Ухвала суду № 51490325, 24.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7866/14-ц 24.09.2015 24.09.2015 24.09.2015

Провадження № 22ц/784/2180/15 Суддя першої інстанції Павлова Ж.П.

Справа №478/149/15-ц

Категорія 41 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М,

суддів: Мурлигіної О.Я., Прокопчук Л.М.,

при секретарі Горенко Ю.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 серпня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

5 серпня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив в подальшому, до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в Інтернет ресурсі http:// ibud.uа невстановленим автором з посиланням на відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1» було поширено недостовірну інформацію.

А саме ОСОБА_5 вказав:

« - С отцом ОСОБА_1, ОСОБА_7, ми мирно жили бок о бок много лет, - вспоминает ОСОБА_5. - Дедушка был очень добрым, отзывчивым, меня называл ОСОБА_5, а дочерей ОСОБА_8 и ОСОБА_9 - ОСОБА_8 и ОСОБА_9. Так ему было легче. Его жена готовила всякие вкусности, угощала моих детишек. Мы тоже помогали, чем могли. У старика было два сына - ОСОБА_3 и ОСОБА_1. Старший очень порядочный, моряк. Приходя из дальнего плавания, всегда спешил домой к родителям с сумками, полными гостинцев. Старики не могли нарадоваться на ОСОБА_3. ОСОБА_1 же не любит никого, даже своих родных. Во время очередного плавання брата, ОСОБА_1 тайком выписал его и заставил родителей написать на своє имя дарственную на дом. После этого стал сживать стариков со свету. Мы чуть ли не каждый день слышали крики: «ОСОБА_5! ОСОБА_10! Помогите! ОСОБА_1 меня бьет!» Выбегали во двор и видели ОСОБА_1, который избивает ОСОБА_7. Тот стоял с окровавленным лицом и плакал.

Я пытался образумить негодяя, говорил, если он не перестанет издеваться над отцом, его собственные дети когда-то будут также мучить его самого. Несколько раз я даже милицию вызывал, но правоохранители не хотели вмешиваться в семейные разборки. ОСОБА_1 спаивал отца, довел его до безумия и в конце концов стал морить голодом. Дедушка с бабушкой приходили к нам под забор и просили есть. Мы сначала подкармливали их, но другие соседи стали нас предостерегать: ОСОБА_1, мол может отравить родителей, чтобы окончательно завладеть имуществом, а на вас потом «повесит» преступление. Мы хоть и страшно переживали за стариков, перестали давать им еду, и вскоре бедняги умерли один за другим.

- Когда папа заканчивал строить дом, ОСОБА_1 стал приходить к нам скандалить, - рассказывает старшая дочь фермера ОСОБА_8. - Мол, с нашей крыши на его дом течет вода, а зимой падает снег. Отец предложил соседу полностью перекрить его дом новым шифером, отреставрировать стены. Но ОСОБА_1 это было не нужно. «Зачем вам ремонтировать мой дом? Лучше купите его» Отец для интереса поинтересовался, сколько сосед хочет за свою развалину. «100 тысяч долларов», - заявил тот.

Я потерял дар речи! - качает головой ОСОБА_5. - Эта халупа не стоила даже 20 тысяч. Конечно, от предложения отказался. И ОСОБА_1 стал угрожать: если не куплю у него дом за названную цену, он не даст нам закончить строительство, затаскает по судам и добьется того, что наш дом разрушат, а семью вышвырнут на улицу. Я тогда не воспринял его угрозы всерьез, ведь был уверен: с документами у меня все в порядке. О том, что я должен арендовать у горисполкома землю, мне почему-то не сказал никто - даже юрист, занимавшийся проектом нового дома. А, ОСОБА_1 это знал. И умело воспользовался...»

«- Наш сосед все не мог успокоиться. Писал жалобы в прокуратуру, ходил на приемы к председателю горисполкома... - устало вздыхает ОСОБА_5, - Я уже готов был купить его злополучный дом по цене вдвое выше рыночной - за 35 тысяч долларов. Но ОСОБА_1 только смеялся. Говорил: «Ладно, уступлю вам его за 80 тысяч. Не согласитесь - останетесь и без своего и без моего».

Мы стираем вручную, продукты хранить негде, - говорит ОСОБА_8. - Ни интернета, ни телевізора, дети уже несколько месяцев не видели мультиков, хоть и очень их просят. Воду отец берет в кювете - по 150 литров каждый день. Использованную воду приходится куда-то вывозить, ведь у нас закрыт и опломбирован также водосток.

Я ходила в службу по делам детей при городском совете, чуть ли не на коленях просила повлиять на ситуацию. На очередной земельной комиссии сотрудники служби попытались встать на нашу защиту, но после этого отказались иметь с нами дело. «Нам начальство крепко надавало «по шапке», - обьяснили. - Выкручивайтесь теперь сами. А не можете жить с детьми в доме без удобств, так мы заберем их в интернат».

«ОСОБА_1 согласился пообщаться с «Фактами» по телефону. Но говорил совсем не о том, о чем его спрашивали. Например, попытку продать ОСОБА_5 родительский дом за 100 тисяч долларов мужчина отрицал. Обьяснил, что весь сыр-бор разгорелся из-за того, что азербайджанец построил дом, который мешает ОСОБА_1 и портит его имущество».

« - Но ведь ОСОБА_5 предлагал отремонтировать ваш дом, перекрыть крышу. Вы не согласились и добились в суде, чтобы его дом снесли. Зачем это было делать?

А потому что он незаконно построен, - отвечает ОСОБА_1. - В моем доме сосед ничего делать не хочет, ни ремонтировать, ни реставрировать. Но ведь у него есть средства. Он же богач! У него магазин, и ферма, и столько голов скота ! Не поскупился бы, сделал то, что я просил, не имел бы сейчас таких проблем.

Неужели вы можете спокойно спать, зная, что вашими стараниями маленькие дети и больные люди остались без воды и света?

Да, я спокойно сплю. А вы смотрите, будете писать то, чему у вас нет документальних подтверждений, пожалеете! - пригрозил мне ОСОБА_1».

« - Я стыжусь, что у меня такой брат, - сказал «Фактам» ОСОБА_3. - Лодырь, аферист. Родителей в могилу свел скандалами да побоями, меня вьписал из дому, а теперь еще и ОСОБА_5 (так називают ОСОБА_5 соседи. - Авт.) жить не дает. Для ОСОБА_1 крепкая семья соседей, их красивий дом - что бельмо в глазу. ОСОБА_5 очень порядочный мужик. Всего в жизни добился своим трудом. Я за него буду горой стоять - и в суде и в горисполкоме. Нельзя таких людей обижать, нельзя детишек его малых оставить на улице».

Алиев еще и меценат. Всю жизнь помогал детским садикам, афганцам, инвалидам, опекал дома престарелых и интернаты. А ОСОБА_1 из зависти ему кровь портит. Меня батя еще, когда жив был, просил, чтобы я помог ему подать в суд на ОСОБА_1 за то, что он судится с родным сыном. А ОСОБА_1 сказал «Ты для меня умер.» Теперь думаю, не поменять ли фамилию, чтобы не так стыдно жить было.»

«Знаете, я раньше никогда не чувствовал себя в вашей стране иностранцем, - сказал мне напоследок ОСОБА_5. - украинцы очень доброжелательные, милые и хороше люди. Я всегда совсеми был в отличных отношениях. Пытался наладить их с ОСОБА_1, договориться, пойти ему на уступки. Но ничего не получается. Есть такие гнилые люди, которые могут быть счастливы, только если сделают плохо окружающим».

Зазначена інформація, що розповсюджена в мережі Інтернет абсолютно не відповідає дійсності та ганьбить честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1

Крім того, неправомірними діями відповідачів, йому завдану моральну шкоду, яку він оцінив в 20 000 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недостовірною інформацію відносно нього, поширену в мережі Інтернет ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в статті « ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_2 року; зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати недостовірну інформацію, шляхом повідомлення про ухвалене у справі судового рішення, включаючи публікацію його тексту; стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в сумі 20 000 грн., а саме по 5000 грн. з кожного відповідача.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2015 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_6 - власника доменного імені Інтернет ресурсу http:// ibud.uа

Рішенням цього ж суду від 3 серпня 2015 року з урахуванням виправлення описок ухвалою суду від 20 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано інформацію, поширену в Інтернет - ресурсі на веб-сайті http:// ibud.uа , власником доменного імені якого є ОСОБА_6, відносно ОСОБА_1 у статті "ІНФОРМАЦІЯ_1» недостовірною в такій частині «После этого стал сживать стариков со свету. Мы чуть ли не каждый день слышали крики: «ОСОБА_5! ОСОБА_10! Помогите» ОСОБА_1 меня бьет» Выбегали во двор и видели ОСОБА_1, который избивает ОСОБА_7. Тот стоял с окровавленным лицом и плакал. Я пытался образумить негодяя, говорил: если он не перестанет издеваться над отцом, его собственные дети когда-то будут также мучить его самого. Несколько раз я даже милицию вызывал, но правоохранители не хотели вмешиваться в семейные разборки. ОСОБА_1 спаивал отца, довел его до безумия и в конце концов стал морить голодом. Дедушка с бабушкой приходили к нам под забор и просили есть. Мы сначала подкармливали их, но другие соседи стали нас предостерегать: ОСОБА_1, мол может отравить родителей, чтобы окончательно завладеть имуществом, а на вас потом «повесит» преступление. Мы, хоть и страшно переживали за стариков, перестали давать им еду, и вскоре бедняги умерли один за другим».

Зобов'язано ОСОБА_6 опублікувати спростування вказаної недостовірної інформації, поширеної на веб-сайті http:// ibud.uа у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1» на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростоване повідомлення, не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили шляхом опублікування вступної та резолютивної частини даного рішення.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив змінити рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги його позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що в мережі Інтернет - ресурсі на веб-сайті http:// ibud.uа, власником доменного імені якого є ОСОБА_6 була надрукована стаття "ІНФОРМАЦІЯ_1», де була висловлена думка ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приводу ситуації, що склалася між сторонами щодо зносу будинку відповідача ОСОБА_5 та відключення його від мереж житлово-комунальних послуг, стосовно відносин між сусідами, та відносин між братами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.11-16).

Вищезазначена стаття була передрукована із газети «Факти та коментарі».

Позивач та відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є сусідами, а ОСОБА_3 є рідним братом позивача. Позивачу на підставі договору дарування, укладеного між ним та його батьком, належить будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_5 - будинок НОМЕР_1, а ОСОБА_2 - будинок АДРЕСА_2 (т.1 а.с.249-250).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 28 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_7, який є батьком позивача, було ухвалено зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок виконати будівельні роботи для посилення фундаменту та утеплення стіни і ремонт перекриття та зашивки фронтону даху будинку АДРЕСА_1 (т. 1а.с.9-10).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2012 року зобов'язано ОСОБА_5 знести його будинок АДРЕСА_3 як самовільно побудований (т.1 а.с. 6-8).

Позивач та його батько за життя неодноразово зверталися до державних органів і установ з метою відновлення їх прав, порушених ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та щодо невиконання ними вищезазначених рішень суду.

Таким чином, встановлено, що між позивачем та відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 існують неприязнені сусідські відносини .

Як вбачається із наданих позивачем письмових доказів: довідка з їдальні «Велика ложка», квитанції на придбання ліків та продуктів, довідки Міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), поліклініки УМВС України в Миколаївській області, Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, листи батьків позивача, видані батьком довіреності, розписки,свідчать, що батьки ОСОБА_1 довіряли йому вирішувати їх проблеми у різних установах, включаючи отримання грошей (а.с.т.1 88-243, т.2 а.с.12-17, 53-54).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 навідував батьків, здійснював за ними догляд. Ним неодноразово було придбано все необхідне для забезпечення їх проживання та лікування. На підтвердження вказаних обставин позивачем надана медична документація з медичних установ.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного.

З роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій від 28 вересня 1990 року № 7 з наступними змінами вбачається, що до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Під поширенням відомостей, що не відповідають дійсності й порочать честь, гідність і ділову репутацію, слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших ЗМІ, викладення в характеристиках, заявах,листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

Відповідно до ч. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Згідно п. 5 Постанови, спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила.

За п. 12 Постанови належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту.

Оскільки недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватись нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»зі змінами від 27 березня 2014 року, які набрали чинності 19квітня 2014 року, що мають зворотну дію у часі, оскільки пом'якшують цивільну відповідальність, редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», наведені у статті 42 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» підстави звільнення від відповідальності за публікацію недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права або являє собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації та правами журналіста, є вичерпними, а тому розширеному тлумаченню чи вільному редагуванню не підлягають. При цьому в зазначених випадках засоби масової інформації звільняються лише від обов'язку щодо відшкодування збитків та моральної шкоди. Оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов'язок опублікувати спростування.

Відповідно до ст. 280 ЦК України та п. 27 Постанови способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. При визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Аналізуючи дані висловлювання, суд першої інстанції вірно вважав, що вони містять у собі твердження й оцінку щодо винуватості ОСОБА_1 у знущанні над батьками, тобто протиправних діянь.

Дана інформація висловлена без посилання на судові рішення щодо визнання особи винуватою у вчиненні кримінального або адміністративного правопорушення, а це призвело до порушення немайнових прав позивача, зокрема, право на повагу до гідності та честі особи, гарантоване Конституцією України.

Щодо доводів позивача про те, що всі висловлювання відповідачів, які викладені в оскаржуваній статті, є недостовірними та неправдивими, то як вірно зазначив суд першої інстанції їх неможна визнати такими, оскільки частина з них є достовірними (щодо роду діяльності ОСОБА_5, наявності у його дружини та онуки захворювань, відключення його будинку від житлово-комунальних послуг, звернення його до державних органів з приводу оформлення права власності на будинок, пред'явлення до нього позову про знос самочинозбудованого будинку, можливості придбання ним будинку позивача, звернення позивача до державних установ щодо порушення його прав, зняття з реєстрації ОСОБА_3 за місцем проживання позивача, надання ОСОБА_5 спонсорської допомоги); частина цих висловлювань правильно визнана судом оціночними судженнями, а частина висловлювань визнана такою, що не порушує прав позивача, а саме: дата придбання відповідачем ОСОБА_5 будинків по АДРЕСА_3 кількість людей, що проживають у його будинку, умови, їх проживання; розповідь про доброзичливі відносини з батьком позивача, заінтересованість позивача у зносі побудованого з порушенням будівельних норм будинку ОСОБА_5.

Отже, викладені у статті висловлювання, крім тих, що визнані недостовірними, не порушують особистих немайнових прав позивача. Вони свідчать про критичну оцінку відповідачами ситуації, що склалася між сторонами. Кожній із сторін була надана можливість висловити свою точку зору з приводу ситуації, що була висвітлена у статті. Суб'єктивні думки і погляди не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності.

За такого, висловлені ОСОБА_5 висловлювання, крім тих, що визнані недостовірними, неможна вважати такими.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Зважаючи на вищевикладене, районний суд дійшов до правильного висновку, що власник доменного імені в Інтернет ресурсі на веб-сайті http:// ibud.uа ОСОБА_6, передрукувавши вказану статтю з газети «Факти та коментарі», та оприлюднивши її на зазначеному сайті, своїми діями поширив відомості, які не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність позивача, що є підставою, з огляду на викладені правові норми та їх роз'яснення, для спростування такої інформації.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про доведеність факту поширення недостовірної інформації ОСОБА_6, оскільки останній не надав та не повідомив про існування жодних доказів, які б могли підтвердити правдивість повідомленої через Інтернет інформації або спростувати його авторство у її поширенні.

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Місцевий суд встановив, що в інформації, поширеній через Інтернет, викладено в визначеній судом частині фактичні дані, яких насправді не було.

Оскільки при розгляді справи не було доведено, що такі дії ОСОБА_6 вчинив за узгодженням з іншими відповідачами по справі або на їх вимогу, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в повному обсязі у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

З огляду на наведені приписи Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» з відповідними змінами та роз'яснень Постанови суд першої інстанції також підставно відмовив в задоволенні позовних вимог до власника доменного імені в Інтернет ресурсі на веб-сайті http:// ibud.uа ОСОБА_6 щодо відшкодування ним моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують, а зводяться до необхідності переоцінки доказів що надана судом. Твердження заявника про допущені місцевим судом порушення норм матеріального та процесуального права, не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення суду, оскільки ці твердження є не що інше як інсинуації певних обставин справи, емоції та особисте розуміння позивачем чинного цивільного та цивільно-процесуального законодавства.

Згідно з вимогами ст. 303 ЦПК України судова колегія перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і не знайшла підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 310 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,

а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді