Ухвала суду № 51421642, 23.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2015 рокусправа № 804/8773/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року по справі № 804/8773/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НВП" Тетра" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП" Тетра" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000362203 від 03.03.2015 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 91 800,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нереальності правочину, укладеного з ТОВ «ПРО СЕРВІС» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та сформовано податковий кредит.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована необґрунтованістю та недоведеністю відповідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Суд вказав на те, що висновки податкового органу щодо неможливості реального здійснення позивачем операції з ТОВ «ПРО СЕРВІС» носять характер припущень і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження таких висновків.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Верхньодніпровської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Тетра» по взаємовідносинам з ТОВ «ПРО СЕРВІС» за період з 01.10.2014р. по 31.10.2014р., за результатами якої складено Акт від 17.02.2015р. №106/04-16-22-03/23077206.

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення підприємством вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту за жовтень 2014 р. на суму 61200,00 грн., в результаті чого нараховано податок на додану вартість за жовтень 2014 р. у сумі 61200,00 грн., також вказано про нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання ТОВ «НВП «Тетра» товару у ТОВ «ПРО СЕРВІС».

Такі висновки податкової служби ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «НВП «Тетра» у перевіреному періоді мало господарські взаємовідносини з ТОВ «ПРО СЕРВІС».

Вказані господарські взаємовідносини ОДПІ вважає нереальними, такими, що не створюють юридичних наслідків і відповідно позбавляють ТОВ «НВП «Тетра» права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки про нереальність господарських операцій ОДПІ зроблено з огляду на наступне.

Так, в ході перевірки встановлено придбання ТОВ «НВП «Тетра» товарів на підставі договору №Т-001-013 від 12.09.2014р., укладеного з постачальником ТОВ «ПРО СЕРВІС».

В акті перевірки зазначено, що відповідно до експрес-накладної ТОВ «Нова пошта» від 11.10.2014 року товар отримано позивачем 13.10.2014р. Прибуткова накладна №609 виписана 10.10.2014р., що свідчить про те, що товар оприбуткований на підприємстві позивача раніше, ніж був доставлений ТОВ «Нова пошта» від контрагента до міста-одержувача (м. Жовті Води).

Крім цього, згідно п.5 Договору, постачальник повинен надати гарантійні документа, підтверджуючі якість продукції, проте під час перевірки позивачем не надано технічної документації (технічний паспорт, сертифікат якості, сертифікати походження та відповідності тощо), яка стосується придбаного у контрагента товару. В ході перевірки позивачем не надавались акти прийому-передачі товарів від контрагента до позивача. На письмовий запит, позивачем документи, що підтверджують транспортування товарів, придбаних у ТОВ «ПРО СЕРВІС», для перевірки не надано.

З цих підстав ОДПІ робить висновок про те, що правочини між ТОВ «НВП «Тетра» та ТОВ «ПРО СЕРВІС» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є недійсними.

На підставі акта перевірки від 17.02.2015р. №106/04-16-22-03/23077206 ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015р. №0000362203, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 91 800 грн., в т.ч. за основним платежем 61 200 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 30 600грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України, в редакцій чинній на час здійснення спірних господарських операцій, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в тій же редакції, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в тій же редакції, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару).

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПРО СЕРВІС».

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ПРО СЕРВІС».

Так, 12.09.2014 року між ТОВ «НВП «Тетра» (Замовник) та ТОВ «ПРО СЕРВІС» (Постачальник) укладено договір поставки № Т-001-013, згідно якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, придбати або виготовити та передати у власність Замовника товар вказаний в специфікації до даного договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (а.с.36).

За вказаним договором ТОВ «НВП «Тетра» у жовтні 2014 р. отримало від ТОВ «ПРО СЕРВІС» лічильники та фотоелектронні помножувачі.

Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується наступними документами:

податковою накладною №20 від 08.10.2014 р. (а.с.39), видатковою накладною №20 від 10.10.2014 р. (а.с.37),

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою за 08.10.2014 р. (а.с.41).

Отриманий ТОВ «НВП «Тетра» товар в подальшому позивачем використаний за договором №В1101/14 від 21.11.2014 р., згідно якого останнє зобов'язувалось надати продукцію ТОВ «Вега Харків» (а.с.42).

Факт виконання зазначеного договору підтверджено наданими суду: специфікацією на поставку пультів, узагальненого світлосигнального пристрою, кабелів, блоків; податковою накладною №59 від 25.11.2014 р., видатковою накладною №47 від 25.11.2014 р., товарно-транспортною накладною №Р47 від 25.11.2014 р., банківською випискою за 26.11.2014 р., банківською випискою за 01.12.2014 р, витягом з книги довіреностей, довідкою та технічною документацією на кінцеву продукцію підприємства.

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено сторони господарських операцій, визначено найменування поставлених товарів. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

При цьому, колегія суддів враховує, що вищенаведені первинні документи надавалися позивачем до перевірки та посадовими особами ОДПІ жодних зауважень до їх оформлення висловлено не було.

Як зазначено вище, в Акті перевірки ОДПІ вказує на те, що позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують транспортування товарів, придбаних у ТОВ «ПРО СЕРВІС».

Такі посилання суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки обставини, які встановлені як під час перевірки так і під час розгляду справи у суді, свідчать про те, що передача товару від постачальника до покупця здійснена експрес-доставкою ТОВ «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладною №59000077629940 від 11.10.2014 р. (а.с.38).

Отже, твердження податкової служби про відсутність доказів щодо транспортування товару є безпідставними.

Безпідставними колегія суддів вважає і доводи контролюючого органу про ненадання до перевірки сертифікатів відповідності та інших документів якості продукції, оскільки сертифікати якості містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, а відтак не можуть бути визнані первинними документами, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт здійснення господарської операції, оскільки не містять у собі тих ознак, які характеризують документ як первинний.

Не можуть бути підставою для висновків щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту і доводи податкової служби щодо несвоєчасного оприбуткування позивачем придбаного товару з огляду на встановленні обставини, які свідчать про реальність господарської операції, наслідком якої є поставка товару, сплату позивачем вартості поставленого товару, у тому числі і сплату ПДВ у вартості поставленого товару.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів ОДПІ щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПРО СЕРВІС». Наведені податковою службою в Акті перевірки обставини, з урахуванням фактичних обставин, встановлених у цій справі, не можуть бути підставою для висновків щодо нереальності господарських взаємовідносин і як наслідок, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року по справі №804/8773/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 24.09.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська