Вирок № 51475783, 24.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Крим. провадження № 640/10591/15-к Головуючий 1 інстанції: Чередник В.С.

Провадження № 11-кп/790/1682/15 Доповідач: Очеретний С.С.

Категорія: ч.2 ст.185 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді Очеретного С.С.,

суддів Савенко М.Є., Каплієнко І.І.,

при секретарі Корецькій М.І.,

за участю прокурора Мазепіній М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Харкові кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора зі змінами та доповненнями на вирок Київського районного суду м. Харкова від 02 липня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Костянтинівка, м. Пятигірськ, Ставропільського краю, Російської Федерації, громадянин Росії, з середньою освітою, холостий, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, судимий:

1. 08.12.2006 року Московським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.215-3 КК України (в редакції 1960 року), ч.1 ст.187 КК України (в редакції 2001 року) до 5 років позбавлення волі;

2. 23.04.2008 року Київським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі;

3. 10.08.2009 року Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі;

4. 27.06.2013 року Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.309 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 02.12.2013 року за відбуттям покарання,-

засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 2 років обмеження волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 встановлено обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 20.04.2015 року.

Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі до набрання вироком законної сили залишена без змін.

Стягнено з ОСОБА_1 витрати на користь держави в розмірі 2152,71грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.

02.04.2011 року, приблизно о 10 годин 00 хвилин, ОСОБА_1, будучи раніше судимим за корисливі злочини, знаходячись на ТЦ «Барабашово» в м. Харкові, в районі виходу зі ст. метро «Академіка Барабашова», маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з торгового місця «НОМЕР_1», шляхом вільного доступу, вважаючи, що за його діями ніхто з оточуючих не спостерігає, таємно викрав належне ОСОБА_3 майно: пакет, в якому знаходились жіночі халати, в кількості 5 шт., за ціною 65 грн. за 1 халат, загальною вартістю 1625 грн. та дачні костюми, в кількості 14 шт., за ціною 30 грн. за 1 шт., загальною вартістю 420 грн., після чого зник з місця вчинення злочину, звернувши викрадене на власну користь та розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №95 від 11.05.2011 року на загальну суму 2045 грн.

11.04.2011 року, приблизно о 21 годин 00 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись на торгівельному майданчику «Афганське землячество» на території ТЦ «Барабашово» в м. Харкові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з торгового місця «НОМЕР_2», шляхом вільного доступу, вважаючи, що за його діями ніхто з оточуючих не спостерігає, таємно викрав належне ОСОБА_4 майно: картонний ящик, в якому знаходились жіночі парасольки, в кількості 12 шт., за ціною 32 грн. за 1 шт., загальною вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №95 від 11.05.2011 - 384 грн., після чого зник з місця вчинення злочину, звернувши викрадене на власну користь та розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши таким чином потерпілій матеріальну шкоду на вищевказану суму.

12.04.2011року, приблизно о 21 годин 00 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись на торгівельному майданчику «В'єтнамске землячество» на території ТЦ «Барабашово» в м. Харкові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з торгового місця «НОМЕР_3», шляхом вільного доступу, вважаючи, що за його діями ніхто з оточуючих не спостерігає, таємно викрав належне ОСОБА_5 майно: пакет, в якому знаходились жіночі рукавички, в кількості 10 пар, за ціною 30 грн. за 1 пару, загальною вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №95 від 11.05.2011 року - 300 грн., після чого зник з місця вчинення злочину, звернувши викрадене на власну користь та розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши таким чином потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

14.04.2011 року, приблизно о 19 годин 45 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись на торгівельному майданчику «Інтер-2» на території ТЦ «Барабашово» в м. Харкові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з торгового місця «НОМЕР_4», шляхом вільного доступу, вважаючи, що за його діями ніхто з оточуючих не спостерігає, таємно викрав належне ОСОБА_6 майно: жіночі накидки «Болеро», в кількості 11 шт., за ціною 80 грн. за 1 шт., загальною вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №85 від 18.04.2011 року - 880 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, звернувши викрадене на власну користь та розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 880 грн.

