Постанова № 51477580, 23.09.2015, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7070/15-а 2-а/335/162/2015

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Апаллонової Ю.В.,

при секретарі: Кудряшовій Ю.І.

за участю: позивача: ОСОБА_1, представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: Міхальчука Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ВДАІ з обслуговування міста Запоріжжя ГУМВС України в Запорізькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 12.07.2015 року, в обґрунтування якого зазначив наступне. Постановою серія ПС2№ 507205 від 12.07.2015 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України. Позивач вважає, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення були допущені значні порушення закону, вважає постанову незаконною та просить суд її скасувати і закрити провадження у адміністративній справі.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у адміністративному позові, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Зазначав, що не порушував п.18.1 ПДР, оскільки перешкод для руху пішоходів не створював, а відеодиск із фіксацією правопорушення не є доказом, оскільки він не записаний відеокамерою, а не спеціальним пристроєм, інших доказів суду відповідач не надав. Крім того, посилався на ті обставини, що протокол та постанова інспектора складена нерозбірливо, авто інспекторів ВДАЇ стояло без увімкнених проблискових маячків.

У судовому засіданні інспектор ВДАЇ Міхальчук Є.О. заперечував проти позову у повному обсязі, пояснив суду, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме керуючи автомобілем «Шевроле Авео» здійснив рух не пропустивши пішоходів на неврегульованому пішохідному переході та на нього було накладено адміністративне стягнення у межах санкції ст. 122 ч.1 КУпАП у мінімальному розмірі, просить відмовити у задоволенні позову, надав суду докази порушення позивачем вимог п. 18.1. ПДР, відеозапис з місці вчинення правопорушення, оскільки факт порушення позивачем правил дорожнього руху підтверджується відеозаписом правопорушення, а тому постанова винесена правомірно, у межах наданих повноважень.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.

Відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Знання Правил дорожнього руху є обов'язковим для кожного учасника дорожнього руху. Будь-яке відхилення від положень Правил можуть призвести до дорожньо-транспортних подій нанесення збитків майну, нанесення шкоди здоров'ю. Усяка розбіжність із положеннями Правил, відхилення від їхніх вимог може порушити встановлений порядок дорожнього руху і створити загрозу для його безпеки.

Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення серія ПС2№ 507205 від 12.07.2015 року, ОСОБА_1 12.07.2015 року о 12:30 год. в м.Запоріжжі на Набережній на перетині вул.. Лепіка керуючи автомобілем НОМЕР_1 не надав перевагу пішоходам на неврегульованому пішохідному переході. Вказане підтверджується відеозаписом та рапортом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З протоколу про адміністративне правопорушення серія АП1№ 246605 від 12.07.2015 року та з постанови в справі про адміністративне правопорушення ПС2№ 507205 від 12.07.2015 року вбачається, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.18.1 ПДР України, надав пояснення з приводу правопорушення.

В судовому засіданні проглянуто наданий відповідачем відеозапис правопорушення, який підтверджує факт вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п.18.1 Правил дорожнього руху України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Так, з оглянутого в судовому засіданні відеозапису, чітко вбачається факт порушення позивачем правил дорожнього руху, а саме, з відео вбачається, що автомобіль НОМЕР_1, який рухається по Набережній магістралі не надав переваги пішоходам на неврегульованому пішохідному переході, деякі з яких на момент проїзду переходу не завершили свій рух та не покинули проїзду частину, що свідчить про наявність створення автомобілем позивача перешкоди у русі. Позивач в дорожній обстановці, що мала місце, дійсно діяв всупереч приписам п. 18.1 ПДР України. Ці докази є явними, такими, що красномовно підтверджують вину позивача та сумнівів у суду не викликають.

Крім того, позивачем не оскаржувалося, що за кермом даного автомобіля знаходився саме позивач і на відео зображено саме автомобіль позивача.

Доводи позивача щодо неможливості застосування відеозапису як належний доказ його провини не відповідають положенням ст.ст. 14-1, 251 КУпАП і є безпідставними. Посилання позивача на те, що автомобіль ДАІ не мав права патрулювати на цьому місці спростовані у судовому засіданні і ніяким чином не свідчать про факт відсутності складу правопорушення. Інші твердження позивача суд вважає необґрунтованими.

Доводи, про те що автомобіль інспекторів ДАІ стояв без увімкнених проблискових маячків та звукового сигналу, що є порушенням п.3.1 ПДР та п.6.26.Інстукції з питань діяльності підрозділів ДПС від 27.02.2009 року № 111 досліджувалися судом і встановлено наступне.

Згідно п. 3.1 ПДР водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.

Відповідно п.6.26. Інстукції з питань діяльності підрозділів ДПС від 27.02.2009 року № 111, на який посилається позивач під час керування патрульним автомобілем (автобусом, мотоциклом) бути прикладом для інших учасників дорожнього руху в частині дотримання ПДР.

Жоден із зазначених нормативних актів не зобов'язує вмикати проблискові маячки та звуковий сигнал при патрулюванні, а відтак, ці доводи позивача є безпідставними.

Щодо доводів про те, що інспектор ДПС не представився спростовано у судовому засіданні самим позивачем, який зазначив, що інспектор представився у перший раз тихо, потім друге представився вдруге голосніше.

Суд не враховує посилання позивача на те, що він не порушував вимог п. 18.1. ПДР України з урахуванням дорожньої обстановки, оскільки інспектором було представлено достатньо доказів того, що в діях позивача був склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, крім адміністративного протоколу.

Позицію позивача в суді належить розцінити як обраний позивачем спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності за скоєне правопорушення.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що Позивачу були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що є відмітка у протоколі, клопотань про розгляд справи у присутності фахівця у галузі права чи інших клопотань Позивачем не заявлялось.

Викладене свідчить, що в діях водія ОСОБА_1. вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідач є посадовою особою органів ДАІ, діяв в межах своїх посадових обов'язків та у відповідності до вимог ст. 222 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

При винесенні постанови від 12.07.2015 року відповідачем враховані всі обставини справи та особу правопорушника та накладено адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст. 122 КУпАП у мінімальному розмірі.

Відповідно до ст. 293 КУпАП при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишається постанова без змін, а скарга без задоволення; скасовується постанова і закривається справа або надсилається на новий розгляд.

Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо. Безпідставними також на думку суду, є покликання позивача на те, що працівники ДАІ подали в якості доказу відео носій на якому відеокамерою зафіксовано порушення Правил дорожнього руху.

Відтак, під час судового розгляду справи не було встановлено підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, тому суд прийшов до висновку про відсутність достатніх обґрунтувань позивача щодо незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності.

Суд, оглянувши диск із фіксацією правопорушення, представлений відповідачем, вважає, що останнім було належним чином зафіксовано факт правопорушення.

Таким чином, відповідач при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності всебічно, повно та об'єктивно дослідив всіх обставин справи в їх сукупності та надав їм належну оцінку. Винесена ним постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності повністю відповідає вимогам, передбаченим ст.ст.238, 251, 252, 254, 288 КУпАП. Доводи, наведені позивачем у позові, не знайшли підтвердження під час розгляду справи по суті.

За викладених обставин, суд вважає, що постанова серія ПС2 № 507205 від 12.07.2015 року винесена правомірно, законно, підстав для її скасування суд не вбачає, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7 - 12, 70, 71, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ВДАІ з обслуговування міста Запоріжжя ГУМВС України в Запорізькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає та набирає чинності негайно після проголошення.

Суддя: Ю.В.Апаллонова