Постанова № 51516449, 02.08.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/12839/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Європромкомфорт»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001192301/2 від 06.02.2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2009р. приватне підприємство «Європромкомфорт»звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення№0001192301/2 від 06.02.2009р. про донарахування 875662грн. податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій 437831грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем необґрунтовано зроблений висновок щодо виключення сум з податкового кредиту на підставі втрати частини бухгалтерських документів. Позивач вважає, що зберігання оригіналу податкової накладної не є обовязковим при веденні платником податку реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а підтвердженням здійснення господарських операцій і правомірного включення сум до податкового кредиту є реєстр отриманих та виданих податкових накладних. Крім того, посилаючись на п.п.7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач зазначив, що Комінтернівська ДПІ повинна була проводити документальні невиїзні перевірки (камеральні) заявлених у податкових деклараціях та звітах даних протягом 30 днів, наступних за днем отримання, проте жодного порушення ПП «Європромкомфорт»виявлено не було.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні, зазначивши, що податкове повідомлення-рішення №0001192301/2 від 06.02.2009р. про донарахування 875662грн. податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 437831грн. прийнято відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Європромкомфорт»зареєстровано Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 28.11.2003р.

09.12.03р. підприємство взято на облік як платника податків в ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області.

З 29.09.08р. по 09.10.08р. державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області на підставі направлення на перевірку №233/23 від 28.09.08р. та направлення про продовження термінів перевірки №270/23 від 25.09.08р. була проведена виїзна планова перевірка ПП «Європромкомфорт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05р. по 31.03.08р.

За наслідками перевірки відповідачем був складений акт № 31852/23-32744848 від 16.10.08р., відповідно до якого перевіряючими був зроблений висновок щодо порушення ПП «Європромкомфорт»наступних законодавчих норм: п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, п.7.4, п.п.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями в результаті чого завищений податок на додану вартість в розмірі 875662грн. та п.п.6.5 ст.6, п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України від 22.05.03р. №889 «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 1648,55грн.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №№0001192301/0; 0005481701/0 від 30.10.08р.

ПП Європромкомфорт», не погоджуючись із вказаними рішеннями, оскаржило їх до Комінтернівської ДПІ та ДПА в Одеській області, рішеннями яких скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення- без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97- ВР від 03.04.1997 року (надалі Закон №168/97-ВР, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Правила формування податкового кредиту визначені п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР. Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника продатку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоронті капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи- платника податку.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97р. за №250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п.3.4 Порядку), оскільки, як визначено п.2 ст.3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Таким чином, аналіз реальної господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно п. п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України Про податок на додану вартість визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Досліджуючи питання правомірності формування платником податку податкового кредиту суд вважає за необхідним встановити всі фактичні обставини, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту.

Перевіркою податкового кредиту встановлено, що дані, наведені в деклараціях з ПДВ, поданих позивачем до ДПІ рядок 17 «Усього податкового кредиту»не відповідають наявності оригіналів податкових накладних, поданих до перевірки, в результаті чого перевіряючими зроблено висновок про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за перевіряємий період.

Згідно наданих до перевірки первинних документів встановлено, що частина оригіналів податкових накладних за перевіряємий період, які дають право на формування податкового кредиту, у позивача відсутні.

На підтвердження здійснення господарських операцій за період з 2005 по 2008 роки, позивачем надано банківські виписки по рахунку 26000854445365 за період з 01.02.2006р. по 31.12.2006р.; з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року; з 01.01.2008р. по 31.10.2008р.

Судом не приймаються до уваги твердження представника позивача стосовно того, що підставою для включення до податкового кредиту є реєстр отриманих та виданих податкових накладних, згідно з яким до податкових декларацій за період квітень 2005 року січень 2006 року позивачем включено до податкового кредиту перелічені податкові накладні, з огляду на наступне.

Згідно 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що в обґрунтування віднесення вказаних спірних сум до податкового кредиту позивач зазначає, що документи за цей період у нього вкрали та посилається на копію заяви до Портофранківського відділу міліції Приморського РВ ГУМВС України Одеській області від 15.09.2008 року про розшук втрачених документів, довідку відділу міліції від 20.09.2008 року про реєстрацію заяви. Окрім того, позивач зазначає, що частину первинних документів, у нього було вилучено згідно протоколу виїмки старшого оперуповноваженого ВПМ Комінтернівської ОДПІ Одеської області капітана податкової міліції ОСОБА_1 від 19.12.2008 року на підставі постанови про проведення виїмки від 12.12.2008 року, винесеної в рамках проведення досудового слідства по кримінальній справі №7420080063, порушеній 11.12.2008 року прокуратурою Комінтернівського району Одеської області стосовно директора ПП «Європромкомфорт» громадянки ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 212 КК України.

Проте, зазначені твердження представника позивача не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

В позовній заяві, яка підписана особисто директором ПП «Європромкомфорт», зазначено, що податкові накладні внаслідок певних обставин втрачені; в заяві на імя начальника Приморського РВ ГУМВС України в Одеській області від 15.09.2008 року директором ПП «Європромкомфорт»зазначено, що під час проведення перевірки ДПІ виявилося, що частина бухгалтерських документів втрачена. Постановою від 23.09.2008 року старшим оперуповноваженим сектора ГСБЕП Портофранківського ВМ Приморського РВ ГУМВС України в Одеській області відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Суд зазначає, що з наявної в матеріалах справи заяви не вбачається, які саме податкові декларації втрачено, за який період. Крім того, суд враховує, що саме під час перевірки позивач звернувся до правоохоронних органів щодо втрати документів.

Окрім того, як вбачається з відповіді (вих. №5931/9/07-012 від 13.07.2012 року) начальника ВПМ ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, в ході проведення співробітником ВПМ 19.12.2008 року виїмки, документація ПП «Європромкомфорт», відсутність якої призвела до нарахування податкових зобовязань та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не вилучалась та у матеріалах, які стали підставою для винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, відсутня.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть виникати лише на підставі належно оформленої податкової накладної, а не лише на підставі оформлення відповідних документів про рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що у звязку з відсутністю у позивача податкових накладних за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року, у останнього були відсутні підстави для включення до податкового кредиту зазначених податкових накладних на загальну суму 875 662 грн.

Тобто, висновки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області у цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001192301/2 від 06.02.2009р. про донарахування 875662грн. податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій 437831грн, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Європромкомфорт» до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001192301/2 від 06.02.2009 року, - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 серпня 2012 року

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя:

.