Рішення № 51468055, 21.09.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2015 року м. Слов'янськ Єд. унік. № 243/8200/15-ц

Провадження № 2/243/4289/2015

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.

при секретарі судового засідання Копійко Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2015 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якої позивач посилається на те, що 07.07.2011 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № BLaЖГА00050119, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 20000,00 грн. для поточних потреб, із встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 15 % річних та з терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 07.07.2014 року, згідно з графіком. Кредит надається однією сумою в безготівковій формі шляхом дебатування позичкового рахунка позичальника та перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахував позичальнику на поточний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 20000,00 грн., але відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, порушив строки сплати процентів за користування кредитом, а також постійно порушує умови кредитного договору щодо повернення частини кредиту згідно з графіком, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 85187,64 грн., в т. ч. кредит в сумі 10256,73 грн., відсотки в сумі 3718,82 грн., комісія за РО в сумі 6095,32 грн., плата за пропуск платежів в сумі 65116,77 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором № BLaЖГА00050119 від 07.07.2011 року в сумі 85187,64 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, та від позивача на адресу суду надійшло клопотання з проханням розглядати справу без участі представника ПАТ «ВіЕйБі Банк», просили задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засіданні не з'явилась, надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі, в своїх запереченнях (а. с. 37-39) позовні вимоги визнала частково, виходячи з наступного. Із зазначеним у позовній заяві відповідач частково не згодна в частині плати за пропуск платежів в сумі 65116,77 грн. та комісії за РО в сумі 6095,32 грн., оскільки відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору банківського обслуговування № BLaЖГА00050119 від 07.07.2011 року, відповідачу надається кредит на поточні потреби в сумі 20000,00 грн. з терміном повернення кредиту - 07.07.2014 року, процентна ставка - 15 % річних. Пунктом 1.6 Договору та п. 4 Спеціальної частини Договору передбачена щомісячна сплата комісії за управління кредитом - 1,75 % від суми кредиту та пунктом 4.3. Договору, п. 9 Спеціальної частини Договору, у випадку прострочення сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу за графіком передбачена додатково сплата пені, що розраховується від суми невиконаних боргових зобов'язань. Розмір пені становить 0,50 %, а борговими зобов'язанням є неповернення чергової частини кредиту та/або несплачених відсотків та/або комісії за управління кредитом. Іншого визначення боргових зобов'язань Договором не встановлено. Відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом та процентами встановлена дата погашення - кожне сьоме число місяця та загальна сума щомісячних платежів - 1043,00 гривень, платежі є ануітетними. Відповідно до пп. 2.1.1.2 Договору, позивач надав відповідачеві Додаток № 2 до Договору, в якому зазначено детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, інших фінансових зобов'язань. Згідно з цим Додатком № 2, загальна сума всіх платежів, окрім штрафних санкцій, становить 37561,83 гривень, які складаються з суми самого кредиту 20000,00 грн., відсотків за користування кредитом 4961,83 грн. та суми з обслуговування кредитної заборгованості 12600,00 грн. Пунктом 2.5.6 Договору встановлена наступна черговість погашення боргових зобов'язань: 1. проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 календарний день; 2. сума комісії за управління кредитом, прострочена на строк понад 31 календарний день; 3. проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 календарного дня; 4. сума комісії за управляння кредитом, прострочена на строк до 31 календарного дня; 5. прострочена до повернення сума; 6. неустойка (штраф/пеня) за порушення порядку користування кредитом; 7. строкові проценти за користування кредитом та строкова комісія за управління кредитом; 8. сума кредиту по графіку (поточний платіж); 9. сума дострокового погашення суми кредиту. У наданому позивачем розрахунку заборгованості (далі - Розрахунок) зазначені види платежів, які не передбачені Договором - «Комісія за РО» та «Плата за пропуск платежів». Також у наданому розрахунку неможливо встановити які суми і в якій черговості, що передбачається пунктом 2.5.6. Договору, були зараховані у рахунок погашення заборгованості. В період з серпня 2011 року по листопад 2012 року відповідач сплачувала заборгованість у сумі, що перевищує суму платежу за графіком, а саме: квитанція № 184776 від 04.08.2011 р. - 1200,00 гривень, квитанція № 278314 від 07.09.2011 р. - 1200,00 гривень, № 177950 від 05.10.2011 р. - 1200,00 гривень, № 287374 від 07.11.2011 року - 1200,00 гривень, № 312427 від 07.12.2011 р. - 1200,00 гривень, № 194492 від 05.01.2012 р. - 1100,00 гривень, № 209396 від 06.02.2012 року - 1200,00 гривень, № 493298 від 12.03.2012 року - 1000,00 гривень, № 607918 від 13.03.2012 року - 100,00 гривень, № 405680 від 09.04.2012 року - 1200,00 гривень, № 323641 від 07.05.2012 року - 1200,00 гривень, № 315956 від 07.06.2012 року - 1200,00 гривень, № 583012 від 09.07.2012 року - 800,00 гривень, № 351972 від 07.09.2012 року - 1400,00 гривень, № 515735 від 09.10.2012 року - 1200,00 гривень, № 1719058 від 29 листопада 2012 року - 1200,00 гривень. Але ж із Розрахунку не вбачається на яку остаточну суму заборгованості нараховується процента ставка 15 %, відповідно до п. 3 Спеціальної частини Договору. Також з розрахунку не вбачається, яким чином вирахувана плата за пропуск платежів та яким пунктом договору вона передбачається. Як вже зазначалося вище, пунктом 4.3. Договору, п. 9 Спеціальної частини Договору у випадку прострочення сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу за графіком передбачена додатково сплата пені, що розраховується від суми невиконаних боргових зобов'язань. Розмір пені становить 0,50%. Якщо судом не буде взято до уваги той факт, що у розрахунку зазначені платежі, які не передбачені Договором, прошу суд врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Останній платіж відповідач зробила 29 квітня 2013 року, квитанція № 2895796 на суму 200,00 гривень. Отже, право на застосування пені виникло у позивача з 30 квітня 2013 року. Отже, аналіз ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116 цс 13. З розрахунку, який надано позивачем, не вбачається за який період, з яких сум була вирахувана пеня. До суду позивач звернувся 11.08.2015 року, тому пеня підлягає стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову, тобто з 11.08.2014 року до 11.08.2015 року. Крім того, за правилами ч. 3 ст. 551 ЦПК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). У заявленому позові плата за пропуск платежів, якщо позивач вважає це пенею, становить 65116,77 гривень, що значно перевищує розмір збитків (кредит 10256,73 грн. + відсотки 3718,82 грн. + комісія за РО 6095,32 грн.). Крім того, відповідач належним чином виконувала свої зобов'язання до 29.11.2012 року. Але саме після цієї дати різко змінився її майновий стан, вона була звільнена з роботи і перебувала на обліку у Слов'янському міському центрі зайнятості з 21.11.2012 року до 04.10.2013 року та з 15.12.2014 р. Також відповідачка одна виховує неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки її чоловік, ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Як вже зазначалося вище, відповідно до Додатку № 2, загальна сума, яку повинна була сплатити відповідач, становила 37561,83 грн. Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідачем було сплачено: основна сума кредиту - 9743,27 грн., відсотки за користування кредитом - 3604,95 грн., за обслуговування кредитної заборгованості - 6504,68 грн. Таким чином, загальна сума сплачених платежів становить 19852,90 грн. (9743,27 + 3604,95 + 6504,68), а заборгованість за всіма платежами складає 17708,93 грн. (37561,83 - 19852,90). Отже, відповідач вважає, що, оскільки до розрахунку позивачем були включені платежі, які не передбачені Договором, то сума заборгованості становить 17708,93 гривень, яку відповідач визнає. В тому разі, якщо судом не буде взято до уваги той факт, що у розрахунку зазначені платежі, які не передбачені Договором, то відповідач вважає, що, оскільки сума загальної заборгованості за всіма платежами 17708,93 гривень не співпадає з сумою заборгованості, зазначеної у розрахунку, - 20070,87 грн. (10256,73+3718,82+6095,32), то саме виходячи з суми 17708,93 грн. повинна розраховуватися пеня, передбачена п. 9 Спеціальної частини Договору за період з 11.08.2014 року до 11.08.2015 року. В такому разі сума пені повинна становити 31874,40 грн. (17708,27x0,50% = 88,54x360). Таким чином, загальна сума заборгованості буде становити 49583,33 грн., яка складається з суми заборгованості за платежами 17708,93 грн. та суми пені 31874,40 грн. Тому відповідач визнає суму заборгованості за всіма платежами 17708,93 грн., а також просить суд зменшити суму пені відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦПК України і враховуючи майновий стан відповідача залишити її рівною сумі несплаченого кредиту 10256,73 грн.

Суд, на підставі ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Вивчивши заперечення відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

07.07.2011 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір банківського обслуговування № BLaЖГА00050119, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 20000,00 грн. для поточних потреб, із встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 15 % річних та з терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 07.07.2014 року, згідно з графіком. Кредит надається однією сумою в безготівковій формі шляхом дебатування позичкового рахунка позичальника та перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1. Згідно з графіком погашення заборгованості за кредитом та процентами, термін повернення кредиту - 07.07.2014 року, позичальник має щомісяця у зазначений в графіку день сплачувати на користь банку в рахунок погашення заборгованості за кредитом суму 1043,00 грн., останній платіж збільшений та складає 1056,83 грн. (а. с. 6-18)

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_3 перед позивачем за кредитним договором № BLaЖГА00050119 від 07.07.2011 року, станом на 08.08.2015 року заборгованість складає 85187,64 грн., в т. ч. сума кредиту - 10256,73 грн., відсотки - 3718,82 грн., комісія за РО - 6095,32 грн., плата за пропуск платежів - 65116,77 грн. (а. с. 19)

Відповідно до наданих відповідачем квитанцій (а. с. 40-50) 04.08.2011 року відповідачем було сплачено на користь банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 1200,00 грн., 07.09.2011 року - 1200,00 грн., 05.10.2011 року - 1200,00 грн., 07.11.2011 року - 1200,00 грн., 07.12.2011 року - 1200,00 грн., 05.01.2012 року - 1100,00 грн., 06.02.2012 року - 1200,00 грн., 12.03.2012 року - 1000,00 грн., 13.03.2012 року - 100,00 грн., 09.04.2012 року - 1200,00 грн., 07.05.2012 року - 1200,00 грн., 07.06.2012 року - 1200,00 грн., 09.07.2012 року - 800,00 грн., 07.09.2012 року - 1200,00 грн., 09.10.2012 року - 1200,00 грн., 29.11.2012 року - 300,00 грн., 11.01.2013 року - 300,00 грн., 17.01.2013 року - 200,00 грн., 29.01.2013 року - 200,00 грн., 14.03.2013 року - 300,00 грн., 29.04.2013 року - 200,00 грн.

Згідно з наданою трудовою книжкою ОСОБА_3 серії НОМЕР_3, на час укладання кредитного договору відповідач працювала головним бухгалтером у ТОВ «Королівська скеля», працювала за сумісництвом у ПП «Грема» на посаді головного бухгалтера з 05.10.2011 року по 12.11.2012 року, після чого була звільнена 12.11.2012 року за угодою сторін. 21.11.2012 року відповідачу розпочато виплату допомоги по безробіттю, яку скорочено 19.08.2013 року. З 04.10.2013 року по 31.05.2014 року ОСОБА_3 працювала бухгалтером у КП Миколаївської міської ради «Джерело». З 01.08.2014 року по 05.12.2014 року відповідач працювала у ТОВ «ВІСС-2012» бухгалтером. З 15.12.2014 року перебуває на обліку Слов'янському міському центрі зайнятості, отримує допомогу по безробіттю.

Відповідач є вдовою, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а. с. 51, 52, 53)

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця.

Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону, та відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)зміна умов зобов'язання;

3)сплата неустойки;

4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що строк виконання зобов'язання за договором банківського обслуговування № BLaЖГА00050119 від 07.07.2011 року сплинув 07.07.2014 року, а відповідач, в порушення умов договору, кредит не повернула та має прострочену заборгованість, позивач обґрунтовано звернувся до суду з вимогами про повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, що передбачено умовами кредитного договору.

Однак, що стосується стягнення з відповідача таких платежів як «комісія за РО» та «плата за пропуск платежів», суд приходить до наступного.

Підпунктом 2.5.6 пункту 2.5 розділу 2 Загальної частини наданого позивачем договору банківського обслуговування № BLaЖГА00050119 від 07.07.2011 року встановлено наступну черговість погашення боргових зобов'язань: 1. проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 календарний день; 2. сума комісії за управління кредитом, прострочені на строк понад 31 календарний день; 3. проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 календарного дня; 4. сума комісії за користування кредитом, прострочена на строк до 31 календарного дня; 5. прострочена до повернення сума кредиту; 6. неустойка (штраф/пеня) за порушення порядку користування кредитом; 7. строкові проценти за користування кредитом та строкова комісія за управління кредитом; 8. сума кредиту по графіку (поточний платіж); 9. сума дострокового погашення суми кредиту.

Окрім того,види платежів, які мають бути сплачені позичальником на користь банку, відповідно до умов договору, встановлені п. п. 1.5, 1.6, пп. 1.8.2 п. 1.8 розділу 1 Загальної частини договору банківського обслуговування, а також п. п. 4.2, 4.3 розділу 4 «Відповідальність сторін», які застосовуються у разі невиконання позичальником умов договору банківського обслуговування, а саме:

«...1.5. За користування Кредитом встановлюється плата у вигляді процентів, які нараховуються за процентною ставкою в розмірі, зазначеному в п. 3 Спеціальної частини Договору (номінальна ставка).

1.6. За обслуговування Кредиту встановлюється щомісячна плата у вигляді комісії за управління Кредитом, розмір якої зазначається в п. 4 Спеціальної частини Договору.»

«…1.8.2. За обслуговування ПР Держатель сплачує комісійну винагороду Банку згідно з чинними на дату надання послуги Тарифами по обслуговуванню поточних рахунків фізичних осіб (надалі - «Тарифи»), а також сплачує всі заборгованості, що виникають у зв'язку з використанням ПР, дотримуючись Правил…»

«…4.2. У випадку невиконання Позичальником обов'язку, передбаченого п. 3.3.3 Загальної частини Договору, при тому, що прострочення виконання боргових зобов'язань за Договором перевищило 60 (шістдесят) календарних днів, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку штраф у розмірі, зазначеному в п. 8 Спеціальної частини Договору.

4.3. У випадку прострочення Позичальником сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу за Графіком, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобов'язань (а саме неповерненої чергової частини Кредиту та/або несплачених процентів та/або комісії за управління Кредитом), строк виконання яких настав і які не були виконані на день прострочення виконання. Ставка, яка застосовується для обчислення пені, зазначена в п. 9 Спеціальної частини Договору…»

Та відповідно до наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № BLaЖГА00050119 від 07.07.2011 року (а. с. 19), за ОСОБА_3 рахується заборгованість на загальну суму 85187,64 грн., яка складається з:

-суми кредиту в розмірі 10256,73 грн.;

-відсотків в сумі 3718,82 грн.;

-комісії за РО в сумі 6095,32 грн.;

-плати за пропуск платежів в сумі 65116,77 грн.

Однак, як вбачається з наданого договору банківського обслуговування BLaЖГА00050119 від 07.07.2011 року з додатками до нього, такі види платежів як «комісія за РО» та «плата за пропуск платежів» умовами зазначеного договору не передбачені, на що також посилається в своїх запереченнях відповідач.

Комісія за РО та плата за пропуск платежів не передбачені й Правилами користування платіжними катками фізичних осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк», затвердженими наказом Першого заступника Голови Правління № 194-Р від 08.05.2014 року, які розміщені на офіційному сайті банку - http://www.vab.ua/rus/personal/payment_cards/files/rules08052014.pdf.

Та що стосується Правил користування платіжними катками фізичних осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк», затверджених наказом Голови Правління № 279 від 23.02.2011 року, на які посилається позивач з відсиланням на офіційний сайт банку www.vab.ua, вказані Правила на офіційному сайті банку відсутні.

Суд також зважає на те, що на адресу позивача було направлено копію заперечень відповідача, в тому числі стосовно зазначених вище видів платежів у вигляді комісії за РО та плати за пропуск платежів, але жодних роз'яснень з цього приводу та розшифрувань спірних платежів, а також їх нарахувань, позивачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Що стосується доводів відповідача щодо необхідності застосування позовної давності стосовно вимог про стягнення неустойки (штрафу або пені), суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_8 перестала належним чином виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту 07.11.2012 року, а з 07.05.2013 року - зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом, в той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 20.08.2015 року.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В даному випадку судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору (пп. пп. 2.5.1, 2.5.2 п. 2.5 Розділу 2 Загальної частини договору), позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту, процентів та комісії за користування кредитом повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 7-го числа місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Такою позицією також керувався Верховний Суд України в своїй постанові від 06.11.2013 року у справі № 6-116 цс 13.

Отже, в даному випадку клопотання відповідача про застосування позовної давності стосовно можливих вимог про стягнення неустойки (штрафу та/або пені) є обґрунтованим, однак, оскільки суду не надано доказів того, що спірні види платежів у вигляді комісії за РО та плати за пропуск платежів є штрафом або пенею, та відсутній їх розрахунок та розшифрування, можливість застосування ст. ст. 253, 258 ЦК України - виключається.

З огляду на вищенаведене суд вважає заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за РО в сумі 6095,32 грн. та плати за пропуск платежів в сумі 65116,77 грн. необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Що стосується заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 10256,73 грн. та відсотків за користування кредитом в розмірі 3718,82 грн., дані вимоги є обґрунтованими, оскільки добровільно умови договору відповідач не виконує, термін повернення кредиту сплив 07.07.2014 року, та як боржник ОСОБА_3 не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача має бути стягнута сума заборгованості за договором банківського обслуговування № BLaЖГА00050119 від 07.07.2011 року, яка складається з кредиту та відсотків на загальну суму 13975,55 грн., в решті заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави потрібно стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11,174, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 509, 524-526, 530, 532, 533, 536, 546, 1050, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рах. № 32076420401 у ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842,заборгованість за кредитним договором № BLaЖГА00050119 від 07.07.2011 року у розмірі 13975,55 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять грн. 55 коп.)

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_2, на користь держави на р/р 31210206700075, банк отримувача - ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37803368, отримувач - Слов'янське УК/Слов'янськ/22030001, код класифікації доходів бюджету - 22030001, судовий збір в сумі 243,60 грн. (двісті сорок три грн. 60 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв