Постанова № 51531200, 28.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2011 року 15:16 № 2а-635/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представників: позивача ОСОБА_1 (довіреність від 03.11.2010р. № б/н), відповідача 1 ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2011р. № 2/9/10-009), відповідача 2 ОСОБА_3 (довіреність від 23.12.2010р. № 01-01/2774), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»до 1. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, 2. Державного підприємства «Інформаційний центр»про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2011 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ПАТ «Страхова компанія «Соверен»з позовом про визнання дій ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо обтяження активів податковою заставою неправомірними та зобовязання ДП «Інформаційний центр»скасувати запис про податкову заставу активів згідно акта опису від 04 листопада 2010 року № 1878/24-113.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем 1 було передчасно і неправомірно передано у податкову заставу всі активи позивача, оскільки сума податкового зобовязання, визначена у податковому повідомленні-рішенні від 13 жовтня 2010 року № 0000482201/0, була неузгодженою, а тому податковий борг був відсутній, що свідчить про протиправність дій відповідача 1 та є підставою для скасування запису про податкову заставу відповідачем 2.

Відповідач 1 проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що право податкової застави виникло внаслідок несплати донарахованої суми податкового зобовязання, визначеного в податковому повідомленні рішенні від 13 жовтня 2010 року № 0000482201/0. При цьому відповідач посилався на те, що при повідомленні податковий орган про оскарження податкового повідомлення рішення від 13 жовтня 2010 року позивачем не було надано доказів такого оскарження.

Відповідач 2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що підставою для вилучення запису про реєстрацію обтяження рухомого майна податковою заставою є виключно заява податкового органу, яка подана не була, а тому права позивача ним не порушувались.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів у судових засіданнях заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (який був чинний на час виникнення спірних відносин) (далі Закон № 2181-ІІІ), який був спеціальним законом з питань оподаткування, установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

В силу підпункту 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобовязання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобовязань або податкового боргу (підпункт 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ).

Абзацом третім підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до підпункту 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. Платник податків зобовязаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Згідно з абзацом пятим підпункту 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Податковим боргом (недоїмкою) в розумінні Закону № 2181-ІІІ визнається податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання (п. 1.3 ст. 1, підпункт 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ).

З аналізу викладених норм вбачається, що право податкової застави виникає, зокрема у випадку несплати податкового зобовязання, визначеного податковим органом платнику податків в податковому повідомленні рішенні, протягом десяти днів з дня його отримання, тобто в момент виникнення податкового боргу.

При цьому при оскарженні платником податку рішення про донарахування сум податкового зобовязання зазначена сума податкового зобовязання вважається неузгодженою, а тому податковий борг у платника податку не виникає.

Пунктом 8.3 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що податковий орган зобовязаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

13 жовтня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки № 821/1-22-01/25264645 від 24 вересня 2010 року прийняло податкове повідомлення-рішення від № 0000482201/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та за порушення п. 4.1 ст. 4, підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, підпункту 7.6.1, підпункту 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначила суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 2 670, 00 грн., у тому числі 1 780, 00 грн. основний платіж та 890, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

19 жовтня 2010 року ПАТ «Страхова компанія «Соверен»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Листом від 19 жовтня 2010 року № 258 ПАТ «Страхова компанія «Соверен»повідомило ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення до Окружного адміністративного суду м. Києва. Зазначений лист був поданий до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 21 жовтня 2010 року, що підтверджується вхідним штампом та підписом відповідальної особи податкового органу.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 29188356 від 10 листопада 2010 року активи ПАТ «Страхова компанія «Соверен», розмір яких є не меншим двократного розміру суми його податкового боргу згідно з Актом опису від 04 листопада 2010 року № 1878/24-113, були передані у податкову заставу.

Таким чином, ПАТ «Страхова компанія «Соверен»оскаржило до суду податкове повідомлення рішення від 13 жовтня 2010 року № 0000482201/0, яким ДПІ у Голосіївському районі м. Києва визначила йому на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»суму податкового зобовязання з податку на прибуток, навіть до спливу десятиденного терміну з моменту його прийняття.

Про оскарження зазначеного податкового повідомлення рішення позивач повідомив податковий орган. Посилання відповідача 1 на неналежність форми повідомлення в частині ненадання доказів оскарження податкового повідомлення рішення суд не приймає до уваги з огляду на те, що в законодавстві покладено на платника податку обовязок лише письмово повідомляти податковий орган про факт судового оскарження його рішення, але в законодавстві не передбачено обовязку надавати докази на підтвердження такого оскарження.

Отже, сума податкового зобовязання з податку на прибуток, визначена у вказаному податковому повідомленні рішення, на момент обтяження активів позивача податковою заставою згідно акта опису від 04 листопада 2010 року № 1878/24-113 не була узгодженою, про що було відомо податковому органу, а отже у позивача був відсутній податковий борг.

З урахуванням зазначеного, відповідач 1 не мав право обтяжувати активи позивача податковою заставою, а тому дії відповідача 1 по обтяженню активів позивача податковою заставою згідно акта опису активів від 04 листопада 2010 року № 1878/24-113 є такими, що суперечать законодавству, та є неправомірними і відповідно до ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають визнанню протиправними.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-16326/10/2670 за позовом ПАТ «Страхова компанія «Соверен»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення від 13 жовтня 2010 року № 0000482201/0 позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення рішення від 13 жовтня 2010 року № 0000482201/0.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 20 грудня 2010 року залишено без змін.

Таким чином, рішення суду першої інстанції набрало законної сили в силу ч. 3, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

В силу підпункту «є»підпункту 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків звільняються з податкової застави з дня отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобовязання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами «а»- «ж»підпункту 8.7.1 цього пункту.

В частині позовних вимог про зобовязання ДП «Інформаційний центр»скасувати запис про податкову заставу активів згідно акта опису від 04 листопада 2010 року № 1878/24-113 суд вважає за необхідне відмовити з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 (далі Порядок), реєстрація податкової застави проводиться державним підприємством «Інформаційний центр»Мінюсту та його філіями.

Згідно з п. 24 Порядку відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більше як на пять років.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом пяти днів зобовязаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом пяти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу.

Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день надходження заяви чи рішення уповноваженого органу (п. 25 Порядку).

У разі припинення обтяження до Реєстру вносяться дата і номер заяви про припинення обтяження, дата внесення запису про припинення обтяження, підстава припинення обтяження, відомості про реєстратора (п. 26 Порядку).

Таким чином, внесення до Реєстру відомостей про припинення обтяження та виключення відповідного запису здійснюється лише на підставі заяви обтяжувача (в даному випадку податкового органу). Доказів подання такої заяви відповідачем 1 до відповідача 2 суду не надано. Доказів звернення до відповідача 1 з письмовою вимогою про подання такої заяви позивачем також не представлено.

Враховуючи зазначене, у відповідача 2 не виникло обовязку по внесенню до Реєстру відомостей про припинення обтяження та виключення відповідного запису, а отже права позивача ним не було порушено.

Позивачем інших позовних вимог заявлено не було.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та визнання протиправними дій ДПІ у Голосіївському районі міста Києва щодо обтяження активів ПАТ «Страхова компанія «Соверен»податковою заставою згідно акта опису від 04 листопада 2010 року № 1878/24-113.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати у розмірі 1, 70 грн. відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва щодо обтяження активів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»податковою заставою згідно акта опису від 04 листопада 2010 року № 1878/24-113.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»(місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 24, оф. 5а ідентифікаційний код 25264645) 1 (одна) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя ОСОБА_4

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 04 березня 2011 року.