Ухвала суду № 51456153, 23.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/5503/14 Головуючий суддя І інстанції Оксененко В.А.

Провадження № 22-ц/790/5064/15 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб

УХВАЛА

іменем України

23 вересня 2015 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Яцини В.Б.

суддів колегії - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

заучасті секретаря Костюченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, КП «Жилкомсервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2015, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2015 року був замінений відповідач на належного - ОСОБА_4, і при цьому судом було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 (ІН НОМЕР_1) на підставі договору дарування від 17 вересня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО, р. № 3664 та заборонено її відчуження.

Не погоджуючись з такою ухвалою, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить її скасувати.

На обґрунтування скарги послався на необґрунтованість висновків суду про наявність підстав для забезпечення позову, не відповідність застосованих судом заходів заявленому по справі позову, порушення права ОСОБА_4 на розпорядженням належної їй квартирою: неможливість здати її в оренду, що завдає їй збитків, а також - про недоведеність вини відповідача у залитті квартири позивача. Окрім того, за розгляду судом заяви про забезпечення позову не було належним чином сплачено судовий збір. Крім того в апеляційній скарзі з тих же мотивів поставлено питання про скасування ухвали судді Московського районного суду м. Харкова від 03.06.2015 року, якою було лише доповнено резолютивну частину оскарженої ухвали районного суду від 23 квітня 2015 року ідентифікаційним номером ОСОБА_4, а також - про скасування заходів забезпечення позову, застосовані ухвалою Московського районного суду від 23.04.2015 року.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, та розглянутої судом заяви про забезпечення позову, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 151, 153 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову розглядається судом в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участі справі. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

06.04.2015 року ОСОБА_3 звернувся до районного суду із заявою про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що у провадженні суду знаходиться цивільна справа за його позовом до ОСОБА_6, третя особа КП «Жилкомсервіс», дільниця № 31, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. На обґрунтування заяви послався на те, що справа вже тривалий час розглядається судом, поведінка відповідача ставить під сумнів своєчасне відшкодування завданої шкоди. На даний час квартира, з якої відбулося залиття, належить ОСОБА_4, яка має реальну можливість нею розпорядитися та відчужити на користь третіх осіб, що може суттєво утруднити виконання майбутнього рішення суду по суті заявленого позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, районний суд відповідно до наведеної норми права правильно виходив з того, що їх невжиття може спричинити до невиправданих ризиків не виконання рішення суду за наслідками розгляду заявленого по справі позову. Для вирішення заяви для забезпечення позову до суду було позивачем надано достатньо доказів.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи скарги про недоведеність вини відповідача у залитті квартири позивача, оскільки вина підлягає з'ясуванню при вирішенні позову по суті, а не при розгляді заяви про забезпечення позову, підстави якого обґрунтовані відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України. Що стосується можливої несплати судового збору за розгляд районним судом заяви про забезпечення позову, то відповідно до ч. 7 ст. 154 ЦПК України це не може бути причиною для скасування заходів забезпечення позову, а підлягає перевірці районним судом, і у випадку підтвердження цього факту, несплачена сума судового збору стягується районним судом при розподілі судових витрат в порядку ст. 88 ЦПК України. Не знайшли свого підтвердження й доводи скарги про зловживання позивачем правом на забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЦПК України у разі забезпечення позову про стягнення грошових коштів відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві.

Однак колегія суддів не погоджується з застосованим районним судом арештом квартири, оскільки такий засіб невиправдано обмежує право власності відповідача в частині розпорядження майном. У даному випадку, з огляду на характер заявленого позову належним засобом позову є заборона відчуження квартири відповідача, якого достатньо для забезпечення виконання можливого рішення по справі.

Тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скарги і пояснення представника відповідача про те, що арешт цього майна всупереч положенням ч. 3 ст. 152 ЦК України непропорційно заявленим вимогам обмежує право відповідача на передачу арештованої квартири в оренду третім особам.

При цьому, скільки висновки суду про необхідність забезпечення позову доводами скарги не спростовані, колегія суддів вважає за необхідне замість арешту застосувати (або залишити застосовану судом) передбачену п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заборону відчужувати вказану квартиру.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції заява про забезпечення позову в частині, яка стосується земельних ділянок була вирішена з порушенням вказаної норми ч. 3 сит. 153 ЦПК України, то з передбачених п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підстав апеляційний суд змінює ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу про часткове задоволення цієї заяви.

Оскільки вимоги скарги про скасування ухвали районного суду від 03.06.2015 року про доповнення ідентифікаційним номером відповідача тексту резулятивної частини ухвали цього ж суду від 23.04.2015 року не мають самостійних підстав від доводів скарги щодо цієї ухвали районного суду від 23.04.2015 року, в цій частині скарга внаслідок тотожного предмету оскарження не підлягає самостійному розгляду. Що стосується вимог про скасування заходів забезпечення позову, то відповідно до ч. 4 ст. 154 ЦПК України вирішення такого питання перебуває в компетенції не апеляційного суду, а районного суду, який вирішив це питання: особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом, протягом двох днів.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 2 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 315, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2015 року змінити, скасувавши її в частині накладення арешту на відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 (ІН НОМЕР_1), залишивши в якості забезпечення позову заборону на її відчуження.

Заяву позивача про забезпечення позову - задовольнити частково.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя:

Судді колегії: