Постанова № 51528205, 17.09.2015, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 р. Справа №818/3043/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохім-партнер» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Агрохім-партнер») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001332207 від 17.06.2015.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій з ТОВ «Трейдбор» за липень 2014 року, оскільки дані операції є безтоварними. Разом з тим, позивач зазначив, що господарські операції з вказаним контрагентом носили реальний характер та підтверджуються первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, визначених у письмових запереченнях (а.с.83-84) та зазначив, що причиною донарахування зобовязання з податку на додану вартість стало зменшення за результатами перевірки позивача податкового кредиту з податку на додану вартість у загальному розмірі 76002грн., по операціях з ТОВ «Трейдбор», оскільки по даних правочинах документи бухгалтерського та податкового обліку складались без мети реального настання правових наслідків.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агрохім-партнер» за липень 2014р., за результатами якої складено акт від 02.06.2015 за №1330/2207/38397547/114 (а.с.12-31).

За наслідками перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення №0001332207 від 17.06.2015, згідно якого підприємству позивача збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 76002грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 38001,00 грн. (а.с.7).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій з ТОВ «Трейдбор», проведених в липні 2014 році. Так проведеною перевіркою господарських операцій встановлено: «вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат податкового кредиту, які не мають реального характеру» (а.с.21).

Такий висновок відповідачем зроблено на підставі податкової інформації про формування ТОВ «Агрохім-партнер» податкового кредиту за рахунок «ризикового» підприємства постачальника (а.с.85-90).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Між ТОВ «Трейдбор» (Продавець) та ТОВ «Агрохім-партнер» (Покупець) було укладено договір поставки №3107 від 31.07.2014 (а.с.40) та 31.07.2014 додаткова угода до договору (а.с.41). Відповідно до умов вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується копіями податкової накладної №142 від 31.07.2014 (а.с.46), рахунку-фактури №ТР-29 від 31.07.2014 (а.с.46), видаткової накладної №ТР-142 від 31.07.2014 (а.с.48), на загальну суму 456012,00грн., у тому числі податок на додану вартість 76002,00грн. На вказаний товар надано сертифікат якості (а.с.47).

Оплата товару здійснена за платіжним дорученням №1297 від 27.10.2014, №1237 від 01.10.2014, №1053 від 31.07.2014 (а.с.42-44).

Транспортування придбаного товару здійснювалось перевізником ТОВ «Гранд Лоджистік Кампані», а саме: водіями ОСОБА_1, ОСОБА_2 що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних від 19.08.2014 за №ТК-000032, 19.08.2014 за №ТК-000031 (а.с.49, 51).

Придбаний у ТОВ «Трейдбург» товар був поставлений на склад підприємства позивача (а.с.34-38) та прийнятий згідно актів приймання-передачі товару від 19.08.2014 (а.с.50,52) та у подальшому використаний ТОВ «Агрохім-партнер» у власній підприємницькій діяльності (а.с. 33), шляхом подальшої реалізації підприємствам - покупцям, що підтверджується копіями укладених договорів з контрагентами, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємств та фізичних осіб-підприємців, банківськими виписками, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару, акта виконаних робіт, рахунку-фактури, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 (а.с.53-81).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Трейдбор» носили реальний характер та були фактично виконані, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, серед іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обовязкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобовязання з податку на додану вартість, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження його розміру.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

З урахуванням наведених правових норм, суд дійшов висновку, що доводи посадових осіб податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за липень 2014 року на суму податку на додану вартість у розмірі 76002грн. є необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні було достовірно встановлено, що господарські операції ТОВ «Агрохім-партнер» з ТОВ «Трейдбор» носили реальний характер та були фактично виконані, у звязку з чим, позивач цілком правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за такими господарськими операціями.

Окремо варто зауважити щодо тверджень посадових осіб податкового органу про надання на перевірку товарно-транспортних накладних з деякими вадами у їх оформленні (а.с.26).

Так, законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Законом України «Про автомобільний транспорт» визначені засади організації та діяльності автомобільного транспорту, у відповідності до статті 48 якого визначений перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, частина 2 вказаної норми Закону встановлює, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом водіями може використовуватися, як товарно-транспортна накладна, так й інший визначений законодавством документ, використання якого може здійснюватися як поряд з товарно-транспортною накладною, так і без неї.

Видаткова накладна - це первинний бухгалтерський документ, за допомогою якого суб'єкт господарської діяльності може здійснити реалізацію готової продукції та товарів, матеріалів та основних засобів, відвантажити товари на комісію та надати послуги, складення якого передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як наслідок, наявність у позивача видаткової накладної на поставлений товар є документальним підтвердженням відвантаження позивачу постачальником придбаного товару. Наявність видаткової накладної, в сукупності з іншими дослідженими доказами підтверджує факти поставок товару позивачу.

З урахуванням наведених правових норм, суд дійшов висновку, що доводи посадових осіб податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за липень 2014 року на суму податку на додану вартість у розмірі 76002грн. є необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні було достовірно встановлено, що господарські операції ТОВ «Агрохім-партнер» з ТОВ «Трейдбор» носили реальний характер та були фактично виконані, у звязку з чим, позивач цілком правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за такими господарськими операціями.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001332207 від 17.06.2015 не відповідає вимогам чинного законодавства, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області №0001332207 від 17 червня 2015 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 114003 ( сто чотирнадцять тисяч три) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

Повний текст постанови складений 22 вересня 2015 року.

З оригіналом згідно

Суддя Л.М.Опімах