Рішення № 51492980, 25.09.2015, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2566/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2015 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

судді Курочки В.М.

при секретарі Задеряки Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Овідіопольського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про виселення та зняття з реєстраційного обліку у жилому будинку, а також за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, у якому зазначив, що йому на праві належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Новоградківка, вул. 50 років Жовтня, буд. 23. В цьому будинку зареєстровані його діти ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. При цьому ОСОБА_2 проживає в будинку, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в будинку не проживають. Посилаючись, що відповідачі чинять йому перешкоди у здійсненні права власності на жилий будинок, позивач з урахуванням уточнень до позову просив виселити ОСОБА_2 з будинку та зобовязати Овідіопольський районний відділ Головного управління державної міграційної служби в Одеській області зняти ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з реєстраційного обліку в будинку.(а.с. 80-81)

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позов не визнали, посилаючись, що в порядку спадкування після смерті їх матері ОСОБА_6 вони набули право власності кожна по 1/6 частині жилого будинку.

Овідіопольський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України просив розглянути справу за відсутності його представника. (а.с. 85)

Відповідач ОСОБА_2 за місцем реєстрації в жилому будинку №23 по вул. 50 років Жовтня в с. Новоградківка не проживає, що підтверджено поштовими повідомленнями про неможливість вручення судових повісток, згідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, а тому справа розглянута судом за його відсутності. (а.с. 31, 86-87)

У зустрічному позові ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_3 зазначили, що вони є дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_6, які з 22.07. 1977 р. перебували у шлюбі. Під час шлюбу їх батьки 04.08.1988 р. за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу придбали жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. 50 років Жовтня, 23 в с. Новоградківка Овідіопольського району. 05.09.1996 р. померла їх матір ОСОБА_6 і відкрилась спадщина на належну їй ? частину зазначеного жилого будинку. На час смерті матері вони були малолітніми, проживали з батьками та братом ОСОБА_2 в жилому будинку і деякий час залишились проживати в ньому після смерті матері, а потім були передані на виховання опікуну. В цей час вони звернулись до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтво про право на спадщину, але в цьому їм відмовлено у звязку з тим, що право власності на житловий будинок в установленому законом порядку не зареєстровано.

З наведених підстав відповідачі просили визнати за кожною з них право власності в порядку спадкування за законом після смерті їх матері по 1/6 частині жилого будинку. (а.с. 58-59)

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_3 зустрічний позов підтримали.

ОСОБА_1 зустрічний позов не визнав, посилаючись на його безпідставність тому, що спірний жилий будинок є його особистою власністю.(а.с. 82-84)

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що первинний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

22 липня 1977 року ОСОБА_1 і Шарік (до шлюбу Шишова) ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, що підтверджено витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб. (а.с. 72)

Під час шлюбу у ОСОБА_1 і ОСОБА_6 народились діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, обоє ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 62-71)

04.08.1988 р. на підставі договору купівлі-продажу на імя ОСОБА_1 був придбаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Новоградківка, вул. 50 років Жовтня, буд. 23. (а.с. 9-10)

Згідно до ст. 22 КпШС України, чинного на час придбання жилого будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, а відповідно до ст. 28 цього ж Кодексу в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Жилий будинок нажитий подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_6 під час шлюбу, був їх спільним сумісним майном і частки у праві власності на це майно кожного з подружжя були рівними.

Посилання ОСОБА_1 про те, що спірний жилий будинок є його особистим майном, суд до уваги не приймає, вважає їх необґрунтованими тому, що будь-яких допустимих доказів на підтвердження цих посилань позивач суду не надав.

05.09.1996 р. померла дружина поживача ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвом про смерть, та відкрилась спадщина на спадкове майно у виді ? частини жилого будинку. (а.с. 73)

Відповідно до ст. 529 ЦК України в редакції закону 1963 року, чинного на час відкриття спадщини, спадкоємцями за законом першої черги, в рівних частках, після смерті ОСОБА_6 були її чоловік ОСОБА_1 та неповнолітні на той час діти: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Статтею 548 ЦК України в редакції 1963 року було встановлено, що для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

а) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

б) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 в жилому будинку залишились проживати чоловік померлої ОСОБА_1 та її четверо дітей. Ці обставини також підтверджені довідками Новоградківської сільської ради. (а.с. 6, 74)

Сам позивач в судовому засіданні визнав, що після смерті його дружини всі четверо його дітей проживали з ним протягом 9 днів в будинку, а після цього їх забрала під опіку до себе мати його покійної дружини.

Рішенням Овідіопольського районного суду від 01.03.2006 р. ОСОБА_1 був позбавлений батьківських прав відносно дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у звязку з тим, що він ухилявся від їх виховання та утримання. При цьому судом в інтересах дітей був накладений арешт на жилий будинок.(а.с. 88)

Фактично позивач та його четверо дітей згідно до наведених вище положень ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 і частка кожного із спадкоємців у спадковому майні має становити 1/10 частину жилого будинку.( ? : 5 = 1/10)

В нотаріальному порядку ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через ту обставину, що право власності на жилий будинок в установленому законом порядку не було зареєстроване. (а.с. 60)

На підставі наведеного суд дійшов до висновку, що зустрічний позов підлягає частковому задоволенню і за ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 підлягає визнанню право власності в порядку спадкування за законом після смерті їх матері ОСОБА_6 по 1/10 частині за кожною на жилий будинок.

В іншій частині зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

З наведених вище норм цивільного законодавства слідує, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні право користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, позбавлення права на користування житловою площею та зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11.12.2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання і Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті їх матері набули право власності кожен по 1/10 частині жилого будинку, поряд з позивачем вони є співвласниками цього майна, мають рівні з позивачем права щодо користування, володіння та розпорядження цим майном, незважаючи на те, що вони в установленому законом порядку не оформили це право та не зареєстрували його.

За таких обставин відсутні законні підстави для зняття з реєстрації місця проживання в спірному будинку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також виселення ОСОБА_2 з будинку, тобто відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 підлягають стягненню понесені ними витрати зі сплати судового збору по 243 грн. 60 коп. кожній. (а.с. 55-57)

Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст. ст. 16, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст. 7 Закону України від 11.12.2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 525,548,549 ЦК УРСР 1963 року,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстраційного обліку в жилому будинку відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4,ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом після смерті їх матері ОСОБА_6, померлої 5 вересня 1996 року, по 1/10 частині за кожною на спадкове майно у виді жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, який в цілому складається із жилого будинку загальною площею 41 м2, житловою площею 29,11 м2, літньої кухні площею 25 м2, сараю площею 20 м2, підвалу, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Новоградківка, вул. 50 років Жовтня, буд. 23.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 відмовити.

Стятнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 витрати зі сплати судового збору по 243 грн. 60 коп. кожній.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя: ОСОБА_11