Рішення № 51533139, 22.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.2015 Справа № 905/1132/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 03337119,

про стягнення 30 789 980,11 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 30 789 980,11грн., у тому числі втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення зобовязання, що складають 24 150 191,14грн., 3% річних у розмірі 6 639 788,97грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1132/15 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 28.07.2015р. цей позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1132/15.

В подальшому розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтуванням вимог визначено укладання договору купівлі-продажу природного газу №14/2412/11 від 30.09.2011р. між позивачем та відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу протягом жовтня 2011р. грудня 2012р., на тривале невиконання рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2013р. по справі №5006/24/40/2012, погашення суми основного боргу за зобовязаннями березня 2012р. грудня 2012р. 29.12.2014р., внаслідок чого виникли підстави для нарахування за зобовязаннями березня-грудня 2012р. інфляційних витрат та 3% річних починаючи з 14.04.2012р. по 29.12.2014р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог; у копіях: договір на купівлю-прдаж природного газу №14/2412/11 від 30.09.2011р. разом із додатковими угодами №1 від 11.10.2011р., №2 від 03.01.2012р., №3 від 19.01.2012р. до нього; акти приймання-передачі природного газу №18донН від 31.10.2011р., №19донН від 31.10.2011р., №20донН від 31.10.2011р., №21донРО від 31.10.2011р., №б/н від 30.11.2011р., №б/н від 31.12.2011р., №б/н від 31.01.2012р., №б/н від 29.02.2012р., №б/н від 31.03.2012р., №б/н від 30.04.2012р., №б/н від 31.05.2012р., №б/н від 30.06.2012р., №б/н від 31.07.2012р., №б/н від 31.08.2012р., №б/н від 31.10.2012р., №3донН від 26.11.2012р. (за вересень 2012р.), №б/н від 27.11.2012р. (за жовтень 2012р.), №б/н від 30.11.2012р., №135донН від 30.11.2012р., №б/н від 31.12.2012р., а також витяги сальдо та операцій по підприємству з 01.10.2011р. по 31.12.2014р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525, 526, 599, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

26.08.2015р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником відповідача надано заяву №юр/1646 від 18.08.2015р. в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої останній просить відкласти розгляд справи, що призначено на 20.08.2015р., здійснювати розгляд справи за безпосередньою участю його представника.

Документи долучено до матеріалів справи.

Дану заяву залишено без розгляду, оскільки отримано судом після судового засідання про яке йдеться мова.

22.09.2015р. відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області надано відзив №юр/1825 від 21.09.2015р. на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнано у повному обсязі. Підставою такої позиції зазначено відсутність винних дій останнього, наявність форс-мажорних обставин, невірний розрахунок позивачем інфляційних витрат, оскільки він, за твердженнями відповідача, не відповідає нормам чинного законодавства, адже нарахування повинно здійснюватись починаючи з місяця прострочення, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція. Разом з цим зазначено, що вимоги позивача про стягнення 3% річних, які нараховані за період з моменту виникнення зобовязання по 24.07.2012р. на підставі заборгованості за поставлений природний газ у березні-червні 2012р. виходять за межі позовної давності, і тому відповідач просить суд застосувати до цих вимог строк позовної давності. До того ж, вказано про невірний розрахунок санкцій нарахованих за зобовязаннями вересня 2012р. в сумі 47 593,36 грн. та жовтня 2012р. в сумі 10 559 168,00 грн., так як вважає неправильним початок періоду прострочення їх сплати, що наведений позивачем, беручи до уваги дати складання актів приймання-передачі природного газу у цих обсягах.

Відповідачем суду представлені контррозрахунок 3% річних та інфляційних витрат, копії: звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2015р., балансу (звіт про фінансовий стан) за 31.03.2015р., звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2015р., балансу (звіт про фінансовий стан) за 30.06.2015р., заяв у порядку ст.214 Кримінально-процесуального кодексу України №юр/2820/1 від 04.10.2014р., №2547 від 14.10.2014р., заяви №юр/2420 від 25.12.2014р., листів №56/13-4177нт від 16.10.2014р., №4/7155 від 11.11.2014р., №1/240/3 від 23.01.2015р., сертифікату (висновок) №2644/05-4 від 28.08.2014р. про настання обставин непереборної сили.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2015р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що у разі відсутності факту спливу позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність не спливла і до додаткової вимоги. Оскільки, позовна давність щодо основної заборгованості була перервана після подачі позовної заяви до суду у справі №5006/24/40/2012, окрім того зауважено на здійсненні відповідачем оплат суми основного боргу за спірними відносинами, що вказує на вчинення останнім дій, які свідчать про визнання нею свого боргу. Зауважив, на моменті виникнення зобовязання зі сплати вартості поставленого природного газу у вересні-жовтні 2012р., не погоджується із твердженнями повязанності цього моменту із датою складання акту, наполягає на виникненні прострочення виконання грошового зобовязання відповідно до п.6.1. договору №14/2412/11 від 30.09.2011р., тобто з 14.10.2012р. за зобовязанням вересня 2012р. та з 14.11.2012р. за зобовязанням жовтня 2012р., вважає, що акти приймання-передачі природного газу не можуть бути підставою для визначення строку виконання обовязку у розумінні п.6.1 договору за своєю фактичною суттю.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.09.2015р. проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав викладених в наданому суду відзиві.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення 3% річних в розмірі 6 639 788,97 грн. за весь час прострочення оплати фактичного переданого газу протягом березня-грудня 2012р. та інфляційних витрат в сумі 24 150 191,14 грн. за час прострочення оплати фактичного переданого газу протягом серпня-грудня 2012р. Строк нарахування згідно розрахунку, який міститься у матеріалах справи.

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», як продавцем, та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго», як покупцем, укладено договір №14/2412/11 на купівлю-продаж природного газу, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність покупця у IV кварталі 2011року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець - прийняти цей газ та оплатити за умови цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

За визначеннями п.2.1 договору, Продавець передає Покупцю в період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ обсягом до 339 770,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.), зокрема, у 2012р.:березень 37 654, квітень 11 059, травень - 39, червень - 37, липень - 20, серпень - 39, вересень - 37, жовтень 13 055, листопад 35 744, грудень 46748.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого обсягу без коригування (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У розумінні п.3.4 договору, акт приймання-передачі газу містить дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.2 договору, в редакції додаткової угоди №3 від 19.01.2012р. до означеного правочину, з 01.01.2012р. до сплати за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1 091,00грн., крім того ПДВ 20%, що разом становить 1 309,20 грн. Ціна до сплати за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 248,08 грн., крім того ПДВ: на газ 0%, на послуги з транспортування 20% - 61,12 грн., що разом становить 1 309,20 грн.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п.6.3 договору, в редакції додаткової угоди №2 від 03.01.2012р. до правочину, сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях Покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу. Кошти, що надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за природний газ, спожитий у 2012р. за цим договором.

Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками, діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків до повного погашення заборгованості. (п.11.1 договору).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу №б/н від 31.03.2012р., №б/н від 30.04.2012р., №б/н від 31.05.2012р., №б/н від 30.06.2012р., №б/н від 31.07.2012р., №б/н від 31.08.2012р., №б/н від 31.10.2012р., №3донН від 26.11.2012р. (за вересень 2012р.), №б/н від 27.11.2012р. (за жовтень 2012р.), №б/н від 30.11.2012р., №135донН від 30.11.2012р., №б/н від 31.12.2012р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у березні 2012р. 40 486,366 тис.м.куб. на суму 53 004 750,35 грн., з урахуванням транспортування;

у квітні 2012 року 9 223,86 тис.м.куб. на суму 12 075 877,51 грн., з урахуванням транспортування;

у травні 2012 року 37,443 тис.м.куб. на суму 49 020,38 грн., з урахуванням транспортування;

у червні 2012р. 33,701 тис.м.куб. на суму 44 121,36 грн., з урахуванням транспортування;

у липні 2012р. 22,486 тис.м.куб. на суму 29 438,66 грн., з урахуванням транспортування;

у серпні 2012р. 27,897 тис.м.куб. на суму 36 522,74 грн., з урахуванням транспортування;

у вересні 2012р. 36,353 тис.м.куб. на суму 47 593,36 грн., з урахуванням транспортування;

у жовтні 2012р. 8 065,81 тис.м.куб. на суму 10 559 758,46 грн., з урахуванням транспортування;

у листопаді 2012 року 24 984,767 тис.м.куб. на суму 32 710 056,95 грн., з урахуванням транспортування;

у грудні 2012 року 42 429,505 тис.м.куб. на суму 55 548 707,95 грн., з урахуванням транспортування.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період березень-грудень 2012р. у загальному обсязі 125 348,188 тис.куб.м. на суму 164 105 847,72грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий обсяг газу здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за березень 2012р. 13.04.2012р.;

за квітень 2012р. 13.05.2012р.;

за травень 2012р. 13.06.2012р.;

за червень 2012р. 13.07.2012р.;

за липень 2012р. 13.08.2012р.;

за серпнь 2012р. 13.09.2012р.;

за вересень 2012р. 13.10.2012р.;

за жовтень 2012р. 13.11.2012р.;

за листопад 2012р. 13.12.2012р.;

за грудень 2012р. 13.01.2013р..

При цьому, як свідчать матеріали справи, споживання природного газу у вересні 2012р. в обсязі 36,353 тис.куб.м. на суму 47 593,36 грн. зафіксовано у акті приймання-передачі природного газу №3донН від 26.11.2012р., у жовтні 2012р. в обсязі 8 065,359тис.м.куб. на суму 10 559 168,00 грн. зафіксовано у актах приймання-передачі природного газу №б/н від 27.11.2012р.

Отже, виходячи з обставин справи, суд дійшов висновку, що обсяги постачання газу змінені та, зокрема, за період вересень 2012р фактично визначено їх остаточний розмір лише 26.11.2012р., за жовтень 2012р. (частково) - лише 27.11.2012р., про що свідчать наведені відповідні акти.

За визначеннями п.3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, у них містяться дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість.

Таким чином слідує, що у такій спосіб сторони обумовили підставу для остаточного розрахунку. Тобто, складання акту приймання-передачі природного газу, із відображенням усіх перелічених даних, має юридичним наслідком визначення певного розміру зобовязання покупця, у спірному випадку в частині обсягу спожитого газу та його вартості, ґрунтуючись на умовах укладеного договору.

Дослідивши у сукупності наведене положення договору разом із п.п.2.1.1, 2.1.2, 3.3 означеного правочину та фактичними обставинами справи, слідує, що сторонами обовязок зі сплати вартості спожитого природного газу саме в розмірах: 47 593,36 грн. за поставлений природний газ у вересні 2012р. в обсязі 36,353 тис.куб.м., 10 559 168,00 грн. за поставлений природний газ у жовтні 2012р. в обсязі 8 065,359 тис.м.куб. визначено остаточно лише за станом на кінець листопада 2012р.

Відтак, акт приймання-передачі природного газу №3донН від 26.11.2012р. є підставою для остаточного розрахунку між сторонами в загальній сумі 47 593,36 грн., №б/н від 27.11.2012р. є підставою для остаточного розрахунку між сторонами в загальній сумі 10 559 168,00 грн. та встановлюють обовязок відповідача щодо сплати безпосередньо такої вартості природного газу, з огляду на встановлення його поставки саме в наведеному у них обсязі, з моменту їх оформлення.

За таких обставин, суд не вбачає правомірним застосування п.6.1 договору у прямому його значенні щодо визначення згідно нього моменту виникнення права вимоги зі сплати суми в розмірі 47 593,36 грн. за зобовязаннями вересня 2012р. та 10 559 168,00грн. за зобовязаннями жовтня 2012р. в цій частині.

Суд дійшов висновку, що застосування цього положення правочину, у наведеній частині, можливе як звичай ділового обороту у сфері договірних відносин, що склались між сторонами, з метою усунення прогалин, які виникли в процесі правового регулювання взаємовідносин сторін, а саме у частині строків оплати поставленого природного газу в означеній вище сумі.

Так, п.6.1 договору встановлено правило поведінки щодо порядку та умов проведення розрахунків, що є усталеним у певній сфері відносин.

Зважаючи на дане, суд дійшов висновку про наявність обовязку відповідача з оплати вартості спожитого природного газу, обсяги якого відображено в акті приймання-передачі №3донН від 26.11.2012р. та №б/н від 27.11.2012р., здійснити розрахунок за нього у загальній сумі 10 606 761,36 грн. не пізніше 13.12.2012р., що є поточним строком до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (в означеному випадку - складання акту).

З огляду на таке, заперечення позивача у цій частині суд до уваги не бере, при цьому погоджується із висновками відповідача.

Вартість поставленого природного газу:

у березні 2012р. в загальному розмірі 53 004 750,35 грн. (40 486,366 тис.куб.м за актами від 31.03.2012р.) не пізніше 13.04.2012р.;

у квітні 2012р. в загальному розмірі 12 075 877,51 грн. (9 223,86 тис.куб.м за актами від 30.04.2012р.) не пізніше 13.05.2012р.;

у травні 2012р. в розмірі 49 020,38 грн. (37,443 тис.куб.м за актом від 31.05.2012р.) не пізніше 13.06.2012р.;

у червні 2012р. в розмірі 44 121,36 грн. (33,701 тис.м.куб. за актом від 30.06.2012р.) не пізніше 13.07.2012р.;

у липні 2012р. в розмірі 29 438,66 грн. (22,486 тис.м.куб. за актом від 31.07.2012р.) не пізніше 13.08.2012р.;

у серпні 2012р. в розмірі 36 522,74 грн. (27,897 тис.м.куб. за актом від 31.08.2012р.) не пізніше 13.09.2012р.;

у жовтні 2012р. в розмірі 590,46 грн. (0,451 тис.куб.м. за актом від 31.10.2012р.) повинна бути оплачена відповідачем, відповідно, не пізніше 13.11.2012р.;

у листопаді 2012р. в загальному розмірі 32 710 056,95 грн. (24 984,767 тис.м.куб. за актами від 30.11.2012р.) не пізніше 13.12.2012р.;

у грудні 2012р. в загальному розмірі 55 548 707,95 грн. (42 429,505 тис.м.куб. за актами від 31.12.2012р.) не пізніше 13.01.2013р..

За відомостями позивача, що не спростовуються відповідачем, останній сплатив борг за зобовязаннями березня-вересня 2012р. у повному обсязі 28.12.2012р., за зобовязаннями жовтня-грудня 2012р. у повному обсязі 29.12.2014р.

Станом на теперішній час відповідачем сплачено за природний газ за зобовязаннями березня-грудня 2012р. за договором купівлі-продажу природного газу №14/2412/11 від 30.09.2011р. у повному обсязі.

Проте, з огляду на таке неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобовязань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано та предявлено до стягнення, у межах провадження по даній справі, з урахуванням здійснених часткових оплат, за зобовязаннями, зокрема, серпня-грудня 2012р. інфляційні витрати у загальній сумі 24 150 191,14 грн. починаючи взагалі з вересня 2012р. по січень 2015р. та 3% річних за прострочення виконання грошових зобовязань березня грудня 2012р. у загальному розмірі 6 639 788,97 грн. починаючи взагалі з 14.04.2012р. по дати фактичних оплат.

Прострочення відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення цього основного зобовязання становить 24 150 191,14 грн. (нарахування здійснено щодо кожної із сум, при цьому з урахуванням суми інфляційного збільшення, нарахованого за минулий період, за кожним розрахунком, першим днем прострочення визначено 14-е число місяця, наступного за місяцем поставки та по грудень 2014р., а саме періодом прострочення для нарахування цих вимог за зобовязаннями серпня 2012р. встановлено вересень 2012р. грудень 2012р., за зобовязаннями вересня 2012р. жовтень-грудень 2012р., за зобовязаннями жовтня 2012р. листопад 2012р.-грудень 2014р., за зобовязаннями листопада 2012р. грудень 2012р.-грудень 2014р., за зобовязаннями грудня 2012р. січень 2013р.-грудень 2014р.).

Відповідач з таким розрахунком не погоджується, оскільки вважає його неправомірним, надав контррозрахунок цих вимог, відповідно до якого загальна сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів становить 20 383 383,84 грн.

Дослідивши розрахунок проведений позивачем та бузу нарахування, вбачається врахування останнім, при розрахунку інфляційних витрат здійснені відповідачем оплати, однак, застосовано залишок боргу з включенням суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у минулі періоди за які здійснено таке нарахування, а також невірно визначено початок періоду для нарахування інфляційних витрат.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга» (п.3.2 означеної Постанови).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Відтак, по-перше, за зобовязаннями серпня 2012р. повний розрахунок повинен бути здійснений у вересні 2012р. і тому період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з жовтня 2012р.; по-друге, відповідач розрахувався за цим зобовязанням одноразово у повному обсязі 28.12.2012р., отже залишковою сумою основного боргу в цьому місяці є 0грн., відтак останнім місяцем для нарахування цих вимог є листопад 2012р. За результатами перерахунку встановлено за означений період відємний показник (-36,52грн.).

За зобовязаннями вересня 2012р. повний розрахунок повинен бути здійснений у грудні 2012р., фактично відповідач одноразово розрахувався за цим зобовязанням у повному обсязі 28.12.2012р., отже сума залишку основного боргу дорівнює 0 грн., тобто інфляційних процесів щодо цього зобовязання не відбулось.

За зобовязаннями жовтня 2012р. у сумі 590,46 грн. повний розрахунок повинен бути здійснений у листопаді 2012р. і тому період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з грудня 2012р., фактично оплата цієї суми проведена 28.12.2012р., отже залишок суми боргу у цьому місяці дорівнює 0грн. Щодо зобовязання жовтня 2012р. в сумі 10 559 168,00 грн., повний розрахунок за ним повинен бути здійснений не пізніше 13.12.2012р., за станом на 14.12.2012р. фактично за цим зобовязанням є несплаченою сума в розмірі 7 332 233,67грн., отже період прострочення для нарахування інфляційних витрат на приведений залишок основного зобовязання починається з січня 2013р., проте протягом січня 2013р. погашено зобовязання відповідача в загальній сумі 184 808,48 грн., відтак залишок боргу у січні місяці 2013р. дорівнює 7 147 425,19грн. та є існуючим по квітень 2013р. включно (відємний показник інфляційних процесів -7 133,13грн.), у травні 2013р. проведено розрахунок у загальній сумі 6 780,35грн., таким чином залишок боргу у травні 2013р. становить 7 140 644,84 грн. та є існуючим по вересень 2013р. (відємний показник -49 991,60грн.), у жовтні 2013р. проведено розрахунок у сумі 358 797,05грн. і тому залишок боргу у цьому місяці складає 6 781 847,79грн., що є базою для нарахування інфляційних витрат за жовтень 2013р., протягом листопада 2013р. сплачено у рахунок погашення цього зобовязання 147 247,42грн. та залишок складає 6 634 600,37 грн., що є базою для нарахування інфляційних витрат за листопад 2013р., протягом грудня 2013р. зобовязання погашено на суму 843 445,74грн. і тому залишковою сумою основного боргу у грудні 2013р. є 5 791 154,63грн., яка є базою для розрахунку інфляційних витрат за грудень 2013р. по листопад 2014р., 29.12.2014р. зобовязання жовтня 2012р. погашено у повному обсязі, отже сума залишку дорівнює 0грн.

За зобовязаннями листопада 2012р. повний розрахунок повинен бути проведеним у грудні 2012р., фактична оплата 29.12.2014р., отже періодом нарахування інфляційних витрат у цьому випадку є період з січня 2013р. по листопад 2014р.

За зобовязаннями грудня 2012р. повний розрахунок повинен бути проведеним у січні 2013р., фактична оплата 29.12.2014р., отже періодом нарахування інфляційних витрат у цьому випадку є період з лютого 2013р. по листопад 2014р.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому є не вірним та не може бути прийнятий для нарахування цих вимог.

Контррозрахунок інфляційних нарахувань проведений відповідачем також не прийнято до уваги судом, оскільки в ньому встановлено неналежний період.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», у межах визначеного періоду, суд дійшов висновку про їх дійсний розмір в загальній сумі 20 440 552,30 грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних 6 639 788,97 грн. (нарахування здійснено щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 14-е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, за зобовязаннями березня 2012р. по 28.12.2012р. з урахуванням здійснених оплат, за зобовязаннями квітня 2012р. по 28.12.2012р., за зобовязаннями травня 2012р. по 28.12.2012р., за зобовязаннями червня 2012р. по 28.12.2012р., за зобовязаннями липня 2012р. по 28.12.2012р., за зобовязаннями серпня 2012р. по 28.12.2012р., за зобовязаннями вересня 2012р. по 28.12.2012р., за зобовязаннями жовтня 2012р. по 29.12.2014р. з урахуванням здійснених оплат, за зобовязаннями листопада по 29.12.2014р. та за зобовязаннями грудня 2012р. по 29.12.2014р.).

Відповідач посилається на сплив позовної давності щодо стягнення 3% річних, які нараховані на суму заборгованості за поставлений природний газ у березні-червні 2012р. протягом з першого дня прострочення по 24.07.2012р. та просить застосувати строк позовної давності до означених вимог, оскільки позивач направив позов до відповідача 25.07.2015р..

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 266 Цивільного кодексу України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, перебіг позовної давності перервався наступною дією відповідача: систематичним погашенням грошових зобовязань березня 2012р., розпочинаючи з 26.04.2012р. та протягом усього 2012р. щомісячно у декілька етапів, остаточний розрахунок здійснено 28.12.2012р., за зобовязаннями квітня червня 2012р. 28.12.2012р., що свідчить про визнання свого боргу.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду.

Отже, остаточно 28.12.2012р. перебіг позовної давності розпочався заново. Відповідно, позовна давність щодо стягнення боргу за поставлений природній газ у березні-червні 2012р. обчислюється з 28.12.2012р. та її трирічний термін сплине 28.12.2015р.

У звязку з наведеним не спливає й позовна давність за вимогами позивача про сплату процентів та сум інфляційних нарахувань, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, зокрема, за поставлений природній газ у березні-червні 2012р., заявлені позивачем у межах позовної давності.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, з врахуванням встановлених вище обставин, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог. Так, 3% річних становлять суму 6 603 858,11 грн.

Твердження позивача в частині, того, що позовна давність перервана внаслідок подання позовної заяви у межах справи №5006/24/40/2012 суд не бере до уваги, адже предметом вимог цього позову є інший період за який виникла сума основного боргу, до якого не входять зобовязання березня-грудня 2012р.

Законодавець не повязує застосування ст.625 Цивільного кодексу України із наявністю чи відсутністю вини боржника, тобто виходячи із суті 3% річних та інфляційних витрат, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання незалежно від того, виникла така неможливість за наявності його вини чи випадково, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника на весь розмір суми, належної до сплати кредиторові.

Зважаючи на викладене, відсутність вини у невиконанні зобовязань по сплаті за отриманий природний газ протягом березня-грудня 2012р. та наявність форс-мажорних обставин не є підставою для відмови у задоволенні даних позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 30 789 980,11 грн., у тому числі втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення зобовязання, що складають 24 150 191,14 грн., 3% річних у розмірі 6 639 788,97грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, м.Краматорськ, провулок Земляний, б.2, код ЄДРПОУ 03337119, банківські реквізити не вказано) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р26002301921 у АТ «Ощадбанк», МФО 300465) 27 044 410,41 грн., у тому числі 20 440 552,30 грн. інфляційних витрат та 6 603 858,11 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 64 189,89 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 22.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2015р.

Суддя О.В. Кротінова