Постанова № 51424122, 12.12.2011, Одеський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року 12 год.50 хв. Справа № 2а/1570/7282/2011

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Іванова Е.А.

секретар Чиженко А.О.

за участю представників: позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)

відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Бутік» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніель-Бутік» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, у якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0004092301/0 від 01.08.2011 року та № 0004102301/0 від 01.08.2011 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси була проведена перевірка ТОВ «Даніель-Бутік» за результатами якої складено акт, у якому зазначені порушення позивачем податкового законодавства в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість у сумі 1229554 грн. та заниження податку на прибуток підприємства у періоді, що перевірявся на загальну суму1695258 грн. На підставі акту перевірки, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси були винесені податкові повідомлення-рішення № 0004092301/0 від 01.08.2011 року яким було збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 1715380 та штрафними санкціями в розмірі 5032 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0004102301/0 від 01.08.2011 року, яким було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1229554 грн. та штрафними санкціями в розмірі 139359 грн. Проте позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями рішеннями та просить їх скасувати. В обґрунтування незаконності податкових повідомлень-рішень позивач зазначає зокрема, що висновки податкового органу щодо поставки товарів від ТОВ «Росттон» на безоплатній основі є хибними, оскільки бухгалтерські та первинні документи, які перевірялись ДПІ у ході перевірки свідчать про те, що поставка товару позивачу від ТОВ «Росттон» була здійснена на платній основі, а тому позивач зазначає, що правомірно відніс вартість товарів, отриманих від ТОВ «Росттон» до складу валових витрат, а не до валового доходу, як зазначає відповідач у акті перевірки. До складу валових витрат позивач відніс також витрати на споживання електроенергії, які отримана по актам виконаних робіт від ТОВ «Ковчег», ПП «ОСОБА_3 Кампани» та ТОВ «Маспо-В». Позивач зазначав, що укладав з вищевказаними контрагентами договори суборенди приміщення на підставі яких сплачував витрати на електроенергію, про що свідчать акти здачі приймання робіт, тому також витрати на електроенергію, як зазначає позивач, правомірно були віднесені до складу валових витрат. Також позивач зазначає, що ним правомірно були віднесені до складу валових витрат, витрати, повязані з наданням послуг по підбору спеціалістів на вакантні посади у підприємстві, оскільки вказані витрати підтверджуються первинними документами, а саме договорами, укладеними між позивачем та ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, предметом яких є інформаційні послуги по підбору спеціалістів на вакантні посади, а також акти приймання-передачі виконаних робіт. Позивач зазначає, що жоден нормативно-правовий акт не накладає на підприємство обовязок підтверджувати право на віднесення витрат на оплату товарів до складу валових, якимось іншими документами, і відповідно, не надає податковому органу права вимагати таких інших документів від платника податків для підтвердження цього права, якщо у покупця в наявності є належні видаткові накладні на отримання товарів від постачальника, акти виконаних робіт та розрахункові документи на оплату товарів. Тому, як зазначає позивач, вимога перевіряючих щодо надання у підтвердження правомірності віднесення витрат по підбору спеціалістів до складу валових інших документів, ніж передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі. Що стосується тверджень перевіряючих стосовно недійсності договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Страйдер», ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Альфа-Мед-2006», то позивач зазначає, що на момент здійснення господарських операцій за угодами, укладеними позивачем з вищевказаними контрагентами, відомості про останніх в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців були підтверджені та всі вони мали свідоцтво про сплату податку на додану вартість, їх статус, як зареєстрованих платників ПДВ підтверджується даними веб-сайту http://www.sdpi.od.ua. Все це свідчить про те, що угоди, укладені між позивачем та вказаними контрагентами спрямовані на настання реальних наслідків, а отже не можуть бути нікчемними, а тому позивачем правомірно віднесені суми ПДВ, зазначені в податкових накладних, виданих вищевказаними контрагентами, до складу податкового кредиту. З огляду на викладене, позивач просить задовольнити його позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та надав письмові заперечення на позов, у яких зазначає, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту по витратах по електроенергії, по товарам, отриманим від ТОВ «Росттон» безоплатно, за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Страйдер», ТОВ «Альфа-Мед-2006», які мають ознаки нікчемності, оскільки не мали реального товарного характеру, тобто товар не перевозився та не зберігався, тому суми ПДВ віднесені позивачем до складу податкового кредиту безпідставно. Також відповідач зазначив, що позивачем неправомірно віднесені до складу валових витрат витрати на електроенергію на підставі договорів між позивачем та ТОВ «Ковчег», ПП «ОСОБА_3 Кампани», ТОВ «Маспо-В» без належного документального підствердження, а саме відсутність договору на енергопостачання, відсутність документів на встановлення лічильника, відсутність актів виконаних робіт з обовязковими показниками використаної енергії, а також обґрунтування вказаних витрат щодо звязку з виробничою діяльністю підприємства. Також безпідставно віднесені до складу валових витрат витрати на придбання продукції за договорами з ТОВ «Страйдер», ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Альфа-Мед-2006», які мають ознаки нікчемних. Також відповідачем встановлено заниження валового доходу позивачем на підставі не включення до його складу безоплатно отриманих товарів від ТОВ «Росттон». На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свідок по справі - ОСОБА_6 суду пояснила, що працює головним бухгалтером ТОВ «Даніель-Бутік». Також вона пояснила, що посадовими особами податкової служби на підставі направлення була здійснена перевірка ТОВ «Даніель-Бутік», в ході якої підприємством надавались перевіряючим оригінали всіх первинних документів, в тому числі щодо контрагентів ТОВ «Росттон», ТОВ «Страйдер», ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Альфа-Мед-2006», ТОВ «Ковчег», ПП «ОСОБА_3 Кампани», ТОВ «Маспо-В», ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, що вимагались податковим органом. Більше ніяких вимог щодо надання додаткових документів з боку податкового органу не надходило, надходила лише вимога щодо надання копій документів, проте підприємство у своєму листі-відповіді на цю вимогу не відмовило у наданні документів, а лише намагалося зясувати підстави надання саме копій цих документів, оскільки під час перевірки були надані їх оригінали.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідка, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніель-бутік» зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 23.07.2011 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, серії А01 № 319942 (Т.1 а.с.22).

