Ухвала суду № 51421134, 23.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 754/7990/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Смирнова Є.П.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10140/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Семенюк Т.А., Кравець В.А.

при секретарі - Ошедшій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2015 року у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет», заінтересована особа: ОСОБА_2, на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Клименка ОлексіяОлександровича про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника та постанову про стягнення виконавчого збору,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2015 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даної ухвали та прийняття нової про задоволення скарги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.02.2015 року з ТОВ «Фудмаркет» на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договором оренди нерухомого майна за період з 20.05.2013 року по 08.12.2014 року в сумі 926 403,50 грн., пеню в сумі 53 384,15 грн., 3 % річних в сумі 16.475,39 грн. та інфляційні збитки в сумі 99 887,94 грн., всього - 1 096.150,98 грн.

На підставі виконавчого листа № 2-221/15 від 28.04.2015 року, 13.05.2015 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві Клименко О.О. відкрито виконавче провадження.

Згідно заяви стягувача та з метою забезпечення виконання виконавчого документу, 29.05.2015 року державним виконавцем Клименко О.О. винесено постанову про арешт коштів боржника ТОВ «Фудмаркет».

Крім того, 28.05.2015 року державним виконавцем Клименко О.О. було винесено постанову про стягнення з боржника ТОВ «Фудмаркет» виконавчого збору.

Звертаючись до суду скаржник зазначав, що виконавче провадження відкрито з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», оскільки будь-якого рухомого чи нерухомого майна на території Деснянського району м. Києва ТОВ «Фудмаркет» не має, а тому вищезазначені постанови підлягають скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та постанови відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець здійснює заходи необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів, з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Як вбачається з матеріалів справи разом із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувачем, до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві було також надано копію Договору оренди нерухомого майна від 12.02.2013 року, згідно якого ТОВ «Фудмаркет» отримав у тимчасове платне користування та володіння частину групи нежилих приміщень №№ 1,5, розташовану у групі нежилих приміщень - №№ 1,2,3,5,6,7,8 - магазин продовольчих та непродовольчих товарів, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1, строком на 120 місяців, на умовах, визначених даним Договором.

В поданій заяві представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 також просив, одночасно з відкриттям виконавчого провадження, накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, а також на поточні та розрахункові рахунки, на підставі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частиною 1 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з частиною 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Враховуючи викладене суд першої інстанції, керуючись вимогами зазначених норм, дійшов правильних висновків про те, що постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника винесені державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Не може бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції посилання в апеляційній скарзі на незадоволення судом першої інстанції клопотання скаржника на надання йому часу для підготування документів, що підтверджують відсутність знаходження майна в Деснянському районі м. Києва.

Як вбачається з розписки про день та час розгляду справи представник скаржника був завчасно повідомлений про розгляд скарги та був присутній під час судового засідання 25 червня 2015 року.

Інші доводів щодо незаконності оскаржуваної ухвали апеляційна скарга в собі не містить.

Натомість, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги на постанову про стягнення виконавчого збору виходячи з наступного.

Пунктом 7 Постанови № 6 Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що відповідно до статей 28, 41, 89 Закону «Про виконавче провадження» при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

За змістом пункту 7 частини другої стаття 17 Закону «Про виконавче провадження», постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку з цим, справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Тобто, юрисдикція адміністративних суддів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

З підстав вище наведеного, суду першої інстанції при розгляді скарги на дії державного виконавця під час винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору належало керуватися роз'ясненнями викладеними в Постанові № 6 Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги на постанову державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві Клименка О.О. про стягнення з боржника ТОВ «Фудмаркет» виконавчого збору підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Врешті оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 205 ,307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» - задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет», заінтересована особа: ОСОБА_2, на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Клименка ОлексіяОлександровича про стягнення виконавчого збору - скасувати, провадження у справі закрити.

Повідомити заявнику, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

В решті зазначену ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: