Ухвала суду № 51489795, 15.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1424/735/2012 15.05.2015

Справа № 22ц/784/987/14 Головуючий у першій інстанції - Франчук О.Д.

Доповідач апеляційної інстанції - Лисенко П.П.

У Х В А Л А.

15 травня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Шпонарською О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про роз'яснення рішення апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2014 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного банку «Факторіал-Банк», відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» і ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання неправомірними дій старшого державного виконавця, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсним правочину та виданого на його підставі свідоцтва на право власності і виселення, -

у с т а н о в и л а

У березні 2012 року ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) звернулась з позовом до АБ «Факторіал-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк») про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Реуковою Н.А., таким, що не підлягає виконанню.

Позивачка зазначала, що 19 лютого 2008 року між нею та АБ «Факторіал-Банк» (надалі Банк) укладено кредитний договір на придбання нерухомості.

За його умовами Банк зобов'язався надати і надав їй 38 700, 00 доларів США, а вона у свою чергу, повернути позичену суму грошей до 18 лютого 2028 року і вносити щомісячну плату за користування позиченими грошима у розмірі 13% річних на суму щоденного залишку заборгованості за тілом кредиту.

На забезпечення умов цього договору сторони уклали іпотечний договір, за умовами якого вона передала в іпотеку Банку належну їй на праві власності, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 19 лютого 2008 року, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1

Названі договори набули чинності, у зв'язку з чим сторони набули обов'язків, які повинні були виконувати належним чином.

З ряду причин вона не змогла виконувати кредитне зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим в неї виникла заборгованість за кредитним договором.

Маючи на меті повернути заборговані грошові суми, Банк застосував для цього передбачені указаними договорами заходи, у тому числі, звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вона дізналася пізніше, 12 березня 2009 року приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Реуковою Н.А. такий напис було вчинено.

На його підставі, державний виконавець відділу ДВС Южноукраїнського МУЮ, 15 лютого 2011 року відкрив виконавче провадження № 24466080 і перейшов до його примусового виконання.

З 15 лютого 2011 року передана в іпотеку квартира знаходиться на примусовій реалізації, у зв'язку з чим на 28 березня 2012 року призначено проведення прилюдних торгів.

Посилаючись на порушення приватним нотаріусом вимог Закону України «Про нотаріат» щодо вчинення виконавчого напису та здійснення ним нотаріальної діяльності поза межами Южноукраїнського міського нотаріального округу, позивачка просила визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Реуковою Н.А. таким, що не підлягає виконанню.

В подальшому позивачка неодноразово уточнювала, змінювала та доповнювала позовні вимоги, остаточно ж просила: визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця, щодо відкриття виконавчого провадження, і скасувати постанову про це; визнати недійсними результати прилюдних торгів; визнати недійсним правочин з відчуження квартири на торгах та видане на його підставі свідоцтво на право власності; повернути сторони у первісний стан і виселити ОСОБА_4 зі спірної квартири.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 лютого 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю вимог.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2014 року, ухваленого за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3, назване рішення районного суду в частині вирішення вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Фідобанк», відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» і ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсним правочину та виданого на його підставі свідоцтва на право власності й повернення сторін у первісний стан скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким названі вимоги задоволено частково.

Визнано недійсними результати прилюдних торгів, що оформлені протоколом проведення прилюдних торгів № 15-007/12м(Н) № 776978 від 11 липня 2012 року, щодо продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1

Визнано недійсним правочин з відчуження на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_1 та видане на його підставі свідоцтво на ім'я ОСОБА_4 про придбання ним нерухомого майна з прилюдних торгів, зареєстроване в реєстрі за № 1182 від 24 липня 2012 року, виданого приватним нотаріусом Южноукраїнськогоміського нотаріального округу Миколаївської області Лейбіченко С.В.

В порядку реституції повернуто організатору торгів товариству з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» квартиру АДРЕСА_1 для повторної організації та проведення прилюдних торгів, стягнувши з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» на користь ОСОБА_4 75 600 гривень.

Зазначену останньою частину рішення скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року.

14 квітня 2015 року ОСОБА_3 подала заяву, в якій просила роз'яснити яким чином слід виконувати резолютивну частину рішення апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2014 року.

Заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Дійсно, відповідно до ст. 221 ЦПК України та п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

При цьому, у названому порядку роз'ясненню підлягає лише рішення суду 1 або апеляційної інстанцій, а не їх ухвали, і, більше того, воно можливе лише тоді, коли рішення не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.

Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Як вбачається з заяви ОСОБА_3, то вона, фактично, містить вимогу про тлумачення чинного законодавства, що регулює примусове виконання судових рішень, у розрізі визначення подальшої долі предмету спору.

Між тим, в ухвалі колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року (а.с. - 180 зв.) це питання вирішено. Зокрема, там зазначено, що підстави для застосування реституції по спору відсутні, і державному виконавцю необхідно вирішити повторно питання щодо реалізації предмета іпотеки, на який звернено стягнення за виконавчим написом нотаріуса, з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Оскільки роз'яснення стороні закону за її вимогою не є компетенцією судів, то заява ОСОБА_3 з названих підстав не може бути задоволена, а тому в ній слід відмовити.

Що ж до самого рішення суду апеляційної інстанції, то його мотивувальна та резолютивна частини містять чіткі, ясні і зрозумілі висновки щодо обставин справи та встановлених правовідносин, а також - результату її вирішення, а тому воно не потребує будь-якого роз'яснення.

Керуючись ст. 221 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз'яснення рішення апеляційної суду Миколаївської області від 14 квітня 2014 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: