Постанова № 51528661, 22.09.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 вересня 2015 р. № 820/7498/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "СПС"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "СПС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 10 квітня 2015 року №0001871510.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце недотримання вимог податкового законодавства, висновки актів перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та уточненнях до нього, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень зазначив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі пп.75.1.1. п.75.1 ст.75, ст.76 розділу II Податкового Кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Приватного підприємства «СПС» за лютий 2015 р.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України та складено акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 р. № 359/20-33-15-01-08/31062161 від 25.03.2015р.

На підставі вказаного акту перевірки, Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2015 року №0001871510, згідно яким нарахована сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 137970,0 грн., з яких 91980,0 грн. - сума заниженого зобов'язання (бюджетного відшкодування) та 45990,0 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Перевіряючими в акті зазначено, що ПП «СПС» в порушення п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України сформовано податковий кредит лютого 2015 року на підставі податкової накладної, з періодом виписки іншим, ніж лютий 2015 р., що призвело до завищення податкового кредиту лютого 2015р. на суму 410400,0 грн., в зв'язку з чим в порушення п. 200.1 статті 200 Кодексу занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 91980,0 грн.

Фактично, відповідач вказав на те, що 27.02.2015р. виписана податкова накладна №6, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 17.03.2015р. (граничний термін реєстрації (14.03.2015р.).

З цього приводу суд зазначає. що 20.03.2015р. ТОВ «СПС» подано до контролюючого органу податкову декларацію з додатком 5, де під номером 58 відображена вказана вище податкова накладна.

Згодом, 02.04.2015р., позивачем наданий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому виключена податкова накладна №6 (сума ПДВ 410400,0 грн.) з податкового кредиту лютого 2015р.

Слід вказати, що відповідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Пункт 198.6 вказаної норми відображає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Суд звертає особливу увагу на те, що акт камеральної перевірки складений 25.03.2015р., оскаржуване рішення прийнято 10.04.2015р., а уточнюючий розрахунок по декларації за лютий 2015р. поданий позивачем та отриманий контролюючим органом 02.04.2015р.

Відповідно до положень абз. 2 п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Вказана норма не була дотримана збоку Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

В письмових запереченнях на позовну заяву відповідач посилається на положення ст. 50 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що положення ст. 50 Податкового кодексу України встановлює порядок внесення змін до податкової звітності. Згідно п. 50.2. ст.50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відповідно до положень п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Отже, податковим кодексом передбачені такі види перевірок як: (1) камеральні, (2) документальні та (3) фактичні перевірки.

Обмеження встановлене п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України щодо можливості подання платником податків уточнюючі розрахунки стосується лише проведення документальної перевірки, в той же час Західною ОДПІ проводилась камеральна перевірка, при цьому щодо проведення камеральних перевірок податковим кодексом - жодних обмежень не встановлено.

Правомірність саме такого підходу підтверджується правовою позицією ВАСУ, яку викладено у рішенні від 22 липня 2014 № К/800/27638/13, від 21 квітня 2015 у справі № К/800/57712/14 та від 30 червня 2015 №К/800/18703/15.

За таких умов, твердження контролюючого органу, що ПП «СПС» неправомірно подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок 02.04.2015 є безпідставним, крім того, вказаний розрахунок був прийнятий відповідачем.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "СПС" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 10 квітня 2015 року №0001871510.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СПС" (код 31062161) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 275.94 грн. (двісті сімдесят п'ять гривень 94 копійки).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко