Постанова № 51528468, 22.09.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2127/15

22 вересня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

при секретарі судового засідання Шпіцері О.М.

за участю:

представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ОСОБА_1;

представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 - ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_4 (далі - позивач) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд, відповідач1), уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 (далі - уповноважена особа Фонду, відповідач2) про:

1.зобов'язання відповідачів 1 і 2 вчинити дії щодо розблокування та виплати ОСОБА_4 коштів (відшкодування) за договором банківського вкладу, строк дії якого закінчився, в межах суми граничного розміру відшкодування;

2.зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити ОСОБА_4 в Список вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду та зобовязати подати вказаний Список (додаткову інформацію) до Фонду.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 17 липня 2015 року на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про здійснення виплат вкладникам АТ "Дельта Банк" за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 30 квітня 2015 року включно. Строк дії договору банківського вкладу позивача від 17 грудня 2014 року №003-19501-171214 закінчився 17 березня 2015 року.

Таким чином, позивач вважає, що обмеження здійснення операцій по виплаті ОСОБА_4 коштів в межах гарантованої суми відшкодування порушує її право на отримання вказаних коштів за рахунок цільової позики Фонду.

Також позивач посилається на відсутність підстав для обмеження операцій по виплаті їй відшкодування, оскільки договір банківського вкладу позивача від 17 грудня 2014 року №003-19501-171214 не є нікчемним з підстав, встановлених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).

В судове засідання позивач не зявилась подавши клопотання про слухання справи за її відсутності. В клопотанні зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Додатково вказала, що кошти на її рахунок були перераховані 17 грудня 2014 року з поточного рахунку її бабці. Такі операції на думку позивача не можуть вважатись нікчемними відповідно до ст.38 Закону, оскільки банк не був стороною (ініціатором) у вказаних правочинах, а лише виконував розпорядження клієнтів.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач1) в судовому засіданні щодо позовних вимог до Фонду заперечив та пояснив, що до прийняття рішення про ліквідацію банку (відкликання банківської ліцензії) Фонд не приймає участі у проведенні банком виплат вкладникам і не приймає жодних рішень щодо виплати чи обмеження виплати коштів.

Представник уповноваженої особи Фонду щодо задоволення позову заперечила. Зазначила, що є обґрунтовані підозри вважати, що договір банківського вкладу позивача від 17 грудня 2014 року №003-19501-171214 є нікчемним з підстав, встановлених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також зазначила, що відповідно до п.3 ч.2 ст.37 Закону, обмеження здійснення банком будь-яких операцій є правом уповноваженої особи Фонду, зокрема, з метою забезпечення збереження активів банку до перевірки правочинів на предмет нікчемності. У звязку з цим, здійснення операцій щодо виплати коштів ОСОБА_4 в межах гарантованої суми відшкодування тимчасово обмежені уповноваженою особою до закінчення перевірки, але не більше ніж до закінчення строку дії тимчасової адміністрації.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи.

Між ОСОБА_4 та АТ "Дельта Банк" укладено договір строкового банківського вкладу від 17 грудня 2014 року №003-19501-171214 «Найкращий від Миколая» у гривнях, за умовами якого банк приймає від вкладника грошові кошти в сумі 194960,00 грн. на строковий депозитний рахунок та зобов'язується сплачувати проценти за його користування (13% річних). Строк договору до 17 березня 2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 (далі уповноважена особа Фонду).

В подальшому, тимчасову адміністрацію було продовжено до 02 жовтня 2015 року.

17.07.2015 на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про здійснення виплат вкладникам АТ "Дельта Банк" за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 30 квітня 2015 року включно.

У вказаному оголошенні зазначено, що з 20 липня 2015 року АТ "Дельта Банк" здійснює виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 30 квітня 2015 року включно, а також продовжуються виплати коштів вкладникам за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився раніше, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів здійснюються через установи чотирьох банків. Зокрема, по Тернопільській області виплату коштів здійснює АТ «Укрексімбанк».

У звязку з тим, що договір строкового вкладу укладений позивачем з АТ "Дельта Банк" закінчився 17 березня 2015 року, ОСОБА_4 звернулась у відділення АТ «Укрексімбанк» з метою отримання коштів (відшкодування).

Як вказує позивач, касир АТ «Укрексімбанк» повідомив їй, що в списку вкладників, переданому банку до виплати, - ОСОБА_4 відсутня.

Для зясування вказаних обставин позивач звернулась до відділення АТ "Дельта Банк" у м. Тернополі. Працівник АТ "Дельта Банк" повідомив, що згідно наявної у банку електронної бази даних, у вкладці «Відшкодування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» навпроти прізвища ОСОБА_4 вказано суму відшкодування 198024,74 грн., проте, відмічено, що виплату коштів заблоковано.

Як встановлено в процесі розгляду справи, відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду від 29 квітня 2015 року №408 вирішено до 31 серпня 2015 року здійснити перевірку вкладів фізичних осіб та правочинів (договорів) фізичних осіб, в тому числі, договорів банківського рахунку та договорів банківського вкладу (депозиту), вчинених (укладених) АТ «Дельта Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону.

В подальшому, перевірку продовжено до 01 жовтня 2015 року.

Як пояснив представник відповідача2, здійснення операцій щодо виплати коштів ОСОБА_4 в межах гарантованої суми відшкодування тимчасово обмежені уповноваженою особою Фонду до закінчення вказаної перевірки, але не більше ніж до закінчення строку дії тимчасової адміністрації.

Оцінивши докази та вказані обставини справи суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

Щодо порушених прав позивача.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон):

«Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.»

Згідно п.1 ч.5 ст.36 Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Проте, обмеження, встановлене п.1 ч.5 ст.36 Закону, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. (п.1 ч.6 ст.36 Закону)

З вказаними нормами Закону кореспондуються норми «Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 р. за №1548/21860 (далі - Положення).

Зокрема, відповідно до п.7 та п.8 розділу ІІ Положення, з метою забезпечення виконання зобов'язань банку з виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників Фонд має право надати неплатоспроможному банку цільову позику. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, у національній валюті України. У разі необхідності отримання цільової позики уповноважена особа Фонду подає Фонду разом із обґрунтуванням заявку на отримання цільової позики для здійснення виплат вкладникам згідно з додатком 1 до цього Положення.

Пункт 10 розділу ІІ Положення визначає єдину підставу для не включення до Списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду інформації про вкладника, - якщо кошти не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону.

До коштів, які не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду відповідно до ч.4 ст.26 Закону, кошти позивача не належать, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Як було встановлено вище, 17.07.2015 на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про здійснення виплат вкладникам АТ «Дельта Банк» за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 30 квітня 2015 року включно.

Враховуючи зазначене, Фонд надав неплатоспроможному банку (АТ "Дельта Банк") цільову позику для здійснення виплат вкладникам за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 30 квітня 2015 року включно.

Таким чином, оскільки строк дії договору банківського вкладу ОСОБА_4 закінчився 17 березня 2015 року, то позивач набула права на відшкодування коштів за вкладом за договором, строк дії якого закінчився, в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, за рахунок цільової позики Фонду.

Проте, у звязку з накладенням уповноваженою особою Фонду тимчасового обмеження операцій щодо виплати коштів ОСОБА_4, позивач в список на відшкодування за рахунок цільової позики Фонду включена не була, у звязку з чим, реалізувати вказане право шляхом отримання відшкодування позивач не змогла.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність втручання в право позивача з боку уповноваженої особи Фонду шляхом тимчасового обмеження операцій щодо виплати коштів.

З даного приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.37 Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Як стверджував представник уповноваженої особи Фонду, обмеження здійснення банком операцій, зокрема, щодо виплати коштів ОСОБА_4, здійснено з метою забезпечення збереження активів банку, оскільки є підстави вважати, що договір банківського вкладу позивача від 17 грудня 2014 року №003-19501-171214 є нікчемним з підстав, встановлених ч.3 ст.38 Закону.

Так, ч.2 ст.38 Закону передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст.38 Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Як вбачається з предмету та умов договору банківського вкладу позивача від 17 грудня 2014 року №003-19501-171214 «Найкращий від Миколая», підстави нікчемності правочинів неплатоспроможного банку викладені у пунктах 1-6 ч.3 ст.38 Закону до спірних правовідносин не застосовуються.

Не підлягає застосуванню і пункт 7 ч.3 ст.38 Закону, оскільки, як було зазначено вище, між позивачем та АТ "Дельта Банк" укладено договір строкового вкладу за програмою «Найкращий від Миколая», тобто, відповідно до поточних на той час ринкових умов та внутрішніх правил бунку, які були доступні будь-якому вкладнику АТ "Дельта Банк".

Також, відсутні будь-які відомості, що позивач є повязаною з АТ "Дельта Банк" особою в розумінні частини 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у звязку з чим, під п.8 ч.3 ст.38 Закону договір позивача теж не підпадає. Крім цього, вказані обставини могли би мати значення лише у тому разі, коли б правочин не відповідав вимогам законодавства.

Таким чином, залишається лише пункт 9 ч.3 ст.38 Закону: здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Проте, слід зазначити, що ч.3 ст.38 Закону була доповнена пунктом 9 лише 12 серпня 2015 року, а тому, враховуючи положення ст.58 Конституції України та ст.5 Цивільного кодексу України щодо дії нормативних актів у часі, дія вказаного пункту не поширюється на зазначені правовідносини, оскільки строк дії договору банківського вкладу позивача закінчився 17 березня 2015 року, після чого, кошти та нараховані проценти зараховано на поточний рахунок позивача, а відтак, права та обовязки сторін за договором банківського вкладу станом на час набрання вказаною нормою законної сили були припинені у звязку з виконанням договору.

Крім цього, не поширюється на вказані правовідносини і положення ч.3 ст.36 Закону щодо нікчемності правочинів, вчинених органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, оскільки договір банківського вкладу позивача укладено 17 грудня 2014 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" (03 березня 2015 року).

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати нікчемним договір банківського вкладу позивача від 17 грудня 2014 року №003-19501-171214.

Крім цього, як встановлено з пояснень позивача, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачами, кошти в сумі 194960,00 грн. надійшли на вкладний рахунок позивача №26309112778750 з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_5 (бабця позивача). Після закінчення договору банківського вкладу №003-19501-171214 (17 березня 2015 року), відповідно до пунктів 1.9, 1.10 Договору, кошти за вкладом та нараховані проценти зараховано на поточний рахунок позивача №26204703440677, відкритий на імя вкладника в установі банку.

Права та зобовязання банку, як сторони правочину, полягають у виконанні розпоряджень клієнта, обслуговуванні рахунку, технічному проведенні транзакцій клієнтів.

Таким чином, договір поточного рахунку та додаткові угоди до нього не можуть бути віднесені до правочинів, укладених банком, внаслідок яких збільшився обсяг суми відшкодування Фонду оскільки сума коштів на рахунку клієнта збільшувалась не внаслідок укладення сторонами договору банківського рахунку, а внаслідок здійснення транзакцій клієнтами/третіми особами.

У вказаних операціях (правочинах) по переказу коштів банк не був стороною, а лише здійснював обслуговування рахунків клієнта згідно відповідних договорів банківського рахунку.

Отже, незалежно від того, чи призвело вчинення правочинів по переказу клієнтами коштів (чи внесення клієнтами готівкових коштів) до збільшення обсягу гарантованих Фондом сум, такі правочини не можуть бути віднесені до правочинів, вчинених банком, а отже не відносяться до кола правочинів, що можуть бути нікчемними згідно ст.38 Закону.

Аналогічну позицію також висловив Фонд під час засідання виконавчої дирекції Фонду 14 серпня 2015 року (протокол №193/15). В результаті обговорення виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення про погодження дій уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 щодо зняття тимчасового обмеження на здійснення операцій щодо виплати коштів за поточними рахунками фізичних осіб.

Таким чином, ні договір банківського вкладу позивача №003-19501-171214, ні операції (правочини) по переказу (зарахуванню) коштів на рахунки позивача не можуть вважатись нікчемними в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з метою захисту прав та інтересів позивача, слід зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 вчинити дії щодо зняття тимчасового обмеження на здійснення операцій щодо виплати коштів ОСОБА_4 в межах гарантованої суми відшкодування.

Суд погоджується з позицією представника відповідача1, що до прийняття рішення про ліквідацію банку (відкликання банківської ліцензії) Фонд безпосередньо не здійснює виплат вкладникам і не приймає рішень щодо виплати чи обмеження виплати коштів фізичним чи юридичним особам, а тому, у задоволенні позовних вимого позивача до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб слід відмовити.

Щодо позовних вимог про зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити ОСОБА_4 в Список вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду та зобовязати подати вказаний Список (додаткову інформацію) до Фонду, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивач набула права на відшкодування коштів за вкладом за договором, строк дії якого закінчився, в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, за рахунок цільової позики Фонду.

Проте, в Список вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду позивач не була включена у звязку з накладенням уповноваженою особою Фонду тимчасового обмеження операцій щодо виплати коштів ОСОБА_4.

Даним рішенням у справі судом зобовязано уповноважену особу Фонду зняти таке тимчасове обмеження, проте, лише після зняття обмеження (добровільно чи в порядку примусового виконання рішення) ОСОБА_4 може бути включена уповноваженою особою Фонду до Списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду.

Такими чином, на думку суду, позовні вимоги в цій частині заявлені позивачем передчасно і задоволенню не підлягають, оскільки завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, а не можливого їх порушення в майбутньому.

Так, відповідно до п.12 розділу ІІ Положення, протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики, щодо: зменшення (збільшення) кількості; зміни розміру сум; зміни особи вкладника (на підставі свідоцтва про право на спадщину тощо); змін реквізитів вкладників. Зміни надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Тобто, після зняття тимчасового обмеження, уповноважена особа Фонду на виконання вимог п.12 розділу ІІ Положення повинна буде надати до Фонду додаткову інформацію про вкладника (позивача), якому необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики. Лише у разі порушення в майбутньому відповідачем2 вказаного обовязку, спір може бути вирішено судом за заявою позивача.

Враховуючи наведене, заявлений позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 зняти тимчасове обмеження на здійснення операцій щодо виплати коштів ОСОБА_4 в межах гарантованої суми відшкодування.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

В повному обсязі постанова складена 25 вересня 2015 року.

Головуючий суддяБаранюк А.З.

копія вірна

СуддяБаранюк А.З.