На підставі направлення на перевірку від 26.05.2011 року № 735, 30.05.2011 року № 775 та від 30.05.2011 року № 776 (Т.1 а.с.77-79) державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Даніель-Бутік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси був складений акт, яким встановлено заниження ТОВ «Даніель-Бутік» у 1 кварталі 2011 року валового доходу на суму 3268164 грн., в результаті того, що підприємством не віднесено до складу валового доходу суми безоплатно отриманих товарів від ТОВ «Росттон». Актом також встановлено завищення валових витрат на суму 3593358 грн. в тому числі за перший квартал 2010 року у сумі 35253 грн. за 4 квартал 2010 року в сумі 45236 грн. та за 1 квартал 2011 року у сумі 3512869 грн. Вказане завищення на думку перевіряючих відбулося на підставі того, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати за споживання електроенергії, які отримані по актам виконаних робіт від ТОВ «Ковчег», ПП «ОСОБА_3 Кампані» та від ТОВ «Маспо-В», оскільки у підприємства відсутні документи, які б підтверджували правомірність сплати вищевказаним субспоживачам за використану електричну енергію, а також документи, підтверджуючі, що електроенергія, за яку сплачено ТОВ «Даніель-Бутік» повязана з виробничою діяльністю підприємства. Також завищення валових витрат відбулося внаслідок того, що позивачем включено до складу валових витрати по інформаційних послугах по підбору спеціалістів на вакантні посади від ПП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 Вказані витрат віднесені до складу валових неправомірно, оскільки витрати по інформаційних послугах по підбору спеціалістів на вакантні посади без наявності всіх підтверджуючих документів. В акті перевірки зазначено, що позивачем у першому кварталі 2011 року неправомірно віднесені до складу валових витрат витрати на придбання продукції на підставі правочинів з ТОВ «Страйдер», ПП «Ардея Тех» та ТОВ «Альфа-Мед-2006», оскільки правочини з вищевказаними контрагентами є недійсними та не спричиняють реальних наслідків. Крім того, в акті перевірки зазначено про завищення податкового кредиту, яке відбулося в результаті того, що підприємство включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по витратах електроенергії, сплаченої ТОВ «Маспо-В», ТОВ «Ковчег» та ПП «ОСОБА_3 Кампани» за договорами суборенди нежитлових приміщень. Також, сума податкового кредиту була завищена на підставі того, що до складу податково кредиту була віднесена сума ПДВ по отриманим товарам від ТОВ «Росттон», які, як зазначено в акті перевірки отримані позивачем безоплатно. Завищення податкового кредиту відбулося також через те, що позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, отриманих від ТОВ «Страйдер» та ТОВ «Альфа-Мед-2006», угоди з якими перевіряючи вважають нікчемними. Результатом вищевикладених порушень стало завищення податку на додану вартість у сумі 1229554 грн. та заниження податку на прибуток на суму 1715380 грн. (Т.1 а.с.26-55).

Не погодившись з актом перевірки ТОВ «Даніель-Бутік» на адресу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси були спрямовані заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси повідомила, що позивачем пропущений строк надіслання заперечень (Т.1 а.с.86) та розяснено, що рішення, прийняті на підставі акту перевірки можуть бути оскаржені у адміністративному або судовому порядку.

На підставі складеного акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесені податкові повідомлення-рішення від 01.08.2011 року №0004092301/0, у якому визначена сума грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1720412 грн. з яких 1715380 грн. основного платежу та 5032 грн. штрафних санкцій (Т.1 а.с.69) та від 01.08.2011 року № 0004102301/0 яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1368913 грн., з яких 1229554 грн. основного платежу та 139359 грн. штрафних санкцій (Т.1 а.с.72).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Даніель-Бутік» оскаржило їх до Державної податкової адміністрації в Одеській області та за результатами розгляду скарги ДПА в Одеській області прийняла рішення від 31.08.2011 року № 30543/10/25-0007, яким залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скарги без задоволення (Т.1 а.с.110-116).

Щодо правомірності збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств по податковому повідомленню рішенню від 01.08.2011 року № 0004092301/0, слід зазначити наступне.

Актом перевірки встановлено, що позивачем у 1 кварталі занижено валовий дохід на суму 3268164 грн. Вказане заниження відбулося в результаті того, що згідно даних 631 рахунку «розрахунки з вітчизняними постачальниками» за ТОВ «Даніель-Бутік» рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Росттон» за отриманий товар - дитячий одяг в сумі 3268164 грн., на підставі чого перевіряючими зроблено висновок, що даний товар отриманий позивачем безоплатно, а тому вартість безоплатно отриманого товару необхідно було включити до складу валового доходу, а не до складу валових витрат, як зробив позивач.

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Відповідно до п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Вищевикладені норми дають суду підставу зробити висновок, що безоплатно надані товари, це такі товари, які надаються згідно з договорами дарування, або договорами, за якими не передбачена компенсація вартості таких товарів та саме такі товари включаються до складу валового доходу.

Проте, судом встановлено, що між ТОВ «Росттон» (постачальник) та ТОВ «Даніель-Бутік» (покупець) укладений договір поставки № 01/07-с від 01.07.2010 року, відповідно до якого постачальник зобовязується в строки, оговорені договором, постачати та передати у власність покупцю товари, найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю товару зазначаються в накладних. Згідно п. 3 вказаного договору покупець сплачує постачальнику кожну партію товару за ціною, зазначеною в накладних з відстрочкою у 6 місяців (Т.1 а.с.211-215).

Відповідно до видаткової та податкової накладних від 01.07.2010 року № 130107 ТОВ «Даніель-бутік» отримав від ТОВ «Росттон» товар згідно переліку на загальну суму 2051788,76 грн. (Т. 2 а.с.118-138).

Відповідно до видаткової та податкової накладних від 01.07.2010 року № 120107 ТОВ «Даніель-бутік» отримав від ТОВ «Росттон» товар згідно переліку на загальну суму 1216375,01 грн. (Т. 2 а.с.110-117).

Вказані податкові накладні на загальну суму 3268164 грн. включені до складу отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 року (Т.2 а.с.11).

З огляду на викладене суд робить висновок, що висновки податкового органу щодо безоплатності отримання товару від ТОВ «Росттон» є хибними, оскільки вищевикладені факти, та докази, що їх підтверджують, а саме договір постачання та податкові накладні, із зазначенням вартості отриманого товару свідчать про те, що поставка товару від ТОВ «Росттон» була здійснена саме на платній основі.

Факт наявності на 631 рахунку «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у ТОВ «Даніель-Бутік» кредиторської заборгованості перед ТОВ «Росттон» свідчить саме про те, що товари, отримані позивачем від ТОВ «Росттон», отримані позивачем на оплатній основі.

Крім того, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відомості про виключення ТОВ «Росттон» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутні, тобто підприємницька діяльність вказаного підприємства не припинена, отже, в разі наявності заборгованості позивача перед ТОВ «Росттон» останнє може в будь-який час заявити вимоги до позивача щодо зобовязань, що виникли в результаті поставки товару позивачу та строк позовної давності щодо цих правовідносин не сплив.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу щодо необхідності включення позивачем до складу валового доходу вартості товару, отриманого ним від ТОВ «Росттон» є безпідставними, тому, що вказаний товар отриманий на платній основі, а тому його вартість правомірно включена позивачем до складу валових витрат.

Актом перевірки встановлено, що позивачем завищено валові витрати у сумі 3593358 грн. в тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 35253 грн. за 4 квартал 2010 року у сумі 45236 грн. та за 1 квартал 2011 року в сумі 3512869 грн.

Вказане завищення, як зазначено в акті перевірки, відбулося на підставі того, що позивачем до складу валових витрат зайво віднесено витрати за споживання електроенергії, які отримані по актам виконаних робіт в сумі 96693 грн.

Відповідно до ст.. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Користування енергією передбачено також ст.. 277 Господарського кодексу України, відповідно до ч. 3 якої абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.

Судом встановлено, що між ТОВ «Даніель-Бутік» (суборендатор) та ТОВ «Ковчег» (орендатор) укладений договір суборенди № 9 від 09.03.2006 року, предметом якого є передання суборендатору в тимчасове платне користування частину будівлі торгівельно-офісного центру «Мандарин Плаза». Відповідно до п. 10 вказаного договору, у відповідності з умовами договору суборендатор сплачує орендатору суми грошових коштів, у вигляді, зокрема, відшкодування витрат, повязаних з забезпеченням електропостачання (Т.1 а.с.179-181).

Компенсація спожитої енергії підтверджується актами здачі прийняття робіт № ОУ 00000000406 від 01.03.2011 року, № ОУ 00000000241 від 01.02.2011 року, № ОУ-00000000087 від 04.01.2011 року, від № ОУ-00000001782 від 01.11.2010 року, № ОУ-00000000421 від 01.03.2010 року, № ОУ-00000000254 від 01.02.2010 року, № ОУ-00000000084 від 04.01.2010 року, № ОУ-00000001940 від 01.12.2010 року, № ОУ-00000001613 від 01.10.2010 року (Т.1 а.с.182-190).

Судом також встановлено, що між ТОВ «Даніель-Бутік» та ТОВ «Ковчег» 14.09.2009 року уклали договір суборенди № 6 від 14.09.2009 року, згідно з умовами якого орендатор ТОВ «Ковчег» зобовязується передати суборендатору ТОВ «Даніель-Бутік» частину будівлі-торгівельно-офісного центру «Мандарин Плаза». Відповідно до п. 10.1.2 вказаного договору у відповідності з умовами вказаного договору суборендатор сплачує орендатору суми грошових коштів у вигляді зокрема, відшкодування витрат, повязаних з забезпеченням електропостачанням. Пунктом 15 договору встановлено, що вартість використаної суборендатором в приміщенні електроенергії визначається орендатором та зазначається в рахунку, який щомісячно спрямовується суборендатору не пізніше 10-го числа місяця, наступного за сплачуваним. Якщо на вказану дату відповідний рахунок суборендатором не буде отриманий, останній зобовязаний звернутися з метою його отримання до орендатора до настання строку сплати, або сплатити вартість електроенергії на підставі показників лічильника з використовуванням відповідних встановлених тарифів оплати (Т.3 а.с.56-68).

Факт здійснення господарської операції підтверджується податковими накладними, виданими ТОВ «Ковчег» № 84 від 04.01.2010 року, № 272 від 01.02.2010 року, № 476 від 01.03.2010 року, № 1821 від 01.10.2010 року, № 2004 від 01.11.2010 року, № 2177 від 01.12.2010 року, № 33 від 03.01.2011 року, № 78 від 01.02.2011 року, № 83 від 01.03.2011 року (Т.2 а.с.240,242,244,246,248,250,252,254,256).

Судом також встановлено, що між ТОВ «Даніель-Бутік» та ТОВ «Маспо-В» був укладений договір № 83-ЕК про відшкодування витрат балансоутримувача від 14.08.2009 року, відповідно до якого ТОВ «Маспо-В» зобовязується надавати експлуатаційні послуги з утримання будівлі з ТДЦ «Босфор», а ТОВ «Даніель-Бутік» приймає участь в затратах ТОВ «Маспо-В» на експлуатацію будівлі пропорційно займаної площі. Відповідно до п.п. 3.2.2. договору ТОВ «Даніель-Бутік» зобовязано своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати витрати ТОВ «Маспо-В» по спільному використанню електричних та водопровідних мереж, по сплаті комунальних послуг на протязі 5 банківських днів з моменту виставлення рахунка ТОВ «Маспо-В» (Т.1 а.с.174-175).

Згідно протоколу узгодження договірної ціни, що є додатком № 2 до договору від 14.08.2009 року, експлуатаційні послуги на утримання нерухомого майна, інженерних мереж та механізмів по вказано договору включають, серед іншого і електроенергію (Т.3 а.с 48).

Додатковими угодами № 1 та № 2 до договору від 14.08.2009 року умови вказаного договору змінювались, зокрема змінювались пункти щодо тарифів на комунальні послуги, зокрема на електроенергію (Т.3 а.с.54-55).

Факт виконаних робіт підтверджується актами виконаних робіт від 28.02.2010 року, згідно якого ТОВ «Маспо-В» були передані наступні роботи, зокрема спільне використання електричних мереж у лютому 2010 року, від 31.01.2010 року, згідно якого ТОВ «Маспо-В» були передані роботи, зокрема спільне використання електричних мереж за січень 2010 року, від 31.12.2009 рок, згідно якого ТОВ «Маспо-В» були передані роботи, зокрема спільне використання електричних мереж за грудень 2009 року (Т.1 а.с.176-178).

Здійснення операції підтверджується податковими накладними, виданими ТОВ «Маспо-В» № 440 від 28.02.2010 року, № 3665 від 02.12.2009 року, № 3875 від 31.12.2009 (Т.2 а.с.258, 261-262).

Судом встановлено, що згідно рахунків-фактури № 83/ЭК0110-137059 від 20.01.2010 року, № 83/ЭК0210-137498 від 22.02.2010 року та № 83/ЭК0310-138021 від 22.03.2010 року ТОВ «Даніель-Бутік» сплатив ТОВ «Маспо-В» за електричну енергію (Т.3 а.с.43-45).

Судом також встановлено, що між ТОВ «Даніель-Бутік» та ПП «ОСОБА_7 Кампані» укладений договір суборенди нерухомого майна № 209 від 01.02.2010 року. Вказаним договором, зокрема п. 3.8. передбачено сплата витрат за спожиту електроенергію, зокрема, протягом дії цього договору витрати за спожиту електроенергію суборендар оплачує орендодавцю самостійно відповідно до показників приборів обліку (електролічильника) та діючих в Україні тарифів на підставі відповідних угод між орендодавцем та постачальником таких послуг (Т.3 а.с.16-26).

Факт виконаних робіт підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт № 00000313 від 31.03.2011 року, № 00000122 від 28.02.2011 року, № РЭ000119 від 31.01.2011 року, № РЭ001882 від 30.11.2010 року, № РЭ001707 від 31.10.2010 року, № 431 від 31.03.2010 року, № 255 від 28.02.2010 року, № 75 від 31.01.2010 року, № РЭ002078 від 31.12.2010 року (Т.1 а.с.165-173).

Судом встановлено, що ПП «ОСОБА_7 Кампані» були видані ТОВ «Даніель-Бутік» податкові накладні № 3101011 від 31.01.2010 року, № 2802010 від 28.02.2010 року, № 3103007 від 31.03.2010 року, № 3110055 від 31.10.2010 року, № 3011047 від 30.11.2010 року, № 3112038 від 31.12.2010 року, № 3101053 від 31.01.2011, № 122 від 28.02.2011 року, № 143 від 31.03.2011 року (Т.2 а.с.222, 224,226,228,230,232,234,236,238).

Судом встановлено, що ТОВ «Даніель-Бутік» сплатило ПП «ОСОБА_7 Кампані» кошти за використану електричну енергію, про що свідчать платіжні доручення (Т.3 а.с.7-15).

Представник ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не заперечував щодо користування ТОВ «Даніель-Бутік» орендованими приміщеннями, здійснення в них господарської діяльності та що ці приміщення обладнані електроприладами для електроспоживання.

На підставі вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд приходить до висновку, що у всіх договорах суборенди, що були укладені ТОВ «Даніель-Бутік» з контрагентами: ТОВ «Ковчег», ТОВ «Маспо-В» та ПП «ОСОБА_7 Кампані» наявні пункти, що регулюють оплату електроенергії, таким чином, суд вважає, що електроенергія споживалася позивачем на підставі договорів з енергопостачальниками, якими в даному випадку, відповідно до ст.. 277 Господарського кодексу України орендарі приміщень, що передавалися позивачу в суборенду.

Відповідно до п. 5.1. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що діяла у перевіряє мий період, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вищевказаного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України, що набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно абз. «д», п.п. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються зокрема, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень.

Відповідно до п.п. 139.1.9 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що укладання договорів на постачання електричної енергії між ТОВ «Даніель-Бутік» та ТОВ «Ковчег», ТОВ «Маспо-В» та ПП Рент ОСОБА_7 Кампані» підтверджено всіма необхідними первинними документами, що дає право ТОВ «Даніель-Бутік» включити витрати на електроенергію за вищевказаними договорами до складу валових витрат підприємства, а тому суд вважає, що висновки податкового органу про те, що ТОВ «Даніель-Бутік» неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати по сплаті за електроенергію від ТОВ «Ковчег», ТОВ «Маспо-В» та ПП Рент ОСОБА_7 Кампані» є безпідставними.

Як зазначено податковим органом у акті перевірки, завищення валових витрат відбулося також на підставі того, що ТОВ «Даніель-Бутік» у 4 кварталі 2010 року включило до складу валових витрат витрати по інформаційних послугах по підбору спеціалістів від ПП ОСОБА_4 та від ФОП ОСОБА_5

Судом встановлено, що відповідно до договору від 11.11.2010 року № 680-ПК про надання послуг по підбору спеціалістів, укладеному між ТОВ «Даніель-Бутік» та ФОП ОСОБА_5, його предметом є надання послуг з пошуку та підбору спеціалістів, які відповідають вимогам замовника (ТОВ «Даніель-Бутік») (Т.1 а.с.149-151).

На підтвердження надання послуг за вказаним договором був складений акт виконаних робіт від 23.11.2010 року, відповідно до якого замовник ТОВ «Даніель-Бутік» прийняв спеціаліста з наданих ФОП ОСОБА_5 кандидатів, а саме ОСОБА_8 та сплатив послуги виконавця у розмірі 6000 грн. (Т.1 а.с.152).

Судом встановлено, що наказом ТОВ «Даніель-Бутік» № 76-л від 01.12.2010 року ОСОБА_8 були прийнята до ТОВ «Даніель-Бутік» на посаду адміністратора з посадовим окладом згідно штатного розкладу (Т. 1 а.с.92-93). На підставі вказаного наказу здійснений запис в трудовій книжці ОСОБА_8 (Т.1 а.с.98-99).

Також між ТОВ «Даніель-Бутік» та ФОП ОСОБА_4 укладений договір від 20.09.2010 року № 01/09-10 про надання послуг по підбору кандидатів та забезпечення персоналом, предметом якого є надання послуг з пошуку та підбору кандидатів на заміщення вакантної посади (Т.3 а.с.153-154).

Виконання вказаного договору підтверджується актом приймання передачі виконаних робіт від 20.09.2010 року, згідно якого виконавець ФОП ОСОБА_4 виконав послугу по підбору спеціаліста ОСОБА_9 та вартість виконаних послуг складає 5400 грн. (Т.3 а.с.155).

Судом встановлено, що наказом ТОВ «Даніель-Бутік» № 54-л від 09.09.2010 року ОСОБА_9 була прийнята до ТОВ «Даніель-Бутік» на посаду директора магазину з посадовим окладом згідно штатного розкладу (Т.3 а.с.108-111). На підставі вказаного наказу здійснений запис в трудовій книжці ОСОБА_9 (Т.3 а.с.123).

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вищевказаного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що згідно банківських виписок ТОВ «Даніель-Бутік» сплатило ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 надання послуг з підбору персоналу (Т.3 а.с.219-220).

Судом встановлено, що під час укладання договорів про надання послуг по підбору спеціалістів, сторонами були складені всі необхідні первинні документи, які фіксують здійснення господарських операцій.

Що стосується твердження перевіряючих стосовно того, що підприємством витрати по інформаційних послугах по підбору спеціалістів на вільні вакансії віднесені до складу валових без наявності всіх підтверджуючих документів, то суд не приймає до уваги вказані твердження оскільки вони спростовуються первинними документами, що підтверджують надання та сплату вказаних послуг та які є в матеріалах справи та крім того, жоден нормативно-правовий акт не накладає на підприємство обовязок підтверджувати право на віднесення витрат на оплату товарів до складу валових, якимось іншими документами, ніж ті, що наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив витрати по сплаті послуг з підбору персоналу, наданих ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 до складу валових витрат та останні повністю підтверджуються первинними документами.

Згідно акту перевірки, у першому кварталі 2011 року ТОВ «Даніель-Бутік» неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання продукції у контрагентів ТОВ «Страйдер», ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Альфа-Мед-2006», оскільки угоди, укладені позивачем з вказаними контрагентами мають ознаки нікчемності.

Судом встановлено, що між ТОВ «Даніель-Бутік» та ТОВ «Страйдер» був укладений договір поставки від 01.01.2011 року № 01/01/11 відповідно до якого ТОВ «Страйдер» зобовязується по замовленню ТОВ «Даніель-Бутік» передати товари (Т.1 а.с.206-209).

Факти здійснення вищевказаних господарських операцій з постачання продукції підтверджені відповідними податковими накладними, виданими ТОВ «Страйдер» від 01.02.2011 року №№ 21, 22, 23, 24, які включені ТОВ «Даніель-Бутік» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2011 року (Т.2 а.с.92).

Крім того, судом також встановлено, що ТОВ «Даніель-Бутік» та ТОВ «Альфа-Мед-2006» уклало договір постачання № 07/02 від 07.02.2011 року, відповідно до якого ТОВ «Альфа-Мед-2006» зобовязується по замовленню покупця - ТОВ «Даніель-Бутік» передати товари. Згідно п. 4.5. договору передача товару оформлюється підписанням відповідної накладної (Т.1 а.с.198-201).

Передача товару від ТОВ «Альфа-Мед-2006» до ТОВ «Даніель-Бутік» підтверджується відповідними видатковими накладними № 10/03 від 10.03.2011 року (Т.2 а.с.139-142), № 23/02 від 23.02.2011 року (Т.2 а.с.148-150), № 11/02 від 11.02.2011 року (Т.2 а.с.155-158).

Здійснення господарської операції оформлено податковими накладними, виданими ТОВ «Альфа-Мед-2006» № 35 від 10.03.2011 року (Т.2 а.с.143-147), № 69 від 23.02.2011 року (Т.2 а.с.151-154) та № 46 від 11.02.2011 року (Т.2 а.с.159-163).

Також судом встановлено, що ТОВ «Даніель-Бутік» уклало договір постачання з ПП «Ардея Тех» від 21.01.2011 року № 21/01/11, відповідно до якого ПП «Ардея Тех» зобовязується по замовленню покупця - ТОВ «Даніель-Бутік» передати товари. Згідно п. 4.5. договору передача товару оформлюється підписанням відповідної накладної (Т.1 а.с.202-205).

Передача товару від ПП «Ардея Тех» до ТОВ «Даніель-Бутік» підтверджується видатковою накладною № 270104 від 27.01.2011 року (Т.2 а.с. 164-166).

Здійснення господарської операції оформлено податковою накладною, виданою ПП «Ардея-Тех» № 110 від 27.01.2011 року (Т.2 а.с.167).

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори постачання укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними, здійснення господарських операцій контрагентами підтверджується виданими податковими накладними, а тому робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.. 3 ГК України.

Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку договори постачання, як вже зазначалося вище відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що кримінальні справи щодо здійснення фіктивної підприємницької діяльності відносно посадових осіб вищевказаних контрагентів не порушувалися.

Крім того, як встановлено судом всі вищевказані контрагенти на момент здійснення господарських операцій знаходилися і знаходяться на даний момент в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, про що свідчать відповідні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, з яких вбачається, що відомості про всіх вищевказаних контрагентів підтверджені (Т.1 а.с. 123-125, 136-138, 143-145), а також всі контрагенти мали свідоцтва про реєстрацію їх платниками податку на додану вартість.

Крім того, судом встановлено та підтверджується витягом з журналу-ордеру № 6 по 631 рахунку «розрахунки з постачальниками та підрядчиками» за січень-березень 2011 року, з якого вбачається що у ТОВ «Даніель-Бутік» у січні березні 2011 року відбувалися зміни у власному капіталі позивача у звязку з укладенням угод з контрагентами ТОВ «Страйдер», ТОВ «Альфа-Мед-2006» та ПП «Ардея-Тех».

Суд критично ставиться до посилання представника відповідача щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та контрагентами ТОВ «Страйдер», ТОВ «Альфа-Мед-2006» та ПП «Ардея-Тех» на підставі того, що дані угоди не спричиняють реального настання правових наслідків, без відображення в акті причин чому саме ці угоди не спричиняють реальних наслідків, оскільки на пропозицію суду, жодного доказу цього надано не було.

Оскільки судом встановлено, що договори постачання, укладені між ТОВ «Даніель-Бутік» та ТОВ «Страйдер», ТОВ «Альфа-Мед-2006» та ПП «Ардея-Тех» є дійсними, спрямованими на досягнення економічних результатів та отримання прибутку, всі витрати, повязані з оплатою товарів, отриманих за даними договорами підтверджені відповідними платіжними документами, суд приходить до висновку про відсутність порушень позивачем норм Податкового кодексу України, які регулюють питання щодо віднесення витрат до складу валових, а тому позивач цілком правомірно відніс витрати по оплаті отриманої продукції від ТОВ «Страйдер», ТОВ «Альфа-Мед-2006» та ПП «Ардея-Тех» до складу валових.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем цілком правомірно віднесені витрати по вищевказаним договорам до складу валових та порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, податкове повідомлення-рішення від 01.08.2011 року № 0004092301/0, яким позивачу встановлена сума грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1720412 грн. слід визнати протиправним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0004102301/0 від 01.08.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1229554 та штрафними санкціями в розмірі 139359 грн., то слід зазначити наступне.

У акті перевірки зазначено, що позивачем було завищено податковий кредит по витратах на електроенергію, отриману від ТОВ «Маспо-В», ТОВ «Ковчег» та ПП «ОСОБА_7 Компані» всього у сумі 19335 грн., також позивачем було неправомірно віднесено суму ПДВ по отриманим товарам від ТОВ «Росттон» у розмірі 544694 грн., які залишились неоплаченими станом на 31.03.2011 року, а також у лютому-березні 2011 року позивачем було завищено суму податкового кредиту на 664802 грн., в результаті того, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з податкових накладних виданих ТОВ «Страйдер», ТОВ «Альфа-Мед-2006», угоди з якими ДПІ у Малиновському районі м. Одеси вважає недійсними.

Проте суд не погоджується з вищевикладеними висновками перевіряю чого органу з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв у перевіряємий період, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст.. 7 Закону зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми містяться у ПК України, що набрав чинності 01.01.2011 року, відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вже встановлено судом, всі контрагенти, які видавали ТОВ «Даніель-Бутік» податкові накладні були платниками податку на додану вартість, всі придбані позивачем за договорами товари та послуги призначені для використання в господарській діяльності ТОВ «Даніель-Бутік».

Також судом встановлено, що не заперечується сторонами та підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6, що всі документи, які відповідно до вищевикладених норм є дійсно необхідними для формування податкового кредиту позивач мав в наявності та надав перевіряючим, а також всі ці документи знаходяться в матеріалах справи та будь-яких інших документів податковим органом не вимагалося.

Крім того, жоден нормативно-правовий акт не накладає на підприємство обовязок підтверджувати право на податковий кредит, при наявності належним чином оформлених податкових накладних, іншими документами.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушення ТОВ «Даніель-Бутік» вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Що стосується недійсності правочинів, то як уже зазначалося вище, судом встановлено відсутність підстав для визнання їх недійсними.

Отже, суд приходить до висновку, щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виданих контрагентами ТОВ «Даніель-Бутік», а отже і щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення № 0004102301/0 від 01.08.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1229554 та штрафними санкціями в розмірі 139359 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно-правові акти, що регулюють дані відносини, суд робить висновок про те, що позовні вимоги ТОВ «Даніель-Бутік» обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніель-Бутік» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 01.08.2011 року №0004092301/0, та від 01.08.2011р. №0004102301/0.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 12 грудня 2011 року

Суддя Е.А.Іванов

.