14.04.2011 року, приблизно о 20 годин 00 хвилин, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, знаходячись на торгівельному майданчику «Інтер-2» на території ТЦ «Барабашово» в м. Харкові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з торгового місця «НОМЕР_5», шляхом вільного доступу, вважаючи, що за його діями ніхто з оточуючих не спостерігає, таємно викрав належне ОСОБА_7 майно: дитячі туніки, в кількості 8 шт., за ціною 115 грн. за 1 шт., загальною вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №85 від 18.04.2011 року - 920 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене майно на свою користь чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 920 грн.

В апеляційній скарзі, зі змінами та доповненнями, прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок із застосуванням більш суворого покарання, призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2013 року, більш суворим, остаточно призначити 4 роки позбавлення волі. Враховуючи, що ОСОБА_1 повністю відбув призначене покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2013 року у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі, зарахувати йому цей строк до відбуття покарання.

Так, прокурор посилається на те, що при призначені покарання суд не повною мірою надав оцінку матеріалам, які характеризують особу обвинуваченого, а саме, ОСОБА_1 не одноразово судимий, має не зняту та непогашену судимість, знову вчинив умисний корисливий злочин, протягом тривалого часу не має місця роботи, джерелом доходу обрав для себе злочинну діяльність, зухвалість та систематичність скоєння ним умисних корисливих злочинів свідчать про його небажання ставати на шлях виправлення, у зв'язку з чим, призначене судом покарання є занадто м'яким та не відповідає тяжкості вчинених злочинів, тобто не відповідає вимогам ст.65 КК України.

Також, прокурор вказує на те, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.04.2015 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Однак, у вироку суду першої інстанції в порушення вимог ч.5 ст.72 КК України, не міститься посилання на зарахування попереднього ув'язнення обвинуваченого.

Крім того, як зазначає прокурор, відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за правилами передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу. Однак, як вказує прокурор, судом не застосовано закон, який підлягає застосуванню, що є підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_1, який не оспорював фактичних обставин справи та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Кримінальне провадження судом першої інстанції розглянуто в порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження, а сам обвинувачений повністю визнав свою провину у вчиненому злочині, передбаченому ч.2 ст.185 КК України.

Зазначеним діям ОСОБА_1 суд дав належну правову оцінку та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.185 КК України.

У ході розгляду апеляції прокурора в частині призначеного покарання, колегією суддів був допитаний обвинувачений ОСОБА_1 та досліджені дані про його особу.

Даючи оцінку доводам апеляції прокурора щодо м'якості призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів знаходить їх обґрунтованими та у зв'язку з цим вирок в частині призначеного покарання підлягає скасуванню, так як судом не враховані в повному обсязі вимоги ст.65 КК України.

Так, при призначені покарання суд першої інстанції недостатньо врахував особу обвинуваченого та обставини по справі, а саме те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за скоєння умисних корисливих злочинів, та скоїв значну кількість епізодів злочинів передбачених ч.2 ст.185 КК України, не працює, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно ч.2 ст.65 КК України особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, тому, враховуючи характер і ступінь тяжкості скоєних ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом'якшує його покарання - щире каяття, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки призначене судом покарання за ч.2 ст.185 КК України за своїм розміром є м'яким та не відповідає тяжкості вчинених злочинів, кількості епізодів злочинної діяльності, є явно несправедливим та недостатнім для його виправлення та попередження нових злочинів

Окрім цього, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 був засуджений вироком Московського районного суду м Харкова від 27.06.2013 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.309 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, покарання за цим вироком відбув повністю 02.12.2013 року.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановлені вироку від 02.07.2015 року, не були враховані вимоги ч.4 ст.70 КК України згідно якої, за правилами передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необхідним, вирок в частині призначення ОСОБА_1 покарання, згідно п.2 ч.1 ст.420 КПК України, скасувати та постановити в цій частині новий вирок, яким призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України, за якою його засуджено, а остаточне покарання призначити з урахуванням положень ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним в строк призначеного покарання за цим вироком, зарахувати покарання відбуте повністю за вироком Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2013 року у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, п.3 ч.1 ст.407, 409, 413, 414, п.2 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора, зі змінами та доповненнями - задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 02 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати і призначити йому нове покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2013 року у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі, більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

У строк відбування покарання, зарахувати покарання повністю відбуте, за вироком Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2013 року у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного його затримання, тобто з 20.04.2015 року.

В іншій частині вирок від 02 липня 2015 року залишити без змін.

Вирок набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, а засудженим ОСОБА_1 - в той же самий строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий

Судді: