Ухвала суду № 51438336, 09.09.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6171/15-ц

Провадження № 6/204/145/15 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬК

49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

У Х В А Л А

09 вересня 2015 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську подання Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, заінтересовані особи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла боржника,-

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2015 року до суду надійшло подання Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про примусове проникнення до житла боржника, в якому відділ просив надати дозвіл на примусове проникнення державного виконавця до нерухомого майна зареєстрованого на боржника, а саме: нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Перекопська, 15. В обґрунтування подання зазначено, що на примусовому виконанні у відділі знаходяться такі виконавчі документи: наказ господарського суду Дніпропетровської області № 904/5523/14 від 14.01.2015 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі 2299 гривень 19 копійок; наказ господарського суду Дніпропетровської області № 904/5523/14 від 14.01.2015 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 збитків у розмірі 114964 гривень 03 копійки. Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 20.01.2015 року було прийнято заяви стягувача про відкриття виконавчих проваджень, накладення арешту на майно та кошти боржника та оголошення заборони на його відчуження. Державним виконавцем відділу 22.01.2015 року було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень за вищевказаними виконавчими документами та надано строк для самостійного виконання рішення до 28.01.2015 року, дані постанови були направлені сторонам виконавчого провадження. Оскільки боржник у встановлений державним виконавцем відділу строк самостійно рішення не виконав, державний виконавець розпочав примусове виконання рішення. За постановою державного виконавця від 28.01.2015 року було накладено арешт на кошти боржника. Державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 30.01.2015 року було винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. При примусовому виконанні виконавчих документів державним виконавцем 02.02.2015 року було винесено постанову про розшук майна боржника та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. Державним виконавцем 28.01.2015 року було отримано відповідь від ДПС України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - фізичними особами-підприємцями, 16.02.2015 року було отримано витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 13.02.2015 року було отримано витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, 28.01.2015 року було отримано відповідь від ПФ України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, 28.01.2015 року було отримано відповідь від ПФ України про осіб - боржників, які отримують пенсії, 28.01.2015 року було отримано відповідь від ДПС України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, 22.01.2015 року було отримано відповідь з серверу бази даних ДАЇ у Дніпропетровській області. У ході проведення виконавчих дій державним виконавцем відділу було встановлено, що у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек за боржником зареєстровано таке нерухоме майно: нежитлові будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Перекопська, будинок, 15, яке перебуває в іпотеці в ПАТ «СЕБ Банк», на підставі іпотечного договору посвідченого 14.04.2008 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3, квартира за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 113, квартира, 72, що перебуває в іпотеці в ПАТ «Інноваційний-промисловий банк», на підставі іпотечного договору від 03.03.2007 року та кредитного договору № 32-2007 року посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 Державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 18.06.2015 року було винесено постанову про привід боржника до відділу на 21.07.2015 року, так як боржник ухиляється від виконання законних вимог державного виконавця та за викликами державного виконавця боржник не зявлявся, 29.07.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про привід боржника до відділу на 11.0.2015 року з вже зазначених причин. Однак, боржник, станом на сьогоднішній день так і не зявився. Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 28.07.2015 року було отримано матеріали Ленінського РВ ДМУ ТУ МВС України у Дніпропетровській області по приводу громадянина ОСОБА_2, у яких зазначено, що за вказаною у матеріалах виконавчого провадження адресою боржника не виявлено. Тому, стягувач просила державного виконавця звернутися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла та іншого володіння боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в тому числі до квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Перекопська, 15, де знаходиться майно боржника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 Оскільки нерухоме майно, а саме: житло, що належить на праві власності боржнику знаходиться на території Красногвардійського району, державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції звертається з даним поданням до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.

Подання передано судді Самсоновій В.В. 09 вересня 2015 року цивільною канцелярією суду.

Представник Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи був повідомлений.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання задоволенню не підлягає по наступним підставам.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

У відповідності до ч. 2 ст. 376 ЦПК України, суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право безперешкодно входити до приміщень та сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-18/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 ЦПК України, роз'яснено, що Конституція України проголосила Україну правовою державою (стаття 1). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Конституції України). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону України).

Згідно ч. 1 ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканність житла, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

В Україні як правовій державі визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1 частина перша статті 8 Конституції України), який передбачає панування права в суспільстві і вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, завданням якого є, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (ч. 1 ст. 55 Основного Закону України, ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчим документом в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

З наданих суду матеріалів не вбачається, що державним виконавцем були вжиті заходи та не надані достатні докази, щодо виявлення наявності у боржника коштів в установах банків, та інших кредитних організаціях, наявності рахунків в цінних паперах у депозитаріях, та цінних паперів на які можливо звернути стягнення, а лише надано відповіді банку про наявність кредиту у боржника.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Однак, судом встановлено, що державний виконавець просить надати дозвіл на примусове проникнення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Перекопська, 15, проте жодного підтвердження про перешкоди не надано, а саме, що він туди намагався потрапити, а його не пустили. Дані про те, що у вказаному приміщенні знаходиться майно чи кошти боржника в матеріалах подання відсутні.

Крім того, згідно наданих суду документів, вказане майно, окрім боржника, належить також ОСОБА_5, тобто проникнення до вказаного приміщення може порушити законні права та інтереси вказаної особи.

Згідно ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні, інші заходи, передбачені рішенням.

Примусове входження до приміщення не є першочерговим заходом примусового виконання рішення суду.

Державний виконавець не надав інформацію про належну перевірку та наявність у приміщенні майна боржника.

З цих підстав, мотиви подання не можна визнати обґрунтованими, а тому подання задоволенню не підлягає.

За таких обставин, з огляду на все вищевказане, суд вважає необхідним відмовити Ленінському відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в задоволенні його подання.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 11, 57-61, 209, 376 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені подання Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, заінтересовані особи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла боржника - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Самсонова