Постанова № 51540270, 22.09.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р. Справа № 914/1584/15

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_2

від позивача-1 - ОСОБА_3В

від позивача-2 - ОСОБА_4

від відповідача - ОСОБА_5

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1 - ОСОБА_6

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2 - ОСОБА_7

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_8

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області, вих.№05/2-1160 вих-15 від 18.08.2015 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року (підписане 04.08.2015 року), cуддя Король М.Р.

у справі №914/1584/15

за позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі:

позивач-1 ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, м. Львів

позивач-2 Регіонального ландшафтного парку «Знесіння», м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 міської ради, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1 ОСОБА_6, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2 Громадська організація «Правозахисний центр імені генерала УНР ОСОБА_9», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_10 з обмеженою відповідальністю «АрхіБуд», м. Львів

про визнання нечинними та скасування ухвал сесії ОСОБА_1 міської ради №612 від 01.03.2007 року та №1023 від 05.07.2007 року з наступними змінами, внесеними ухвалами сесії ОСОБА_1 міської ради №2260 від 04.12.2008 року та №3759 від 08.07.2010 року

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року по справі №914/1584/15 відмовлено у задоволенні позову Заступника прокурора Львівської області, заявленого в інтересах держави в особі: ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» до відповідача - ОСОБА_1 міської ради про визнання нечинними та скасування ухвал сесії ОСОБА_1 міської ради №612 від 01.03.2007 року та №1023 від 05.07.2007 року з наступними змінами, внесеними ухвалами сесії ОСОБА_1 міської ради №2260 від 04.12.2008 року та №3759 від 08.07.2010 року.

Суд у рішенні, посилаючись на відсутність доказів згоди Кабінету Міністрів України на вилучення та передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_1 обласній державній адміністрації, в інтересах якої заявлено позов прокурором, дійшов висновку про те, що в даному випадку право позивача-1 - ОСОБА_1 обласної державної адміністрації не порушене. Такої ж думки суд дійшов і щодо позивача-2, в інтересах якого звернувся прокурор - Регіонального ландшафтного парку «Знесіння», зазначивши при цьому, що спірна земельна ділянка не була вивільнена, оскільки, розміщені на ній об'єкти нерухомого майна були відчужені на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №258-р від 13 липня 2005 року, а відтак, відсутні підстави для передачі спірної земельної ділянки Регіональному ландшафтному парку «Знесіння», як це передбачено п.4 ухвали ОСОБА_1 міської ради №1113 від 21.06.2001 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора Львівської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року по справі №914/1584/15 та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що розпорядження спірною ділянкою мало бути покладено на ОСОБА_1 обласну державну адміністрацію, при цьому, військова частина 2144, будучи користувачем земельної ділянки у м. Львові по вул. Довбуша, 15, повинна була звернутись із заявою про добровільну відмову від користування земельною ділянкою до власника землі - держави, яка реалізує це право через Кабінет Міністрів України та уповноважені ним органи, а не до органу місцевого самоврядування. Крім того, скаржник вважає порушеним і право позивача-2 (Регіонального ландшафтного парку «Знесіння»), а саме: в частині неврахування можливості передачі спірної земельної ділянки в постійне користування парку для збільшення площі рекреаційної території. Наведене апелянт обґрунтовує прийняттям ОСОБА_1 міською радою 21.06.2001 року ухвали №1113, пунктом 4 якої передбачено надання у постійне користування парку «Знесіння» земельних ділянок, що надалі будуть вивільнятися на території, визначеній зовнішньою межею парку. Крім того, наголошує, що на спірній земельній ділянці, що передана ТзОВ «Архібуд» на підставі оскаржуваних ухвал, знаходиться трансформаторна підстанція (Е-І), що перебуває у державній власності, підтвердженням чого є довідка ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №570 від 21.01.2001 року.

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року по справі №914/1584/15 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити: визнати нечинними та скасувати ухвали сесії ОСОБА_1 міської ради №612 від 01.03.2007 року та №1023 від 05.07.2007 року з наступними змінами, внесеними ухвалами сесії ОСОБА_1 міської ради №2260 від 04.12.2008 року та №3759 від 08.07.2010 року.

Представники позивачів (ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та Регіонального ландшафтного парку «Знесіння») в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заступника прокурора підтримали, просили задовольнити в повному обсязі: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні також підтримав вимоги апеляційної скарги заступника прокурора, просив скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року по справі №914/1584/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Позов визнав. Поряд з тим, подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради депутатів трудящих від 06.06.1962 року №453 «Про встановлення меж земельної ділянки при спорудах В/ч 2144 в р-ні вул. Довбуша», яке колегія суддів долучила до матеріалів справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1 (ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник Громадської організації «Правозахисний центр імені генерала УНР ОСОБА_9» (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року по справі №914/1584/15 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Разом з тим, 14.09.2015 року від вказаної організації до суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких третя особа серед іншого, зазначає, що до переліку нерухомого військового майна Державної прикордонної служби, яке може бути відчужене, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №258-р від 13.07.2005 року, на яке посилається суд в оскаржуваному рішенні, включено нерухоме майно військового містечка №301а у м. Львові по вул. Довбуша, 18, в той час як спірна земельна ділянка знаходиться за адресою: вул. Довбуша, 15. Разом з тим, наголошує на неспівпадінні площ земельних ділянок та об'єктів, що на них розташовані. Представник громадської організації зазначає, що спірна земельна ділянка по вул. Довбуша, 15 у м. Львові є державною власністю та знаходиться в управлінні ОСОБА_1 прикордонного загону, разом з тим, відноситься до земель оборони, у зв'язку з чим, могла бути вилучена лише за згодою Кабінету Міністрів України, крім того, знаходиться в межах Регіонально - ландшафтного парку «Знесіння», який є об'єктом природно-заповідного фонду та входить в зону історико-архітектурного заповідника, який знаходиться під охороною ЮНЕСКО. З огляду на наведене, стверджує, що ОСОБА_1 міська рада не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, а винесення спірних ухвал свідчить про перевищення міською радою своїх повноважень, у зв'язку з чим такі ухвали є незаконними та підлягають скасуванню. В судовому засіданні представник подав суду інформаційну довідку №44132445 щодо нерухомого майна Державної прикордонної служби, що знаходиться на спірній земельній ділянці (оригінал), копії листа заступника міського голови з питань містобудування та інфраструктури (вих.№2403-1вих-579 від 18.11.2010 року), листа начальника підрозділу Управління військової контррозвідки у Західному регіоні Служби безпеки України (вих.№79/1/3-649 від 27.04.2011 року), інформаційну довідку щодо оформлення права державної власності на нежитлові будівлі та споруди майнового комплексу на Довбуша, 15, висновок старшого прокурора відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави про наявність підстав для застосування представницьких повноважень від 20.12.2011 року. Слід зазначити, що колегія суддів не надає оцінки вказаним документам, оскільки суду подані копії таких документів, проте, останні не містять відмітки про їх відповідність оригіналу.

Крім того, у своїх поясненнях представник третьої особи на стороні позивача-2 просить суд винести окрему ухвалу щодо виявлених порушень при вилученні спірної земельної ділянки земель оборони та вибуття нерухомого майна з власності держави без її на то згоди та направити таку ухвалу до органів прокуратури для проведення всебічного розслідування і притягнення винних осіб до відповідальності.

Враховуючи положення ст.90 ГПК України, згідно з якою, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу, а якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури, колегія суддів не вбачає підстав для винесення окремої ухвали чи надіслання повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Представник ОСОБА_10 з обмеженою відповідальністю «АрхіБуд» (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не подав, однак, зазначав, що спірні ухвали ОСОБА_1 міської ради є законними та не порушують прав позивачів. Разом з тим, наголошував, що ТзОВ «АрхіБуд» набуло право на спірну земельну ділянку по вул. Довбуша, 15 у м. Львові у відповідності з чинним законодавством.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, ухвалою сесії ОСОБА_1 міської ради №612 від 01.03.2007 року ТзОВ «АрхіБуд» погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Довбуша, 15 у м. Львові в оренду терміном на 10 років для будівництва об'єктів архітектурної діяльності, відповідно до погодженого у встановленому порядку містобудівного обґрунтування за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі змішаного використання.

Ухвалою сесії ОСОБА_1 міської ради №1023 від 05.07.2007 року ТзОВ «АрхіБуд» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 2,8317 га на вул. Довбуша, 15 у м. Львові в оренду терміном на 10 років для будівництва кварталу житлової забудови за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі житлової забудови.

Ухвалою ОСОБА_1 міської ради від 04.12.2008 року №2260 «Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради від 05.07.2007 року №1023» доповнено вказану ухвалу п.1 наступного змісту: «Вилучити за згодою з користування військового містечка №301а військової частини 2144 Державної прикордонної служби України земельну ділянку площею 2,8939 га на вул. Довбуша,15 в м Львові та перевести до земель міста»; слова: «площею 2,8317 га» замінено словами: «площею 2,8939 га», слова «за рахунок земель промисловості транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення» замінено словами: «перевівши із земель транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови».

Ухвалою ОСОБА_1 міської ради від 08.07.2010 року №3759 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 05.07.2007 року №1023» внесено зміни до вказаної ухвали, а саме: у п.1 слова: «для будівництва кварталу житлової забудови» змінено на слова: «для будівництва готельно - рекреаційного комплексу».

Заступник прокурора Львівської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі: ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» про визнання нечинними та скасування ухвал сесії ОСОБА_1 міської ради №612 від 01.03.2007 року та №1023 від 05.07.2007 року з наступними змінами, внесеними ухвалами сесії ОСОБА_1 міської ради №2260 від 04.12.2008 року та №3759 від 08.07.2010 року.

Відповідно до статей 1, 2 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Субєктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Обєктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

У відповідності до вимог п.«ж» ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі, на землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім хемель комунальної та приватної власності.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ч.1 ст.29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу положень ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто законодавцем визначено, що при вирішенні справ даної категорії, судом необхідно з'ясовувати обсяг компетенції, прав та обов'язків саме особи (позивача), чиї права або інтереси порушено оскаржуваним правовим актом індивідуальної дії.

Отже в силу вимог вищезазначеного законодавства, судом першої інстанції при вирішенні даного спору з'ясовувався обсяг компетенції прав та обов'язків саме позивача, чиї права або інтереси порушено оскаржуваними правовими актами індивідуальної дії.

Згідно з рішенням ОСОБА_1 обласної ради №97 від 20.03.1996 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель, що знаходяться в користуванні органів Міністерства оборони України, державного комітету у справах охорони державного кордону України» земельна ділянка площею 3,5130 га по вул. Довбуша, 15 входила в загальну площу 5,0000 га земельної ділянки (вул. Зелена, вул. Довбуша), яка знаходилась у користуванні військової частини 2144.

Відповідно до ст.77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Так, статтею 2 ЗУ «Про використання земель оборони» передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об'єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до листа №614/6877 від 13.12.2006 року вбачається про згоду начальника ОСОБА_1 прикордонного загону на вилучення з користування військової частини 2144 земельної ділянки площею 2,8262 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15, із земель оборони до земель запасу міста Львова.

Згідно з ст.2 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності») належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Пунктом 6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1919 від 28 грудня 2000 року, рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони переліку рухомого військового майна за формою згідно з додатком 1 та переліку нерухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено окремо від земельних ділянок за формою згідно з додатком 2, а у разі відчуження земельних ділянок разом із розташованими на них об'єктами нерухомого військового майна - за формою згідно з додатком 3.

Військова частина 2144 як постійний користувач земельної ділянки, розташованої у м. Львові по вул. Довбуша, 15, повинна була звернутись із зверненням про добровільну відмову від користування земельною ділянкою до власника землі - держави, яка реалізує це право через Кабінет Міністрів України та уповноважені ним органи, а не до органу місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що вказаний лист військової частини 2144 з проханням вилучити з користування даної військової частини земельної ділянки не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов'язків і носить інформативний характер.

Наведене також встановлено постановою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2014 року по справі №К/800/8934/13 за позовом військового прокурора Західного регіону України, заявленого в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації до відповідача - Військової частини 2144 про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом №614/6877 від 13 грудня 2006 року, яким начальник ОСОБА_1 прикордонного загону звернувся до міського голови м. Львова щодо вирішення питання про вилучення з користування військової частини 2144 земельної ділянки площею 2,8262 га.

Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України №258-р від 13.07.2005 року затверджено перелік нерухомого військового майна Держприкордонслужби, яке може бути відчужене (форма згідно з додатком 2 до Положення (перелік нерухомого майна, яке може бути відчужено окремо від земельних ділянок)), до вказаного переліку включено нерухоме майно військового містечка №301а, що розташоване у м. Львові по вул. Довбуша, 18.

