Рішення № 51505773, 17.09.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 666/3067/15ц Головуючий у 1 інстанції:

Номер провадження 22ц791/2383/15 Зубов О.С.

Категорія 33 Доповідач: Бездрабко В.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2015 року вересня місяця 17 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого : Бездрабко В.О.,

Суддів : Борка А.Л.

Приходько Л.А.,

при секретарі: Гурові Д.Д.

за участю прокурора : Волкової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Військової частини А1836 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 06 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Державної казначейської служби України, третя особа-Військова частина А1836 про відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового розслідування,

в с т а н о в и л а:

В березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що у 2006 року придбав у власність автомобіль марки МАЗ 55501, реєстраційний номер НОМЕР_1 та металеву ємність, що була встановлена на транспортному засобі.

У липні 2007 році автомобіль разом з ємністю у нього вилучений та в межах порушеного кримінального провадження, за постановою слідчого Слідчого управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 25 серпня 2007 року залучений до справи в якості речових доказів, вирішено питання про розміщення автомобілю на майданчику ДАЇ.

Проте слідчим не було вжито необхідних заходів по збереженню речових доказів, а саме автомобіль не передавався на відповідальне зберігання, не складався акт із визначенням відповідальної особи щодо схоронності доказів.

Співробітниками Управління служби безпеки України в Херсонській області автомобіль був поставлений на територію Військової частини А1836, звідки близько січня-лютого 2011 року викрадений невстановленими особами.

Постановою слідчого СУ УМВСУ в Херсонській області від 27 лютого 2014 року кримінальне провадження, в межах якого вилучалися речові докази, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю складу злочину та постановлено повернути позивачу автомобіль та ємність.

У зв»язку із втратою речових доказів, до теперішнього часу належне йому майно не повернуто.

Згідно поданої ним в порядку ч.11 п.14 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства і суду» письмової заяви до УМВСУ в Херсонській області, позивачу рекомендовано звернутися за захистом своїх прав до суду.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просив відшкодувати заподіяну йому майнову шкоду, завдану незаконними діями та бездіяльністю слідчого СУ УМВСУ в Херсонській області, які призвели до втрати належного йому майна, а саме стягнути шкоду з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 106 093грн.82коп.; вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсонавід 06 липня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та Військова частина А1836, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення скасувати. При цьому, позивач просить ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Військова частина просить у позові відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності звернення до суду.

Заслухавши доповідача, сторони та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Військової частини підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за повідомленням ВДАЇ м.Херсона та згідно картки обліку транспортного засобу від 27.08.2015р. власником автомобілю марки МАЗ 5551, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1992року випуску є ОСОБА_3 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ вилучено під час проведення досудового слідства та власнику не повернуто).

В рамках кримінальної справи №040006-08, що була порушена за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.239 КК України вищезазначений транспортний засіб вилучений в порядку оперативно-розшукової діяльності співробітниками Херсонського управління СБУ.

19 липня 2007 року комісією у складі заступника начальника Цюрупинського РВ УМВС України в Херсонській області, співробітника відділу КЗЕ УСБ України в Херсонській області та інших осіб автомобіль з ємністю поставлений на території 1 дивізіону Військової частини А1836, який дислокується в м.Цюрупинську Херсонської області, де був опломбований печатками Цюрупинського РВ УМВС.

25 серпня 2007 року слідчим СУ УМВС України в Херсонській області винесено постанову про приєднання до справи у якості речового доказу спірного транспортного засобу та визначено місце його зберігання на території Голопристанського міжрайонного відділення ДАЇ УМВС України в Херсонській області.

За інформацією підрозділів ДАЇ Голопристанського РВ УМВС України в Херсонській області належний позивачу транспортний засіб до спеціального майданчику не поміщався.

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Херсонській області від 27 лютого 2014р. кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України; вирішено повернути власнику речовий доказ - автомобіль марки МАЗ 5551, реєстраційний номер НОМЕР_1 та металеву ємність.

В ході судового розгляду представником УВМС України в Херсонській області не заперечувалося, що до теперішнього часу речовий доказ ОСОБА_3 не повернутий, у зв'язку з його викраденням близько січня-лютого 2011 року невстановленими особами з території Військової частини А1936, за фактом якого 06 листопада 2012року порушено кримінальну справу, провадження у якій 08 грудня 2014 року було закрито. Постановою прокурора Цюрупинского району Херсонської області від 30 квітня 2015року скасовано постанову про закриття провадження у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем - УМВС України в Херсонській області не були порушені права позивача, оскільки спірний транспортний засіб з ємністю був переданий на зберігання Військовій частині, а отже відшкодувати вартість заподіяної позивачу шкоди повинна установа, якій майно було передано під охорону.

Проте, погодитися з висновком суду не можна.

Відповідно до положень параграфів14,21 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання та судами, №34/15 від 12 лютого 1990року, яка була чинна станом на 2007рік та регулює спірні правовідносини за часом їх виникнення, речові докази у вигляді громіздких предметів передаються на зберігання, про що складається протокол.

Зберігання автомашин, мотоциклів і інших транспортних засобів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочину і визнанні речовими доказами, а також транспортні засоби, на які накладено арешт проводиться за письмовим дорученням слідчого, прокурора протягом попереднього слідства відповідними службами органів внутрішніх справ, органів СБУ (якщо вони не можуть бути передані на зберігання власнику, його родичам або іншим особам, а також організаціям), керівники яких видають про це зберігальну розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персональним відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу.

Згідно постанови старшого прокурора прокуратури Херсонської області від 15 вересня 2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно слідчого СУ УМВС України в Херсонській області Сопочева В.М. за фактом незабезпечення збереження речового доказу у кримінальній справі встановлено, що виконання доручення по переміщенню транспортного засобу на майданчик Голопристанського ДАЇ надавався співробітникам УСБ України в Херсонській області, проте останні доручення слідчого не виконали, як таке, що суперечило нормам КПК України.

Також встановлено, що слідчим порушено вимоги КПК України щодо вжиття достатніх заходів для збереження речового доказу у кримінальній справі, що свідчить про неналежне ставлення останнього до виконання своїх службових обов'язків (а.с.17-18).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994р. ( в редакції на момент виникнення спірних відносин у зв"язку з закриттям відносно позивача кримінальної справи) шкода, завдана громадянинові внаслідок: (п. 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливості їх отримання.

Згідно із ст. 3 цього Закону у наведених в статті 1 випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): п. 2 - майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

За результатами судового розгляду справи встановлено, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України 07 липня 2007 року у ОСОБА_3 вилучене належне йому на праві власності майно. Постановою від 27 лютого 2014року кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину в діях позивача. До теперішнього часу вилучене майно не повернуто. Більш ніж вісім років позивач позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном і це його право не відновлено й після закриття провадження у справі.

Вилучення спірного майна у позивача відбулось в порушення вимог ст. 79 КПК України, Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів у кримінальних справах від 12.02.1990р. № 34/15, що фактично відзначено у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 15 вересня 2012року.

Згідно положень ст. 1176 ЦК України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у разі незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки громадянинові відшкодовуються (повертаються) вилучене органами дізнання чи досудового слідства майно, конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

Пунктом 14 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року №6/5/3/41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 року за №106/1131, визначено, що відповідно до ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону майно, зазначене в п. 2 ст. 2 Закону (конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт) повертається в натурі тією установою або органом, у якого воно знаходиться. У випадках, коли майно було знищене, втрачене або пошкоджене під час знаходження у розпорядженні органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури чи суду, з вимогою про відшкодування вартості майна громадянин має право звернутись до цих органів, а якщо неможливість повернення майна в натурі виникла після передачі його фінансовому органу, вимоги пред'являються до цього органу.

З акту тимчасового розпломбування автомобілю від 19 липня 2007 року (а.с.16) встановлено передання вилученого у ОСОБА_3 майна на території ВЧ А1836 командиру 1 підрозділу ВЧ майору ОСОБА_4 При переданні своїм підписом останній надав згоду на прийняття майна під охорону, а не передачу на відповідальне зберігання уповноваженій на те особі, що повинно бути втілено у розписці про відповідальне зберігання із попередженням цієї особи про відповідальність.

Крім того встановлено, що рішення про передачу вилученого майна Військовій частині під охорону органами досудового слідства не приймалося; автомобіль саме ВЧ на зберігання у визначеному законом порядку не передавався.

За повідомленням прокуратури Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 26 жовтня 2012року №1071/8 у період 2008-2011р.р. командир ВЧ неодноразово звертався до правоохоронних органів з приводу організації належного зберігання майна поза межами частини, проте, такі заходи органами досудового слідства не було вжито.

З огляду на наведене колегія суддів визнає неприйнятними доводи представника УМВС України в Херсонській області про наявність підстав щодо стягнення спричиненої позивачу шкоди з Військової частини А1836 в порядку ч.2 ст.4 Закону, як такі, що спірні правовідносини не регулює.

Також колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги ВЧ А1836 щодо відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки строк звернення з позовом до суду у спірних правовідносинах обраховується з дати винесення постанови про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган проводив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії проводить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Проте, як встановлено, в порядку визначеному ст. 12 наведеного Закону органом досудового слідства розмір спричиненої позивачеві шкоди, попри його звернення, не визначався.

Вилучене в ході досудового слідства майно до сьогодення не повернуто власнику і не відшкодовано грішми.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що у позивача із закриттям щодо нього кримінальної справи, з огляду на п. 2 ст. 2 цього Закону, виникло право на відшкодування шкоди в розміру і порядку, передбачених цим Законом.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону в наведених у ст. 1 випадках громадянину відшкодовується (повертається) майно, вилучене органами дізнання чи досудового слідства.

За змістом ч. 2 ст. 4 Закону це майно повертається в натурі.

За положеннями ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно із ч. 4 ст. 4 Закону вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №Вс-13 від 15 червня 2015р. середня ринкова вартість автомобілю МАЗ-5551, 1992року випуску становить 97 343грн.82коп.

Вартість металевої ємності, вилученої у позивача, склала 8750грн.

Відповідачами не спростований цей розмір майнової шкоди, заподіяної позивачеві, що вибув з володіння останнього внаслідок неправомірних дій співробітників органів досудового слідства і саме цей розмір має бути покладений в основу нового рішення апеляційного суду, ухваленого згідно із ст. 309 ЦПК України, про задоволення вимог з відшкодування майнової шкоди.

За положеннямист. 4 Закону відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку й здійснюється таке списання Державною казначейською службою.

На підставі ч.5 ст.88 ЦПК України стягненню з УМВС України в Херсонській області на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 753грн.12коп., пов'язані з проведенням оплати вартості судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Апеляційну скаргу Військової частини А1836 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 06 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Державної казначейської служби України, третя особа-Військова частина А1836 про відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) органу досудового розслідування, задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку у відшкодування спричиненої майнової шкоди 106 093грн.82коп.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 753грн.12коп.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :