Рішення № 51532513, 22.09.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 вересня 2015 р. Справа № 902/966/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі

структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі»

(21008, м. Вінниця, вул. Пирогова, 174)

до: Комунального підприємства Вінницької міської ради

«Вінницяміськтеплоенерго» (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13)

про стягнення 417 727,40 грн.

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

позивача : Іваніцький Ю.В. за довіреністю № 1-14-4624 від 01.01.2015 року;

відповідача : Мороз В.О. за довіреністю № 02/2066 від 18.08.2015 року;

Бухар Р.М. за довіреністю № 02/2365 від 18.09.2015 року.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» 417 727,40 грн. пені за прострочення платежу за спожиту електричну енергію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти № 220200 від 10.01.2012 року позивачем систематично поставлялась відповідачу електрична енергія. Обсяг фактично спожитої відповідачем електричної енергії та факт поставки підтверджується актами про використану електричну енергію згідно договору, які щомісячно оформлялись сторонами. Однак, відповідач систематично не сплачував повну вартість спожитої ним електричної енергії, і станом на 01.07.2015 року за ним рахується заборгованість в розмірі 2 055 182,96 грн..

Невиконання відповідачем зобов'язань у строки, визначені договором, потягло за собою нарахування пені в розмірі 417 727,40 грн..

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.07.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/966/15 з призначенням до розгляду на 27.08.2015 року.

Відповідач в письмових поясненнях № 02/2091 від 20.08.2015 року зазначає, що при здійсненні розрахунку пені позивачем зокрема не враховано, що згідно діючого законодавства день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Крім того, позивачем не дотримано вимог діючого законодавства щодо обчислення строків нарахування пені.

Окрім того, відповідач, посилаючись на положення ст. 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просить суд зменшити розмір пені, що підлягає стягненню на 90%.

При розгляді справи 27.08.2015 року, за клопотанням представників сторін, судом оголошено перерву до 03.09.2015 року.

Ухвалою суду від 03.09.2015 року строк розгляду справи продовжено на 15 днів, оголошено перерву в судовому засіданні до 22.09.2015 року.

На визначену судом дату з'явились представники сторін. Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представники відповідача клопотали про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90%.

Перевіривши доводи представників сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

10 січня 2012 року між Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (відповідач, за договором Замовник) та Публічним акціонерним товариством «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» (позивач, за договором Учасник) укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 220200. (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Учасник зобов'язується у 2012 році поставити Замовнику товарну продукцію, а Замовник - прийняти і оплатити її.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару - електрична енергія. Обсяги закупівлі товару можуть бути змінені залежно від реального фінансування видатків (п.п. 1.2., 1.3. Договору).

Ціни цього Договору на момент його укладення становить 12 787 441,49 грн., у тому числі ПДВ. Ціна цього Договору можу бути зменшено за взаємною згодою Сторін (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Розрахунки за поставлений товар проводяться згідно Умов постачання електричної енергії, визначених у Додатку № 1 до цього Договору (п. 4.1. Договору).

Строк (термін) поставки товару - щоденно протягом 2012 року, згідно Умов постачання електричної енергії, визначених у Додатку № 1 до цього Договору (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору Замовник зобов'язаний своєчасно ат в повному обсязі оплачувати поставлений товар.

Невід'ємною частиною цього Договору є Умови постачання електричної енергії - Додаток № 1. (п. 12.1. Договору).

Цей Договір набирає чинності з 01.01.2012 року і діє до 31.12.2012 року (включно).

Згідно п. 1.2. Умов розрахунковий період за Договором прирівнюється до календарного місяця, протягом якого визначається обсяг спожитої електричної енергії та протягом якого Споживач зобов'язаний здійснити розрахунок за куплену електроенергію за тарифами, що діють на кінець розрахункового періоду.

Пунктом 2.1. Умов визначено, що під час виконання цих Умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені Умовами, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Згідно з умовами п. 2.3.3. Умов та Додатком № 3 до Умов , Споживач зобов'язується в термін до 25 числа розрахункового періоду сплачувати наступні 100% від вартості фактично використаної величини споживання електроенергії протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію Споживач зобов'язаний здійснити протягом 5 днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до кінця розрахункового періоду з урахуванням попередньої оплати.

Ця Умова набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012 року. Умова вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Умови жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

01 січня 2013 року між Сторонами укладено договір про наступне: у зв'язку з закінченням терміну дії Договору про закупівлю товарів (робіт) за державні кошти (на закупівлю електроенергії) № 220200 від 10.01.2012 року, додатком до якого були Умови про постачання електричної енергії від 10.01.2012 року та відсутністю обов'язку Споживача дійшли згоди, що:

1. Умови про постачання електричної енергії від 10.01.2012 року, які є додатком до Договору про закупівлю товарів (робіт) за державні кошти (на закупівлю електроенергії) № 220200 від 10.01.2012 року визнати самостійним Договором про постачання електричної енергії від 10.01.2012 року № ВІ-220200.

2. Визнати, що Договір про постачання електричної енергії від 10.01.2012 року № ВІ-220200 набирає чинності з 01.01.2013 року і діє до 31.12.2013 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору, жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов.

3. Додатки до Умов про постачання електричної енергії від 10.01.2012 року є чинними додатками до Договору про постачання електричної енергії від 10.01.2012 року № ВІ-220200.

4. Даний Договір набирає чинності з 01.01.2013 року і є невід'ємною частиною Договору про постачання електричної енергії від 10.01.2012 року № ВІ-220200.

Як свідчать матеріали справи та визнається сторонами, позивачем зобов'язання за Договором виконувались належним чином та в повному обсязі.

На виконання умов договору постачальник протягом січня-червня 2015р. поставив споживачу електричну енергію на загальну суму 12 057 386,96 грн., що стверджується актами прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії, рахунками-фактури та актом звірки взаємних розрахунків (а.с.20-24).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, актом звірки розрахунків, зведеними реєстрами, виписками банку(а.с. 24-33), та не заперечується сторонами, відповідач проводив розрахунки за отриману електричну енергію з порушенням строків визначених Договором, і станом на 01.07.2015 року за ним рахується заборгованість в розмірі 2 055 182,96 грн.. При цьому, предмет позову в даній справі є стягнення пені за порушення термінів оплати вартості поставленої електричної енергії.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору енергопостачання електроенергії.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію . Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Відповідно до ч.6,ч7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію .

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За порушення термінів оплати позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 417 727,40 грн. за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Розмір штрафних санкцій відповідно до част.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Пукнтом 4.2.1. Умов визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. Умов з порушенням термінів, визначених Додатком № 3 до Умов, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,75%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Здійснивши за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» перевірку розрахунку пені судом не виявлено помилок, у зв'язку з чим вказана сума є правомірною та обґрунтованою.

Разом з тим, відповідач у відзиві від 20.08.2015 року № 02/2091 клопотав перед судом про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 90%. При цьому, останній посилався на скрутний матеріальний стан в якому опинилось підприємство, ступінь виконання ним свого зобов'язання перед позивачем та причини неналежного виконання зобов'язання, а також винятковість такого випадку.

Представник позивача заперечував проти зменшення розміру пені.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України.

Враховуючи, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, суд, приймаючи рішення про зменшення розміру пені, бере до уваги наступні обставини:

- КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

- діяльність підприємства спрямована на безперебійне забезпечення більшої частини мешканців міста Вінниці тепловою енергією;

- різницю в тарифах на теплову енергію;

- ступінь виконання підприємством зобов'язань за Договором.

Поряд з цим, визначаючись щодо зменшення, суд також враховує обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін та значний розмір основного боргу, що потягнув за собою нарахування пені.

Також суд зауважує, що стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора.

З огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню на 70% та стягує з відповідача пеню в розмірі 125 318,22 грн..

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача. Заперечення останнього щодо розрахунку пені не заслуговують на увагу, оскільки позивачем проведено розрахунок у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору, з врахуванням дня фактичної оплати. Щодо заперечень відповідача відносно обчислення строків нарахування пені, слід зазначити, що сторонами погоджено порядок та строки проведення розрахунків. Стверджуючи, що нарахування пені повинно проводитись за збігом 5 днів, з дня отримання рахунку на оплату, відповідачем залишається поза увагою положення Умов, де визначено, що зобов'язання Споживача по оплаті поставленої електричної енергії здійснюється протягом 5 днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до кінця розрахункового періоду з урахуванням попередньої оплати. Також суд зауважує, що не погоджуючись з розрахунком позивача відповідач не надав суду контр розрахунку в обгрунутвання своїх доводів.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13, код ЄДРПОУ 33126849) на користь Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго2 в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» (21008, м. Вінниця, вул. Пирогова, 174, код ЄДРПОУ 25509880) 125 318 (сто двадцять п'ять тисяч сімсот двадцять сім) грн.. 40 коп. - пені; 8 354 (вісім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн.. 55 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 292 409,18 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 вересня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи