Рішення № 51535625, 10.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.11 Справа № 18/5009/93/11

Суддя Носівець В.В.

за позовом відкритого акціонерного товариства Запорізький асфальто-бетонний завод (69095, м. Запоріжжя, вул. Гончарова, буд. 20)

до приватного підприємця ОСОБА_1 (69006, АДРЕСА_1)

про стягнення 5 099,92 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 05/11 від 05.11.2010 р., НОМЕР_1 від 22.04.1998 р.;

від відповідача: в судовому засіданні 10.03.2011 р. о 11-00 год.: ОСОБА_3 довіреність №100 від 31.01.2011 р. НОМЕР_2 від 20.04.2000 р. (посвідчення адвоката № 686 дійсне до 31.12.2012 р.); в судовому засіданні 10.03.2011 р. о 16-00 год.: не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 11.01.2011 року звернувся позивач відкрите акціонерне товариство Запорізький асфальто-бетонний завод з позовною заявою до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4824,96 грн., а саме: 738,00 грн. 3 % річних та 4 086,96 грн. індексації з урахуванням індексу інфляції; на підставі рішення господарського суду Запорізької області у справі №7/266/07-6/389/07, яке набрало законної сили 03.11.2010 р., на виконання якого 10.12.2010 р. видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 12.01.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/93/11, судове засідання призначене на 02.02.2011 р. Розгляд справи відкладався до 24.02.2011 р. Ухвалою суду від 24.02.2011 р. строк вирішення спору був продовжений, розгляд був відкладений, судове засідання призначено на 10.03.2011 р., у судовому засіданні 10.03.2011р. була оголошена перерва до 16-00 год.

У судовому засіданні 10.03.2011 р. представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив суд стягнути із відповідача 4 321,48 грн. втрат від інфляції за період часу з січня 2008 р. до березня 2011 р. та 778,44 грн. 3 % річних за період часу з 10.01.20008 р. по 10.03.2011 р. Надана заява про збільшення позовних вимог відповідала приписам ст. 22 ГПК України, не суперечила чинному законодавству України, не порушувала будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, була прийнята судом до розгляду. Судом розглядаються збільшенні позовні вимоги. Крім того, представник позивача надав пояснення по суті спору, які прийняті судом по уваги.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.03.2011 р., яке призначено на 11-00 год. заперечив проти задоволення позову; у судове засідання на 16-00 год. не прибув; через канцелярію суду надав заперечення. У запереченні відповідач вказав, що вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, оскільки діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, а також за період примусового виконання відповідного судового рішення. Після винесення судом рішення, яке вступило в законну силу, у спорі, предметом кого є стягнення заборгованості за договором, припиняються цивільно-правові відносини між сторонами і виникають нові взаємостосунки, засновані на державному примусі, які регулюються виключно нормами господарського процесуального і виконавчо-процесуального законодавства. Позиція відповідача прийнята судом до уваги.

Розгляд справи був закінчений 10.03.2011 р., в судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.09.2010 р. у справі № 7/266/07-6/389/07 (суддя Місюра Л.С.), були частково задоволені первісні позовні вимоги відкритого акціонерного товариства Запорізький асфальто-бетонний завод, стягнуто із приватного підприємця ОСОБА_1 8 200 грн. основного боргу, 1640 грн. штрафу та 154,47 грн. судових витрат. Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.09.2010 р. у справі № 7/266/07-6/389/07 було встановлено наступне: 23.03.2007р. ВАТ Запорізький асфальтобетонний завод та ПП ОСОБА_1 уклали договір підряду № 17 с локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни. Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягає оплаті, та готує акти форм № КБ-2 і подає їх для підписання замовнику протягом трьох днів після виконання робіт. Відповідно до пункту 18 договору остаточний розрахунок за виконані роботи замовником проводиться протягом 3-х днів після підписання сторонами акта № КБ- 2в. Судом встановлено, що ПП ОСОБА_1 оплатив роботи частково, в сумі 12 300 грн., що підтверджується реєстром банківських документів від 02.04.2007р., заборгованість в сумі 8200 грн. ним не оплачена. В частині стягнення із приватного підприємця ОСОБА_1 пені та 3 % річних в задоволенні первісного позову було відмовлено, у звязку із недоведеністю ВАТ Запорізький асфальтобетонний завод із якої суми боргу нараховувалися пеня та 3 % річних. Постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 03.11.2010 р. у справі № 7/266/07-6/389/07 апеляційна скарга ПП ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 16.09.2010 р. у справі № 7/266/07-6/389/07 залишена без задоволення, рішення господарського суду без змін. На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 16.09.2010 р. у справі № 7/266/07-6/389/07, 10.12.2010 р. виданий наказ про стягнення із ПП ОСОБА_1 8200 грн. основного боргу, 1640 грн. штрафу та 154,47 грн. судових витрат. Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2011 р. у справі №7/266/07-6/389/07 постанова Донецького апеляційного господарського суду України від 03.11.2010 р. у справі № 7/266/07-6/389/07 залишена без змін.

Пунктом 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Сума боргу у розмірі 8 200 грн. ПП ОСОБА_1, на час розгляду справи у суді, не сплачена, таким чином, відкрите акціонерне товариство Запорізький асфальто-бетонний завод просило суд, з урахуванням трирічного строку позовної давності, стягнути із приватного підприємця ОСОБА_1 4 321,48 грн. втрат від інфляції за період часу з січня 2008 р. до березня 2011 р. та 778,44 грн. 3 % річних за період часу з 10.01.20008 р. по 10.03.2011 р. (згідно заяви про збільшення позовних вимог).

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 321,48 грн. втрат від інфляції, за період часу з січня 2008 р. до березня 2011 р., підлягає задоволенню, а 778,44 грн. 3 % річних, за період часу з 10.01.2008 р. по 10.03.2010 р., підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу це введення в дію системи правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цих прав та недопущення їх порушень, що, в свою чергу, відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобовязання утриматись від їх вчинення.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У статті 15 ЦК України також вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена також в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 р.

Щодо стягнення із відповідача 4 321,48 грн. втрат від інфляції за період часу з січня 2008 р. до березня 2011 р., то суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню, термін нарахування втрат від інфляції судом порахований з січня 2008 р. по лютий 2011 р. (включно), так як станом на 10.03.2011 р. у законодавстві індекс інфляції за березень 20110 р. відсутній, судом встановлено, що сума належна до стягнення, під час перерахунку за період часу з січня 2008 р. по лютий 2011 р. є навіть більшою ніж заявлено до стягнення позивачем за період часу з січня 2008 р. до березня 2011 р., отже задовольняється вимога в сумі, зазначеній позивачем: 4 321,48 грн.

Вимогу про стягнення із відповідача 3 % річних у сумі 778,44 грн. за період часу з 10.01.2008 р. по 10.03.2010 р. суд вважає такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме, в частині стягненні з відповідача 777,78 грн. 3 % річних, в іншій частині даної вимоги, саме у сумі 0,66 грн. 3 % річних, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову, у звязку із невірним розрахунком (позивач не врахував, що 2008 рік високосний).

В матеріалах справи міститься постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2010 р. ВП № 23371035 із виконання наказу суду від 10.12.2010 р. у справі № 7/266/07-6/389/07, докази виконання ПП ОСОБА_1 рішення суду від 16.09.2010 р. у справі №7/266/07-6/389/07, як позивач так і відповідач не надали суду. Заперечення відповідача спростовані матеріалами справи та є хибними.

Таким чином, позов задовольняється частково.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Ані усних, ані письмових заяв про застосування наслідків спливу позовної давності від відповідача не надходило.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (69006, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_3) на користь відкритого акціонерного товариства Запорізький асфальто-бетонний завод (69095, м. Запоріжжя, вул. Гончарова, буд. 20; код ЄДРПОУ 03327144, р/р 2600530011344 в Обласній дирекції Укрсоцбанка м. Запоріжжя, МФО 313010; р/р 26006253306 в АБ Металург; МФО 313582) 4 321,48 (чотири тисячі триста двадцять одну) грн. 48 коп. втрат від інфляції за період з січня 2008 р. по лютий 2011 р. (включно), 777,78 (сімсот сімдесят сім) грн. 78 коп. 3 % річних за період часу з 10.01.2008 р. по 10.03.2010 р., 101 (сто одну) грн. 99 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 18.03.2011 р.