Рішення № 51538801, 24.09.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 р. Справа № 923/1239/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м. Херсон

до ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" в особі "Госпрозрахункового відособленого структурного підрозділу ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" "Житлово-комунальний відділ", м. Херсон

про стягнення 201977 грн. 33 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Тайльмайєр А.М., представник, дов. № 336-15 від 06.02.2015 року.

від відповідача - Тодавчич С.М., представник, дов. №759/70-0/-П від 05.01.2015 року;

Строк вирішення спору продовжено до 06.10.2015 року ухвалою суду від 23.07.2015 року.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" в особі "Госпрозрахункового відособленого структурного підрозділу ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" "Житлово-комунальний відділ" (відповідач), яким просить стягнути на свою користь заборгованість за неналежне виконання умов договору про постачання теплової енергії №114 від 13.10.2006 року у сумі 201977 грн. 33 коп., з яких: 162733 грн. 41 коп. - суму основного боргу, 1389 грн. 57 коп. - 3% річних, 13653 грн. 12 коп. - пені, 24201 грн. 23 коп. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 23.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.09.2015 р.

Позивач надіслав заяву, якою просить зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 162733,41 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем боргу та надав докази на її підтвердження.

Від відповідача до суду надійшов відзив від 14.09.2015 року № 759-608, яким він просить припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору у зв'язку з його сплатою та надано докази на підтвердження. Також відповідач просить зменшити розмір санкцій, що підлягають до стягнення з відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

13.10.2006 року міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" (далі - Виробник) та Госпрозрахунковий відособлений структурний підрозділ ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» житлово-комунальний відділ (далі - Споживач) уклали Договір № 114 (далі Договір) на постачання теплової енергії, відповідного якого Виробник приймає на себе зобов'язання виробити та поставити Споживачеві теплову енергію в обумовлених договором обсягах, а Споживач зобов'язується прийняти теплову енергію і оплачувати її за встановленими тарифами у строки, передбачені Договором.

Відповідно до ст. 95 ЦК України, згідно п.2 довіреності № 759/70 - 16 «Р» Госпрозрахунковий відособлений структурний підрозділ ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» житлово-комунальний відділ має право підписувати договори на постачання теплової енергії, а відповідно п. 4 вищевказаної довіреності передбачено право Госпрозрахункового відособленого структурного підрозділа ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» житлово-комунальний відділ розпоряджуватися грошовими коштами, які знаходяться на рахунка ГВСП «ЖКВ», також відповідно п. 7 Довіреності відособлений підрозділ має право представляти інтереси ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» у господарських судах.

Згідно з пунктом 3.2.1 Договору відповідач зобов'язаний виконувати умови Договору і порядок оплати за спожиту теплову енергію в обсягах і в строки, передбачені Договором.

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем протягом 5-ти банківських днів після одержання рахунку на поточний рахунок 26003060153834 ХФ "Приватбанк", МФО 352479, код ОКПО 31653320.

Відповідно п. 6.8 Договору для отримання рахунку за фактично спожиту теплову енергію щомісяця, не пізніше 20 числа Споживачеві необхідно прибути в МКП "Херсонтеплоенерго", за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, 1.

Позивачем були виставлені відповідачу в період з жовтня 2013 року по березень 2015 року рахунки для оплати вартості теплової енергії: № 2062 від 31.10.2013 р. на суму 8396 грн. 55 коп., № 2475 від 29.11.2013 р. на суму 12791 грн. 30 коп., № 3318 від 31.12.2013 р. на суму 18619 грн. 54 коп., № 89 від 31.01.2014 р. на суму 22178 грн. 10 коп., № 813 від 28.02.2014 р. на суму 17645 грн. 03 коп., № 995 від 31.03.2014 р. на суму 12247 грн. 48 коп., № 1544 від 31.10.2014 р. на суму 249 грн. 63 коп., № 1839 від 28.11.2014 р. на суму 22382 грн. 42 коп., № 2912 від 31.12.2014 р. на суму 38625 грн. 53 коп., № 99 від 30.01.2015 р. на суму 38160 грн. 10 коп., № 487 від 27.02.2015 р. на суму 30950 грн. 35 коп., № 1186 від 31.03.2015 р. на суму 20926 грн. 92 коп.

Позивач належним чином виконував умови договору, проте, в порушення умов договору, відповідач не розрахувався за фактично отриману теплову енергію, хоча претензій по виконанню позивачем взятих на себе зобов'язань у сторін не виникало.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за період з жовтня 2013 року по березень 2015 року виникла заборгованість в сумі 162 733,41 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.3.4. Договору передбачено, що несвоєчасної оплати Споживач на вимогу Виробника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми та умов договору позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати фактично спожитої теплової енергії 1389 грн. 57 коп. 3 % річних та 24201 грн. 23 коп. інфляційних втрат.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 1389 грн. 57 коп. 3 % річних та 24201 грн. 23 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку у пункті 7.3.3 Договору №114 від 13.10.2006 р. сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, на підставі ст. 231 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань з оплати фактично спожитої теплової енергії 13653 грн. 12 коп. пені за період з 27.02.2015 року по 30.06.2015 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Розрахунок пені здійснено вірно. Судом перевірено.

Заперечення відповідача проти позовних вимог не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки важке фінансове становище не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов'язань.

При цьому відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому суд, враховуючи, що ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" в особі "Госпрозрахункового відособленого структурного підрозділу ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" "Житлово-комунальний відділ" має скрутний майновий стан, наслідком якого стало невиконання зобов'язань щодо вчасної оплати отриманої теплової енергії.

Окрім того, на час розгляду справи сума основної заборгованості погашена відповідачем.

За таких обставин суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір пені, яка підлягає стягненню на 50%.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1389 грн. 57 коп. 3% річних, 24201 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 6826 грн. 56 коп. пені, в решті позовних вимог щодо стягнення пені має бути відмовлено.

Що стосується вимог про стягнення 162733 грн. 41 коп. основного боргу, то ці вимоги відповідач вже виконав у повному обсязі.

У зв'язку з наведеним провадження у справі в частині вказаних позовних вимог підлягає припиненню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції та приймаючи до уваги, що відповідач сплатив суму основного боргу лише після звернення позивача до суду, суд дійшов висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" в особі "Госпрозрахункового відособленого структурного підрозділу ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" "Житлово-комунальний відділ".

У зв'язку з цим судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 4267 грн. 37 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44, 49, п. 1.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" в особі "Госпрозрахункового відособленого структурного підрозділу ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" "Житлово-комунальний відділ" (73000, м. Херсон, Карантинний острів, 1, ідентифікаційний код 14308500) на користь міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (73000, м. Херсон, Острівське шосе, 1, ідентифікаційний код 31653320) - 1389 грн. 57 коп. 3 % річних, 24201 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 6826 грн. 56 коп. пені та 4267 грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В стягненні решти пені відмовити.

4.Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 162733 грн. 41 коп. основного боргу.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.09.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова