Рішення № 51493160, 21.09.2015, Приморський районний суд м. Одеси

21.09.2015

Провадження № 2/522/9462/15

Справа № 522/19301/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Івченка В.Б.,

при секретарі - Гонтар Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання продати нерухоме майно; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про зобов'язання продати нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно якої просить, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за Договором позики від 01 червня 2015 року в розмірі 1200000 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом Договору іпотеки від 10 серпня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. та зареєстрований в реєстрі за номером 145, а саме: нежитлове приміщення - кафе, загальною площею 494,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5, шляхом продажу Іпотекодержателем - ОСОБА_1, в порядку передбаченому ст. 38 закону України «Про іпотеку», за ціною 1200000 грн. будь-якій особі.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобовязання по поверненню позики за договором позики від 01 червня 2015 року та умовами договору іпотеки від 10 серпня 2015 року.

16.09.2015 року до суду надійшли позовні заяви від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача продати їм в рівних долях (по ? частці) нерухоме майно - нежитлове приміщення кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, шляхом укладання договору купівлі - продажу, на умовах визначених попереднім договором від 22.08.2015 року.

У своїх позивних заявах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просять залучити їх до участі у справі у якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з іншого боку укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22.08.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипіковою Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за номером 561.

Відповідно до предмету цього попереднього договору сторони зобов'язуються у майбутньому, в строк до 30 вересня 2015 року, укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення кафе розташованого за адресою: АДРЕСА_5 у нотаріальній формі на умовах визначених попереднім договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦПК треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі процесуальні права і обов'язки позивача.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 позовну заяву підтримав, проти задоволення позовів третіх осіб не заперечував у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечував у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 заявлений позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_4 заявлений позов підтримав та просить його задовольнити у повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

01.06.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1200000 грн., а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути їх не пізніше 21 серпня 2015 року.

В підтвердження передачі грошових коштів 01 червня 2015 року, ОСОБА_2 була написана розписка, згідно змісту якої на виконання умов договору позики вона отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1200000 грн.

10.08.2015 року з метою забезпечення виконання Договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договор іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. та зареєстрований в реєстрі за номером 145.

Відповідно до п.1.1 Договору іпотеки, він забезпечує виконання ОСОБА_2 зобов'язання перед ОСОБА_1, що виникло на підставі договору позики від 01.06.2015 року, за умовами якого Відповідач зобов'язується повернути до 21.08.2015 року позику в сумі 1200000 грн.

Відповідно до п.1.2. Договору іпотеки, в забезпечення виконання передано в іпотеку об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення - кафе, загальною площею 494,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5.

Підпунктом 1.4. Договору іпотеки визначено, що нежитлове приміщення кафе належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1, виданного Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 07.04.2015р., індексний номер - 36004308. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.04.2015 року, номер запису про право власності - 9307584, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 614614451101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, 07.04.2015, індексний номер - 36004963, а також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 42744171 від 25.08.2015 року.

ОСОБА_2 зобов'язання по поверненню позики у встановлений термін (не пізніше 21 серпня 2015 р.) не виконала.

22 серпня 2015 року, ОСОБА_1 звернулась к ОСОБА_2 з вимогою про усунення порушень. У своїй вимозі ОСОБА_1 зазначила про порушення ОСОБА_2 зобов'язання по поверненню суми позики в розмірі 1200000 грн., забезпечення страхування предмету іпотеки та вимогу про негайне усунення цього порушення. Крім того у зазначені вимозі ОСОБА_1 попередила ОСОБА_2, що у разі невиконання основного зобов'язання протягом 30 днів, буде звернуте стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі Договору іпотеки.

22 серпня 2015 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 відповідь на вимогу, у який визнала свою заборгованість та зазначила про неможливість виконати свої зобов'язання у встановлений строк, у зв'язку з відсутністю на даний момент грошових коштів та попросила надати їй відстрочення на 180 днів.

22.08.2015 року між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з іншого боку був укладений попередній договір (посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипіковою Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за номером 561), відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язувалась укласти договір купівлі - продажу нежитлового приміщення - кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, до 30.09.2015 року за ціною - 1200000 грн.

При визначені вартості нежитлового приміщення - кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 ОСОБА_1 керувалась висновком про ринкову вартість майна №585207_15072015_1 станом на 14.07.2015 року, яка складає 1177000 грн.

Пунктом 2.5. зазначеного попереднього договору передбачений наступний порядок придбання нерухомого майна: ОСОБА_4 придбає ? частки нежитлового приміщення за ціною 600000 гривень; ОСОБА_3 придбає ? частки нежитлового приміщення за ціною 600000 гривень.

23 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписаний протокол погодження ціни продажу, відповідно до якого погоджено ціну продажу предмету іпотеки третім особам в сумі - 1200000 грн.

25 серпня 2015 року, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з повідомленням, відповідно до ст.38 закону України «Про іпотеку», про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 42744171 від 25.08.2015 року) єдиною особою, що має зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, окрім власника - ОСОБА_2 є ОСОБА_1, на підставі Договору іпотеки.

Листами - пропозиціями від 10.09.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на виконання умов попереднього договору, надали ОСОБА_1 проект основного договору.

Зазначена пропозиція отримана ОСОБА_1 11.09.2015 року, протее, ОСОБА_1 від укладання основного договору ухиляється.

Спір у справі виник у звязку через невиконанням ОСОБА_2 зобов'язання по поверненню позики за Договором позики у зв'язку із чим ОСОБА_1 вважає, що існують підстави для задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважають, що таке майно має бути продане їм, оскільки поданням позову з вимогою звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу будь-якій особі порушено умови Попереднього договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку права та обовязки сторін виникли внаслідок Договору позики, Договору іпотеки та Попереднього договору, а тому регулюються в т.ч. Главою 71, § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку».

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Пунктами 1.1, 1.2, 2.1, 31 Договору позики, сторони погодили надання безпроцентної позики у розмірі 1200000 грн. на строк не пізніше 21.08.2015 року.

На виконання умов Договору позики ОСОБА_1 передала на користь ОСОБА_2 1200 000 грн., чим свої зобовязання по Договору позики виконала в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ОСОБА_2 у визначений Договором позики строк грошові кошти не повернула, у зв'язку з чим має прострочену заборгованість у розмірі 1200000 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, ОСОБА_2 порушила зобов'язання по поверненню грошових коштів за Договором позики.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави), а згідно ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно частини 1 статті 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є договір.

З матеріалів справи вбачається, що п.4.1 Договору позики сторонами передбачено забезпечення виконання зобовязань за таким договором шляхом передачі визначеного нерухомого майна в іпотеку, а 10.08.2015 року сторонами укладено Договор іпотеки.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Аналогічні положення встановлені щодо іпотеки як виду застави нерухомого майна і в абзаці 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку», приписи якого підлягають переважному застосуванню у справі як спеціальні.

Відповідно до пункту 1.1.1. Договору іпотеки основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою є грошові зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 по Договору позики, у тому числі повернення позики, сплата пені, що цілком відповідає приписам статті 7 Закону України «Про іпотеку».

Згідно частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, внаслідок прострочення ОСОБА_2 виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за Договором позики у ОСОБА_1 виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки - нежитлове приміщення - кафе, загальною площею 494,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Пунктом 6.4. Договору іпотеки сторони узгодили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, яке відбувається за вибором Іпотекодержателя та передбачає що у разі несплати Іпотекодавцем будь-яких коштів в строк встановлений Договором позики, Іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки: а) за рішенням суду; та/або б) в позасудовому порядку; та/або в) в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 6.7. Договору іпотеки сторони передбачили, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на підставі договору (правочину) купівлі-продажу в рахунок виконання вимог за основним зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця (ч.5ст.38).

Із матеріалів справи вбачається, що 22 серпня 2015 року, ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з вимогою про усунення порушень в яких попередила про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом його продажу у випадку невиконання основного зобовязання у строк не менш ніж 30 днів. Тобто, іпотекодержатель обрав способом задоволення своїх вимог за Договором позики продаж предмету іпотеки третій особі від свого імені.

Листом від 22 серпня 2015 року, ОСОБА_2 повідомила про неможливість повернути позику та застрахувати предмет іпотеки, посилаючись на відсутність грошових коштів та керуючись ст. 652 Цивільного кодексу України, попросила змінити умови договору позики та встановити строк повернення грошових коштів не пізніше 23 грудня 2015 року

Не досягнувши згоди щодо продовження строку повернення позики, сторони 23.08.2015 року, підписали протокол погодження ціни продажу предмету іпотеки яким погодили вартість продажу предмета іпотеки у сумі 1200000 грн.

Отже, ОСОБА_1 вчинила передбачені Законом України "Про іпотеку" дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором шляхом продажу предмету іпотеки від власного імені третій особі покупцю.

Посилання ОСОБА_2 на ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України суд вважає необгрунтованими, оскільки зазанчена норма передбачає: по перше - згоду сторін, а по друге - наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачаєтся що ОСОБА_1 не надала згоду на зміну умов договору позики.

ОСОБА_2 на надала суду доказів наявності у неї істотних змін обставин, якими вона керувалися при укладенні договору

Своїм листом від 22.08.2015 року, ОСОБА_2 визнала свою заборгованість та зазначила про неможливість виконати свої зобов'язання у строк в 30 днів та зазначили що не має можливості навіть застрахувати предмет іпотеки, що може привести до знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Станом на 21.09.2015 року триццятиденний строк по виконанню основного забовязання ОСОБА_2 за договором позики сплинув.

За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 про звернення стягнення на іпотечне майно (нерухоме майна - нежитлове приміщення - кафе, загальною площею 494,5 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_5 що є предметом іпотеки та належить на праві власності ОСОБА_2Ю.) шляхом продажу їх ОСОБА_1 в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку"» в рахунок погашення заборгованості за Договором позики в сумі 1200000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Судом приймається до уваги, що протоколом погодження ціни продажу предмету іпотеки від 23.08.2015 року сторонами погоджено ціну продажу предмету іпотеки, а тому ціна продажу предмета іпотеки визначається у розмірі не менше 1200000 грн.

Крім того, згідно висновку про ринкову вартість майна №585207_15072015_1 станом на 14.07.2015 року, вартість майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 складає 1177000 грн

Треті особи з самостійними вимогами просять зобовязати ОСОБА_1 продати спірне майно шляхом укладення договору купівлі-продажу.

Підставою позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору вказують на невиконання умов попереднього договору за умовами якого сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу спірного майна до 30.09.2015 року.

Порядок та особливості укладення попередніх договорів між фізичними особами визначені ст. 635 Цивільного кодексу України. Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Із матеріалів справи вбачається, що 11.09.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали ОСОБА_1 пропозицію про укладання основного договору до якої додано проект договору та повідомлено місце його укладання.

При цьому, ОСОБА_1, замість виконання зобов'язання по укладання основного договору, яке виникло з попереднього договору (хоча з огляду на положення ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та ст. 6 Договору іпотеки мало на це право), подала позовну заяву з вимогою стягнути предметом іпотеки шляхом продажу будь-якій особі, порушуючи умови попереднього договору.

Відповідно до п. 14 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 попереднього договору у разі якщо одна сторона ухиляється від виконання зобов'язання за цим договором (тобто ухиляється від виконання основного договору), інша сторона вправі звернутись до суду з вимогою про примушення укласти основний договір на умовах визначених цим договором.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

За загальним правилом, зобов'язання має виконуватися належним чином, при виконанні зобов'язання мають додержуватися вимоги актів законодавства, договору, звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 2 цієї статті, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15. Цивільного процесуального кодексу України до компетенція судів щодо розгляду цивільних справ належить розгляд у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Таким чином, на підставі ст. 16, 635 ЦК України, позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов'язання ОСОБА_1 продати нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а саме: нежитлове приміщення - кафе, загальною площею 494,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 шляхом укладання договору купівлі-продажу на умовах попереднього договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно статті 88 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 6090 грн.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212 - 214, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити повністю.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (65012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_2) перед ОСОБА_1 (65009, АДРЕСА_2 ідентифікаційний НОМЕР_3) за Договором позики від 1 червня 2015р. в сумі 1 200 000,00 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом Договору іпотеки від 10 серпня 2015р. посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. та зареєстрований в реєстрі за номером 145, а саме: нежитлове приміщення - кафе, загальною площею 494,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5, шляхом продажу Іпотекодержателем - ОСОБА_1, в порядку передбаченому ст. 38 закону України «Про іпотеку», за ціною 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (65012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (65009, АДРЕСА_2 ідентифікаційний НОМЕР_3) судовій збір у розмірі 6090,00 грн.

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання продати нерухоме майно - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 (65009, АДРЕСА_2 ідентифікаційний НОМЕР_3) продати ОСОБА_3 (65049, АДРЕСА_3 ідентифікаційний НОМЕР_4) нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. та зареєстрованого в реєстрі за номером 145, а саме: ? нежитлового приміщення - кафе, загальною площею 494,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5, шляхом укладення договору купівлі продажу на умовах, що узгоджені сторонами в Попередньому договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 22.08.2015р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипіковою Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за номером 561.

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про зобов'язання продати нерухоме майно - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 (65009, АДРЕСА_2 ідентифікаційний НОМЕР_3) продати ОСОБА_4 (65045, АДРЕСА_4 ідентифікаційний НОМЕР_5) нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. та зареєстрованого в реєстрі за номером 145, а саме: ? нежитлового приміщення - кафе, загальною площею 494,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5, шляхом укладення договору купівлі продажу на умовах, що узгоджені сторонами в попередньому договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 22.08.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипіковою Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за номером 561.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк - з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси Івченко В.Б.