Ухвала суду № 51540054, 24.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7021/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к відповідача Чарковська Л.М.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики», звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2014 року № 0021001501 та від 26 березня 2015 року № 0021011501.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на незаконність рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права при її ухваленні, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено перевірку позивача щодо своєчасної сплати (перерахування) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 16.12.2014 року № 1294/26-54-15-01-11, яким зафіксовано порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: абз.1 п.57.1 та абз. 1 п.57.3 статті 57 ПК України.

На підставі зазначеного акта відповідачем 16 грудня 2014 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0021001501, яким за затримку на 79,74,70,68,58,44,39,34 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 457104,80 грн. ТОВ «Дитячі та спортивні майданчики» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 91420,96 грн. за платежем - податок на додану вартість;

- № 0021011501, яким за затримку на 16,14 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 5388,00 грн. ТОВ «Дитячі та спортивні майданчики» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 538,80 грн. за платежем - податок на додану вартість.

В подальшому, Головним управлінням ДФС у м. Києві скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2014 року № 0021011501 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 4,80 грн., в іншій частині залишено без змін, у зв'язку з чим контролюючим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2015 року № 0021011501, яким ТОВ «Дитячі та спортивні майданчики» зобов'язано сплатити штраф у сумі 534,00 грн. за платежем - податок на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано висновків податкового органу щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов'язань. Також, суд першої інстанції вказував, що окремі порушення податковим органом процедури прийняття податкових повідомлень-рішень, на які посилається позивач на підтвердження доводів позовної заяви, за умови факту порушення останнім вимог податкового законодавства, не є підставою для звільнення від відповідальності за вказані порушення.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність зазначених вище висновків суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник щодо правомірності рішення відповідача щодо визначення платнику податку за затримку сплати сум податкових зобов'язань штрафних санкцій, прийнятих за наслідками камеральної перевірки.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Зазначені норми Податкового кодексу України не визначають жодних граничних часових меж проведення камеральних перевірок податкової звітності.

Разом з тим, згідно пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у податковій декларації даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Також, п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року № 165, передбачено, що камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, проводиться протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Отже, камеральна перевірка має бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової звітності.

Як встановлено судом першої інстанції, камеральна перевірка податкової декларації позивача за квітень-вересень 2014 року, з граничними термінами подання 20 травня 2014 року, 20 червня 2014 року, 27 липня 2014 року, 20 серпня 2014 року, 22 вересня 2014 року та 20 жовтня 2014 року, проведена контролюючим органом 16 грудня 2014 року, тобто з порушення вимог пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.

Також, апелянт як на підставу для визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вказує на несвоєчасність направлення контролюючим органом копії акта перевірки чим позбавив останнього права на подання заперечень до акту, порушення строків прийняття податкових повідомлень-рішень, провів камеральну перевірку з питань, віднесених до предмету документальної перевірки.

Разом з тим, процедурні порушення допущені податковим органом під час проведення перевірки не є безумовним свідченням протиправності оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь.

Крім того, в межах даної справи позивачем не оскаржуються дії податкового органу по проведенню камеральної перевірки.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати факт своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань для визначення правомірності та наявності підстав для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України передбачає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктами 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи

Відповідно до п 57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.126.1. ст.126 Кодексу, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З зазначеної вище норми вбачається, що притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу з підстав, визначених цією нормою, передбачене саме за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання в строки визначені законом. При цьому, за змістом вказаної норми розмір штрафу залежить від кількості днів затримки строку сплати суми грошового зобов'язання та визначається у відсотках від погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом першої інстанції, суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість є узгодженими та сплачені з порушенням визначених законодавством строків. Зазначене сторонами не заперечується.

Позивачем не надано жодних доказів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції на спростування висновків викладених в акті перевірки щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 25.09.15 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.