Ухвала суду № 51461544, 28.09.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/2004/15

в справі №760/866/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

при секретарі - Носачов А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-і особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка в січні 2015 року звернулася до суду з позовом і просить усунути відповідачку від права на спадкування після смерті брата ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заслухавши думку відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про залишення позову без розгляду, виходячи з наступного.

Статтею 157 ЦПК України встановлено, що суд має розглянути справу протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі - одного місяця.

Встановлено, що провадження в справі було відкрито судом 02 лютого 2015 року.

Позивачка та її представник після оголошеної в справі перерви 15 червня 2015 року в судове засідання 4 рази, а саме: 06.07.2015 року, 23.07.2015 року, 08.09.2015 року та 28.09.2015 року не з»являлися, про час розгляду справи повідомлялися судом у порядку та строки, визначені ст.ст.74, 76 ЦПК України.

Так, про час розгляду справи 06.07.2015 року представник позивача був повідомлений в порядку, визначеному ч.5 ст.74 ЦПК України, тобто під розписку в суді, однак у судове засідання не з»явився без повідомлення причин.

У подальшому позивачка та її представник тричі в судове засідання не з»явилися, про час розгляду спарви повідомлялися належним чином, про причини неявки останні суд до відома не ставили.

Судові повістки, що направлялися на їх адресу, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв»язку з закінченням терміну зберігання.

При цьому позивачка та її представник, не з»являючись до суду, подавали до суду клопотання про зупинення провадження в справі, заперечуючи при цьому проти розгляду справи в їх відсутність.

Не отримуючи судові повістки, позивачка та її представник про зміну місця проживання суд до відома не ставили.

За таких обставин, з точки зору ч.2 ст.77 ЦПК України суд вважає повідомлення позивачки та її представника про час розгляду справи судом 23.07.2015 року, 08.09.2015 року та 28.09.2015 року належним.

Як встановлено вище, позивачка та її представник належним чином та у встановлені нормами ЦПК України строки, повідомлялася про час розгляду справи.

Чотири рази підряд у судове засідання позивачка та її представник не з»явилася без повідомлення причин, а судові повістки, що направлялися на їх адресу, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв»язку з закінченням терміну зберігання.

Повідомити позивачку та її представника про час розгляду справи судом іншими, визначеними законом способами, які б вважалися належним повідомленням, неможливо, оскільки останні заяви про повідомлення їх про час розгляду справи шляхом СМС-повідомлення не подавала.

Тобто, суд вичерпав наявні у нього можливості забезпечити явку позивачки та її представника в судове засідання.

За змістом ч.3 ст.169 ЦПК України та п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України позовна заява залишається судом без розгляду за таких умов у сукупності: а/ належного повідомлення позивача про час і місце проведення судового розгляду; б/ позивач повторно не з»явився в судове засідання; в/від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов»язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов»язки.

Являючись ініціатором даного судового провадження, звернувшись до суду з позовом, володіючи інформацією про відкриття провадження в справі та прийняття її до провадження суду, з»являючись у судове засідання та отримавши судову повістку в наступне судове засідання, представник позивача в судові засідання не з»являється, провадженням у справі не цікавиться.

Не з»являється в судове засіданні і позивачка, не отримуючи судові повістки про час розгляду справи та не повідомляючи суд про зміну місця проживання.

Обставиною, що підтверджує обізнаність позивачки та її представника з цього приводу, є участь представника позивачки в судових засіданнях 27.04.2015 року та 15.506.2015 року, отримання судової повістки на 04.03.2015 року та 20.03.2015 року, а також розписки про повідомлення представника позивача про наступні судові засідання, надані в суді, звернення до суду з численними клопотаннями, пов»язаними з розглядом справи.

/ а.с. 30; 63 - 66; 120 - 121; 127; 162; 191 /

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Заборона зловживання правом міститься також у ст. 13 ЦК України.

Відповідно до ч.6 ст.13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За правилами ч.3 ст.207 ЦПК України суд постановлює ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з"явився в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством ,суд вважає, що позивачка та її представник, не з»являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживають своїми процесуальними правами, а тому суд приходить до висновку про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст.169 ч.3, п.3 ч.1 ст.207, 210, 293 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-і особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення або отримання до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: