Рішення № 51448489, 24.09.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Ткаченко О.Д.

Доповідач - Заіка В.В.

Справа № 408/2/15-ц

Провадження № 22ц/782/330/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» вересня 2015 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Заіки В.В.,

суддів: Назарової М.В., Украінцевої Л.Д.

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 18 травня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» про скасування наказу №176 від 19 грудня 2014 року та поновлення позивача на роботі на посаді головного бухгалтера, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 19.12.2014 року по 26.01.2015 року в сумі 12 483, 34 гривні - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - головний лікар комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня», -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовними вимогами щодо скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пославшись на наступні обставини.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 22 січня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 25 лютого 2014 року вказане рішення скасовано та ухвалено нове рішення про поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідачем вказане рішення Апеляційного суду Луганської області було оскаржено в касаційному порядку та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 26 листопада 2014 року вказане рішення Апеляційного суду було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Апеляційного суду Харківської області.

Наказом Комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» №176 від 19 грудня 2014 року скасовані попередні накази про поновлення позивача на роботі.

Вважаючи, що відповідач вказаним наказом незаконно звільнив її з роботи, позивачка просила скасувати наказ, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Поновлено ОСОБА_2 на роботі з 19.12.2014 року по 21.01.2015 року. Стягнуто на користь позивача 4519, 83 гривні середнього заробітку з 19.12.2014 року по 21.01.2015 року.

Змінено формулювання та підстави звільнення - звільнити позивача ОСОБА_2 з роботи, у зв'язку з чим запис №47, вчинений у трудовій книжці про її поновлення на роботі вважати скасованим у зв'язку з набранням чинності рішення судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 21.01.2015 року.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.

Стягнуто з відповідача на користь держави відповідно до ст. 4 п.1, п. 2 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями) на р/р №31219206700103 в ГУДКУ в Луганській області, код 37336169 державний бюджет Біловодський район стягнути 487, 20 гривень (243,60+121,80+121,80) гривень судового збору.

В апеляційній скарзі апелянт просив змінити рішення Біловодського районного суду Луганської області від 18 травня 2015 року, скасувати вказане рішення у частині поновлення ОСОБА_2 на роботі з 19.12.2014 року по 21.01.2015 року, стягнення на користь позивача 4519, 83 гривень середнього заробітку з 19.12.2014 року по 21.01.2015 року, змін формулювання та підстави звільнення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Крім того, апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції від 18 травня 2015 року в частині стягнення з відповідача судового збору у розмірі 487,20 гривень та ухвалити нове рішення, яким судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судова колегія вважає, що рішення підлягає зміні виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 22 січня 2014 року ОСОБА_2 було відмовлено у позові про поновленні на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Проте рішенням Апеляційного суду Луганської області від 25 лютого 2014 року позов ОСОБА_2 був задоволений, вона поновлена на роботі та на її користь з відповідача стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У відповідності до ст. 319 ЦПК України вказане рішення набрало законної сили та згідно наказу №97 від 24 липня 2014 року Комунальним закладом «Біловодська центральна районна лікарня» на підставі виконавчого листа Біловодського районного суду Луганської області №14 від 25 лютого 2014 року було виконано, ОСОБА_2 була поновлена на роботі та їй виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 26 листопада 2014 року на підставі ст. 338 ЦПК України рішення Апеляційного суду було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 22 січня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено з інших підстав.

Таким чином, на час прийняття відповідачем рішення про скасування наказу про поновлення позивача на роботі, справа по суті не була розглянута, рішення суду першої інстанції про відмову у позові не набрало законної сили.

Видавши наказ про скасування наказів про поновлення позивачки на роботі суд фактично припинив з нею трудові відносини до вирішення спору по суті, що є порушенням вимог ст. 223 ЦПК України та трудових прав позивачки.

Оскільки рішення Апеляційного суду Луганської області від 25 лютого 2014 року було виконано, то оскаржуваним наказом відповідач фактично здійснив поворот виконання всупереч порядку та підстав, передбачених ч. 1 ст. 380 ЦПК України.

За таких обставин оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.

Оскільки з часу видання оскаржуваного наказу до набрання чинності рішення суду щодо відмови у позові про поновлення на роботі, ОСОБА_2 мала право виконувати трудові обов'язки, то вказаний період, а саме з 19.12.2104 року по 21.01.2015 року вона перебувала у вимушеному прогулі, а тому позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за вказаний період судом задоволені обґрунтовано.

Поряд з тим, оскаржуваним наказом рішення про звільнення позивачки з роботи не приймалося, її право може бути захищено шляхом скасування вказаного наказу, а тому підстав для поновлення позивачки на роботі судова колегія не вбачає.

Оскаржуване рішення в частині зміни формулювання та підстав звільнення підлягає скасуванню, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. КЗпП України питання щодо зміни формулювання та причини звільнення вирішується лише у випадках визнання їх неправильними, або такими, що не відповідають чинному законодавству.

Всі інші питання щодо таких змін судом повинні бути розглянуті за наявністю відповідних позовних вимог та в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 11 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» - задовольнити частково.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 18 травня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» про скасування наказу, поновлення позивача на роботі на посаді головного бухгалтера та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати наказ «Про скасування наказів по комунальному закладу «Біловодська центральна районна лікарня» від 30.07.2014 року №100 «Про внесення змін до наказу по КЗ «Біловодська ЦРЛ» від 24.07.2014 року №97 «Про поновлення на роботі ОСОБА_2.» та п.1 наказу №97 від 24.07.2014 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_2» з 19 грудня 2014 року» № 176 від 19 грудня 2014 року.

Стягнути з комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_2 4519 (чотири тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 83 коп. середнього заробітку з 19 грудня 2014 року по 21 січня 2015 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення в частині стягнення судового збору залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

З повним текстом рішення суду учасники судового процесу по справі зможуть ознайомитись через 5 днів.

Головуючий-суддя:

Судді: