плата, відшкодування вартості використаної електроенергії, відшкодування плати за дощові стоки вносяться позивачем на розрахунковий рахунок філії заводу Оснастка ВАТ Індуктор

ВАТ Індуктор на підставі акту надання послуг № 252 від 29.07.2011 року виписано позивачу податкову накладну за № 21 від 29.07.2011 року щодо поставлених послуг оренди та послуг по відпуску електроенергії на загальну суму 54 833, 10 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 9 138, 85 гривень.

Позивачем за отримані послуги електропостачання та оренди сплачено ВАТ Індуктор, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок філії заводу Оснастка, що підтверджується копіями платіжних доручень № 415 від 29.06.2011 року, №467 від 08.07.2011 року, № 502 від 22.07.2011 року, № 513 26.07.2011 року.

З суми спаленого позивачем податку на додану вартість в розмірі 9 138, 85 грн. в ціні отриманих від ВАТ Індуктор послуг за липень 2011 року сформовано відємне значення вказаного податку та їх включено до складу податкового кредиту з даного податку за цей період, а постачальником послуг ВАТ Індуктор до складу зобовязань з цього податку.

Позивачем 20.09.2011 року подано відповідачу декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року, де, в тому числі, до складу сум бюджетного відшкодування включено 9138,85 гривень податку сплаченого позивачем у липні 2011 року в ціні отриманих послуг від ВАТ Індуктор.

З питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за наслідками якої складено акт перевірки за №10708/23-3/35516783 від 16.11.2011 року.

За наслідками розгляду вказаного акту відповідачем 28.11.2011 року винесено податкове повідомлення рішення за № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 9139 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4570 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при зарахуванні сум сплаченого податку філії завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор» до відємного значення податку на додану вартість за липень 2011 року, формуванні з цих сум податкового кредиту та заявлення їх до бюджетного відшкодування, а також не здійснення позивачем фактичної сплати сум податку у попередніх податкових періодах ВАТ «Індуктор», є невірними, з огляду на норми ч.1 ст. 95 Цивільного кодексу України, ч. 4 статті 64 Господарського кодексу України.

Так, Філія завод Оснастка є структурним підрозділом ВАТ Індуктор і не є юридичною особою. Для обслуговування створеної філії заводу Оснастка ВАТ Індуктор відкрито рахунок в АТ Укрсиббанк.

Колегія суддів приходить до переконання, що оскільки сплачені в липні 2011 року на такий рахунок кошти отримані ВАТ Індуктор, ним оприбутковані, а включений в ціну наданих послуг податок на додану вартість внесений до складу податкових зобовязань акціонерного товариства та сплачений до бюджету, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем правомірно визначена в серпні 2011 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість та є правомірним заявлення до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість сплачені в ціні отриманих в липні 2011 року від ВАТ Індуктор послуг, а здійснення перерахування коштів, в тому числі податку на додану вартість в оплату наданих послуг на розрахунковий рахунок його філії (структурного підрозділу) є фактичною сплатою за ці послуги постачальнику.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 9139,00 грн. є протиправним, і як наслідок є протиправним застосування до нього штрафних (фінансових) санкції в розмірі 4570 грн.

Враховуючи вище викладене апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, у звязку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ДПІ в м. Івано Франківську залишити без задоволення, а постанову ОСОБА_1 Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року у справі № 2а-4100/11/0970 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

судді В.П. Сапіга

ОСОБА_3