Ухвала суду № 51540619, 26.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"26" серпня 2015 р. справа № 804/1616/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Юхименка О.В., Чередниченко В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року у справі №804/1616/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Трансстройінвест"

до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

В січні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - скасувати податкове повідомлення-рішення №0006952204 від 16.12.2014 року згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 429 326,36 грн. в тому числі за основним платежем - 286217,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 143108,79 грн. та податкове повідомлення-рішення №0006962204 від 16.12.2014 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на 510 грн.;

- визнати фактичне здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання за серпень 2014 р.: ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" - ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" - ТОВ "НВП "Укрекологія".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.12.2014 р.:

- №0006952204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 429 326,36 грн., з яких за основним платежем у розмірі 286 217,57 грн. та застосовано штрафна фінансові санкції у розмірі 143 108,79 грн.;

- №0006962204, за яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що реальний характер господарських операцій ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" підтверджується первинними документами, тому позивачем правомірно включено 286217,57 грн. до податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в

апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач надіслав апеляційному суду заперечення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Позивач та відповідач, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу відповідача від 26.11.2014 року №1193 в період з 26.11.2014 року по 27.11.2014 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" по взаємовідносинам із ТОВ "Сервіс-Техно Пром" за період серпень 2014 року, ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" за період серпень 2014 року, по факту придбання товарів (робіт, послуг)та реалізації товарів (робіт, послуг), їх реальності та повноти відображення в обліку.

Під час перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

1. Нереальність здійснення господарських відносин ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест", а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" операцій по ланцюгу постачання за серпень 2014 року;

2. Встановлено відсутність факту реєстрації податкової накладної №130 від 31.08.2014 р. на загальну суму 1274035,19 грн., у т.ч. ПДВ 212339,20 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено вимоги п.201.10 ст.201 ПК України та порядок ведення податкового обліку.

3. Порушення п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.2 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у серпні 2014 році на загальну суму 286 217,57 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0006952204 від 16.12.2014 року згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 429 326,36 грн. в тому числі за основним платежем - 286217,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 143108,79 грн. та №0006962204 від 16.12.2014 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на 510 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто єдиною підставою для виключення сум податку на додану вартість зі складу податкового кредиту є випадок, визначений п. 198.6 ст. 198 ПК України - не підтвердження сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, відповідними документами.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між між ТОВ "Сервіс-Техно Пром" та ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" укладено договір купівлі-продажу №206/14 від 06.06.2014 р., відповідно до умов якого ТОВ "Сервіс-Техно Пром" зобов'язувався не пізніше 10-ти календарних днів з дня виписування рахунка-фактури за цим договором передати ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" товар.

Виконання умов зазначеного вище договору №206/14 від 06.06.2014 р. підтверджується відповідними первинними документами, а саме: копіями видаткових накладних: №СТ-0804/09 від 04.08.2014 р.; № СТ-0807/09 від 07.08.2014 р.; № СТ-0807/12 від 07.08.2014 р.; № СТ-811/10 від 11.08.2014 р.; № СТ-0812/07 від 12.08.2014 р.; № СТ-0813/01 від 13.08.2014 р.; № СТ-815/11 від 15.08.2014 р.; копією податкової накладної від 31.08.2014 р. №3301.

У відповідності до укладеного між ТОВ "Сервіс-Техно Пром" та ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" договору купівлі-продажу №206/16 від 06.06.2014 р. - ТОВ "Сервіс-Техно Пром" зобов'язувалось передати у власність ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест", а ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" зобов'язувалось прийняти та оплатити товар (вироби з деревини, запчастини, матеріали для ремонту офісних приміщень).

В підтвердження виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу №206/16 від 06.06.2014 р. позивачем було надано копії первинних документів, а саме: копії видаткових накладних: № СТ - 0801/16 від 01.08.2014 р.; № СТ - 0805/04 від 05.08.2014 р.; № СТ - 0806/05 від 06.08.2014 р.; № СТ -0807/10 від 07.08.2014 р.; № СТ - 0807/11 від 07.08.2014 р.; № СТ - 0808/07 від 08.08.2014 р.; № СТ - 0808/0/ від 08.08.2014 р.; № СТ-0811/11 від 11.08.2014 р.; № СТ - 0813/02 від 13.08.2014 р.; № СТ-0814/01 від 14.08.2014 р.; № СТ-0818/02 від 18.08.2014 р.; № СТ - 0818/03 від 18.08.2014 р.; № СТ - 0819/03 від 19.08.2014 р.; № СТ - 0819/04 від 19.08.2014 р.; № СТ - 0820/03 від 20.08.2014 р.; № СТ - 0820/04 від 20.08.2014 р.; № СТ - 0821/01 від 21.08.2014 р.; № СТ - 0822/08 від 22.08.2014 р.; № СТ - 0826/12 від 26.08.2014 р.; № СТ - 0827/21 від 27.01.2014 р.; № СТ - 0828/15 від 28.08.2014 р.; № СТ - 0829/24 від 29.08.2014 р.; копію податкової накладної від 31.08.2014 р. №3306.

З матеріалів справи також вбачається, що між ТОВ "Сервіс-Техно Пром" та ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" було укладено договір відповідального зберігання №01/08/01 від 01.08.2014 р., у відповідності до умов якого ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" передає, а ТОВ "Сервіс-Техно Пром" приймає на себе обов'язки по відповідальному зберіганню товару, кількість та якісні характеристики якого зазначаються в актах приймання майна на відповідальне зберігання згідно за даним договором в складському приміщенні за адресою: 51921, м.Дніпродзержинськ, вул.Петровського, 35.

До зазначеного вище договору №01/08/01 від 01.08.2014 р. ТОВ "Сервіс-Техно Пром" та ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" складено акт приймання-передачі від 29.08.2014 р., яким визначено, що ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" передало, а ТОВ "Сервіс-Техно Пром" прийняло у відповідальне зберігання майно, яке визначено цим актом, всього на суму з ПДВ 1 717 305,37 грн.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Сервіс-Техно Пром" за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, зберігання товару, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи також підтверджується, що між ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" та ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" укладено договір підряду №3107 від 31.07.2014 р., у відповідності до умов якого ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" зобов'язується виконати роботи з управління та обслуговування механізмів та автотранспорту ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" своїми та самостійно залученими робітниками.

В підтвердження умов виконання зазначеного вище договору підряду №3107 від 31.07.2014 р., позивачем було надано копію акту №83109 здачі-прийняття робіт (надання послуг); копію акту здачі-прийняття виконаних робіт згідно до договору підряду №3107 від 31.07.2014 р. та копію податкової накладної від 31.08.2014 р.

Матеріали справи містять відомості щодо укладення між ТОВ "НВП "Укрекологія" та ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" договору підряду №07/05-001 від 07.05.2013 р., у відповідності до умов якого ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" зобов'язувалось виконати визначені даним договором роботи, як власноручно, так і за допомогою залучених сил, а ТОВ "НВП "Укрекологія" зобов'язувалось до початку виробництва робіт передати ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" геодезичні позначки на будівництво майданчику; щомісячно, в строк до 3 числа, надати ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" наряд-замовлення на виконання робіт по договору у відповідності зі своїми планами виробництва ЖСШ.

Як вбачається з матеріалів справи, до вищезазначеного договору №07/05-001 від 07.05.2013 р. сторонами було укладено додаткові угоди, а саме: додаткова угода №1 від 13.09.2013 р.; додаткова угода №2 від 01.06.2013 р.; додаткова угода №2 від 17.10.2013 р.; додаткова угода №3 від 31.12.2013 р.

Під час судового розгляду даної справи судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю у ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест", на момент виконання зобов'язань, передбачених договором підряду №07/05-001 від 07.05.2013 р., певного робочого персоналу, автотранспорту та техніки, ТОВ "Інвестиційна група "Трансстройінвест" звернулось з листами до директора ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" - Багірова А.Г., а саме: лист від 31.07.2014 р. вих.№31/07-01 про надання наступних робочих одиниць, а саме: водій КрАЗ 65055 - 7 одиниць; оператор бульдозера гусеничного - 1 одиниця; оператор навантажувача фронтального - 2 одиниці; оператор екскаватора гусеничного - 2 одиниці та лист від 31.07.2014 р. №31/027-02 про надання робочих одиниць для формування ремонтної бригади, а саме: слюсар-ремонтник - 5 одиниць; газоелектрозварювальник - 2 одиниці; газорізчик - 1 одиниця; машиніст автокрана - 1 одиниця; машиніст автогрейдера - 1 одиниця.

На виконання умов договору на період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р. для виконання робіт з управління та обслуговування механізмів та автотранспорту Замовника направлено наступних працівників: водіїв КрАЗів - 8 одиніць, оператор бульдозеру гусеничного - 1 одиниця, оператор екскаватору гусеничного - 2 одиниці, оператор навантажувача фронтального- 2 одиниці.

На вимогу апеляційного суду надано лист ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" із зазначенням прізвищ залучених працівників, що не виключає можливість перевірки фактичних обставин податковим органом. (а.с.162 т.2).

В підтвердження виконання умов зазначеного вище договору №07/05-001 від 07.05.2013 р. позивачем було надано копію акту від 31.08.2014 р. приймання-здачі виконанних робіт №00000094 та копії товарно-транспортних накладних, які містяться в 1 томі даної справи.

Доводи апеляційної скарги про зазначення у договорі підряду №3107 від 31.07.2014 р. банківського рахунку, якого не існувало на час укладення договору, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження цього, а у відповідності до ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Вбачається, що акт виконаних робіт було підписано за цим договором 31.08.2014 р. ( а.с.138, т.1), а розрахунки здійснені шляхом відступлення права вимоги (а.с.29, 163-164 т.2).

Отже, ця обставини жодним чином на розрахунки не вплинула.

Оплата по договору про уступку вимог здійснена платіжними дорученнями №1678 від 10 жовтня 2014 р., №1692 від 17 жовтня 2014 р., що підтверджується та випискою по рахунку ПАТ "Банк Національний кредит" (а.с.163-165 т.2).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Так, в апеляційній скарзі відповідач посилається на висновки акта Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №1340/7/22-1 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ліга Консалт ЛТД" щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальником ТОВ "Гама бізнес" за червень-серпень 2014 р. та покупцям за червень-серпень 2014 р.

Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначений акт не може бути покладений у підставу висновків щодо відсутності реальності господарської діяльності з наступних підстав.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ "Ліга Консалт ЛТД", ТОВ "Сервіс-Техно Пром" перебували на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Отже, ТОВ "Ліга Консалт ЛТД", ТОВ "Сервіс-Техно Пром" на час здійснення господарських операції з позивачем перебували на обліку як платники податку на додану вартість, тому позивач правомірно відніс 286217,57 грн. до податкового кредиту.

Щодо штрафу за ненадання до перевірки документів, колегія суддів зазначає, що всупереч ч.2 п.85.6, п.85.7 ст.85 ПК України ні акт про ненадання документів від 27.11.2014 р. №4533/22-04/35201169, ні акт про неможливість підписання акту ненадання документів та акту документів позапланової невиїзної перевірки від 27.11.2014 р. №4334/22-04/35201169 не підписані платником податків або його законним працівником, також в тексті актів відсутній відповідний запис про відмову платника податків або його законного представника від їх підписання, як відсутній і опис, наявність якого прямо передбачена п.85.7 ст.85 ПК України, що свідчить про хибність підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.11.2014 року №0006962204 на суму 510 грн.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року у справі №804/1616/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.Є. Чередниченко