Постанова № 514786, 20.03.2007, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

20.03.2007 р. справа №34/286а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

Гончарова І.Т., довіреність № 78 від 20.03.07, Бондарчук Е.В., довіреність № 79 від 20.03.07, ,

від відповідача:

Полторацька Т.В., довіреність № 42712/10/10-012 від 15.09.06, Петровський С.Л., довіреність № 45572/10/23-213-2 від 04.10.06р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Слов'янськ

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від

18.01.2007 року (повний текст складений 22.01.07р.)

по справі

№34/286а

за позовом

Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар" Орендного підприємства "Шахта ім.А.Ф.Засядька" с.Олександрівка

до

Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Слов'янськ

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23.12.2005р. №0003462341/0/3876/51380 та №0003512341/0/3875/51348; від 16.02.2006р. №0003462341/1/4094 та №0003512341/1/4095

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Дочірнє підприємство “Агрофірма “Шахтар” Орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф. Засядька” с. Олександрівка, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 23.12.2005р. №0003462341/0/3876/51380, №0003512341/0/3875/51348, від 16.02.2006р. №0003462341/1/4094 та №0003512341/1/4095.

Постановою господарського суду Донецької області від 18.01.07р. (складена в повному обсязі 22.01.07р.) по справі № 34/286а позовні вимоги Дочірнього підприємства “Агрофірма “Шахтар” Орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф. Засядька” с. Олександрівка Донецька область були задоволені в повному обсязі. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 23.12.2005р. №0003462341/0/3876/51380, №0003512341/0/3875/51348, від 16.02.2006р. №0003462341/ 1/4094 та №0003512341/1/4095.

Місцевий господарський суд в оскарженій постанові встановив, що наявними матеріалами справи спростовані висновки акту перевірки про порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4. пп.7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), відповідач не довів належними доказами правомірність прийняття спірного податкового повідомлення –рішення.

Відповідач, Слов’янська об’єднана державна податкова інспекція, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 18.01.07р. (складену в повному обсязі 22.01.07р.) в адміністративній справі № 34/286а скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 та 7.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Слов”янською ОДПІ встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ „Веста” м.Донецьк, під час яких останнім бул видані позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту квітня 2004р. суми ПДВ в розмірі 494586,74грн., які, на думку скаржника, не мають документального підтвердження фактичної надмірної сплати зобов’язань з ПДВ до Державного бюджету, так як підприємство „Веста” не знаходиться за юридичною адресою, а остання звітність була подана ним до податкового органу 19.03.04р.

В підтвердження своїх доводів відповідач посилається на пп.7.4.1 п.7.4 та пп.7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненями) та зазначає, що право на відшкодування виникає у платника лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що внаслідок того, що один з постачальників позивача –ТОВ „Веста”, якому позивач перерахував відповідні суми податку на додану вартість в вартості придбаного товару, і яке повинно було сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді, не відобразило зазначену суму податку в податковій декларації з ПДВ та до бюджету її не сплатило, що це зумовило ненадходження податку на додану вартість до бюджету.

Позивач, Дочірнє підприємство “Агрофірма “Шахтар” Орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф. Засядька” с. Олександрівка, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства.

За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.07р. для розгляду апеляційної скарги Слов”янської об’єднаної державної податкової інспекції призначена колегія суддів у складі: судді Алєєвої І.В. (головуючий), судді Величко Н.Л., судді М”ясищева А.М.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд встановив.

За результатами виїзної позапланової перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ “Веста” за квітень 2004 року, відповідачем був складений акт перевірки від 21.12.2005р. №1145/23-2-25330750, в якому встановлено порушення позивачем п.1.8. ст. 1 та п.п.7.4.1 п.7.4., пп.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2004року на 68721грн. та занижена чиста сума податкових зобов’язань з податку на додану вартість за квітень 2004року у розмірі 425866грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.12.2005р.:

-№0003462341/0/3876/51380 про визначення суми донарахованого податкового зобов’язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 638799,00грн. (в т.ч. 425866,00грн. основного платежу та 212933,00грн. штрафних санкцій);

-№0003512341/0/3875/51348, у якому зазначена сума завищення бюджетного відшкодування на суму 68721,00грн. та штрафні санкції на суму 34360,50грн.

За результатами адміністративного оскарження Слов’янська ОДПІ винесла податкові повідомлення-рішення від 16.02.2006р.:

-№0003462341/1/4094 про визначення суми донарахованого податкового зобов’язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 638799,00грн.(в т.ч. 425866,00грн. основного платежу та 212933,00грн. штрафних санкцій);

-№0003512341/1/4095 у якому зазначена сума завищення бюджетного відшкодування на суму 68721,00грн. та штрафні санкції на суму 34360,50грн.

За наслідками розгляду скарги позивача ДПА у Донецькій області за рішенням від 18.04.2006р. №5429/10/25-013-5 залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 23.12.2005р. №0003462341/0/3876/51380, №0003512341/0/3875/51348, від 16.02.2006р. №0003462341/1/4094 та №0003512341/1/4095. Рішенням від 30.06.2006р. № 7173/6/25-0215 ДПА України також залишила без змін зазначені податкові повідомлення-рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що постанова місцевого господарського суду відповідає нормам діючого законодавства і не підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, на підставі договорів від 15.01.2004р. №15/01-СА та від 09.02.2004 р. № 09/02-ЯФ, позивач (покупець) одержав від ТОВ “Веста” (продавець) товар на загальну суму 6185000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1030833,33грн. та отримало податкові накладні №11 від 15.01.2004р. на суму 2385000,00грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 397500,00грн.), та №13 від 12.02.2004р. на суму 3800000,00грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 633333,33грн.). Позивач за платіжними дорученнями № 62 від 12.02.2004р., №63 від 12.02.2004р., №10 від 15.01.2004р. (всього на загальну суму 9385000,00грн.) оплатив поставлений товар.

З акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, вбачається, що суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим позивачем від ТОВ „Веста”, включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду. Відповідні податкові накладні відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за квітень 2004 р. Включення сум податку на додану вартість по податковим накладним до податкового кредиту підтверджується витягом з книги придбань за період з 01.04.2004року по 30.04.2004року, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи данні Довідки Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька від 12.10.2005 року № 14059/7/23-513, з якої вбачається, що ТОВ “Веста” останній раз звітувало 19.03.2004року (сума податкових зобов’язань відповідно до декларацій з податку на додану вартість склала: січень 2004 року –230288,00грн., лютий 2004року –148393,00грн.), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у період взаємовідносин з позивачем ТОВ „Веста” подавало податкову звітність.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями в редакції, чинній на момент спірних відносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, як на момент укладання та виконання договорів між позивачем та ТОВ “Веста”, так і на момент видачі податкових накладних, останній був і знаходиться на момент розгляду справи в Єдиному державному реєстрі та має свідоцтво про реєстрацію його платником податку на додану вартість.

Місцевий господарський суд, враховуючи приписи п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), який визначає події, з моменту здійснення яких у платника податку виникає право на податковий кредит, а також наявність належним чином оформлених податкових накладних, що засвідчують факт придбання платником податку товарів, господарський суд Донецької області дійшов обґрунтованого висновку, що наявними у матеріалах справи доказами проведення розрахунків та податковими накладними підтверджується право позивача на податковий кредит відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями в редакції, чинній на момент спірних правовідносин.

При цьому судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок стосовно того, що матеріалами справи спростовані висновки акту перевірки про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4. та пп.7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин позивача з ТОВ „Веста”, а саме у редакції, яка діяла в 2004 році.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) не підтверджується актом перевірки та матеріалами справи, оскільки зазначена норма у редакції, яка діяла у 2004році передбачала віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), в той час як відповідач у акті перевірки не встановив факту порушення позивачем формування валових витрат по господарським операціям з ТОВ „Веста” за 1 квартал 2004року або за квітень 2004року (т.1 а.с.7-16), а приписи пп.7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не могли були бути порушені позивачем тому, що регулюють порядок формування та використання податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Таким чином, місцевий господарський суд, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно встановив, що відповідач належними доказами не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Заперечення податкового органу в апеляційній скарзі стосовно того, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) вбачається, що „бюджетне відшкодування” –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) не передбачений обов’язок покупця товару –платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку –покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою є саме від’ємне значення за результатами звітного періоду. Від’ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями). Цим законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов’язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду.

Не знаходження юридичної особи за юридичною адресою само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Доводи податкового органу стосовно того, що постачальник позивача ТОВ „Веста” не відобразило у податковому обліку звітного періоду відповідну суму податку на додану вартість та не сплатив її до бюджету також не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на ті обставини, що Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку –покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку –продавцем об’єктів оподаткування, правильність відображення їх у податкового обліку та інше.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.09.2006року, що обґрунтовано враховано місцевим господарським судом під час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..206, п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, Донецький апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Слов”янської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Донецької області від 18.01.07р. (складена в повному обсязі 22.01.07р.) по справі № 34/286а –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 18.01.07р. (складена в повному обсязі 22.01.07р.) по справі № 34/286а –залишити без змін

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 23.03.2007 року.

Головуючий:

Судді:

Надруковано: 4 примір.

1 –позивачу

1 –відповідачу

1 –до справи

1 –ДАГС