Постанова № 51492850, 15.09.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/2810/15-а

Провадження № 2а/521/121/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2015 р.Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

при секретарі - Бурдейного В.О.

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправною, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до Одеської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправною, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 27.01.2012р. встановлено, що 13.07.2007 року позивач для реалізації його права по отриманню пільги дітям війни, встановленої ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», звернувся до Одеської міської ради з заявою, в якій просив для надання йому пільги здійснити позачергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва -10 соток, садівництва -12 соток та ведення городництва -12 соток. У задоволенні вказаної заяви було відмовлено, його права на отримання пільги дітям війни з метою визнання на державному рівні його тяжкого життєвого шляху у дитинстві, яке співпало з роками другої світової війни було порушено. Цією постановою було зобов»язано Одеську міську раду розглянути на сесії заяву позивача від 13.07.2007р. за наданими виконавчими органами документами. На виконання вказаної постанови суду відповідачем 09.10.2013р. було прийнято рішення №3929-YI про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення відмовлено в наданні дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у місті Одесі у власність. Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 25.02.2014р. рішення Одеської міської ради від 09 жовтня 2013 року №3929-YI скасовано, як незаконне. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014р., яка набрала законоої сили, постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 25.02.2014р. скасовано та постановлено нову постанову, якою рішення Одеської міської ради від 09 жовтня 2013 року №3929-YI в частині відмови позивачу у наданні йому дозволу на розробку проектів землеутрою щодо відведення земельних ділянок у власність скасовано, що, на думку позивача, означає, що постанова Малиновського районного суду м.Одеси від 27.01.2012р. не виконана та його право залишається порушеним. Як стверджував позивач, з дня прийняття Вищим адміністративним судом ухвали від 27.11.2014р., якою постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014р. залишена без змін, протягом не більше 45 днів відповідач зобов»язаний був на сесії розглянути заяву позивача від 13.07.2007р. та прийняти відповідно до закону рішення щодо надання йому пільги як дитині війни згідно заяви. Однак пройшло багато часу, а Одеською міською радою ніякого рішення не прийнято, заява позивача не була розглянута, чим було завдано позивачу матеріальну шкоду в сумі 21 250 000грн. та моральну шкоду в розмірі 21 250 000грн., які він просить стягнути з Одеського міського бюджету. Також позивач просив визнати дії та бездіяльність Одеської міської ради по невиконанню постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 27.01.2012р. протиправними.

В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог та просив, крім раніше заявлених вимог, стягнути з Одеського міського бюджету неотриманий дохід (упущену вигоду) в сумі 17 204 000грн.

Відповідач надав свої заперечення на позовну заяву та просив відмовити в її задоволенні у зв»язку з необґрунтованістю.

Сторони в судове засідання не з»явилися, сповіщені належним чином. Позивач надав суду заяву, в якій підтримав свої позовні вимоги включаючи їх збільшення, просив позов задовольнити та слухати справу у його відсутності.

У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, докази на підтвердження обставин справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно до ч.2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 27.01.2012р. визнано дії посадових осіб Управління земельних ресурсів Одеської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про проведення першочергового відводу земельних ділянок на підставі Закону України «Про соціальних захист дітей війни» від 13.07.2007 року протиправними. Зобов'язано Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради в межах компетенції та у відповідності до п. 5 Положення «Про Одеське міське управління земельних ресурсів», затвердженого рішенням Одеської міської ради №20-V від 27.06.2006 року, підготувати необхідні документи щодо звернення ОСОБА_1 заявою про проведення першочергового відводу земельних ділянок на підставі Закону України «Про соціальних захист дітей війни» від 13.07.2007 року та передати їх на розгляд Одеської міської ради. Зобов'язано Одеську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення першочергового відводу земельних ділянок на підставі Закону України «Про соціальних захист дітей війни» від 13.07.2007 року за наданими Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради документами.

Цією постановою встановлено, що 13.07.2007 року позивач, для реалізації його права по отриманню пільги дітям війни, встановленої ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», звернувся до Одеської міської ради з заявою, в якій просив для надання йому пільги здійснити позачергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва -10 соток, садівництва -12 соток та ведення городництва -12 соток. У задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

09.10.2013р. Одеською міською радою було прийнято рішення №3929-YI про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення відмовлено в наданні дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у місті Одесі у власність.

Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 25.02.2014р. рішення Одеської міської ради від 09 жовтня 2013 року №3929-YI скасовано, як незаконне.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014р., постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 25.02.2014р. скасовано та постановлено нову постанову, якою рішення Одеської міської ради від 09 жовтня 2013 року №3929-YI в частині відмови позивачу у наданні йому дозволу на розробку проектів землеутрою щодо відведення земельних ділянок у власність скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 27.11.2014р. постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014р. залишена без змін.

Суд зазначає, що позивач у своїй позовній заяві щодо скасування рішення Одеської міської ради від 09 жовтня 2013 року №3929-YI крім вимог щодо скасування вказаного рішення, інших вимог не заявляв і його позов було розглянуто в межах заявлених позовних вимог. Позивачем не надано доказів того, що він звертався до суду із завою про видачу йому виконавчого листа по виконанню постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 27.01.2012р.

На час звернення позивача до суду із вказаним адміністративним позовом нормами КАС України передбачений окремий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем не на користь якого ухвалена постанова. Так частина 9 ст. 267 КАС України встановлює право особи-позивача, на користь якої ухвалено постанову суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. При цьому ст. 267 КАС України визначені вимоги до такої заяви, порядок подання і розгляду такої заяви, та у разі наявності підстав для задоволення заяви - заходи реагування щодо невиконання судового рішення, зокрема застосування штрафних санкції. Частиною 10 ст. 267 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, а так само якщо заяву подано із порушенням правил, що передбачені частинами першою і другою цієї статті, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу. Така постанова може бути оскаржена лише в апеляційному порядку.»

Таким чином, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, внаслідок чого у задоволенні його адміністративного позову в частині визнання дій та бездіяльності відповідача у зв»язку з невиконанням постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 27.01.2012р. протиправними має бути відмовлено саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що у зв»язку з протиправними діями відповідача він повинен купити собі три земельні ділянки загальною площею 34 сотки, які відповідач мав передати йому безоплатно із земель комунальної власності. В обґрунтування розміру матеріальної шкоди позивач надав суду копію газети із зазначенням вартості земельних ділянок. Суд критично ставиться до наданих позивачем доказів вартості земельних ділянок, оскільки вартість земельних ділянок у різних районах є різною а тому вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди є необґрунтованими..

Як вказував позивач заподіяна йому моральна шкода полягає у глибоких душевних стражданнях, які він змушений був терпіти 8 років судового захисту і невиконання судового рішення. Як вказує позивач вказана моральна шкода може бути відшкодована сумою грошових коштів не меншою суми вартості не отриманих ділянок, а саме 21 250 000грн.. Крім того, позивач бажає стягнути упущену вигоду, яка виразилася у невиконанні рішення суду, що потягло неотримання у власність гарантованих йому Законом України 3 земельних ділянок, вартість яких дорівнює по 25 000 дол.США за одну сотку. Отримавши ці земельні ділянки позивач міг би продати їх по 23 000 дол.США за сотку та отримати 782 000дол.США, що еквівалентно 17 204 000грн.

Щодо нарахування та стягнення упущеної вигоди слід виходити з положень ст. 22 ЦК України. З вказаної норми вбачається, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і упущеною вигодою. Таким чином, вбачається, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою. Належних доказів, що саме за вказану позивачем суму він продав би земельні ділянки суду не надано, вимоги ґрунтуються на припущеннях, що позивач зміг би отримати у відповідному періоді прибуток, якби відповідачем було виконано зобов'язання, не дає підстав вважати обґрунтованими доводи позивача про достовірний розмір упущеної вигоди. Таким чином, позивачем не надано доказів, які б могли засвідчити понесені ним реальні збитки в наслідок порушення відповідачем зобов'язань. Посилання на те, що позивач міг би отримати доход від продажу земельних ділянок не можна розцінювати як упущену вигоду, оскільки це є припущення позивача та не носить реальний характер.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

В позовній заяві позивач зазначає, що його моральна шкода полягає у глибоких душевних стражданнях, які він змушений був терпіти 8 років судового захисту і невиконання судового рішення.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо моральної шкоди, оскільки позивач обґрунтовує моральну шкоду загальними висловами, якщо моральну шкоду завдано погіршенням здоров'я, найвагомішими доказами цього є виписки з історії хвороби та листка непрацездатності; довідка про перебування на стаціонарному лікуванні; чеки з аптеки про вартість медикаментів тощо, жодного доказу у підтвердження цього позивачем суду не надано. Інших доказів заподіяння моральної шкоди позивачем також не надано.

При таких обставинах, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправною, відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.22, 23 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8, 9, 11, 21, 158-163, 167, 255, 257, 267 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправною, відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Малиновського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий І.А.Мазун