Ухвала суду № 51507345, 11.07.2011, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 22ц-2550/11

Провадження № 2-114/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Шершуна В.В.

суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.

з участю секретаря: Лапко Ю.В.

ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 ОСОБА_6, представника ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС» ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22ц - 2550 за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на рішення Нетішинського міського суду від 12 травня 2011 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9, ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС» про поділ спільного майна подружжя, визначення порядку користування квартирою та виплату половини щомісячного платежу за кредитом, за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС» про припинення права власності на частку в квартирі та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9, ОСОБА_5, треті особи ДП НАЕК „Енергоатом ВП „ХАЕС, орган опіки та піклування Нетішинської міської ради про визнання права власності та визначення порядку користування квартирою.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

встановила:

В липні 2010 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом, в якому зазначала, що з 27.01.1996р. по 29.11.2007р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 і за час спільного проживання у шлюбі сторони придбали в кредит квартиру №18 за адресою м. Нетішин, вул. Варшавська, 23 вартістю 190680 грн., що зареєстрована на ОСОБА_9 І позивачка, після неодноразових змін та уточнень просила суд поділити вказану квартиру, визнавши за нею та ОСОБА_9 право власності на квартиру в рівних частках по ? частині за кожним, зобов'язати ОСОБА_9 усунути перешкоди в користуванні спільною квартирою, надавши ключі від вхідних дверей; визначити

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_10 Справа № 22ц-2550

Доповідач і ОСОБА_11 Категорія №5

порядок користування квартирою, виділивши їй жилу кімнату площею 20,6 кв. м., лоджію - площею 2,2 кв.м, кладову - площею 1,6 кв.м., а ОСОБА_9 - житлову кімнату площею 24,6кв.м., лоджію - площею 2,4кв.м., кладову - площею - 2,9кв.м., коридор, ванну кімнату, кухню, вбиральному залишити в спільному користуванні; зобов'язати ОСОБА_5 виплачувати половину щомісячного платежу на виконання Договору безвідсоткової цільової позики №778 від 02.12.2044 року в розмірі 272,50 гри. до закінчення строку дії договору безвідсоткової цільової позики №778 від 02.12.2004 року.

В серпні 2010 року ОСОБА_9 звернувся в суд із зустрічним позовом, в якому після неодноразових уточнень просив припинити право власності ОСОБА_5 на частку в квартирі АДРЕСА_1; визнати, що він вніс за дану квартиру гроші в сумі 114743,00 грн., що складає 60.17 % загальної площі квартири; визнати, що ОСОБА_5 внесла за спірну квартиру гроші 2 1 663,00 грн.; та просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог ОСОБА_5, в іншому разі він згідний сплатити на користь ОСОБА_5 21663,00 грн.

ОСОБА_3 10.01.2011р. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_9 0.В., ОСОБА_5 треті особи ДП НАЕК „Енергоатом ВП „ХАЕС, орган опіки та піклування Нетішинської міської ради про визнання права власності, та визначення порядку користування квартирою з тих підстав, що вона з 10.05.2008р. перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_9 і оплатила спільно із останнім з сімейного бюджету 19075грн. - внески по договору цільової позики та 20083,50грн. - коштів на збільшення вартості квартири, а тому, після збільшення позовних вимог, просила суд визнати за нею та сином ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 право на всю суму коштів сплачених за квартиру (41338,50 грн.) та відповідно право на 21,68 м кв. квартири АДРЕСА_2; визнати за нею право користування житловою кімнатою площею 20,6 м кв в зазначеній квартирі.

Ухвалою Нетішинського міського суду від 09.02.2011р. позовні вимоги ОСОБА_5 в частині вимог щодо зміни договору безвідсоткової цільової позики №778 від 02.12.2004р. в частині визнання за ОСОБА_5 позичальником за договором з покладенням на останню в рівній частині із ОСОБА_9 прав та обов»язків за договором безвідсоткової цільової позики №778 від 02.12.2004р. та щодо зміни Іпотечого договору від 10.08.2005р. в частині визнання ОСОБА_5 іпотекодавцем за договором з покладенням на останню в рівній частині із ОСОБА_9 прав та обов»язків за Іпотечним договором від 10.08.2005р. залишено без розгляду .

Рішенням Нетішинського міського суду від 12 травня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_9 право власності на квартиру АДРЕСА_3 в рівних частках по ? частці за кожним. Зобов'язано ОСОБА_9 усунути перешкоди в користування квартирою, надавши ОСОБА_5 ключі від вхідних дверей. Визнано порядок користування квартирою №18 по вул. Варшавській, 23 в м. Нетішин, виділено ОСОБА_5 в користування житлову кімнату площею 20,6 м кв., лоджію - площею 2,2 м кв„ кладову -площею 1,6 м кв., ОСОБА_9 виділено в користування житлову кімнату площею 24,6 м кв., лоджію - площею 2,4 м кв., кладову -площею 2,9 м кв., залишено в спільному користуванні кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор.

В решті позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та визнали апеляційну скаргу ОСОБА_3

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 апеляційну скаргу останньої підтримав в повному обсязі та визнав апеляційну скаргу ОСОБА_9

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 апеляційні скарги ОСОБА_9 та ОСОБА_3 не визнав і просять їх відхилити, залишивши рішення суду без змін.

Представник відповідача та третьої особи ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС» ОСОБА_7 апеляційні скарги ОСОБА_9 та ОСОБА_3 визнала частково і просить рішення суду в частині відмови в позові ОСОБА_5 щодо зобов»язання останньої виплачувати половину щомісячного платежу на виконання Договору безвідсоткової цільової позики №778 від 02.12.2044 року в розмірі 272,50 грн. до закінчення строку дії договору безвідсоткової цільової позики №778 від 02.12.2004 року залишити без змін.

Представник органу опіки та піклування Нетішинської міської ради до суду не з»явився, про причини неявки не повідомив, однак про день і час слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.іст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом вірно зясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Відповідно до положень ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.1ст. 61 СК України об»єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь - яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Положеннями статті 69 СК України визначено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Положеннями ст.68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ним або шлюбним договором.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом з тим, статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9

з 27.01.1996р. до 29.11.2007р. проживали у зареєстрованому шлюбі, від даного шлюбу мають доньку Вікторію.24.04.1997р. народження і 20.11.2004р. придбали квартиру АДРЕСА_4 м Нетішина Хмельницької області загальною площею 99,1кв.м., житловою площею 45,2кв.м., що складається із житлової кімнати площею 20,6 м кв.. лоджії площею 2.2 м кв., кладової - площею 1,6 м кв.. житлової кімнати площею 24,6 м кв., лоджії - площею 2,4 м кв., кладової. площею 2,9 м кв., кухні площею 16.0кв.м., ванної кімнати - площею 4,6кв.м., вбиральні - площею 2,6кв.м., коридора - площею 21,6 кв.м. та 08.12.2004р, зареєстровано право власності на дану квартиру на ім»я ОСОБА_9 Також встановлено, що 02.12.2004р. між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ОСОБА_9 укладено договір безвідсоткової цільової позики №778, відповідно якого Позикодавець надав Позичальнику і безвідсоткову цільову позику в розмірі 131000грн. для придбання квартири в м. Нетішин Хмельницької області, а Позичальник зобов»язується використати позику за цільовим призначенням та повернути її у визначений договором строк. Також, 10.08.2005р. між ДП НАЕК «Енергоатом» (іпотекодержателем) та ОСОБА_9 (іпотекодавцем) укладено іпотечний договір спірної квартири. Відповідно до п.З Іпотечного договору Іпотекодавець передає в іпотеку предмет іпотеки за згодою дружини - ОСОБА_1, що підтверджується її заявою. Судом першої інстанції вірно встановлено, що різниця між вартістю квартири та і сумою коштів отриманих згідно договору безвідсоткової позики№778 від 02.12.2004р., що склала 59680 грн. сплачена за рахунок кредитних коштів, отриманих в Банку «Фінанси ти Кредит» в розмірі 50000грн. та 10000грн., що запозичені у ОСОБА_13 Також встановлено, що ОСОБА_9 чинить перешкоди ОСОБА_5 у користуванні спірною квартирою. Дані обставини , досліджені судом першої інстанції та підтверджуються матеріалами справи. (а.с.5- 23, 61-67, 136-138,148 - 149, 152, 189-191).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира АДРЕСА_5 придбана подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_9 за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю й кожному належить по 1/2 його частині. Також суд зробив правильні висновки, що створення ОСОБА_9 нової сім»ї та проживання у спірній квартирі позивачки ОСОБА_3 не може порушувати право власності ОСОБА_5 на ? частини квартири і остання має право на користування спірною квартирою у спосіб, визначений нею в позовній заяві, оскільки квартира АДРЕСА_6 складається із двох ізольованих кімнат площею відповідно 20,6кв.м. та 24,6 кв.м.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційних скарг ОСОБА_9 та ОСОБА_3 в тій частині, що ОСОБА_5 в спірній квартирі може належати лише 11,3кв.м. загальної площі і спростовується наступним.

Встановлено, що судом першої інстанції було враховано положення частини З статті 61 СК України, яка передбачає, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності і подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, с спільною власністю чоловіка та дружини.

Також судом першої інстанції при винесенні рішення застосовано положення ст. 65 СК України, згідно з якою договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обовязки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобовязань за кредитом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 23, 24 постанови від 21.12.2007р. N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Таким чином, у результаті придбання подружжям будинку в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов»язанні є боржник і кредитор.

Статею 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов»язанні може бути замінений іншою особою( переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Договір є обов»язковим для виконання сторонами, що визначено ч.1 ст. 629 ЦК України.

Договір безвідсоткової позики не є публічним договором, умови надання та повернення пільгової позики регулюються діючим на ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС» Положенням та умовами укладеного договору між ОСОБА_9 та ДП НАЕК «Енергоатом» ВГІ «ХАЕС», які не передбачають заміни боржника у цих правовідносинах без згоди Позикодавця.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС» не погоджується на заміну сторони у договорі позики № 778 від 02.12.2004р., а тому суд підставно відмовив ОСОБА_5 в частині позову щодо зобов»язання її виплачувати половину щомісячного платежу в розмірі 272,50грн.

Так як ОСОБА_9 зобов»язаний повернути ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС» всю отриману ним пільгову позику на придбання спірної квартири, тому дані обставини не позбавляють права ОСОБА_9 звернутися із відповідними вимогами до ОСОБА_5 про повернення на його користь половини сплачених коштів за договором позики.

Обговорюючи інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_9, колегія суддів прийшла до висновку, що ці доводи не ґрунтується на нормах права та досліджених доказах.

Статтею 71 СК України визначено, що майно, яке є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними у натурі; неподільні речі присуджуються одному із подружжя. Якщо інше не визначено домовленістю між ними; присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним Кодексом України.

Відмовлено ОСОБА_9 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_5, третьої особи на стороні позивача ДП НАЕК „Енергоатом про припиненні права власності на частку в квартирі.

Повернуто ОСОБА_9 внесені грошові кошти в сумі 21663,00 грн. на депозитний рахунок: отримувач ТУДСА в Хмельницькій області, банк ГУДКУ Хмельницькій області, МФО 815013, код отримувача 26293548, р/. 37316010000015.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 787,55 гри. та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_9 та ОСОБА_5, третіх осіб ДП НАЕК „Енергоатом ВП „ХАЕС, органу опіки та піклування Нетішинської міської ради про визнання права власності та визначення порядку користування квартирою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення Нетішинського міського суду від 12.05.11р. та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог, а саме: визнати, що він вніс за квартиру АДРЕСА_7., гроші в сумі 115 288 грн., що складає 60,46 м. кв. загальної площі, а ОСОБА_5 внесла гроші в сумі 21 663 грн., що складає 11,3 м.кв. загальної площі та припинити право власності ОСОБА_5В на частку в квартирі АДРЕСА_8 з тих підстав, що дане рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, судом першої інстанції прийнято позовну заяву ОСОБА_5 в порушення вимог ст.31 ЦПК України, оскільки вона змінила не тільки підставу, але й предмет позову. Апелянт ОСОБА_9 вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що за час спільного проживання з ОСОБА_5 ним було виплачено за спірну квартиру 43326грн., а тому ОСОБА_5 належить 1663 грн. виплаченої суми; також не враховано судом той факт, що з початку 2007р. по травень 2011р. включно апелянтом було сплачено 46440грн. кредиту банку «Фінанси та кредит» та 28885грн. - ХАЕС за спірну квартиру і так як ОСОБА_5 забрала частину спільного майна подружжя на суму 8300грн., тому її частка в квартирі відповідає 11,3кв.м., а апелянта - 60,46кв.м., сума невиплачених коштів становить 53729грн. ОСОБА_9 також зазначає, що виділити ОСОБА_5 1,3кв.м. спірної квартири неможливо, тому слід їй передати 21663грн. - частку в спільному майні подружжя. Разом з тим, апелянт вважає, що судом неправомірно було поновлено строк позовної давності ОСОБА_5 для звернення до суду.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Нетішинського міського суду від 12.05.2011 року і постановити нове рішення, яким визнати, що вона внесла спільно з відповідачем ОСОБА_9 за квартиру АДРЕСА_9 кошти в сумі 41 338 грн.; визнати за нею та сином ОСОБА_12, 23.09.2009р. народження, право на користування в даній квартирі житловою кімнатою площею 20,6 кв.м, визначивши порядок користування квартирою та припинити за ОСОБА_5 право власності на частку в спірній квартирі. Апелянтка вказує, що ОСОБА_9 з їх сімейного бюджету з травня 2008р. сплатив 21255грн. коштів на погашення договору цільової позики, також були вкладені спільні кошти для збільшення вартості квартири у сумі 20083,50грн. і судом першої інстанції не враховано, що вона має право на частку в спірному майні - на 20,6кв.м квартири .

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, що передбачені ст.365 ЦК України за умови звернення подружжя ( одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Відповідно до ч.1ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відсутні в сукупності підстави для присудження грошової компенсації частини спірної квартири для ОСОБА_5, оскільки частка в квартирі її є значною (?), спільне володіння та користування є можливим, припинення права власності ОСОБА_5 завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки у неї відсутнє на праві приватної власності будь -яке майно. Дані обставини підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та матеріалами справи (а.с.211)

Також доводи апеляційної скарги ОСОБА_14 щодо незастосування судом першої інстанції строку позовної давності при розгляді позову ОСОБА_5 є безпідставними та спростовуються слідуючим.

Згідно положень ст. 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки .

Судом першої інстанції вірно встановлено, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 було розірвано 29.11.2007р., що визнається сторонами.

На думку колегії суддів є безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 відносно того, що позивачкою ОСОБА_5 в порушення вимог ЦПК України було змінено як підстави так і предмет позову.

Колегія судді в вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та досліджених судом першої інстанції доказах.

Відповідно до п.1ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним до шлюбу.

Частиною 1 ст.62 СК України визначено, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого із подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з»ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об»єкта в стані, що існував до поліпшення та його вартості після поліпшення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ? частини квартири АДРЕСА_6 є особистою приватною власністю ОСОБА_9 по відношенню до ОСОБА_3 і остання не надала суду доказів вартості спірної квартири на час вирішення спору у стані, що існував до ремонту та після нього. Разом з тим ОСОБА_3 не позбавлена права на отримання частини коштів, що внесені спільно з ОСОБА_9

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 324 ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_15 відхилити.

Рішення Нетішинського міського суду від 12 травня 2011 року залишиш без

змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис. Судді:підписи

З оригіналом згідно. ОСОБА_11

Суддя апеляційного суду