Рішення № 51536616, 21.09.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2015 р.Справа № 916/3330/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Центр пакування та дизайну"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 48 897,99 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: Кучерявий О.Л. - довіреність

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Центр пакування та дизайну", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти у сумі 338641,19 грн., з яких 194062,61 грн. - заборгованість, 53625,08 грн. - пені, 87189,22 грн. - інфляційних та 3764,28 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2015р. позовну заяву (вх.№3501/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Разом із позовною заявою позивачем до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на рухоме майно, що належить ФОП ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме на чотири автотранспортних засоби, перелічені в заяві.

У задоволені заяви судом було відмовлено, оскільки позовні вимоги заявлені позивачем стосуються стягнення з відповідача грошових коштів, а позивач просить накласти арешт на майно відповідача.

Судом у задоволені клопотання позивача було відмовлено, оскільки відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови ПВГСУ від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заявлені позивачем вимоги про накладання арешту на думку суду не є адекватними сумі, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач про час та місце проведення судових засідань б був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення відправлення із відміткою повернено з причин - адресат не проживає за адресою, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

22 березня 2010р. між ТОВ "Центр пакування та дизайну" (Поставщик) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки №29-Г (договір), згідно умов п.1.2. Поставщик зобов'язується поставить та передати у власність Покупця товар згідно із Специфікацією на умовах цього договору в асортименті та кількості, як зазначено у заявці , а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару..

Відповідно до п.1.2. Договору поставка товару на склад Покупця здійснюється транспортом Продавця та за рахунок Продавця.

Згідно із п.1.4. договору ціна кожної партії товару вказується в накладних, що є невід'ємною частиною договору.

У відповідності із п.2.1.та 2.2. договору поставщик планує виробництво товару на підставі письмової заявки покупця та поставляє продукцію у строки, передбачені цією заявкою.

Відповідно до п.2.6. договору товар вважається відвантаженим покупцю і отриманим ним з моменту підписання його представником накладної. Повноваження представника повинні бути перераховані в довіреності, оформленій у відповідності до діючого законодавства України. З цього моменту здійснюється передача права власності покупцю.

Пунктом 4.2. договору було встановлено, що повна оплата покупцем постачає мого товару здійснюється за кожну окрему партію товару в порядку 100 % передплати за 5 (п'ять) календарних дні до плануємого строку відвантаження на підставі рахунків-фактур, які можуть бути відправлені постачальником на факс або електронну пошту покупця.

Згідно із п. 5.1. договору у випадку порушення умов договору (в частини строків відвантаження або оплати відвантаженого товару ) винна сторона оплачує неустойку в виді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення від вартості величини порушеного зобов'язання (несплаченої суми або недопоставленого товару) за кожний день прострочи.

Відповідно до п.10.1. договору він вступає в дію миттєво після його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами всіх обов'язків по договору.

Продовження строку дії договору здійснюється за згодою сторін шляхом підписання обома сторонами відповідної угоди у строк не пізніше ніж за 15 днів до завершення строку дії, вказаного у п.п.10.1. договору (п.10.2.).

На виконання договору поставки №29-Г від 22.03.2010р. між позивачем та відповідачем у період з 22.03.2010р. по 01.09.2010р. було узгоджено п'ять специфікацій (а.с.15-21).

14.12.2010р. між сторонами договору було укладено додаткову угоду, відповідно до якої вони погодили продовжити термін дії договору до 31.12.2011р.

23.09.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 01 до договору №29-Г від 22.03.2010р., відповідно до якої договір було доповнено п.4.3. наступного вмісту: "по проханню покупця може бути наданий товарний кредит на суму не більш ніж 63000 грн. на строк не більш 15 днів".

Як зазначає позивач на протязі 2012-2013р.р. відповідачу здійснювалося постачання продукції, яку він не в повному обсязі оплачував. Внаслідок чого, за розрахунком позивача у відповідача виникла заборгованість.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, укладеного між постачальником та покупцем за період з 01.10.2013р. по 13.12.2013р. станом на 13.12.2013р., як зазначає позивач, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 251302, 55 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, укладеного між постачальником та покупцем за період з 01.07.2013р. по 20.08.2013р. станом на 20.08.2013р., як зазначає позивач, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 232568,61 грн.

На підставі видаткових накладних №№ РН-0000600 від 16.07.2013р., РН-0000644 від 30.07.2013р., РН-0000733 від 02.09.2013р., РН-0001059 від 12.12.2013р. покупцю постачальником було поставлено товару на загальну суму 159 188,73 грн., який було прийнято покупцем.

12.04.2014р. між ТОВ "Центр пакування та дизайну" (Первісний кредитор) та ТОВ "ТД "Центр пакування та дизайну" (Новий кредитор) було укладено договір об уступці права вимоги, за умовами п.1.1. якого Первісний кредитор, передає Новому кредитору належне йому право вимоги суми заборгованості у розмірі 202 568,61 грн. за договором № 29-Г від 22.03.2010р. (основний договір), укладеному між Первісним кредитором та ФОП ОСОБА_1, а Новий кредитор вказане право вимоги приймає.

На виконання зазначеного договору листом за вих. № 0367 від 12.04.2014р. ТОВ "Центр пакування та дизайну" повідомив ФОП ОСОБА_1 на його адресу, зазначену у ЄДРПФОПУ, про переуступлення права вимоги суми заборгованості у сумі 202568,61 грн. за договором № 29-Г від 22.03.2010р. новому кредитору - ТОВ "ТД "Центр пакування та дизайну".

12.04.2014р. разом із листом за вих. № 0368 ТОВ "Центр пакування та дизайну" передало ТОВ "ТД "Центр пакування та дизайну" документи, які підтверджують наявність боргу ФОП ОСОБА_1 перед постачальником.

Як вбачається із копій виписок по рахунку № НОМЕР_3 ТОВ "ТД "Центр пакування та дизайну", відкритому у АТ "УКРСИББАНКУ", копії яких позивач надав суду, ФОП Романюк сплатив новому кредитору в рахунок сплати боргу 04.12.2014р. - 7506 грн. та 27.05.2015р. - 1000 грн.

16.07.2015р. новий кредитор листом звернувся до ФОП ОСОБА_1, в якому вимагав сплатити борг на протязі 3-х днів з дня отримання листа.

Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого є у матеріалах справи, ФОП Романюк лист-вимогу отримав 01.08.2015р.

Проте, відповідачем вартість отриманого товару не сплачено.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині здійснення оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем під час виконання договору поставки № 29-Г від 22.03.2010р. станом на 13.12.2013р. у відповідача перед ТОВ "Центр пакування та дизайну" виник борг у сумі 232 568,61 грн.

За вимогами п.п.1 п. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частина 1 ст. 513 ЦК України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як встановлено судом, 12.04.2014р. між ТОВ "Центр пакування та дизайну" (Первісний кредитор) та ТОВ "ТД "Центр пакування та дизайну" (Новий кредитор) було укладено договір об уступці права вимоги на 202 568,61 грн. суми заборгованості що виникла у ФОП ОСОБА_1 за договором № 29-Г від 22.03.2010р.

Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 ст. 516 ЦК України визначає, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріалами справи встановлено, що Первісний кредитор листом вих. № № 0367 від 12.04.2014р. повідомив ФОП ОСОБА_1 про укладання договору переуступки боргу, таким чином суд дійшов до висновку, що за укладеним між ТОВ "Центр пакування та дизайну" (Первісний кредитор) та ТОВ "ТД "Центр пакування та дизайну" (Новий кредитор) договором до Нового кредитора перейшло право вимоги 202 568,61 грн. суми заборгованості що виникла у ФОП ОСОБА_1 за договором № 29-Г від 22.03.2010р.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Стаття 518 ЦК України визначає, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор передав новому кредитору разом із листом вих. № 0368 від 12.04.2014р. документи, які підтверджують наявність боргу ФОП ОСОБА_1 перед постачальником.

Із виписок по рахунку позивача, судом встановлено, що відповідач заперечень щодо заміни кредитора не заперечував, а натомість частково сплатив йому борг у сумі 8 506 грн.

Таким чином, за розрахунком суду, на час звернення позивача із позовом, у відповідача перед позивачем сума боргу складала 194 062,61 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:.

Як вбачається із умов договору поставки № 29-Г від 22.03.2010р. , а саме п.10.1. термін його дії було визначено до 31.12.2010р.

Відповідно до п.10.2. цього ж договору продовження строку дії договору здійснюється за згодою сторін шляхом підписання обома сторонами відповідної угоди у строк не пізніше ніж за 15 днів до завершення строку дії, вказаного у п.п.10.1. договору

Як встановлено судом, відповідно до додаткової угоди від 14.12.2010р. сторони договору погодили, що термін його дії продовжено до 31.12.2011р. Інших доказів продовження договору поставки № 29-Г від 22.03.2010р. позивач суду не надав.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вищенаведений договір припинив свою дію з 01.01.2012р.

Стаття 235 Господарського кодексу України визначає, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже з урахуванням вищенаведених приписів, на думку суду, у зв'язку із припиненням договору поставки № 29-Г від 22.03.2010р. позивач позбавлений права нараховувати відповідачу пеню, передбачену умовами цього договору.

Окрім того, при укладанні договору переуступки боргу, до нового кредитора перейшло лише право вимоги боргу.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 53625,08 грн. пені задоволенню не підлягає.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Оскільки вимога позивача щодо сплати боргу заявлена відповідачу лише 16.07.2015р., та в ній зазначено що відповідач борг повинен сплатити протягом 3-х днів з моменту отримання листа, а лист відповідачем отримано лише 01.08.20015р., то відповідно до приписів закону прострочення виконання зобов'язання відповідача зі сплати боргу виникло лише з 05.08.2015р., а тому, за розрахунком суду сума 3% річних складає:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів194 062,6105.08.2015-11.08.201573%111,65

Отже загальна сума 3% річних за самостійним розрахунком суду складає 111 65,00 грн., у зв'язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 111, 65 грн. В іншій частині заявлених до 3% річних в розмірі 3 652,63 грн. суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Втрати від інфляції є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, поданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він не відповідає чинному законодавству України, оскільки:

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання та є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" і на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).

Суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.09.2010р. у справі № 11/14-10, від 01.12.2010 року у справі № 3/111-10, від 19.01.2011 року у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011 року у справі № 32/301.

Отже, враховуючи, що позивачем не вірно зазначено періоди, в яких існувала заборгованість, до того ж, дійсний період існування заборгованості, встановлений судом не включає повного місяця, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача сума інфляційних витрат у розмірі 87 189,22 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доводів, спростовуючи висновки суду, учасники процесу у встановленому законом порядку не надали.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає частково доведеними та обґрунтованими вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр пакування та дизайну", у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, а тому за переконанням суду слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр пакування та дизайну" - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65015, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Центр пакування та дизайну" (08122, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, вул. Господарська, буд. 10-А, код ЄДРЮОФОП 33080004) 194 062 (сто дев'яносто чотири тисячі шістдесят дві) грн. 61 коп. - заборгованості, 111 (сто одинадцять) грн. 65 коп. - 3% річних, 6 772 (шість тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 85 коп. - витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України..

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський