Ухвала суду № 51456189, 23.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6815/15 Головуючий 1 інст. - Шестак О.І.

Справа № 638/3173/15-ц

Категорія : захист прав споживача Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 травня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Відділення №123 м.Харкова ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання протиправними дій і про зобов'язання відповідача здійснити повернення вкладу і нарахованих відсотків за договором банківського вкладу від 27 листопада 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», Відділення №123 м.Харкова ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання протиправними дій і про зобов'язання відповідача здійснити повернення вкладу і нарахованих відсотків за договором банківського вкладу від 27 листопада 2014 року.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що 27 листопада 2014 року між ним та відповідачем укладено договір банківського вкладу, за умовами якого Банк зобов'язувався відкрити йому, як клієнту, рахунок у доларах США та здійснювати нарахування відсотків за термін розміщення вкладу з поверненням його у строки, визначені договором. Зобов'язання за договором відповідач не виконав, ані грошових коштів, ані нарахованих процентів у зазначений в договорі строк, а саме 27 лютого 2015 року, Банк не виплатив.

Тому, ОСОБА_1, просив суд визнати незаконними дії ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо невиконання умов договору від 27 листопада 2014 року та приписів постанови Правління Національного Банку України від 03 грудня 2003 року №516. Зобов'язати ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконати в натурі обов'язок з повернення ОСОБА_1 вкладу у розмірі 10 000 доларів США із нарахованими відсотками у розмірі 312,50 доларів США шляхом забезпечення їх повернення позивачу у готівковій формі у валюті рахунка вкладу.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 травня 2015 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано незаконними дії ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо невиконання умов договору від 27 листопада 2014 року і приписів постанови Правління НБУ від 03 грудня 2003 року №516. Зобов'язано ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконати в натурі обов'язок з повернення ОСОБА_1 вкладу в розмірі 10 000 доларів США з нарахованими згідно укладеного договору відсотками в розмірі 105,72 доларів США шляхом забезпечення їх повернення ОСОБА_1 в готівковій формі в валюті рахунка вкладу. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в дохід держави судовий збір в сумі 2 078,74 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 серпня 2015 року заяву ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ставить питання про скасування заочного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає на неправомірність стягнення суми в іноземній валюті; вказує, що на момент звернення позивача з вимогами про повернення суми вкладу діяла постанова НБУ про обмеження готівкових коштів в іноземній валюті.

Відповідачі та їх представники про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином причин неявки до суду не надали.

Неявка відповідачів та їх представників, належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника ОСОБА_1, який приймав участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за договором банківського вкладу (депозиту) відповідач не виконав, у визначений договором строк банківський вклад позивачеві не повернув, що є підставою для його стягнення.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Вимогами ст.ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 27 листопада 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір-заява про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на три місяці в іноземній валюті, за умовами якого сума вкладу становить 10 000 доларів США з відсотковою ставкою 12,50 % річних (а.с.6).

Статтями 626, 629, 651 ЦК України встановлено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, він є обов'язковим для виконання сторонами, а зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 530, 525 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

27 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення банківського вкладу у розмірі 10 000 доларів США, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору, проте грошові кошти Банком не повернуто.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Пунктом 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 №516, Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Згідно приписам частини 1 статті 66 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Статтею 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Посилання представника відповідача на постанови НБУ, що обмежують право вкладника на отримання вкладу, суперечать нормам ЦК України, а тому суд повинен застосовувати акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідача у достроковій видачі депозиту є незаконною. Як вже зазначалося, положення ЦК України передбачають обов'язок банку повернути вклад на першу вимогу вкладника.

Також є вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення коштів у валюті, зазначеній у договорі банківського вкладу, а саме у доларах США. Це узгоджується з роз'ясненнями, наданими в абзаці 3 пункту 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 p. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» - згідно яких суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, випадках і в порядку, встановлених законом.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: