Ухвала суду № 51421768, 11.01.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 р. Справа № 5930/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання: Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларс» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларс» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Ларс» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення № 000242230335161 від 10.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що рішення № 000242230335161 від 10.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29000 грн. до ТОВ «Ларс» винесене Тернопільською ОДПІ без врахування ст. 250 ГК України, а Указ Президента України від 12.06.1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" не є Законом і не може бути застосований у даних обставинах.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 року в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем дійсно перевищено ліміт залишку готівки в касі в сумі 14500 грн. і відповідачем правомірно застосовано оскаржуване рішення.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Ларс» подало апеляційну скаргу за якою вказує на те, що податковий орган, приймаючи оскаржуване рішення, порушив встановлений ст. 250 Господарського кодексу України строк застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки охоплюється період з 15.01.2007 року по 28.05.2008 року .Також апелянт зазначає, що Указ Президента України від 12.06.1995р. №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" не є законом України, відтак податковий орган не мав права застосовувати передбачені цим Указом і не передбачені законами України фінансові (штрафні) санкції.

При цьому апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи щодо того, що працівниками державної податкової служби проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання ТОВ„Ларс" порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленим законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів у період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року та 27.05.2009 року складено акт первірки №4499/19/18/23/21139133. В Акті перевірки зазначено, що ліміт залишку готівки в касі підприємством на 2007-2008 роки не встановлювався, на 2009 рік було затверджено ліміт залишку готівки в касі підприємства у розмірі 170 гри. У зв'язку з відсутністю підписів одержувачів в видаткових відомостях у період з 15.01.2007 року по 19.03.2009 року, встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі у сумі 14500 грн. Перевірку проведено в присутності посадових осіб підприємства, які з актом перевірки ознайомлені, один примірник акта перевірки отримали та підписали.

За результатами перевірки рішенням Тернопільської ОДПІ від 10.06.2009р. №000242230335161 застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 29 000 грн. (14 500 гри. х 2) за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах.

У відповідності до п.2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ( затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320) підприємства можуть тримати у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов 'язково здасться до банків для її зарахування на банківські рахунки. Установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих випіат (п.2.9 зазначеного Положення).

Згідно з п. 3.5 Положення №637 - у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» державна податкова інспекція є органом виконавчої влади і наділена повноваженнями на виконання функцій контролю за правилами здійснення господарської діяльності. Зокрема, до функцій податкової служби входить здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Господарський кодекс України містить в собі розділ V «Відповідальність за порушення у сфері господарювання», одним із видів відповідальності є застосування до субєктів господарювання адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 1 ст.238 ГК України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Одним із видів адміністративно-господарських санкцій, відповідно до ст.239 ГК України, є штраф.

Відповідно до абз.2 п.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 року у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

За своєю сутністю фінансові санкції, які визначені вказаним Указом, є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки застосовуються уповноваженим органом державної влади (податковою службою) і мета їх застосування полягає у притягненні субєкта господарювання до відповідальності за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, на застосування фінансових санкцій, які передбачені Указом Президента України №436/95, розповсюджуються вимоги Господарського кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки, виявлене податковим органом порушення мало місце за період з 15.01.2007 року по 28.05.2008 року щодо залишку готівки в сумі 9376,71 грн., а адміністративно-господарські санкції застосовано 10.06.2009 року, то відповідач по сплину строку застосування таких санкцій не вправі був їх застосовувати.

Тому колегія суддів вважає, що відповідач мав право застосувати вказані штрафні санкції в сумі 10246,58 грн. за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі в сумі 5123,29 за період з 03.07.2008 року по 19.03.2009 року.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення. Крім того, в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови неповно з»ясував обставини справи, що мають значення для справи його висновки не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити та скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 року та постановити нову за якою частково задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларс» частково задовольнити.

Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 року у справі №2а-2811/09 та прийняти нову про часткове задоволення позовних вимог.

Скасувати рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 000242230335161 від 10.06.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларс» в сумі 9376 (дев»яти тисяч триста сімдесяти шести) грн. 71 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Т.В. Онишкевич

ОСОБА_1

Повний текст постанови

виготовлено 17.01.2011р.