Рішення № 51533110, 22.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.2015 Справа № 905/1704/15

Господарський суд Донецької області у складі судді господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Купченко Р.В, розглянувши матеріали за позовом: Публічного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.,

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк,

про: стягнення 15340грн. 85коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача: не з’явився;

від Відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк, про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 15340грн. 85коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що у виконання зобов'язань за договором №689/14-Ф/14-70-02 від 12.01.2015р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» та Публічним акціонерним товариством “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, на адресу Публічного акціонерного товариства «МК «Азовсталь» за накладною №46267191 від 15.02.2015 р. було відправлено вантаж у вагоні №60225265, однак, на станції Сартана Донецької залізниці залізницею виявлено недостачу вантажу, про що був складений комерційний акт БН 727300/49 від 22.02.2015р.

Ухвалою суду від 28.08.2015р. провадження у справі було порушено та призначено до розгляду на 22.09.2015р.

Представники сторін у судове засідання 22.09.2015р. не з'явилися, вимоги ухвали суду від 28.08.2015р. не виконали.

Ухвала суду надсилалася на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позові та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщених на офіційному сайті розпорядника ЄДР – Міністерства юстиції України, за безкоштовним запитом станом на 22.09.2015р., однак працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) складений акт про неможливість направлення поштової кореспонденції суду на адресу Державного підприємства “Донецька залізниця”.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Ухвалою суду від 28.08.2015р. явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою.

Оскільки судом вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014р., що підтверджується актом господарського суду Донецької області від 28.08.2015р., витягом з журналу обліку вихідної електронної пошти та розміщенням оголошення про час та місце розгляду справи на електронній сторінці господарського суду Донецької області, яка міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні", виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» (покупець) та Публічним акціонерним товариством “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (постачальник) був укладений договір поставки №689/14-Ф/14-70-02 від 12.01.2015р., на підставі якого постачальник зобов'язується поставити покупцю брухт і відходи чорних металів, а покупець зобов’язаний прийняти і оплатити його вартість. Кількість, номенклатура (види, асортимент) металолому вказуються сторонами в специфікаціях до даного договору, які являються його невід’ємною частиною. Так, сторонами 30.01.2015р. була укладена специфікація №2 до вказаного договору, де вони дійшли згоди щодо найменування і виду металолому, кількості та ціни за 1 тонну товару, умов та строку поставки.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

15.02.2015 за накладною №46267191 ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (вантажовідправник) зі станції відправлення Грековата Придніпровської залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «МК «Азовсталь» (вантажоотримувач) у вагоні №60225265 вантаж – брухт чорних металів.

При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу нетто 43050кг.

Відповідно до накладної вантаж маркований вапняковим розчином 12кг., покритий звареними листами укриття. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п.17.3 гл.3 Додатка 14 до СМГС.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Сартана Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції, з посиланням на складений станцією Волноваха Донецької залізниці акт загальної форми №30185 від 21.02.2015р., було здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складений комерційний акт БН 727300/49 від 22.02.2015р., відповідно до якого за наслідками комісійної перевіски вагону №60225265, виявилось: брутто – 62300кг, тара з брусу 23600кг., нетто 38700кг., що менше документа на 4350кг. В акті є відомості про те, що вагон зважувався двічі, результат не змінився.

У комерційному акті також відображено, що навантаження у вагоні навалом, нижче рівня бортів 30см., вантаж вкритий металевими листами, маркування вапном. З півдня зліва на 1,2 люками немає листів укриття довжино 250см, шириною 150см, в глибину 150см. Праворуч над 3,4 люками немає листів укриття довжиною 300см, шириною 120см, в глибину 50см, в місцях поглиблення маркування немає. Вагон бездверний, люка зачинені та укручені. Технічно справний. В акті є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає по штату.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Суд приймає до уваги встановлені актом сліди доступу до вантажу у спірному вагоні. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом БН 727300/49 від 22.02.2015р.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу.

Недостача у вагоні №60225265 згідно вищезазначеного комерційного акту складає 4350кг.

Відповідно до наявного матеріалах справи рахунку-фактури Публічного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” №90125777 від 15.02.2015р. вартість 1т брухту сталевого - 3710,00грн без ПДВ.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 0,5% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 15340грн. 85коп.

Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

На залізничній накладній №46267191 міститься переуступний напис, який свідчить про передачу права на пред'явлення претензії та позову від Публічного акціонерного товариства «МК «Азовсталь» до Публічного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, тобто від вантажоотримувача до вантажовідправника. Переуступний напис засвідчений підписами комерційного директора і головного бухгалтера та скріплений печаткою вантажоодержувача - Публічного акціонерного товариства «МК «Азовсталь».

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці. З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу.

Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк, про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 15340грн. 85коп.- задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957, р/р 2600101511508 в Укрексімбанку м. Донецька, МФО 334817) на користь Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (адреса: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977; р/р 26006962481658, ПАТ «ПУМБ», код банку 334851) суму збитків у розмірі 15340грн. 85коп., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1827грн.00коп.

В судовому засіданні 22.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, у строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 23.09.2015р.

Суддя Ю.В. Макарова