Постанова № 51539167, 08.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа№ 910/7193/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Хрипуна О.О.

Корсакової Г.В.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників

від Позивача: Гурський М.Р.

від Відповідача: Гавриленко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветфактор» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.06.2015р. у справі №910/7193/15-г (суддя Любченко М.О.)

за позовом Компанії Intervet International B.V., Королівство Нідерланди

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветфактор"

про стягнення 1374693,67 євро

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення на користь Позивача простроченої заборгованості в сумі 1374693,67 євро.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2015р. задоволено позовні вимоги Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості в сумі 1374693,67 євро. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість в сумі 1374693,67 євро та судовий збір в розмірі 73080,00 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що під час розгляду спору у численних судових засідання представником Відповідача заперечень з приводу отримання від Позивача рахунків (інвойсів) на оплату товару, що був поставлений у період з 27.05.2013р. по 13.11.2014р. в межах договору від 20.06.2012р. на загальну суму 1876004,89 євро, надано не було. За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного правочину, місцевий суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено Відповідачу у період з 27.05.2013р. по 13.11.2014р. Позивачем на загальну суму 1876004,89 євро, настав. Проте, за твердженнями Позивача, Відповідачем своїх обов'язків за договором від 20.06.2012р. продажу та розповсюдження в частині оплати товару в обсязі та строки, які визначені правочином, виконано не було та внесено лише часткову оплату на суму 501311,22 євро, в результаті чого у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем в розмірі 1374693,67 євро.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва скасувати та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що умовами договору передбачено вирішення спору у третейському суді м. Гаага, Нідерланди згідно з його Правилами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р. апеляційну скаргу Відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015р. у справі №910/7193/15-г прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 04.08.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. апеляційну скаргу у справі №910/7193/15-г передано колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Корсакової Г.В., Хрипуна О.О.

04.08.2015р. Позивачем подано до Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладений на 08.09.2015р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

20.06.2012р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір продажу і розповсюдження, відповідно до якого Позивач призначає Відповідача, а Відповідач згідно з цим договором приймає призначення, як невиключний дистриб'ютор будь-якого товару на території під торговельними марками. Відповідач повинен чітко визначити в усіх відносинах зі своїми клієнтами та потенційними клієнтами, що він діє в якості дистриб'ютора товару, а не як агент Позивача.

Відповідно до п.3.1 ст.3 договору Позивач продаватиме будь-який товар Відповідачеві за цінами, вказаними в прайс-листі. У додатку А/ЕХРІВІТ А сторонами було погоджено перелік товарів, прайс-лист та торговельні марки товарів , що продаються у межах договору від 20.06.2012р. У додатку №Б/ЕХРІВІТ В сторонами було визначено, що територією дистриб'юції є територія України та/або інші території, щодо додавання яких сторони можуть погодитись письмово у відповідності до умов договору.

Згідно з п.3.2. договору Позивач виставлятиме рахунок Відповідачеві на замовлений ним товар, коли такий товар буде готовий до відправки. Оплата Відповідачем повинна бути здійснена протягом ста календарних днів з дати інвойсу. Якщо платіж не отримано продавцем по будь-яких рахунках, виставлених дистриб'ютору, то продавець має право використовувати платежі, отримані на основі інших рахунків-фактур, по яких товар ще не було поставлено, в якості оплати за простроченим рахунком-фактурою і затримати будь-яке відвантаження товару на замовлення дистриб'ютора до повної оплати ним всіх виставлених і прострочених рахунків.

Відповідно до п.3.5.1 договору замовлення Відповідача, прийняті Позивачем, повинні включати графік поставок з датами поставки. Такі графіки та дати є датами поставки і Позивач докладає всіх зусиль, враховуючи складність і дискретність виробничих процесів для продуктів охорони здоров'я тварин, виробляти і постачати товар. Згідно з п.3.5.3 договору доставка будь-якого товару повинна здійснюватись відповідно до СІР Київ (Інкотермс), якщо сторони не погодяться про інше. За цими ж правилами визначається перехід ризиків щодо товару. Відповідно до п.3.5.4 договору право власності на товар переходить до дистриб'ютора після отримання Позивачем повної плати згідно з відповідним рахунком-фактурою.

Відповідно до п.13.1 ст.13 договору договір вступає в силу з дати набрання чинності і, якщо він не буде розірваний раніше у відповідності з його умовами, залишатиметься в силі протягом одного року з дати набрання ним чинності. Договір може бути продовжений сторонами на період дванадцяти місяців кожного разу шляхом підписання додатку уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п.18.3.1 договору цей договір та всі питання, що виникають у зв'язку з цим договором, включаючи без обмежень, структур, тлумачення, порушення і збитки за порушення, регулюються і тлумачаться відповідно до законів Нідерландів, за виключенням його колізійних норм або внаслідок до іншого законодавства чи принципів, які могли б призвести до іншого підпорядкування чи тлумачення договору за законодавством іншої юрисдикції.

Відповідно до п.18.3.2 договору усі спори, що виникають у зв'язку з цим договором, які не можуть бути врегульовані мирним шляхом, повинні бути врегульовані виключно шляхом розгляду у третейському суді м. Гаага, згідно його Правил у Нідерландах.

Згідно з п.18.8. договору договір укладений українською мовою з перекладом договору на англійську мову. У разі будь-яких розбіжностей текст англійською мовою матиме переважну силу.

У додатковій угоді №01 від 17.06.2013р. контрагенти дійшли згоди продовжити термін дії договору від 20.06.2012р. до 19.06.2014р. Додатковою угодою №02 від 17.06.2014р. дію укладеного між сторонами правочину було продовжено до 19.06.2015р.

На виконання умов договору у період з 27.05.2013р. по 13.11.2014р. Позивачем було поставлено, а Відповідачем було прийнято товар, а саме ветеринарні препарати на загальну суму 1876004,89 євро.

Проте, Відповідач своїх зобов'язань за договором в частині оплати товару в обсязі та строки, визначені договором, повністю не виконав, в результаті чого у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем в розмірі 1374693,67 євро. Доказів на підтвердження іншого Відповідач суду не подав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.

Відповідно до п.18.3.1 договору договір та всі питання, що виникають у зв'язку з цим правочином, включаючи, без обмежень, структуру, тлумачення, порушення і збитки за порушення, регулюються і тлумачаться згідно законів Нідерландів, за виключенням його колізійних норм або відсилок до іншого законодавства чи принципів, які могли б призвести до іншого підпорядкування чи тлумачення договору за законодавством іншої юрисдикції.

Отже, виходячи з положень чинного законодавства та умов договору, місцевий суд дійшов вірного висновку, що справа №910/7193/15-г має бути розглянута на підставі норм права Нідерландів.

Згідно з ст.6:2 Цивільного кодексу Нідерландів кредитор та боржник мають поводитись по відношенню один щодо одного відповідно до стандартів розумності та справедливості. Діючи між кредитором та його боржником норми в силу закону, звичайної практики або юридичного акту не застосовуються, якщо це є неприйнятним, в даних обставинах, відповідно до стандартів розумності та справедливості.

Згідно з ст.6:29 Цивільного кодексу Нідерландів без погодження з кредитором, боржник не має права здійснювати боргові дії окремими частинами чи в розстрочку.

Відповідно до ст.6:50 Цивільного кодексу Нідерландів коли однакові виконання зобов'язань мають бути здійснені одне за одним, письмові свідоцтва виконання зобов'язань (квитанції про перевід грошей) для двох послідовних виконань створюють правову презумпцію, що більш ранні виконання також були здійснені.

Відповідно до ст.7:4 Цивільного кодексу Нідерландів коли купівлю-продаж було укладено без визначення (оцінки) ціни продажу, покупець повинен сплатити розумну ціну. Ціни, що покупець звичайно запитує при укладанні договору купівлі-продажу, враховуються при визначенні (оцінці) цієї ціни.

Згідно з ст.7:9 Цивільного кодексу Нідерландів продавець зобов'язаний передати та поставити проданий об'єкт та його приналежності. Приналежності включають доступний документ, що підтверджує право власності, та іншу підтверджуючу документацію; якщо у продавця залишається інтерес щодо цих документів, він на запит покупця та за його рахунок може передати тільки дублікат чи витяг з них. Термін "поставка" розуміється як дія, якою продавець передає у володіння покупця проданий об'єкт. У випадку купівлі-продажу з утриманням права власності, термін "поставка" розуміється як дія, якою проданий об'єкт передається до контролю покупця.

Відповідно до ч.1 ст.7:10 Цивільного кодексу Нідерландів з моменту, коли проданий об'єкт був поставлений покупцеві, він несе всі ризики, пов'язані з цим об'єктом, навіть коли право власності ще йому не передано. Отже, він все ще повинен сплатити ціну продажу, якщо проданий об'єкт був зруйнований чи пошкоджений з причини, що не залежить від продавця.

Згідно з ст.7:26 Цивільного кодексу Нідерландів покупець зобов'язаний сплатити ціну продажу. Ціна продажу має бути виплачена в момент та в час поставки проданого об'єкта.

Як встановлено судом, 20.06.2012р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір продажу і розповсюдження, відповідно до якого Позивач призначає Відповідача, а Відповідач згідно з цим договором приймає призначення, як невиключний дистриб'ютор будь-якого товару на території під торговельними марками. Відповідно до умов договору Позивач виставлятиме рахунок Відповідачеві на замовлений ним товар, коли такий товар буде готовий до відправки, і оплата Відповідачем повинна бути здійснена протягом ста календарних днів з дати інвойсу.

На виконання умов договору у період з 27.05.2013р. по 13.11.2014р. Позивачем було поставлено, а Відповідачем було прийнято товар, а саме ветеринарні препарати на загальну суму 1876004,89 євро, проте Відповідачем проведено часткову оплату на суму 501311,22 євро, в результаті чого у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем в розмірі 1374693,67 євро. На підтвердження іншого Відповідачем доказів не подано.

За вказаних обставин місцевий суд правомірно задовольнив вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1374693,67 євро.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Відповідача про непідвідомчість даного спору Господарському суду міста Києва, оскільки умовами договору передбачено вирішення спорів між сторонами у третейському суді м. Гаага, згідно його Правил у Нідерландах, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ІІ Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958р.), яка набула чинності для України 10.01.1961р., кожна договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, що виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-яким конкретним договірним або іншим правовідношенням, об'єкт якого можу бути предметом арбітражного розгляду. Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами. Суд договірної держави, якщо до нього надійде позов з питання, по якому сторони уклали угоду, що передбачена даною статтею, повинен за проханням однієї з сторін, направити сторони до арбітражу, якщо не знайде, що дана угода недійсна, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно з п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, в тому числі, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місцезнаходження; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до п.1 роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002р. правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно з п.5 роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002р. господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном. Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (п.3 ст.2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958). Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з пунктом 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Згідно з п.18.8. договору договір укладений українською мовою з перекладом договору на англійську мову. У разі будь-яких розбіжностей текст англійською мовою матиме переважну силу.

Відповідно до п.18.3.2 тексту договору українською мовою усі спори, що виникають у зв'язку з цим договором, які не можуть бути врегульовані мирним шляхом, повинні бути врегульовані виключно шляхом розгляду у третейському суді м. Гаага, згідно його Правил у Нідерландах.

Відповідно до п.18.3.2. тексту договору англійською мовою, який має переважну силу, all disputes arising in connection with this Agreement, which cannot be settled amicably, shall be exclusively settled by the Hague arbitration court in accordance with its Rules in the Netherlands.

З наведеного арбітражного застереження вбачається, що сторони домовились, що спори між ними, що виникають у зв'язку з договором будуть розглядатись у Hague arbitration court with its Rules in the Netherlands.

Разом із тим, як вбачається з заяви Торгово-промислової палати Нідерландів, відповіді Permanent court of arbitration та інших матеріалів справи такої установи, як Hague arbitration court в Нідерландах не існує, проте діє установа Permanent court of arbitration, яка розглядає спори згідно з арбітражними застереженнями сторін договору.

На питання апеляційного суду у судовому засіданні, чи мали сторони в арбітражному застереженні, вказаному у п.18.3.2. договору, на увазі саме Permanent court of arbitration, Позивач проти цього заперечив, та пояснив, що в арбітражному застереженні договору вони домовились, що їх спори буде розглядати саме Hague arbitration court, проте це було вказано помилково, оскільки, як з'ясувалось, такої установи не існує, а про розгляд їхніх спорів Permanent court of arbitration сторони в договорі не домовлялись.

За вказаних обставин, арбітражне застереження в укладеному сторонами договорі не може бути виконане, оскільки сторони неправильно виклали назву третейського суду, бо такої третейської установи, яка вказана в договорі не існує.

Тому, апеляційний суд вважає, що місцевий суд правильно відмовив Відповідачу у припиненні провадження у справі та вирішив спір по суті.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветфактор» на рішення Господарського суду м. Києва від 08.06.2015р. у справі №910/7193/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015р. у справі №910/7193/15-г без змін.

Повний текст складено 23.09.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді О.О. Хрипун

Г.В. Корсакова