Постанова № 51540071, 24.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 379/1055/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бойко М.Г.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 11 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Управління Державної служби охорони ГУ МВС України в Київській області при наданні йому довідки про грошове забезпечення на роботах в ІІІ-зоні небезпеки м. Прип'ять за період з 01.09 по 13.09.1986 року за № Ш-144 від 10.07.2015 року без урахування виплати заробітної плати подвійного окладу в п'ятикратному розмірі та збереженого окладу;

- зобов'язати Управління Державної служби охорони ГУ МВС України в Київській області провести розрахунок його грошового забезпечення колишнього працівника ВДСО при Таращанському РВ ГУ МВС України в Київській області чергового ПЦО, молодшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 з урахуванням вимог Постанови Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 р. № 1031-рс, листа Міністерства праці, Мінчорнобиля та Міністерства фінансів України від 29.10.1992 р. № 09-3751/1032/31/13-412/308, листа Мінсоцполітики від 09.06.1995 року № 224/8.13;

- зобов'язати Управління Державної служби охорони ГУ МВС України в Київській області надати йому довідку про його перераховане грошове забезпечення з урахуванням вимог, передбачених Постановою Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964- рс, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12), листа Міністерства праці, Мінчорнобиля та Міністерства фінансів України від 29.10.1992 року № 09-3751/1032/31/13-412/308, листа Мінсоцполітики від 09.06.1995 року № 224/8.13 за роботу в ІІІ-й зоні небезпеки м. Прип'ять за період з 01.09 по 13.09.1986 року;

- зобов'язати Управління Державної служби охорони ГУ МВС України в Київській області здійснити перерахунок грошового утримання за роботу в третій зоні небезпечності, врахувавши одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації в розмірі 555 карбованців згідно наданого розрахунку.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 11 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано дії Управління Державної служби охорони ГУ МВС України в Київській області при наданні ОСОБА_3 довідки про грошове забезпечення на роботах в ІІІ-ій зоні небезпеки м. Прип'ять за період з 01.09 по 13.09.1986 року за № Ш-144 від 10.07.2015 року без урахування виплати заробітної плати подвійного окладу в п'ятикратному розмірі та збереженого окладу неправомірними;

- зобов'язано Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області Київській області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 01 вересня 1986 року по 13 вересня 1986 року та видати відповідну довідку для пред'явлення її до органів Управління Пенсійного фонду України для нарахування пенсії з урахуванням Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195 щодо роботи у вихідний день, тобто з урахуванням доплати за роботу у вихідний день (07 вересня 1986 року ) - в подвійному розмірі; наказу МВС СРСР № 0130 від 11.05.1986 року та № 0189 від 30.06.1986 року щодо виплати подвійного окладу, виходячи із розрахунку посадового окладу в подвійному розмірі та кратності 5 (п'ять) відповідно до зони небезпеки (ІІІ зона небезпеки) та абзацу другого пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. № 524-156 (у0524400-86); розпорядження Ради Міністрів СРСР від 3 вересня 1986 р. № 1767 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 р. № 530-рс (530-86-р) щодо збільшення окладу до 15 %.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить оскаржуване рішення скасувати.

На розгляд справи в апеляційному порядку сторони, належним чином повідомлені не з'явилися. Колегія суддів, враховуючи, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для з'ясування всіх обставин, вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності сторін.

В зв'язку з неявкою сторін, на підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, матеріали справи, колегія суддів, надаючи правову оцінку встановленим в справі обставинам та фактам, дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонером і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Таращанському районі Київської області, отримує пенсію як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році першої категорії, також є інвалідом ІІ групи із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, що відповідачем та третьою особою не заперечується та підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Київською облдержадміністрацією 13.07.2001 року та вкладкою до посвідчення.

Згідно із довідкою, виданою Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області, за роботу в населеному пункті м. Чорнобиль, м. Прип'ять з 27 квітня 1986 року по 30 квітня 1986 року, з 30 серпня 1986 року по 13 вересня 1986 року позивачу виплачена заробітна плата в сумі 571,08 крб. з урахуванням коефіцієнта 4.

09 червня 2015 року позивач звернувся до Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області з письмовою заявою про надання довідки про заробітну плату (грошове утримання) в зоні відчуження в період часу з 01.09 по 13.09 1986 року з урахуванням Урядових рішень, які діяли в 1986 році при нарахуванні заробітної плати.

Листом від 10 липня 2015 року відповідач надав довідку заробітної плати позивача за весь період перебування в зоні по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році та повідомив про незастосування законодавчих актів про оплату праці на які посилається позивач щодо оплати грошового забезпечення атестованим працівникам.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з даним позов в суд. Як на підставу позовних вимог, посилався на положення Постанови Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 р. № 1031-рс. Позивач зазначає, що його заробітна плата має бути обчислена в п'ятикратному розмірі з урахуванням подвійної оплати за роботу у святкові та вихідні дні, підвищенням посадового окладу на 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок заробітної плати, оскільки його робота за період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повинна бути оплачена із врахуванням зазначених вище постанов, котрі регламентують порядок оплати праці робітників та службовців, що повинна бути підвищена на 100 %, тобто вдвічі, а також подвійною оплатою за роботу у вихідні дні.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки Управління ДСО при ГУМВС України в Київській області № 43 від 10.07.2015 року позивач дійсно працював в населених пунктах зони відчуження м.Чорнобиль, м. Прип'ять, періодами з 27.04.1986 року по 30.04.1986 року, з 30.08 . 1986 року по 13.09.1986 року.

Оплата праці працівників підприємств, розташованих в зоні ЧАЕС, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, провадилась в розмірах, передбачених Розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986 року № 964, у відповідних зонах небезпеки в 5-, 4-, 3-кратному розмірі.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно до абзацу 4 п.1 Постанови РМ СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986р. № 665-195.(абз. 4 п.п.1 п.1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207/7) у відповідних зонах небезпеки в 4-, 3-. 2-кратному розмірі (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Пунктами 4 та 5 Постанов Ради Міністрів Української РСР від 10.06.1986р. №2077 та Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986р. №665-195, робітникам підприємств, організацій, які виконують роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, установлювалася додаткова оплата праці за роботу у нічний час в розмірі 35% часової тарифної ставки за кожен час роботи в нічний час та максимальний розмір премії 60% тарифної ставки та залучати робітників на роботи в вихідні та святкові дні з оплатою праці в подвійному розмірі.

В той же час, з моменту аварії на ЧАЕС, оплату праці особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ СРСР регулювала Постанова від 07.05.1986р. №524-156, абз.2 п.1 якої зобов'язував виплачувати таким особам посадові оклади і оклади за спеціальними званнями в подвійному розмірі.

З 23.05.1986 Розпорядженням № 1031-рс на осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ були розповсюджені порядок і розміри оплати праці, що передбачались Розпорядженням № 964-рс від 17.05.1986р. для робітників і службовців (5-, 4-, 3-кратний розмір тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в 3-й, 2-й або 1-й зонах небезпеки відповідно).

Відповідно до пунктів 4 і 5 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195, підпунктів 4 і 5 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС від 10 червня 1986 року № 207-7 встановлено працівникам підприємств, організацій та установ, які виконують роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забруднення навколишнього середовища, додаткову оплату праці за роботу в нічний час у розмірі 35% часової тарифної ставки (окладу) за кожний час роботи в нічний час і максимальний розмір премії - 60% тарифної ставки (окладу) в місяць; дозволено підприємствам, організаціям і установам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії, у вихідні і святкові дні з оплатою праці у подвійному розмірі.

Згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.

Про розповсюдження цих пунктів на осіб рядового і начальницького складу в цих постановах вказівок не має.

Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх оправ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 №0130, від 17 травня1986 №0149, від 30 червня1986 № 0189 та інших.

Абзацом першим пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня1986 №0149 «Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», на виконання зазначених розпоряджень було наказано, зокрема, міністру внутрішніх справ Української РСР дозволяти за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Абзацом 2 пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.

За основним місцем служби нараховувались надбавки за вислугу років та інші надбавки.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1986 порядок і умови відрядження військовослужбовців рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлювалися МВС СРСР.

Управлінням пожежної охорони МВС УРСР листами від 17 грудня 1986 №3/7/1587 «Про компенсації працівникам зведеного загону протипожежної служби за постійне перебування у м. Чорнобилі у резерві у стані бойової готовності» та від 31 березня 1987 року ЖЗ/7/382 роз'яснено начальникам УПО-ВПО УВС виконкомів обласних та Київської міської Ради народних депутатів, м. Ворошиловград, що відповідно до вказівки МВС СРСР від 21 жовтня 1986 №1/5725 та листа Держкомпраці СРСР від 02 жовтня 1986 №3310-БГ працівникам зведеного загону протипожежної служби 1 годину перебування у 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС у резерві у стані бойової готовності слід враховувати як 1 третину робочого часу з виплатою за цей обліковий період одинарної тарифної ставки (посадового окладу), а працівникам з числа начальницького складу - й окладу за спеціальне звання.

Нарахування та виплата 1/3 одинарної тарифної ставки (посадового окладу), а працівникам з числа начальницького складу - й окладу за спеціальне звання, тим, яких було відряджено, або які несли службу у складі загону ВПО-3 УПО УВС Київського виконкому, мали провадитися у повному обсязі за дні несення служби у складі зведеного загону або за дні чергування у складі зміни цього загону.

Пропонувалося провести розрахунки з особистим складом, який ніс службу в складі зведеного загону, за весь час, що облікований у зазначеному порядку, починаючи з моменту аварії на Чорнобильській АЕС.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 № 1006-р з метою соціального захисту колишніх співробітників апарату МВС - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, а також тих, які у 1986-1987 роках отримали дозу опромінення у 25бер і більше, дозволено МВС України перераховувати грошове забезпечення зазначених осіб за період роботи в зоні відчуження з розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, які цим особам було встановлено в період роботи в зоні Чорнобильської АЕС у кратних розмірах відповідно до зон небезпеки, де вони несли службу.

Крім того, відповідно до вказаного розпорядження перерахунок мав провадитися в межах фонду видатків на грошове забезпечення та заробітну плату МВС України.

Відповідно до довідки від 10 липня 2015 № 43 за період роботи позивача в зоні відчуження вказана кратність 4 та збережений заробіток за дні роботи в зоні відчуження, що сумарно дають п'ятикратний розмір, тобто якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку праці за роботу в зоні відчуження становився менше на одиницю.

Відповідно до п.40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 №778 для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється ненормований робочий час.

При змінній роботі або безперервному чергуванні встановлюється однакова вдень і вночі тривалість робочого часу. В разі необхідності особи рядового та начальницького складу зобов'язані нести службу в дні щотижневого відпочину і святкові дні. При цьому взамін невикористаних днів щотижневого відпочинку і святкових днів їм надаються інші вихідні дні.

Щодо Постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 року №207-7, то колегія суддів звертає увагу, що на осіб рядового та начальницького складу внутрішніх справ вона розповсюджувалася лише в частині виплати добових, безкоштовного харчування та проживання і розрахунку вислуги років, що надає право на пенсію.

Що стосується встановленого вказаними постановами Ради Міністрів СРСР і Ради Міністрів УРСР дозволу підприємствам, установам, організаціям на залучення працівників для робіт у вихідні і святкові дні, то він пов'язаний із вимогами чинного на липень 1986 року законодавства, зокрема, статті 71 Кодексу законів про працю Української РСР, яке забороняло роботу у вихідні дні.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області задовольнити.

Постанову Таращанського районного суду Київської області від 11 серпня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 28.09.2015 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.