Ухвала суду № 51446359, 23.09.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/2796/15 Головуючий у І інстанції Бондаренко О. В. Провадження № 22-ц/780/4188/15 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 26 23.09.2015

УХВАЛА

Іменем України

23 вересня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Приходька К.П.,

суддів Верланова С.М., Голуб С.А.,

при секретарі: Ромашині І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

встановила:

26.02.2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просив в судовому порядку стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» суму заборгованості за Кредитним договором №R53700394310В від 22.02.2013 року у розмірі 132990,19 грн. та судовий збір в розмірі 1329,90 грн.

30.03.2015 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд на 14.04.2015 року.

14.04.2015 року відповідач подав до суду заперечення проти позову в яких просив в порядку п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України залишити без розгляду позовну заяву ПАТ «ВТБ Банк» до нього про стягнення заборгованості за Кредитним договором №R53700394310В від 22.02.2013 року у розмірі 132990,19 грн. та судового збору в розмірі 1329,90 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду.

ПАТ «ВТБ Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що між сторонами укладено третейську угоду (договір про передачу спору на вирішення до третейського суду) і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді, що відповідно до п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ч.1 ст.17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків встановлених законом.

Згідно п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

За змістом даної норми залишення заяви без розгляду можливе за наявності трьох обставин: між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду, заперечення відповідача у зв'язку з цим проти вирішення спору в суді та подача такої заяви до початку з'ясування обставин у справі.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 22.02.2013 року було укладено Кредитний договір №R53700394310В, який містить в п.8 третейську угоду, згідно з якою, сторони договору домовилися, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з цього Договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення, розірвання або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом цього третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.

При цьому у розділі 8 кредитного договору сторони врегулювали порядок вирішення спорів і уклали третейську угоду, за умовами якої усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення, розірвання або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом цього третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.

Отже оскільки між сторонами укладено третейську угоду, яка міститься у кредитному договорі і є його частиною (розділ 8 «Порядок вирішення спорів (третейська угода)»), а також враховуючи відповідну заяву відповідача, подану до початку розгляду справи, суд обґрунтовано залишив позов ПАТ «ВТБ Банк» без розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що постановивши ухвалу про залишення позову без розгляду, суд позбавив банк права на звернення до суду, гарантованого Конституцією України, не відповідають вимогам закону.

В даному випадку суд забезпечив дотримання передбачених цивільним процесуальним законом прав банку на звернення до суду, прийняв позовну заяву банку та відкрив провадження у справі, проте у зв'язку із наявністю певних обставин, а саме наявності третейської угоди між сторонами спору та відповідної заяви відповідача, залишив позов без розгляду, що прямо передбачено процесуальним законом (п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України).

Безпідставні і посилання банку на те, що укладення угоди про передачу справи на вирішення третейського суду є відмовою від права на звернення до суду.

Аналогічна позиція викладена у абз.5 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», згідно якого договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (ст.17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. Разом з тим пред'явлення позову до суду за наявності такого договору не дає підстав для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі (ст.ст.121,122 ЦПК), за винятком передбаченого п.6 ч.1 ст.207 ЦПК обов'язку суду залишити заяву без розгляду, якщо від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі заперечення проти вирішення спору в суді.

При цьому колегія суддів виходить з того, що однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК України).

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Оскільки сторони добровільно уклали третейську угоду, то суд прийняв її до уваги.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на суперечність ухвали суду п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

В даному пункті йдеться про те, що за наявності у кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року №1701-IV «Про третейські суди» про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами. Тому за наявності вказаного третейського застереження (окремої третейської угоди) залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі пункту 6 частини першої ст.207 ЦПК є неприпустимим.

Отже в роз'ясненні йдеться про захист прав споживачів, а предметом спору в даній справі не є захист прав споживачів, а є стягнення боргу за кредитним договором за позовом банку, а не споживача.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303,307,311,312 314,315 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» відхилити, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді