Постанова № 51540568, 23.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 906/461/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників:

позивача: не з'явились

відповідача: Шуневич Л.І. (довіреність №317 від 27.04.2015 року); Ніколаєнко Т.І.

третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Тетяни Іванівни на рішення господарського суду Житомирської області від 30 червня 2015 року у справі №906/461/15 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"

до Фізичної особи - підприємця Ніколаєнко Тетяни Іванівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростишівська міська рада

про стягнення 14952,52 грн. та зобов'язання звільнити торгівельні майданчики

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Сікорська Н.А.) від 30 червня 2015 року у справі №906/461/15 позов Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» (надалі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Тетяни Іванівни (надалі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростишівська міська рада про стягнення 14952,52 грн. та зобов'язання звільнити торгівельні майданчики, задоволено /т.1, а.с.235-239/. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Тетяни Іванівни (12530, Житомирська область, Коростишівський р-н, с.Квітневе (місце проживання за даними ЄДРЮОФОП) 12501, Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Заводська, 4/5 (адреса фактичного місця проживання), і.н. 2662318782) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12500, Житомирська обл., м.Коростишів, вул. Шевченка, 40, код ЄДРПОУ 31843604) 1569,68 грн. заборгованості з орендної плати; 13382,84 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування торгівельними майданчиками; 3045,00 грн. судового збору. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Ніколаєнко Тетяну Іванівну (місце проживачння за даними ЄДРЮОФОП); 12501, Житомирська обл., м.Коростишів, вул.Заводська, 4/5 (адреса фактичного місця проживання), і.н. 2662318782) звільнити торгівельний майданчик №15 площею 6,75 кв.м. та торгівельний майданчик №180 площею 8 кв.м., які розташовані на території Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12500, Житомирська обл., м.Коростишів, вул.Шевченка, 40, код ЄДРПОУ 31843604) за адресою: Житомирська область, м.Коростишів, вул.Шевченко, 40 шляхом вивезення металевих кіосків за межі території Підприємства райспоживспілки "Кооперативний ринок".

Вказане рішення обґрунтовано тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань та не провів розрахунки з позивачем в установлені договорами строки, за таких обставин суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1569,68 грн. заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованих торгівельних майданчиків, позивач скористався своїм правом та нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення, а саме за період з 28.06.2014 року по 01.03.2015 року, яка складає 13382,84 грн.. Щодо вимоги про звільнення торгівельних майданчиків №15 та №180 шляхом вивезення металевих кіосків за межі території ПР "Кооперативний ринок", то місцевий суд прийшов до висновку, що припинення відносин за договором оренди має наслідком повернення орендованої речі, або речей, або вчинення адекватних інших дій, які свідчать про поворотне одержання орендодавцем переданого в оренду. Оскільки за умовами договору, який виконувався обома сторонами, було передано саме такі об'єкти, які були предметом цих договорів (торгівельні майданчики №№15,180), вимога звільнити ці об'єкти повинна тлумачитись як повернення переданого в користування майна.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - фізична особа-підприємець Ніколаєнко Тетяна Іванівна звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 30.06.2015 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт вважає, що рішення прийняте без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду є неповними, не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються зібраними по справі доказами. Зокрема, апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права власності на об'єкти оренди, а звідти і права на передання майна в найм не знаходять свого підтвердження доказами. Право оперативного управління ПР «Кооперативний ринок» не зареєстровано у встановленому законом порядку, тому у нього відсутнє право на укладення правочинів щодо цього майна. Правочини, що спрямовані на використання всупереч закону комунальної власності, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави є нікчемним. Укладаючи договір відповідач розраховувала на отримання всього переліку послуг, що містяться в калькуляції, проте через відсутність прав на земельну ділянку, не підтвердження прав на асфальтно-бетонне покриття, відсутністю у покриття самостійного правового значення, відповідач не отримала того, на що розраховувала при укладенні договору, його виконання призвело б до значного звуження належного відповідачу блага. Скаржник також звертає увагу апеляційного суду на те, що предмет оренди, не має нічого спільного з торговельним місцем в розумінні пункту 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06 серпня 2015 року у справі №906/461/15 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено дату судового засідання на 18 серпня 2015 року.

Від позивача - Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /т.2, а.с43-49/. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності у ПР "Кооперативний ринок" права власності на об'єкти оренди та відповідно права передання їх в оренду є безпідставними та повністю спростовуються належними у справі доказами. Торгівельні майданчики №15 та №180, які є предметом договору (об'єктами оренди), належать ПР "Кооперативний ринок" на праві власності і тому підприємство, як власник, має право на володіння, користування та розпорядження зазначеними об'єктами права власності, зокрема вправі, як власник, передавати в оренду іншим суб'єктам господарювання.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2015 року у справі №906/461/15, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Саврія В.А. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. /т.2. а.с. 57/.

В судовому засіданні 18 серпня 2015 року розгляд апеляційної скарги у справі №906/461/15 було відкладено на 23 вересня 2015 року /т.2, а.с. 60/.

14 серпня 2015 року та 15 вересня 2015 року апелянтом у справі, через канцелярію суду, було подано клопотання про зупинення провадження у справі №906/461/15 за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до Фізичної особи - підприємця Ніколаєнко Тетяни Іванівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростишівська міська рада про стягнення 14952,52 грн. та зобов'язання звільнити торгівельні майданчики до набрання законної сили судовим рішенням в справі №906/1030/15 за позовом Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Тетяни Іванівни до підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" про визнання недійсним договору оренди №131 від 31.12.2013 року, що є підставою для вимог про стягнення заборгованості у справі №906/461/15.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року визначено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду необхідно у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Колегія суддів вважає, що підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, оскільки реалізація права сторони на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди №131 від 31.12.2013 року, не є безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі. Суд не позбавлений права при постановлені рішення за результатами розгляду позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі про стягнення 14952,52 грн. та зобов'язання звільнити торгівельні майданчики, відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України, надати оцінку фактам, що мають преюдиційне значення у справі №906/1030/15, а також відповідно до статті 112 ГПК України - переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, у разі їх наявності.

З огляду на вищевказане, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №906/461/15 до набрання законної сили судовим рішенням в справі №906/1030/15 за позовом Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Т.І. до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди №131 від 31.12.2013 року.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримала вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

19 серпня 2015 року на адресу суду надійшла заява третьої особи - Коростишівської міської ради про розгляд справи без участі представника.

21 вересня 2015 року аналогічна заява надійшла електронним листом від позивача по справі - Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок".

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 1.1 Статуту, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна.

Згідно пункту 1.2 Статуту Підприємство райспоживспілки "Кооперативний ринок" також є правонаступником прав та обов'язків Кооперативного підприємства "Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників зборів від 25.11.2003 року, протокол №5 з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".

Відповідно до пунктів 2.3.2 та 2.3.3. Статуту, одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організація, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги та надання в оренду основних засобів та торгових місць ринку.

Майно підприємства складається з основних засобів, переданих власником підприємства - райспоживспілкою - в оперативне управління, а також інших цінностей, набутих у процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства (п.3.1 Статуту).

Згідно інвентаризаційного опису №1 та №3 від 31.12.2003 року було передано основні засоби, інше майно, активи і пасиви для забезпечення діяльності підприємства, до якої, як першочерговий вид відповідно до Статуту, відноситься створення умов торгуючим і покупцям для здійснення купівлі-продажу (тобто забезпечення роботи ринку).

02.06.2006 року Коростишівській районній спілці споживчих товариств на підставі рішення виконкому Коростишівської міської ради №209 від 25.05.2006 року було видане свідоцтво №796 про право власності на майновий комплекс, який розташований в м.Коростишеві, вул. Шевченко, 40, який в цілому складається з дев'яти приміщень.

Ніколаєнко Тетяна Іванівна в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець зареєстрована 20.09.2005 року. Основним видом економічної діяльності є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

31.12.2013 року між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Ніколаєнко Тетяною Іванівною (орендар) укладено договір оренди №131 /т.1, а.с 20/.

За умовами пункту 1.1. Договору, предметом договору є торгівельні майданчики №15 та №180 площею 6,75 кв.м та 8 кв.м., місцезнаходження яких зазначені на плані розміщення торгівельних місць ринку.

Карта-схема розміщення торгових місць ринку, була розроблена у 2003 році та погоджена з місцевими органами: СЕС, Ветеринарною медициною, пожежного нагляду, архітектурно-будівельною комісією, Державтоінспекцією /т.1, а.с. 76/.

Торгівельні майданчики №15 та №180 обліковуються на балансі підприємства і є майном, яке передано до ПР "Кооперативний ринок" від власника - Коростишівської райспоживспілки згідно інвентаризаційного опису №3 від 31.12.2003 року /т.1, а.с 85-92/.

Відповідно до пункту 1.3 Договору, об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності.

Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії Договору відповідно до пункту 6 договору, тобто з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року включно.

Пунктом 3.1. сторони визначили, що орендна плата складає 364,50 грн. та 461,60 грн. на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Розмір орендної плати визначено відповідно до наказу директора ринку №53 від 30.12.2013 року, згідно якого вартість 1 м.кв оренди торгівельного місця на місяць становить 67,95 грн.

При визначенні розміру орендної плати за договором, позивачем були враховані коефіцієнти диференціації в залежності від того, в якій торговій зоні знаходиться торговельний майданчик та місце його розташування /т.1, а.с. 131-134/.

Відповідно до пункту 4.3.3 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається судами обох інстанцій з прибуткових касових ордерів, розрахунки відповідачем були проведені за січень, лютий та березень 2014 року в загальній сумі 2470,30 грн. /т.1, а.с. 93, 94/.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, 26.06.2014 року позивач направив відповідачу претензію, в якій повідомив останнього, що заборгованість за квітень - червень 2014 року становить 2475,45 грн., заявив про відмову від договору оренди, в порядку статті 782 Цивільного кодексу України та пункту 4.2.4 договору, та висунув вимогу щодо повернення предмету договору оренди /т.1, а.с. 21/.

Вказане повідомлення відповідач отримала 27.06.2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення /т.1, а.с. 22/.

01.07.2014 року відповідач сплатила 826,10 грн. за оренду в квітні 2014 року /т.1, а.с. 94/.

Як вірно встановлено місцевим судом, решта орендної плати відповідачем не сплачена, предмет оренди не повернуто. Заборгованість зі сплати орендних платежів за період з травня 2014 року по 27.06.2014 року становить 1569,68 грн..

15.01.2015 року позивач направив на адресу ФОП Ніколаєнко Т.І. претензію з вимогою сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення - з 28.06.2014 року по 14.01.2015 року в сумі 12391,47 грн. /т.1, а.с. 23/.

У відповідь на претензію відповідач своїм листом від 20.01.2015 року вказала, що договір оренди №131 від 31.12.2013 року вважає нікчемним /т.1, а.с. 25/.

Позивач, вважаючи договір оренди розірваним з 27.06.2014 року та враховуючи, що відповідач не повернув предмети оренди, на підставі статті 785 Цивільного кодексу України заявив вимогу про звільнення торгівельних майданчиків №15, №180 та про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування торгівельними майданчика за час прострочення в сумі 13382,84 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди №131 від 31.12.2013 року.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Сплата наймачем орендної плати у встановлений строк є обов'язком, який випливає з положень статей 759, 762 Цивільного кодексу України та умов договору.

Водночас, порушенням зобов'язання згідно статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Неналежним виконанням, виходячи з встановлених судами обставин, є несплата відповідачем орендної плати протягом значного періоду часу, що також тягне за собою правові наслідки, передбачені частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань та не провів розрахунки з позивачем в установлені договорами строки, за таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 1569,68 грн. заборгованості є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України орендодавець має право відмовитися від договору найма і вимагати повернення речі, якщо орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач своїм листом від 26.06.2014 року відмовився від договору у зв'язку з тим, що Ніколаєнко Т.І. не сплачувала орендну плату протягом трьох місяців, та висунув вимогу про повернення торговельних майданчиків №15 та №180.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічна норма узгоджена сторонами у пункті 4.3.8 Договору, відповідно до якого, у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Згідно частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У свою чергу, закінчення строку дії договору за загальним правилом припиняє права і обов'язки його сторін, але не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованих торгівельних майданчиків, позивач правомірно скористався своїм правом та нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення, а саме за період з 28.06.2014 року по 01.03.2015 року, яка складає 13382,84 грн.

Враховуючи, що матеріали справи не місять доказів повернення позивачу об'єкту оренди, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що заявлена позивачем вимогу про стягнення неустойки є правомірною, обґрунтованою, такою, що відповідає нормам чинного законодавства.

Щодо вимоги про звільнення торгівельних майданчиків №15 та №180 шляхом вивезення металевих кіосків за межі території ПР "Кооперативний ринок", то судом першої інстанції правомірно зазначено, що припинення відносин за договором оренди має наслідком повернення орендованої речі, або речей, або вчинення адекватних інших дій, які свідчать про поворотне одержання орендодавцем переданого в оренду. Оскільки за умовами договору, який виконувався обома сторонами, було передано саме такі об'єкти, які були предметом цих договорів (торгівельні майданчики №15 та №180), вимога звільнити ці об'єкти повинна тлумачитись як повернення переданого в користування майна. З огляду на наведені вище положення частини 1 статті 782 та частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України та умов договорів оренди, зокрема пунктів 1.1, 4.1.1., 4.3.8 господарський суд Житомирської області підставно та обґрунтовано задоволив дану вимогу.

Стосовно доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Як правильно наголошено апелянтом, положеннями частини 1 статті 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник або особа, якій належать майнові права. Статутом позивача (пункт 1.1 Статуту) визначено, що Підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств (далі райспоживспілка), яка є його засновником та власником всього майна.

Майно споживчих товариств та спілок, як вбачається з статті 9 Закону України «Про споживчі товариства» складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

Офіційне тлумачення цих положень закону надано у рішенні Конституційного Суду № 16-рп/2004 ( v016p710-04 ) від 11.11.2004 року) - власністю споживчої кооперації є будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства, чинного на час придбання цього майна; - недоторканність власності споживчої кооперації передбачає забезпечення здійснення власником володіння, користування та розпорядження майном, заборони будь-яких порушень права на його майно, неприпустимості вчинення інших дій всупереч законним інтересам власника. Примусове відчуження об'єктів власності може бути застосоване лише за умов і в порядку, визначених Конституцією та законами України; - гарантії недоторканності власності споживчої кооперації реалізуються шляхом державного захисту її права власності, передусім визначенням правових засобів захисту права власності від будь-яких протиправних дій, зокрема, з боку фізичних чи юридичних осіб, забезпечення стабільності правовідносин власності, створення державою рівних умов для розвитку та захисту всіх форм власності; - право власності споживчої кооперації, набуте незалежно від часу і на не заборонених законом підставах, охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з правами інших суб'єктів права власності.

Відповідно до пункту 3.1 Статуту позивача, майно підприємства складається з основних засобів, переданих власником підприємства - райспоживспілкою - в оперативне управління, а також інших цінностей, набутих у процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно інвентаризаційного опису №3 від 31.12.2003 року Коростишівська райспоживспілка передала, а Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" для забезпечення діяльності підприємства прийняло торгівельні майданчики за відповідним переліком /т.1, а.с. 85-92/. Серед прийнятих торгівельних майданчиків значаться також майданчики під №15 та №180.

Відповідно до пункту 4.3.1 Статуту, підприємство користується майном, переданим райспоживспілкою, як внесок до статутного фонду, і має право здавати в оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, торговельні місця, торговельні майданчики тощо.

Таким чином, торгівельні майданчики, які є об'єктами оренди належать позивачу на праві власності і він, як власник, має право на володіння, користування та розпорядження зазначеними об'єктами права власності, зокрема вправі як власник передавати в оренду іншим суб'єктам господарювання.

Відтак, безпідставними є твердження апелянта про те, що договір не містить роз'яснення, що собою являють об'єкти оренди.

Так, згідно пункту 1.1. Договору, предметом договору є торгівельні майданчики №15 та №180 площею 6,75 кв.м та 8 кв.м., місцезнаходження яких зазначені на плані розміщення торгівельних місць ринку. Тобто, об'єктом оренди є саме торгівельні місця.

Водночас, скаржник помилково ототожнює поняття торговельного місця з земельною ділянкою, і, обгрунтовуючи свої доводи, наполягає на тому, що у позивача відсутнє право користування земельною ділянкою, оскільки земельна ділянка, на якій розташовано ринок, не відведена позивачу у встановлений законом спосіб в оренду.

Так, на час розгляду справи судами, земельна ділянка перебуває у комунальній власності міста, відносини між Коростишівською міською радою та позивачем щодо користування земельною ділянкою врегульовано шляхом укладання договору на оплату резервування земельної ділянки №118 від 31.03.2009 року з подальшими змінами і доповненнями до нього /т.1, а.с. 47-55).

Відповідно до Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Мінекономіки, Міністерства внутрішніх справ, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації від 26.02.2002 року №57/188/84/105 та прийнятих у відповідності з ними Правил торгівлі на ПР "Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок" територія ринку має відокремлену і відгороджену від проїжджої частини, житлового і комунального секторів ділянку землі.

Відповідно до пункту 13 Правил торгівлі на ринках, торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринка, що затверджуються відповідно до законодавства.

З наведеного вбачається пов'язаність питання організації та здійснення господарської діяльності на ринку з набуттям у встановлений спосіб прав користування земельною ділянкою, однак це питання не пов'язане з належним використанням торгівельного місця особою, яка його займає.

Скаржник помилково підмінює поняття "володілець торговельного місця" та "володілець земельної ділянки", а тому той факт, що у позивача відсутні документи на підтвердження права користування земельною ділянкою не має відношення до спірних правовідносин, які виникли з договору оренди торгівельних місць, які не мають в своїй основі користування земельною ділянкою, оскільки в оренду ринком надається не земельна ділянка, а площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю тощо, тобто торговельне місце.

Укладення договору оренди торговельного місця є обов'язковим відповідно до пункту 20 Правил торгівлі на ринках.

Разом з тим місцевим господарським судом правомірно звернуто увагу на те, що оспорювати незаконність використання земельної ділянки може лише власник земельної ділянки чи законний землекористувач. Натомість, фізична особа-підприємець Ніколаєнко Т.І. не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки, на якій розміщені торгівельні місця.

Колегія суддів зауважує, що договір оренди (найму) є різновидом договору з надання послуг. Послуги, отримання яких було метою укладення договору оренди від 31.12.2013 року №131, орендарю надані. Відповідач отримав торгівельні місця №15 та №180 для здійснення своєї господарської діяльності, пов'язаної з торгівлею на ринку.

При цьому, порушенням прав і охоронюваних законом інтересів при оспоренні правочину є неможливість одержання особою того, на що вона розраховувала при укладенні договору, або його виконання призведе (призводить) до звуження належного їй блага. Здійснення Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" діяльності з торгівлі на ринку без належного оформлення права користування земельною ділянкою, не є обставиною, з якою може бути пов'язане порушення прав орендаря торгівельного місця.

Надання ринком послуг і створення умов для продавців і покупців регулюються у тому числі законодавчими положеннями про публічний договір (стаття 633 Цивільного кодексу України), відповідно до яких ініціатором укладення такого договору є особа, яка виявляє бажання споживати такі послуги. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з такою заявою зверталась до позивача /т.1, а.с.44/ та зобов'язувалась виконувати умови договору.

Безпідставними є твердження апелянта про нікчемність укладеного між сторонами правочину, з огляду на те, що останній порушує публічний порядок, оскільки об'єктом договору оренди від 31.12.2013 року не була безпосередньо земельна ділянка, яка належить Коростишівській міській раді, а є торгівельні майданчики, місцезнаходження яких, як вказано у пункті 1.1 договору, зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку, які належать позивачу на праві власності.

Таким чином, укладений між сторонами договір не може бути віднесено до категорії нікчемних згідно статті 228 ЦК України.

Судами обох інстанцій звертається увага на те, що факти наведені відповідачем неодноразово ставали об'єктом дослідження при вирішенні судових справ, зокрема №906/1196/14, 12/190"НМ", 12/194"НМ", 12/188"НМ",12/191"НМ", 5/920.

Відповідно до статті 35 ГПК України, рішення суду зі справи, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 30.06.15 року у справі №906/461/15 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Тетяни Іванівни - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/461/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Дужич С.П.