Рішення № 51531931, 11.12.2013, Апеляційний суд міста Києва

Справа №2/754/1946/13 № апеляційного провадження: 22-ц/796/14691/2013Головуючий у суді першої інстанції: Зотько Т.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Стрижеуса А.М., Антоненко Н.О.

при секретарі: Лужецькій І.С.

за участю: представника позивача - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Лафорт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4., Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Лафорт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 10 вересня 2012 року по вул. Кіровоградській в м.Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю трьох транспортних засобів, під час якої відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Форд», д.н.з. НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_2, під його керуванням, який в свою чергу зіткнувся з автомобілем «Сан Ионг», д.н.з. АА 15-18 IX, який зупинився попереду. Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 4 жовтня 2012 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а згідно постанови від 9 листопада 2012 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль отримав механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту відповідно до розрахунку становить 38221 грн. 20 коп. Автомобіль «Форд», д.н.з. НОМЕР_1, застрахований у ПрАТ «СК «Лафорт» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому він звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, однак до цього часу ПрАТ «СК «Лафорт» виплату страхового відшкодування не здійснило.

Після уточнення позовних вимог, просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ПрАТ «СК «Лафорт» на його користь грошові кошти у сумі 38 221 грн. 20 коп. за завдану майнову шкоду автомобілю та стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь додаткові витрати, а саме: кошти сплачені за стоянку автомобіля в сумі 1 152 грн. 00 коп., кошти сплачені за експертизу у сумі 600 грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. 00 коп. Окрім того, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_5

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Лафорт» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду завдану пошкодженням автомобіля у розмірі 15 806 грн. 96 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 кошти, сплачені за стоянку автомобіля у розмірі 1152 грн., кошти, сплачені за експертизу у розмірі 600 грн., моральну шкоду у розмірі 1.000 грн., судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп., а всього стягнути 2981 грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог -відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення.

В судове засідання представник ПрАТ «Страхова компанія «Лафорт» не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що розмір матеріальної шкоди, який не перевищує ліміт цивільно-правової відповідальності винуватця дорожньо-транспортної пригоди, підлягає стягненню з ПрАТ «Страхової компанії «Лафорт». Моральна шкода, а також витрати сплачені за стоянку автомобіля, за проведення експертизи підлягають стягненню з ОСОБА_4

Проте, з такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10 вересня 2012 року близько 8 год.15 хв. по вул. Кіровоградській в м.Києві ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Форд» державний номерний знак НОМЕР_1, припустився порушень вимог п.13.1 ПДР України, не витримав безпечної дистанції руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2106» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5

Вказані обставини підтверджуються постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 4 жовтня 2012 року, згідно з якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України (а.с.13).

За встановлених обставин та враховуючи положення ст.ст.1166,1187,1188 ЦК України, за правилами яких шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою (володільцем джерела підвищеної небезпеки) , яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, суд першої інстанції правильного дійшов висновку, що шкода завдана позивачу підлягає відшкодуванню ОСОБА_4 як особою, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода.

Як убачається з матеріалів справи, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Форд» державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Лафорт», з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 50000 грн., що підтверджується полісом № АВ/6289737 (а.с.69). Ромір франшизи встановлений в сумі 500 грн.

Згідно з вимогами п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як убачається із позовної заяви позивач звертався до страхової компанії «Лафорт» з заявою про виплату страхового відшкодування та відповідними документами, страховою компанією дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 10 вересня 2012 року, визнана страховим випадком, але страхове відшкодування ОСОБА_5 не виплачено.

Згідно із звітом № 4495 від 26 вересня 2012 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «ВАЗ 2106» державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 15806 грн.96 коп. .(а.с.28-30).

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що саме звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди є належним доказом на підтвердження розміру матеріальної шкоди.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильність визначення судом першої інстанції розміру матеріальної шкоди, оскільки за рахунком складеним ТОВ «Нептун Груп» вартість відновлювального ремонту складає 38221 грн. 20 коп., до уваги колегією суддів не приймається, оскільки позивачем не доведено, що такі витрати для відновлення пошкодженого транспортного засобу він поніс, а за правилами ч.2 ст.1192 ЦК України відшкодуванню підлягають реальні збитки.

Разом з тим, згідно з п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції чинній на час дорожньо-транспортної пригоди) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Суд першої інстанції на наведену норму закону уваги не звернув і необґрунтовано стягнув суму матеріальної шкоди в повному обсязі з ПрАТ «Страхова компанія «Лафорт».

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з ОСОБА_4 витрат на оплату послуг стоянки, оскільки такі витрати належними та допустимими доказами не підтверджені.

Надані на підтвердження цих обставин письмові документи не є належними, оскілки рахунок-фактура, оформлена 29 листопада 2012 року, не містить даних щодо транспортного засобу та його власника. Крім того, надана копія товарного чеку також не містить прізвище платника.

Інших доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про необхідність поміщення пошкодженого транспортного засобу на стоянку та знаходження транспортного засобу на стоянці з часу дорожньо-транспортної пригоди, позивачем у встановленому ст.ст.10,60 ЦПК України порядку не надано.

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є 1000 грн.

Проте колегія суддів вважає, що при визначенні розміру відшкодування судом не у повній мірі враховано глибину фізичних та душевних страждань позивача через пошкодження його речі, неможливості користуватися автомобілем для своїх особистих потреб і у роботі, час та зусилля для відновлення свого порушеного права.

З урахуванням викладеного, оцінивши встановлені судом обставини в їх сукупності і взаємозв'язку, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування достатній для компенсації завданої позивачу моральної шкоди, необхідно визначити у сумі 1500 грн.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі не можна вважати законним і обґрунтованим, воно на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 218, 303, 307, 309, 312, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року - скасувати і ухвалити нове наступного змісту.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Лафорт» на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля 15306 грн.96 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 франшизу в сумі 500 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, судові витрати у вигляді витрат на проведення оцінки в сумі 600 грн., а всього 2829 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: