Постанова № 51528441, 08.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 лютого 2011 р. № 2-а- 15864/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І.С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства "Новоселівський гірничо - збагачувальний комбінат" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 19.11.2010 року №0000171600/0, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 123225,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі за текстом - ПДВ), що підтверджується даними податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року, а також документами бухгалтерського і податкового обліку, та вказав на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на його не відповідність вимогам діючого законодавства та дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення як незаконне а необґрунтоване а задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачі своїх представників до судового засідання не направили з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи, повідомлені були своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за його відсутності чи щодо відкладення розгляду справи суду не надавали.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників відповідачів за наявними в ній доказами.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини щодо бюджетного відшкодування з ПДВ врегульовані приписами Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), тобто в період, коли позивачем було сформовано та заявлено бюджетне відшкодування з ПДВ, та коли Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція в Харківській області видав оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.1.8 ст.1 цього Закону під бюджетним відшкодуванням розуміється сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 цього Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була складена і подана у встановлений строк до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області декларація з ПДВ за вересень 2010 року, до якої долучено розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника в банківській установі.

Згідно з показниками зазначеної декларації позивачем заявлено до відшкодування на банківський рахунок суму ПДВ в розмірі 223633,00грн. (рядок 25.1 декларації з ПДВ).

Також, як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області з 27.10.2010 по 16.11.2010 р. була проведена позапланова виїзна перевірка закритого акціонерного товариства "Новоселівський гірничо - збагачувальний комбінат" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декорувалось в серпні 2010 року.

Перевіркою встановлено, що в декларації за серпень 2010 року позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «МетРудТранс»та ПП «НВФ «ТКС»на загальну суму 123225,03 грн.; в декларації за вересень 2010 року позивач заявив суму бюджетного відшкодування з врахуванням податкового кредиту за вищевказаними податковими накладними. Згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобовязань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість»податкові декларації ТОВ «МетРудТранс»та ПП «НВФ «ТКС»за серпень та вересень 2010 року не визнані як податкова звітність, а тому податкова інспекція зробила висновок, що ТОВ «МетРудТранс»та ПП «НВФ «ТКС»видали позивачу вищевказані податкові накладні, але при цьому ТОВ «МетРудТранс»та ПП «НВФ «ТКС»не задекларували відповідних сум податкових зобовязань.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на статті 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція в Харківській області зробила висновок про нікчемність правочинів (за якими позивач отримав вищевказані податкові накладні) через те, що вони суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок.

Також, Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція в Харківській області зробила висновок, що на підставі статті 216 Цивільного кодексу України такі правочини не створюють юридичних наслідків, а тому згідно пп. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач не мав права декларувати податковий кредит за вищевказаними податковими накладними, і, відповідно, сума бюджетного відшкодування виявилась завищеною на 123225,00 грн., в результаті чого було порушено пп.7.2.3 п.7.2 та пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було завищено суму бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за вересень 2010 року на суму 123225,00 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 2472/07-0-12/30773938 від 18.11.2010 р.

На підставі акту перевірки керівником Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 року № 0000171600/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за вересень 2010 року на 123225,00 грн.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Дослідивши укладений між позивачем та ПП «НВФ «ТКС»договір № 01/06 від 06.01.2010 року (про поставку контейнерів мяких) з протоколом розбіжностей, а також договір укладений між позивачем та ТОВ «МетРудТранс»договір на транспортно-експедиційне обслуговування № МРТ-157 від 15.04.2009 року та додаткову угоду до нього від 14.12.2009 року № 002, суд вважає, що ці договори укладені відповідно до вимог діючого законодавства.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст цих договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судом досліджені податкові накладні, отримані позивачем від ПП «НВФ «ТКС»та ТОВ «МетРудТранс», що згадуються на сторінці 23 (друга таблиця зверху) акту перевірки № 2472/07-0-12/30773938 від 18.11.2010 року, та за якими Нововодолазька МДПІ в Харківській області не визнає податковий кредит та бюджетне відшкодування Позивачу на загальну суму 123225,00 грн. Суд вважає, що ці податкові накладні оформлені з дотриманням вимог діючого законодавства. Суд враховує те, що Нововодолазька МДПІ в Харківській області не зробив ніяких зауважень щодо змісту чи форми цих документів.

Судом досліджені первинні документи (видаткові накладні, акти виконаних робіт з актами звірок), які згадуються на сторінках 24-25 акту перевірки № 2472/07-0-12/30773938 від 18.11.2010 року, та які підтверджують фактичне отримання позивачем контейнерів мяких та транспортно-експедиційних послуг, за якими позивачем отримані вищевказані податкові накладні. Суд вважає, що ці первинні документи оформлені з дотриманням вимог діючого законодавства.

Згідно акту перевірки № 2472/07-0-12/30773938 від 18.11.2010 року (сторінки 25-26 акту перевірки) Нововодолазькою МДПІ в Харківській області вказано, що позивач оплатив вищевказані продукцію та послуги в серпні-вересні 2010 року шляхом перерахування коштів через поточний рахунок.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на той факт, що позивач не має право на внесення відповідних сум до податкового кредиту оскільки контрагенти позивача ТОВ «МетРудТранс»та ПП «НВФ «ТКС»не надають звітності.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

За таких обставин, відповідальність за не подання податковому органу звітності покладена на контрагентів позивача - ТОВ «МетРудТранс»та ПП «НВФ «ТКС».

Таким чином, суд дійшов висновку, що неподання податкової звітності контрагентом позивача, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит позивача.

Щодо посилання відповідача на те, що угоди укладені між позивачем та ТОВ «МетРудТранс»та ПП «НВФ «ТКС»є нікчемними, з посиланням на вимоги ст. 203, 215, 228 ЦК України, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 УЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Дослідивши договори між позивачем та ТОВ «МетРудТранс», ПП «НВФ «ТКС»суд вважає, що договори укладені відповідно до вимог діючого законодавства та вони відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання.

Суд зазначає, що на час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За таких обставин, суд вважає, що заявлене позивачем бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 123225,00 грн. за податковою декларацією позивача за вересень 2010 року відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обґрунтованість та правомірність винесення вказаного податкового повідомлення-рішення не доведена податковим органом в ході судового розгляду відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 19.11.2010 року № 0000171600/0 підлягає скасуванню повністю.

Згідно підпунктам 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Встановлений підпунктами 7.7.4 - 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

Визначений законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції цих органів, порядок реалізації якої не може визначатися інакше як цими органами.

Оскільки Нововодолазька МДПІ у Харківській області , видавши податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 року № 0000171600/0, порушив право позивача на отримання бюджетного відшкодування з Державного бюджету України у розмірі 123225,00 грн., то предметом позовних вимог позивача може бути вимога про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування у розмірі 123225,00 грн.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Суд враховує, що правовідносини з бюджетного відшкодування виникають між платником податку та державою, яку представляють відповідний орган державної податкової служби, який здійснює контроль за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків і зборів, та відповідний територіальний орган Державного казначейства України, оскільки згідно статті 43 Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року N 2456-VI при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів, при якому Державне казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку.

Крім того, згідно пункту 1.1 «Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України N 82/245 від 27.04.2004 року, для забезпечення повного з'ясування обставин, що мають значення в процесі судового розгляду позовних заяв платників податку на додану вартість з питань відшкодування бюджетної заборгованості з цього податку, відповідачами у таких справах виступають податковий орган, на обліку платників податків якого перебуває підприємство, яке звернулося з позовом до суду, та відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року N 2456-VI Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно підпункту 4 пункту 4 «Положення про Державне казначейство України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, Державне казначейство України провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно підпункту 4 пункту 4 «Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4 квітня 2006 року № 332, Головне управління Державного казначейства України в області провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Згідно пункту 13 цього ж положення Головне управління Державного казначейства України в області є юридичною особою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність одночасного поновлення порушеного права позивача як платника ПДВ шляхом стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з ПДВ, яке було неправомірно зменшено спірним податковим повідомленням-рішенням.

За таких обставин, суд вважає, що заявлене позивачем бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 123225,00 грн. за податковою декларацією позивача за вересень 2010 року відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже позов є обґрунтований, законним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов закритого акціонерного товариства "Новоселівський гірничо - збагачувальний комбінат" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення- задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 19.11.2010 року №0000171600/0

Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства "Новоселівський гірничо - збагачувальний комбінат" (63200, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. 19-го Партз'їзду, 14, код ЄДРПОУ 30773938) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 123225,00 грн. (сто двадцять три тисячі двісті двадцять п'ять гривень) за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2010 року .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 11.02.2011 року.

Суддя І.С.Чалий