Постанова № 51492466, 24.09.2015, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/3743/15-а

Провадження№2-А/505/38/15р.

П О С Т А Н О В А

І М ЕНЕМ У К Р А Ї Н И

24.09.2015 року Котовський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Нікітішина В.П.

при секретарі - Шевчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Котовську Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військогового комісара Котовсько-Красноокнянського ОМВК підполковника Палатнікова Сергія Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

Позивач, сільський голова с.Коси ОСОБА_1, звернулась 27.08.2015 року в суд з цим позовом та в кінцевих позовних вимогах станом на 24.09.2015 року просила ухвалити рішення яким скасувати Постанову №20 від 19.08.2015 року про притягнення її до адміністративної відповідальності і накладення штрафу у розмірі 510 грн. за ч.1 ст.210-1 КУпАП.

Підставою цьому зазначала те, що зазначеною постановою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ніби то порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вважає, що постанова про адміністративне правопорушення № 20 від 19.08.2015 р. винесена з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності.

Органи місцевого самоврядування організовують оповіщення та прибуття громадян до комісаріату, але при наявності мобілізаційних розпоряджень чи повісток. В даному випадку мобілізаційних розпоряджень, а також повісток про прибуття військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у виконавчому комітеті Косівської сільської ради і перелічених в розпорядженні військового комісара Котовського-Красноокнянського ОМВК № 1727 від 5.08.2015 року, посадовим особам Косівської сільської ради військкоматом не надавались.

Крім того в протоколі відсутні будь які докази того, що відповідно до розпорядження військового комісара Котовсько-Красноокнянського ОМВК № 1727 від 5.08.2015 року вона не організовувала оповіщення громадян та не приймала ніяких мір до прибуття військовозобов'язаних в військкомат. Сам факт неприбуття вищезгаданих осіб до військкомату не може свідчить про те, що посадовими особами Косівської сільської ради не приймались міри по оповіщенню та прибуттю громадян в Котовського-Красноокнянського ОМВК. Нею особисто було встановлено, що 16 осіб із представленого списку виїхали в інше місце постійного проживання, 3 особи знято з військового обліку, 1 особу засуджено, а ОСОБА_3 відмічено в представленому розпорядженні два рази. Про даний факт вона в телефонному режимі сповістила чергового Котовського-Красноокнянського ОМВК. Особисто нею та іншими працівниками Косівської сільської ради проводилось оповіщення про необхідність прибуття, відмічених в розпорядженні військовозобов'язаних до військкомату, але повісток з вищезазначених причинам, їм не вручалось. В протоколі про адміністративне правопорушення №20 від 18.08.2015 року вказані свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_10, які нічого конкретного по ніби то скоєному адмінправопорушеню пояснити не зможуть. Дані свідки до відображених в протоколі питань ніякого відношення не мають, і не можуть свідчити чи проводились нею будь які дії по оповіщенню та прибуттю до військкомату, зазначених в розпорядженні, осіб чи ні.

Вказане свідчить про те, що ніякого адмінправопорушення насправді не було, тому посадова особа Котовського-Красноокнянського ОМВК не зміг описати його суть, час та місце вчинення, а обмежився тільки загальними фразами.

Тому Постанова в справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.І ст.210-1 КУпАП винесена незаконно, з порушенням положень КУпАП, при відсутності події та складу правопорушення, і відсутності доказів вчинення мною адміністративного правопорушення.

За таких обставин, відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення тому, що відсутність події і складу адміністративного правопорушення виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.

В ході судового розгляду справи позивач та її представник адвокат ОСОБА_5 на позові наполягали у повному обсязі.

Додатково позивач пояснювала, що декілька раз у телефонному режимі доповідала черговому по військомату про неможливість сповіщення військовозобов'язаних через відсутність повісток. Однак ніякої реакції на це не було. При цьому у попередні хвилі мобілізації такої ситуації не складалось, оскільки повістки їх своєчасно забезпечували повістками. А на нараді 04.08.2015 року в райдержадміністрації з приводу мобілізації не була присутня через знаходження у той день на медобстеженні в м.Одесі. Тому не вбачає своєї вини скоєнні вказаного правопорушення.

Військовий комісар Котовського ОМВК Одеської області підполковник Палатніков С.О. позов не визнавав та надав письмове заперечення на нього від 21.09.2015 року, в яком зазначав, що позивач отримувала мобілізаційне розпорядження від Котовсько - Красноокнянського ОМВК за вихідним номером (№1727 від 05.08.2015 року), за яким ОСОБА_1 повинна була оповістити та забезпечити прибуття військовозобов'язаних до військового комісаріату. Без підставним вважає твердження позивача про те, що протокол про адмінправопорушення був складений неправомірно та необґрунтовано та за відсутності доказової бази. Оскільки при проведенні оповіщення за відмовою особи від отримання повістки, або якщо особа не проживає за місцем прописки складається акт на таку особу та передається до військового комісаріату для вирішення питання. Таких актів Котовський ОМВК від представників Косівської сільради не отримував. Таким чином слід вважати, що голова Косівської сільради роботу щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України не проводила. Хоча згідно ст.36 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.18 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України про часткову мобілізацію від 15.01.2015 року №113-VIІІ, голови сільських рад зобов'язані сприяти мобілізаційній підготовці та призову військовозобов'язаних до лав збройних сил України.

04 серпня 2015 року в райдержадміністрації проводилась нарада серед голів та представників сільських рад показники яких зведені до нуля під час чергової хвилі мобілізації, щодо заслуховування про виконання плану призову військовозобов'язаних із кожної сільської ради, недопущення зриву виконання плану призову 6-ї черги часткової мобілізації на території Котовського району та основні проблемні питання, на яку голова Косівської сільської ради та її представники не з'явились, що підтверджується протоколом наради.

Вищезазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_1, будучи головою Косівської сільської ради, не впоралась з мобілізаційним розпорядженням військового комісара та з мобілізаційним завданням згідно Указу Президента України, про що і був складений протокол та винесена постанова, за якою ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді мінімального штрафу.

Представник військового комісара Котовського ОМВК за довіреністю ОСОБА_6 в ході судового розгляду справи позов не визнавав, однак не заперечував того, що свідки правопорушення зазначені у протоколі, насправді були записані у якості доказу щодо відмови позивача у підписуванні цього протоколу в момент його складення.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків та дослідивши обставини справи, суд приходить висновку про таке.

Згідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,крім випадків, встановлених ст. 72 Цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 року №15/2015, протягом 2015 року оголошено часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб.

Місцевим органам виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування, із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності необхідно організувати і забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини.

Відповідно до частини 1 статті 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі оборонної роботи відносяться, зокрема, такі делеговані повноваження: сприяння організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення наказу військового комісара про оголошення мобілізації; бронювання робочих місць для військовозобов'язаних на підприємствах, в установах та організаціях відповідно до законодавства; організація та участь у здійсненні заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою та цивільним захистом, на відповідній території; здійснення заходів щодо військово-патріотичного виховання населення.

Відповідно до ст. 26. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування покладається на відповідних керівників. Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Як свідчить з матеріалів справи постановою військового комісара Котовсько-Красноокнянського ОМВК № 20 від 19.08.2015 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст 210-1 КУпАП та накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень, за невиконання розпорядження військового комісара Котовсько-Красноокнянського ОМВК від 05.08.2015 року №1727 про здійснення оповіщення військовозобов'язаних які перебувають на військовому обліку Косівської сільської ради та які підлягають призову по мобілізації.

Таким чином зі змісту постанови слід зробити висновок про те, що її вина полягає саме у не здійсненні оповіщення військовозобов'язаних.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які

фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його

вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.

Єдиним доказом вини позивача став лише протокол № 20 від 18.08.2015 року про адміністративне правопорушення, складений провідним спеціалістом управління Котовського-Красноокнянського ОМВК ОСОБА_6

Однак цей протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, в якій визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

В оспорюваному протоколі не вказано місце і час вчинення правопорушення та не зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме якими конкретно діями позивач порушила законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Тому цей протокол не може слугувати достатнім доказом доведеності її вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Крім цього в поясненнях до протоколу ОСОБА_1 заперечувала свою вину та зазначала, що сільраду не було забезпечено повістками для їх вручення військовозобов'язаним.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 свідчила про те, що на початку серпня 2015 року сільський голова ОСОБА_1 доручила їй провести оповіщення військовозобов'язаних за списком. Однак повісток не було. Працівник військомату Цегуй обіцяв що до кінця дня забезпечить їх повістками. Однак цього не зробив. Тому вона за дорученням голови сільради пішла по людях за списком щоб в усному порядку повідомити їх про виклик до військомату. Пройшовши кілька хат, люди стали у неї вимагати надати повістки, і без цього не бажали з нею спілкуватись. Тому вона змушена була припинити таке оповіщення та доповіла про це сільському голові. Сільський голова телефонувала з цього приводу у військомат.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що працює дільничним інспектором та обслуговує с.Коси. На початку серпня ОСОБА_1 запрошувала його у телефонному режимі з'явитись у село для участі у роздачі повісток, однак він повідомив їй у цьому, оскільки його керівництво заборонило приймати участь у таких заходах.

Свідок ОСОБА_9 свідчила, що працює землевпорядником у Косівській сільраді та у серпні 2015 року виконувала обов'язки секретяря сільради, яка знаходилась у відпустці. 06.08.2015 року ОСОБА_1 передала їй розпорядження військового комісара та попросила, щоб вона виписала повістки. Однак бланків повісток не було. Без повісток люди їх не сприймають. Тому вона зателефонувала секретарю сільради з цього приводу, остання як начальник ВОС, її повідомила, що бланків повісток з печаткою військкомату у неї немає. Працівник військомату Цегуй в той же день зранку обіцяв що до кінця дня забезпечить її повістками. Тому вони з ОСОБА_1 стали аналізувати список осіб у розпорядженні військомату та з'ясовувати місце знаходження вказаних у ньому осіб. Тобто, готовились до розносу повісток. Однак Цегуй своєї обіцянки не виконав. На слідуючи й день, вона зустрілась з Цегуй у м.Котовську і той повідомив, що не зміг надати повістки, оскільки за відсутності військового комісара не зміг поставити печатки на повістки та обіцяв найближчим часом це виконати. При цьому пояснив, що тих осіб яких вони не сповістили за графіком сповістять трохи пізніше і нічого в цьому страшного не має. Тому вона заспокоїлась та доповіла з цього приводу голові сільради.

Статтею 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що органи місцевого самоврядування організовують під час мобілізації в установленому порядку проводять своєчасне оповіщення та прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку визначеному ч.З та ч.5 ст. 22 цього Закону. При цьому п.3

ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що

під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися на збірні пункти військових комісаріатів, у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках), а п. 5 цього Закону вказує, що призив громадян під час мобілізації здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати. Такий же порядок оповіщення передбачає і п.64 Положення «Про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», відповідно до якого єдиним документом для прибуття громадян на призивні дільниці є повістка.

Згідно положення статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи представника відповідача про те, що розпорядження військового комісара Котовсько-Красноокнянського ОМВК від 05.08.2015 року №1727 є мобілізаційним розпорядженням для виклику (вручення,оповіщення) конкретного військовозобов'язаного до військомату суд вважає помилковими, оскільки згідно чинного законодавства за своєю правовою природою мобілізаційне розпорядження, повістка та розпорядження військового комісара є актами індивідуальної дії, що видаються військовими комісарами при проведенні заходів мобілізаційної готовності, але зазначені акти відрізняються за метою застосування. Так, мобілізаційне розпорядження є актом індивідуальної дії, що зобов'язує військовозобов'язаного прибути до визначеної команди (підрозділу) для подальшої відправки з військового комісаріату (збірного пункту) до визначеної військової одиниці. Повістка документ встановленого зразку, що встановлює обов'язок військовозобов'язаного або призовника прибути у визначений час до військового комісаріату для проходження військово-лікарської комісії, постановки на облік, перевірки та уточнення облікової інформації тощо.

Тому в даному випадку оповіщення мало здійснюватись лише за повістками.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Виходячи з наведеного суд вважає, що вина позивача у вчиненні нею адміністративного правопорушення за ч.1 ст.210-1 КУпАП, а саме не виконання оповіщення осіб які підлягають мобілізації, не є доведеною належними доказами цьому.

Не надання позивачем письмової відповіді військовому комісару з приводу щодо виконання його розпорядження та неявка на нараду до райдержадміністрації 04.08.2015 року з питань мобілізації, не є предметом правопорушення передбаченого за ст.210-1 КУпАП.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно п.3 ч.1 ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає рішення яким скасовує постанову і закриває справу.

Тому з урахуванням обставин справи та досліджених доказів суд вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо позивача належить закрити провадженням за відсутності складу правопорушення.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 162, 163,171-2 КАС України, ст.ст.210-1, 247, 287,288,289,293 п. 3 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати постанову військового комісара Котовсько-Красноокнянського ОМВК в справі про адміністративне правопорушення № 20 від 19.08.2015 року про притягнення її, ОСОБА_1, до адміністративної відповідальності

за ч. 1 ст 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень, а справу про адміністративне правопорушення щодо неї провадженням закрити за відсутності складу правопорушення.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд який її постановив протягом 10 днів з дня отримання її копії, складеної у повному обсязі.

Суддя-

Постанову у повному обсязі складено 28.09.2015 року.