Згідно акту прийому - передачі від 29.06.2006 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України до ТзОВ Виробниче підприємство «Будінвест» передано нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15, військове містечко №301а, будівлі №Б-1, №О-1, №К-1, №М-1, №Ж-1, №Г-1, №Н-1, №З-1, зареєстровані в Обласному комунальному підприємстві ОСОБА_1 обласної ради "БТІ та ЕО" в реєстровій книзі під реєстровим номером 13915289, загальною площею 722,6 кв. м.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази згоди Кабінету Міністрів України на вилучення та передачу спірної земельної ділянки, що знаходиться у м. Львові по вул. Довбуша, 15 ОСОБА_1 обласній державній адміністрації, а лист військової частини 2144 з проханням вилучити з користування даної військової частини земельної ділянки, адресований міському голові м. Львова, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов'язків, з огляду на що, колегія суддів дійшла висновку, що спірна земельна ділянка не була вивільнена та передана у порядку, встановленому законодавством, чинним на час прийняття спірних ухвал міської ради. Вказана земельна ділянка є державною власністю та відноситься до земель оборони.

Враховуючи наведене вище, висновок місцевого господарського суду, що в даному випадку відсутнє порушення прав ОСОБА_1 державної адміністрації, якій спірна земельна ділянка не передавалась, є правильним.

Щодо позивача-2 (Регіонального ландшафтного парку «Знесіння»), колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до п.3 рішення ОСОБА_1 обласної ради №71 від 01.10.1998 року «Про розширення та впорядкування природно-заповідного фонду області» затверджено Проект організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння» та встановлено його охоронну зону - площею 473,6 га.

Ухвалою ОСОБА_1 міської ради №1113 від 21.06.2001 року «Про затвердження меж і надання земельної ділянки у постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння» у м. Львові та деякі територіальні і нормативно-організаційні питання функціонування регіонального ландшафтного парку «Знесіння», затверджено для регіонального ландшафтного парку «Знесіння», як об'єкту природно-заповідного фонду України: зовнішню межу, яка визначає територію парку площею 312,0949 га та межу охоронної зони, яка визначає територію площею 473,615 га (п.1.1).

З території парку площею 312,0949 га Регіональному ландшафтному парку «Знесіння» надано земельні ділянки загальною площею 153,69 га, у спільне користування парку з ОСОБА_1 обласною дитячою клінічною лікарнею - земельну ділянку площею 0,0947 га і залишено за іншими землекористувачами та землевласниками земельні ділянки загальною площею 158,3099 га (п.1.2). Серед таких землекористувачів і Військова частина 2144 Державної прикордонної служби України.

Разом з тим пунктом 4 наведеної вище ухвали передбачено надання, згідно чинного законодавства, Регіональному ландшафтному парку «Знесіння» в постійне користування земельних ділянок, які надалі будуть вивільнятися на території, визначеній зовнішньою межею парку «Знесіння».

На підставі зазначеної ухвали, 19.12.2001 року Регіональному ландшафтному парку «Знесіння» видано державний акт І-ЛВ №004103 на право постійного користування землею - 153,6903 га землі для обслуговування території регіонального ландшафтного парку «Знесіння».

Подаючи позов, заступник прокурора обґрунтовує порушення прав парку «Знесіння», посилаючись при цьому на вказану вище ухвалу ОСОБА_1 міської ради, однак, слід зазначити, що спірна земельна ділянка по вул. Довбуша, 15 у м. Львові не була вивільнена, як то передбачено п.4 ухвали ОСОБА_1 міської ради №1113 від 21.06.2001 року, більше того, як вже зазначалось вище, колегія суддів дійшла висновку, що спірна земельна ділянка не вибувала із права постійного користування Державної прикордонної служби, отже охоронюване законом право позивача-2 - не порушено.

Сам факт знаходження спірної земельної ділянки, що межує з парком «Знесіння» не може свідчити про порушення його права.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що спірними ухвалами ОСОБА_1 міської ради №612 від 01.03.2007 року та №1023 від 05.07.2007 року з наступними змінами, внесеними ухвалами сесії ОСОБА_1 міської ради №2260 від 04.12.2008 року та №3759 від 08.07.2010 року, не порушено прав обраних прокурором позивачів, з огляду на що, в позові заступника прокурора про визнання нечинними та скасування таких ухвал, слід відмовити.

Відтак, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення, а доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року по справі №914/1584/15 прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір в розмірі 1218 грн. за розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Львівської області апеляційним господарським судом слід покласти на позивачів - ОСОБА_1 обласну державну адміністрацію та Регіональний ландшафтний парк «Знесіння».

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року по справі №914/1584/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області - без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18, ідентифікаційний код 00022562) в доход Державного бюджету України 609 грн. - судового збору.

Стягнути з Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» (79024, м. Львів, вул. Новознесенська, 32, ідентифікаційний код 13806354) в доход Державного бюджету України 609 грн. - судового збору.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/1584/15 повернути до Господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 28.09.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_11