Постанова № 51479337, 19.05.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/4824/14-а

2-а-221/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Зінченко С.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій потиправними та зобов'язання провести донарахування та виплату сум одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій потиправними та зобов'язання провести донарахування та виплату сум одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що його 15.11.2004 року наказом Міністра оборони України №951 було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, а з 19.12.2006 наказом командира військової частини А 0170 від 26.11.2004 №225 він був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

З 01.10.2012 року за висновками медико-соціальної експертної комісії позивачу була встановлена друга група інвалідності (довідка МСЕК серія 10 ААБ, № 303441), яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

З метою вирішення питання про донарахування та виплату сум одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, позивач звертався до Міністерства оборони України з відповідним листом та Вінницького обласного військового комісаріату. Однак, відповіді на свої звернення станом на день розгляду справи в суді не одержав.

Крім того, з правової позиції позивача викладеної ним в позовній заяві підставою для невиплати йому з боку Міністерства оборони України сум одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, є те, що він був звільнений та одержав інвалідність лише в 2012 році, тобто, до набрання чинності відповідним законом після 31 грудня 2006 року.

Таким чином, Позивач вважаючи такі дії відповідачів необгрунтованими, просить суд визнати протиправними дії відповідачів в частині не виплати позивачу суми одноразової грошової допомоги в порушення вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зобов'язати відповідачів провести нарахування та виплату позивачу суми одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2012 року по справі було відкрито скорочене провадження.

28.03.2014 року Міністерство оборони України отримало копію ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується копією поштового повідомлення, що міститься у справі.

Вінницький обласний військовий комісаріат отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується копією поштового повідомлення, що міститься у справі.

02.04.2014 року Міністерством оборони України було подано до суду заперечення проти позову в яких Міністерство оборони України просило в задовленні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Збройних Силах України, наказом Міністра оборони України від 15.11.2004 року №951 його було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, з посади заступника начальника організаційно-мобілізаційного управління Головного штабу Головного командування, а з 19.12.2006 наказом командира військової частини А 0170 від 26.11.2004 №225 позивач був виключений зі списків особового складу.

З 01.10.2012 року за висновками медико-соціальної експертної комісії позивачеві була встановлена друга група інвалідності (довідка МСЕК серія 10 ААБ, № 303441), яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".(надалі - Закон України № 2011-XII).

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України № 2011-XII (у редакції чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності, що пов'язана з виконання обов'язків військової служби) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. При цьому, в силу положень статті 58 Конституції України, законодавчі акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто, законодавчі акти застосовуються до відносин, які виникли з дня набрання ними чинності.

Оскільки, між подіями, пов'язаними із завданням шкоди здоров'ю позивачеві та моментом, коли проявилися і були встановлені наслідки завданої шкоди, минув певний проміжок часу, суд вважає, що такі правовідносини мають тривалий характер і для їх правової оцінки має застосовуватись закон, який є чинним на дату проявлення та встановлення наслідків завданої шкоди.

За таких обставин, заперечення відповідача про те, що на позивача не поширюються положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII в частині виплати одноразової грошової допомоги, є безпідставними і такими, що не відповідають змісту чинного правового регулювання відносин з приводу соціального захисту військовослужбовців та звільненим з військової служби особам, визначеного законами і підзаконними актами.

Зважаючи на вищевикладене, суд застосовує порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі настання інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, який є чинним на момент вирішення спору.

Так, у травні 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" від 28.05.2008 р. № 499 (надалі - постанова № 499). 25 липня 2011 року Постановою Кабінетом Міністрів України № 815 були внесені зміни до постанови КМУ № 499, яка є чинною на момент вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Приписами пункту 2 Постанови № 499 (зі змінами внесеними Постановою КМУ № 815 від 25.07.2011) встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою (надалі - Порядок).

Так, відповідно до пункту 2 частини другої вказаного Порядку, звільненим з військової служби військовослужбовцям, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження при встановленні інвалідності ІІ групи грошова допомога виплачується у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

Тобто, положення Постанови № 499 (зі змінами внесеними Постановою КМУ № 815 від 25.07.2011) та Порядку поширюють свою дію на порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги звільненим з військової служби особам у разі настання інвалідності, що сталася після 1 січня 2007 року, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Підтвердженням даної позиції є, зокрема, приписи Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, виплату яких було завершено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499.

Так відповідно до пункту другого частини другої даного Порядку особам, звільненим з військової служби у разі настання, зокрема, ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період виконання обов'язків військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, грошова допомога виплачується у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

Отже, відповідач, пов'язуючи виплату одноразової грошової допомоги з терміном звільнення з військової служби, діяв не правомірно, оскільки аналіз нормативно-правових актів свідчить про те, що підставою для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю є саме факт набуття такої інвалідності в період дії нормативно-правового акту.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач, в силу приписів ст.71 КАС України, надав суду належні та достатні докази щодо встановлення йому ІІ групи інвалідності після 1 січня 2007 року у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржувані позивачем дії відповідачів на предмет протиправності, а також враховуючи вищезазначені принципи, суд дійшов висновку, що відмова відповідачів здійснити позивачу виплату одноразової допомоги у порядку частини другої статті 16 Закону України №2011-XII, є такою, що вчинена з порушенням приписів частини другої статті 19 Конституції України.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про Збройні Сили України», постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст. ст. 9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій потиправними та зобов'язання провести донарахування та виплату сум одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби - задовольнити.

Визнати протиправними бездіяльність Міністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби згідно вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов'язати Вінницький обласний військовий комісаріат, Міністерство оборони України, (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через районний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

суддя