Ухвала суду № 51501847, 23.09.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/2788/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак М. І.Номер провадження 22-ц/788/1661/15 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 30

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Рибалки В. Г.

за участю секретаря судового засідання -Пархоменко А.П.,

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 27 липня 2015 року

у справі за позовом прокурора м.Суми в інтересах держави в особі управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації, Сумського медичного колледжу, до ОСОБА_3,

про відшкодування витрат на навчання,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом прокурор М. Суми просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь Сумського медичного коледжу - комунального закладу Сумської обласної ради ( далі учбовий заклад, медичний коледж) витрати за навчання розміром 23993,60 грн. через те, що остання підписав угоду про відпрацювання за місцем направлення на роботу не менше 3-х років, після відпрацювання 2-х років 6 місяців звільнилася з місця роботи за власним бажанням.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 липня 2015 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_3 на користь Сумського медичного коледжу - комунального закладу Сумської обласної ради витрати за навчання розміром 23993,60 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом порушені та не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, не дотриманий принцип верховенства права. Не дотримані Сумським медичним коледжем умови Типової угоди. Окрім того, відповідачу була надана робота не за спеціальністю, за якою їй була надана освіта.

Згідно наданих розрахунків розмір оплати за навчання у коледжу за комерційною основою менше ніж розмір витрати за навчання стягнутий з відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача доводи скарги підтримав і просив задовольнити.

Прокурор та представники коледжу вважають рішення законними та обґрунтованим і наданих запереченнях з посиленням на нормативно-правові документи засвідчили про надання відповідачу роботи за фахом освіти.

Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації про час та місце судового розгляду апеляційної скарги було повідомлено належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, абітурієнт ОСОБА_3, була зарахована на комерційну форму навчання до Сумського медичного коледжу за спеціальністю 5.12010105 «Акушерська справа», що підтверджується наказом за № 168-у від 07.08.2008 року (а.с. 6). 12.01.2009 року відповідно до наказу за №19/1-у студент ОСОБА_3 переведена на державну форму навчання (а.с. 7).

08 жовтня 2009 року з нею була укладена Типова угода про підготовку фахівців з вищою освітою відповідно до якої вищий навчальний заклад зобов'язувався забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця; після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації місцем працевлаштування в державному секторі народного господарства, де він зобов'язується відпрацювати не менше трьох років. В свою чергу, студент зобов'язується оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідно кваліфікаційною характеристикою фахівця за напрямом підготовки «Акушерська справа»; прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за призначенням, відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (а.с. 11).

Наказом №39-у від 25.02.2011 р. на підставі рішення кваліфікаційної комісії ОСОБА_3, була присвоєна кваліфікація акушерка і видано направлення на роботу до комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня «імені Святої Зінаїди», де вона була працевлаштована на посаду «медична сестра палатна» (а.с. 8, 12, 13).

Відповідно з наказом №254 ОС від 23.08.2013 року відповідач звільнилася з роботи за власним бажанням (а.с. 13).

З наданої коледжем довідки - розрахунку сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_3 за час навчання в період з 2009 р. по 2011 р. складає: заробітна плата з нарахуванням 11843,00 грн., комунальні послуги -814,00 грн., знос навчального корпусу - 145,00 грн., інші витрати - 1544,00 грн., стипендія 99647,60 грн., всього 23993,60 грн. (а.с. 57-60).

Типова угода про підготовку фахівців з вищою освітою укладена 08 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем на підставі додатку №1 до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 22 серпня 1996 року.

Пунктом 4 вищевказаного Порядку вказано, що керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням, укладають з ними угоду. Відповідно до п. 14 Порядку у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, звільнення із служби за контрактом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, через службову невідповідність, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, за порушення дисципліни, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, особою рядового і начальницького складу протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст.614 ЦК України).

Статтею 56 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року N 2984-III , діючого на час виникнення спірних правовідносин передбачала, що випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди.

Приписи п.21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним

замовленням, затвердженим наказом МОЗ України N 367 від 25.12.97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 1998 р. за N 246/2686 передбачають, що випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов'язку прибути на роботу за призначенням. У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у п. 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Таким чином, посилення представника відповідача у скарзі на порушення судом першої інстанції матеріального права через не застосування при вирішенні спору ст. 56 цього Закону не спростовує висновків суду щодо порушення відповідачем умов укладеною з нею угоди у зв'язку з невідпрацюванням за направленням на роботу 3-х років та наступу наслідків невиконання умов договору, а саме, відшкодування державних коштів, понесених на її навчання.

Щодо доводів скарги про перевищення розміру відшкодування витрат на навчання за кошт держави і розміром оплати навчання у коледжу на комерційній основі, колегія суддів визнає їх необґрунтованими через те, що до складу суми відшкодування витрат на навчання згідно представленого розрахунку увійшли виплати сплаченої стипендії.

Доводи скарги про те, що надана відповідачці робота не відповідала за фахом отриманої освіти, також не заслуговує уваги, бо її працевлаштування за направленням відбулось згідно особистого розподілу на посаду, кваліфікація якої згідно наказу МОЗ України №195 від 25.12.1992р. «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» дозволяє їй працювати за отриманої нею спеціальністю «Акушерська справа», відпрацювати за якою вона дала згоду.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 27 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: