Постанова № 51540344, 23.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р. Справа № 922/2328/15

У складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю:

від позивача - Кайдашов В.С. (за довіреністю № 010-01/3283 від 26.04.2013р.),

від відповідача - не прибув,

від 3-ої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДП "Твоя Преса-Харків" (вх. №4085 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.15 у справі № 922/2328/15

за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

до ДП "Твоя преса- Харків" ТОВ "Твоя преса" , м. Харків

третя особа, яка не заявляє смостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "ВЕТЕК МЕДІА ІНВЕСТ", м. Київ

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "Державний експортно-імпорний банк України" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача, Дочірнього підприємства "Твоя Преса - Харків" ТОВ "Твоя Преса" заборгованість за кредитним договором № 151313К15 від 28.10.2013р. станом на 26.03.2015р. в розмірі 79862,43 доларів США та 190282877,92 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі № 922/2328/15 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Твоя Преса - Харків" ТОВ "Твоя Преса" (61001, м. Харків, просп. Гагаріна, 1, код 34956068) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код 00032112) заборгованість за кредитним договором № 151313К15 від 28.10.2013 р. станом на 26.03.2015 р. у розмірі:

- 52 206 412,73 грн. заборгованості за кредитом (основним боргом);

- 2 366 865,17 грн. заборгованості за процентами;

- 115 664 486,73 грн. заборгованості за комісією за управління кредитною лінією;

- 11 273 878, 14 грн. пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу);

- 77 445,65 доларів США пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу);

- 351 396,74 грн. пеня за прострочення сплати процентів;

- 2 416, 78 доларів США пеня за прострочення слпати процентів;

- 8 419 838,41 грн. пеня за прострочення сплати комісії за управління кредитною лінією

та судовий збір в сумі 73080,00 грн.

Відповідач Дочірне підприємство "Твоя Преса - Харків" ТОВ "Твоя Преса" не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на неповне дослідженням обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2015р. у справі № 922/2328/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 02.09.2015р.

Від заявника апеляційної скарги (відповідача у справі) надійшла заява (вх. 12531 від 01.09.2015р.), в якій він просить відкласти розгляд справи № 922/2328/15 на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання 02.09.2015р.

Від заявника апеляційної скарги (відповідача у справі) надійшло клопотання (вх. 12531/1 від 01.09.2015р.), в якому він просить призначити у справі судово-економічну експертизу, на розгляд якої поставити питання: - чи підтверджується документально порушення зобов'язань ДП "Твоя преса-Харків" щодо сплати заборгованості за кредитним договором; - який порядок нарахування та розмір комісії за управління кредитною лінією за кредитним договором; - яка сума заборгованості ДП "Твоя преса -Харків" перед ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" за кредитним договором. Проведення експертизи просить доручити Харківському НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. Вказує, що оплату гарантує.

Від позивача надійшов відзив (вх. 12550 від 02.09.2015р.) на апеляційну скаргу, в якому він вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені правового обґрунтування та наводить мотивування своєї позиції у справі. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції.

Ухвалою 02.09.2015р. відкладено розгляд справи на 23.09.2015р.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. 13312 від 21.09.2015р.), в якому він просить витребувати у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" документальні, письмові докази, які обґрунтовують та підтверджують законність зміни проценту комісії при визначенні розміру несплаченої позичальником комісії за управління кредитною лінією згідно кредитного Договору 15131ЗК15 від 28.10.2013р. зобов'язати ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" надати докази в обґрунтування та підтвердження заявлений вимог.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. 13313 від 21.09.2015р.), в якому він просить зупинити провадження у справі № 922/2328/15 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 910/8888/15 за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" до ТОВ "Ветек Медіа Інвест" про стягнення заборгованості.

Від відповідача (заявника апеляційної скарги) надійшли письмові пояснення (вх.13314 від 21.29.2015р.).

Від позивача у справі надійшли заперечення (вх. 13375 від 23.09.2015р.) щодо заявленого клопотання про призначення експертизи.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 23.09.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В. для розгляду даної справи сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання 23.09.2015р. уповноваженого представника не направила, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Заявник апеляційної скарги в судове засідання 23.09.2015р. уповноваженого представника не направив, про причини неявки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 23.09.2015р. представник позивача пояснив, що вважає за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Зважаючи на встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, те, що розгляд скарги вже відкладався, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, ухвалами Харківського апеляційного господарського суду сторони попереджені, що у разі неявки їх представників до судового засідання справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами, судова колегія вважає, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав, підстави для відкладення розгляду справи відсутні та приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 23.09.2015р. представник позивача заперечував проти заявлених апелянтом клопотань про призначення експертизи та про зупинення розгляду справи. Просив відмовити у їх задоволенні.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заявлені клопотання, доводи, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї та поданих запереченнях, заслухавши пояснення представника позивача, дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання (вх. 12513) про призначення експертизи, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник у клопотанні просить поставити на вирішення експерта наступні питання: 1) чи підтверджується документально порушення зобов'язання ДП "Твоя преса Харків" щодо сплати заборгованості за кредитним договором; 2) який порядок нарахування та розмір комісії за управління кредитною лінією за кредитним договором; 3) яка сума заборгованості ДП "Твоя Преса Харків" перед ПАТ "Державний Експортно-Імпортний Банк України" за кредитним договором.

Відповідно до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" відповідно до статті 1 "Про судову експертизу" судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду. З сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Судова колегія вважає, що питання, вирішення яких відповідач просить поставити перед експертом, законом віднесено до компетенції суду.

Суд може самостійно оцінити відповідність умов договору нормам закону та здійснити перевірку розрахунку заборгованості за договором та штрафні санкції.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність необхідності призначення судової експертизи у даній справі та відмовляє у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Судова колегія, розглянувши клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/8888/15, відмовляє у його задоволенні.

Як вбачається з матеріалів справи № 922/2328/15 предметом її розгляду є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 151313К15 від 28.10.2013р. (у даній справі позивачем (банком) пред'явлений позов до поручителя за кредитним договором)

У справі № 910/888/15 предметом розгляду є заявлені позивачем (банком) вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 151313К15 від 28.10.2013р. Позов у цій справі пред'явлений до боржника за кредитним договором.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судова колегія вважає, що у кожній з цих справ суд може самостійно встановити всі обставини справи та підстави для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог. Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що заявником не наведено переконливого обґрунтування в чому полягає неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у справі № 910/8888/15.

Посилання заявника на те, що у справі № 910/8888/15 ним заявлено зустрічний позов про визнання кредитного договору припиненим судова колегія вважає безпідставним, оскільки на підтвердження зазначених обставин заявником не надано належних доказів (прийняття зазначеного позову до провадження, призначення його до розгляду тощо).

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання відповідача (вх. 13313) про зупинення провадження у справі.

Також судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання (вх. 13312) про витребування у позивача доказів, які підтверджують законність зміни проценту комісії та розмір заборгованості, оскільки вважає, що документів, які містяться в матеріалах справи достатньо для всебічного та повного встановлення зазначених обставин.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача у справі в межах ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції 28.10.2013 р. між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Ветек Медіа Інвест" (позичальником) був укладений кредитний договір № 151313К15 із змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами: № 151313К15-1 від 13.01.2014 р., № 151313К15-2 від 21.07.2014 р., № 151313К15-3 від 21.07.2014 р. та № 151313К15-4 від 11.08.2014 р.

Відповідно до умов п. 3.1. та п. 3.2. договору, Банк відкрив позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію:

- з лімітом кредитної лінії в розмірі: екв. 160000000,00 дол. США (при цьому сума основного боргу за кредитом за офіційним курсом НБУ на будь-яку дату не може перевищувати 1295440000,00 грн. (із можливим відхиленням до 5% у зв"язку зі зміною курсів валют);

- з кінцевим терміном погашення кредиту: 27.10.2022р.

На виконання умов п. 3.3. кредитного договору, Банком наданий кредит шляхом перерахування кредитних коштів у розмірі 80 000 000,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті становило 639 440 000,00 грн., на поточний рахунок позичальника, що підтверджується доданими до справи копією меморіального ордеру №19324 від 04.11.2013 року та випискою з відповідних рахунків.

У відповідності до умов укладеного договору позичальник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі погашати Банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, інші платежі за кредитним договором та вчиняти інші дії, а саме:

- погашати кредит у валюті кредиту шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок, зазначений в п. 3.8. кредитного договору в порядку та у строки, визначені положеннями п.п. 3.2.2. п. 3.2., п. 3.4., п. 3.7. кредитного договору згідно з графіком надання та погашення кредиту та згідно з п. 3.6. кредитного договору;

- сплачувати у валюті кредиту проценти за користування кредитом в порядку, встановленому положеннями п. 3.5. та п. 3.7. кредитного договору в розмірі, визначеному п.п. 3.2.4. п. 3.2. кредитного договору - 18,1% річних для заборгованості в гривні, 10,1% річних для заборгованості у доларах США;

- сплачувати в порядку та розмірі, встановлені п.п. 3.2.5. п. 3.2., п. 3.7. та ст. 4 кредитного договору комісії за кредитом;

- сплачувати у випадках та у розмірах, передбачених кредитним договором, штрафні санкції, в т.ч. пеню за прострочення платежів (за несвоєчане погашння кредиту, несвоєчасну оплату процентів за користування кредитом, а також комісій за кредитом), що нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у озмр подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня та підлягає сплаті у національній валюті України (п. 3.2.6. п. 3.2., п. 7.2. кредитного договору);

- виконувати інші зобов'язання, в т.ч. забезпечувати продовження строків розміщення вкладів, майнові права, за якими оформлені/можуть бути оформлені в заставу з метою забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором та внесення змін до тких договорів зстави у встановлені відповідними договорами строки (в т.ч. шляхом сприяння у вчиненні таких дій майновим поручителями), а в разі неможливості вчинення відповідних правочинів в такі ж строки оформити інше забезпечення, яке задовольнить Банк (п.п.п. 5.1. кредитного договору), забезпечувати в разі оформлення в забезпечення виконання зобов"язань позичальника за кредитним договором цінних паперів, термін погашення яких наступає раніше терміну погашення кредиту, оформлення іншого забезпечення, яке задовольнить Банк, до настання терміну погашення відповідних цінних паперів (п.п. 5.1.22. п. 5.1. кредитного договору).

Однак, як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позичальником не виконані взяті на себе зобов'язання за договором.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагаи від боржника виконання його обов"язку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань, передбачених п.п. 5.1.21. п. 5.1. кредитного договору, Банк направив позичальнику вимогу № 195-01/6409 від 30.09.2014 р. щодо дострокового погашення частини кредиту в сумі, що дорівнює 50 000 000,00 дол. США (яка відповідає заставній вартості предметів застави за відповідними договорами застави прав вимоги грошових коштів з депозитного рахунку) протягом двох банківських днів з дати направлення вимоги, що передбачено умовами договору. Погашення частини кредиту в сумі, що дорівнює 50000000,00 дол. США відбулось з порушенням строків, визначених у вимозі Банку.

Також у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань, передбачених п. 5.1.22. п. 5.1. договору (не оформлення до настання терміну погашення цінних паперів, переданих в заставу Банку, іншого забезпечення), Банк, керуючись умовами п. 3.6.7. п. 3.6. та п.п. 5.1.28. п. 5.1. договору, що передбачають право Банку вимагати від позичальника дострокового погашення частини кредиту в сумі, що дорівнює заставній вартості відповідного забезпечення, висунув позичальнику вимогу (лист № 195/00/6570 від 08.10.2014 р.) щодо дострокового погашення частини кредиту в сумі, що дорівнює 54 600 000,00 дол. США (яка відповідає заставній вартості предмету застави за відповідним договором застави) протягом двох банківських днів з дати направлення вимоги.

Але в порушення умов п.п. 3.6.7. п. 3.6. кредитного договору позичальник не здійснив дострокового погашення в повному обсязі частини кредиту в сумі та строки, що визначені в даній вимозі Банку.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Ст. 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, укладено договір поруки № 151313Р25 від 29.11.2013 р. між ДП "Твоя преса-Харків" ТОВ "Твоя преса" (відповідач), Банком (позивач) та позичальником (3-я особа). Відповідно до п. 3.1. договору поруки, поручитель взяв на себе обов'язок солідарно відповідати перед Банком за своєчасне та повне виконання позичальником зобов"язання за кредитним договором щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штраних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов"язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Ст. 533 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Згідно п. 3.2. договору поруки, у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання банк має право вимагати виконання цих зобов'язань у поручителя та/або позичальника як у солідарних боржників.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Заборгованість за кредитним договором № 151313К15 від 28.10.2013 р. станом на 26.03.2015 р. становить 79 862,43 долари США та 190 282 877,92 грн., яка складається із:

- 52 206 412,73 грн. заборгованості за кредитом (основним боргом);

- 2 366 865,17 грн. заборгованості за процентами;

- 115 664 486,73 грн. заборгованості за комісією за управління кредитною лінією;

- 11 273 878, 14 грн. пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу);

- 77 445,65 доларів США пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу);

- 351 396,74 грн. пеня за прострочення сплати процентів;

- 2 416, 78 доларів США пеня за прострочення слпати процентів;

- 8 419 838,41 грн. пеня за прострочення сплати комісії за управління кредитною лінією.

В матеріалах справи міститься детальний розрахунок заявлених до стягнення грошових коштів, який повністю відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази погашення вищевказаної суми заборгованості відповідачем або 3-ю особою судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги про її стягнення з відповідача як поручителя за кредитним договором.

Судова колегія вважає безпідставним твердження заявника апеляційної скарги про те, що базою для розрахунку щомісячного платежу по оплаті комісії з управління кредитною лінією є сума фактичної заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором станом на дату розрахунку, оскільки такі твердження спростовуються умовами договору. Так, відповідно до п.п.3.2.5.2 та п.п. 3.2.5 п. 3.2. кредитного договору сторонами визначено, що базою нарахування комісії з управління кредитною лінією є ліміт кредитної лінії, який згідно з абз. 8 ст. 1 кредитного договору означає гранічну суму заборгованості за кредитним договором, зазначену в п.п. 3.2.1 п. 3.2 цього договору. Тобто ліміт кредитної лінії визначається через гранічну суму заборгованості за кредитним договором, а не суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом станом на дату розрахунку, яку сторони домовились уніфікувати під терміном "основний борг".

Відповідно до абз. 7 ст. 1 Кредитного договору "Основний борг" - означає фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом, наданим йому банктом на кожну окрему дату. Відповідно до абз. 5 статті 1 Кредитного договору "Кредит" означає грошові кошти, які банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення, стороковості, платності, цільового характеру використання та відкличності.

Отже, гранична сума заборгованості за кредитним договором не тотожна фактичній сумі заборгованості позичальника за кредитом.

Крім того, судова колегія вважає безпідставним посилання заявника апеляційної скарги на абз. 7 п. 8.1 постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. № 14 "Про порушення грошових зобов'язань" стосовно застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом НБУ на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

Банківські послуги, які є валютними операціями надаються АТ "Укрексімбанк" на підставі генеральної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій № 2 від 05.10.2015р.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях та направлені на уникнення від виконання взятих на себе договірних зобов'язань, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 91, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ДП "Твоя Преса-Харків" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.06.15 у справі № 922/2328/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 28.09.15

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шутенко І.А.