Рішення № 51435894, 23.09.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/1201/15-ц Провадження № 22-ц/773/1466/15 Головуючий у 1 інстанції: Чишій С.С. Категорія: 19 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Киці С.І., Шевчук Л.Я.,

при секретарі Вергуну Т.С.,

з участю: представника відповідача Брановицького О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання недійсним договору лізингу і повернення коштів за апеляційною скаргою відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на заочне рішення Любомльського районного суду Волинської області від 30 червня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (Далі - ТОВ«Лізингова компанія «Автофінанс») про визнання недійсним договору лізингу, укладеного між ним та відповідачем 1 квітня 2015 року. Вимоги обґрунтував тим, що договір укладений шляхом обману. За його заявкою мав бронюватись трактор «Донг Фенг» модифікації 404. Натомість в договорі його предметом вказано трактор «Донг Фенг» модифікації 244Д. Перед укладенням договору Лізингу працівники відповідача наполягали і запевнили, що в разі якнайшвидшої сплати авансового платежу швидким буде оформлення документів і договору, оскільки черга на техніку велика. З огляду на таке одразу було сплачено 18891 гривню на рахунок відповідача. Після пред'явлення квитанції банку надали для підпису договір. Представник компанії запевнила, що трактор отримає в наступному місяці після оплати 10% вартості з доставкою за адресою позивача. Тоді ж треба буде сплатити решту вартості і витрати на доставку. При таких роз'ясненнях підписав договір. Через кілька днів виявив невідповідність марки трактора замовленому. Повідомив про це телефоном компанію, однак його запевнили, що в комп'ютерній базі все добре. По закінченню місяця трактора не отримав, тому став телефонувати в компанію, однак відповіді не отримав ні на дзвінки, ні на претензійну заяву, яку подав. Вважає, що умови договору не відповідають його внутрішній волі, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а при його укладенні було умисно замовчено юридично значиму інформацію. Вважає, що відповідач займається нечесною підприємницькою практикою, а тому укладений договір є недійсним, просить визнати недійсним договір лізингу №001456 та стягнути сплачені в день підписання договору кошти в сумі 18891 грн.

Заочним рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 30 червня 2015 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання недійсним договору лізингу і повернення коштів задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу №001456, укладений 01.04.2015 року між ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_2.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» (код за ЄДРПОУ 38104479) в користь ОСОБА_2 18891(вісімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одну) гривню, сплачених останнім за квитанцією Рівненського відділення №1 ПАТ «Ідея Банк» від 01.04.2015 року №2.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Ухвалою суду від 10 серпня 2015 року у задоволенні заяви ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання договору лізингу недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при укладенні договору діяв недобросовісно, положення цього договору порушують право позивача на вільний вибір товару і обмежують його права в порівнянні з правами відповідача, а умови договору щодо зарахування коштів і неможливості їх повернення завдають істотної шкоди законним інтересам позивача.

З такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки вони суперечать нормам матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

З матеріалів справи убачається, що 01 квітня 2015 року між позивачем ОСОБА_2 та ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» укладено договір фінансового лізингу №001456 (а.с. 5-12). Згідно п.1.1 та додатком №2 предметом лізингу є трактор «Донг Фенг» модифікації 244Д вартістю 6996,97 доларів США або 188910 грн. за курсом продажу валюти. Згідно з додатком №3 авансовий платіж становить 50% або 3498,33 доларів США, відвантаження проводиться після сплати авансового платежу, комісії в розмірі 209,9 доларів США, адміністративного платежу в розмірі 699,67 доларів США. У день підписання договору позивачем було сплачено платіж в сумі 18891 грн, який на думку позивача, є авансовим платежем (а.с 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають з договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного Кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Як передбачено ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з п.п. 1.7, 1.8 договору лізингу предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу, комісії за організацію та оформлення договору (10% від вартості предмета лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмета лізингу). Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж впродовж 12 місяців з моменту підписання договору, авансовий платіж не може бути сплачений повністю лізингоодержувачем до сплати комісії за організацію.

Як убачається з квитанції від 01.04.2015 року позивачем було сплачено 10 % від вартості предмета лізингу, що є комісією за організацію договору лізингу, яка відповідно до п. 10.11 договору не повертається.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як убачається з тексту договору фінансового лізингу, між сторонами було досягнуто згоди по усіх істотних умовах, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»: це предмет лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу, розмір лізингових платежів, інші умови. Позивач підписав договір, погодившись із його умовами та здійснив оплату комісії відповідно до цих умов.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Визнаючи договір фінансового лізингу недійсним, суд першої інстанції покликався на Закон України «Про захист прав споживачів», вважаючи умови договору несправедливими. При цьому судом не враховано, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» мають застосовуватися у системному зв'язку зі спірними правовідносинами, а перелік несправедливих умов договору у договорах із споживачем, які передбачені ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є вичерпним.

Таким чином будь-які підстави для визнання договору лізингу недійсним в даному випадку відсутні.

Покликання позивача на ту обставину, що відповідач в односторонньому порядку змінив предмет договору, оскільки зазначив у договорі предметом лізингу трактор Донг Фенг 244Д, тоді як у заявці він просив трактор Донг Фенг 404, є безпідставним, враховуючи, що в договорі вказано саме Донг Фенг 244Д і даний договір був добровільно підписаний позивачем. Ксерокопія заяви, надана позивачем, не є належним доказом, який би свідчив про односторонню зміну відповідачем домовленості, досягнутої сторонами.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що через порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» задовольнити.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 30 червня 2015 року скасувати.

В позові ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання недійсним договору лізингу і повернення коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: