Ухвала суду № 51421112, 21.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі Абдуллаєва Е.Б.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дцінвест» - Касперчик Зої Вікторівни та представника Публічного акціонерного товариства «Банк Контракт» - Брагінського Павла Олександровича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - правонаступника Публічного акціонерного товариства «Неос Банк», до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Менеджмент Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Масальот», Публічного акціонерного товариства «Банк Контракт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дцінвест» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «НЕОС БАНК» (Позивач, Банк, правонаступником якого залучено ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті Груп» (Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна Фірма «Олеван Плюс» (Відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Менеджмент Груп» (Відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Масальот» (Відповідач-5), Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» (Відповідач-6), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дцінвес» (Відповідач-7) про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором.

Унікальний номер справи: 761/5351/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12109/2015Головуючий у суді першої інстанції: Маліновська В.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.Свої позовні вимоги ПАТ «НЕОС БАНК» обґрунтовує тим, що 22.01.2008р. між Акціонерним банком «АВТОЗАЗБАНК» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №002-4/2008, за яким АБ «Автозазбанк» відкриває ОСОБА_3 кредитну лінію на поточні потреби в розмірі 16 000 000,00грн. у строк з 22.01.2008р. по 19.01.2018р. під 19% річних. Крім того, для забезпечення зобов'язань по зазначеному кредитному договору 22.01.2008р. АБ «Автозазбанк» і ОСОБА_3 уклали іпотечний договір, за яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: - нежилі приміщення в літері «А», з № 1 по № 15, № І (групи приміщень № 168), № 1 по № 30, №11 (групи приміщень № 169), загальною площею 555,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому АБ «Автозазбанк» був реорганізований у Відкрите акціонерне товариство «БАНК КІПРУ», правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство «БАНК КІПРУ», а згодом правонаступником Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ» стало Публічне акціонерне товариство «НЕОС БАНК». Без згоди Банку, ОСОБА_3 розпочав реконструкцію іпотечного майна. Після закінчення будівельних робіт Відповідач-1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про визнання за ним права власності на іпотечне майно. 23.02.2009р. рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2-873/09 позов ОСОБА_3 було задоволено частково, визнано за ОСОБА_3 право власності на групу приміщень № 172 загальною площею 366,0 кв.м. та на групу приміщень № 173 загальною площею 368,0 кв.м. по АДРЕСА_1, що були виділені з іпотечного майна. Після прийняття Святошинським районним судом м. Києва рішення від 23.02.2009р. у справі № 2-873/09 Відповідач-1 почав відчужувати іпотечне майно, яке вже мало нову нумерацію груп приміщень і було зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно як новостворений об'єкт без жодних обмежень. Поряд з цим, згідно висновку експерта № 1-12/03 від 12.03.2014р. за результатами проведення експертно-будівельно- технічного дослідження, проведеного експертом ТОВ «Український центр судових експертиз» Лісниченко С.В. загальна площа нежилих приміщень № 168, № 169, № 172 та № 173 об'єкту дослідження за адресою: АДРЕСА_1, збільшилась з 555,4 кв.м. (станом на 02.11.2005р.) до 736,9 кв.м. (станом на 29.04.2011р.) в зв'язку з проведенням реконструкції з добудовою частини приміщень з центрального фасаду за рахунок площі прибудинкової території. Водночас, площа груп нежилих приміщень № 168 та № 169 об'єкта дослідження зменшилась з 226,2 кв.м. та 329,2 кв.м. відповідно до 1,8 кв.м. та 1,1 кв.м. в зв'язку із: - розподілом групи приміщень № 168 площею 367,8 кв.м. на дві групи приміщень: № 168 площею 1,8 кв.м. та № 172 площею 366,0 кв.м.; - розподілом групи приміщень № 169 площею 369,1 кв.м. на дві групи приміщень: № 169 площею 1,1 кв.м. та № 173 площею 368,0 кв.м. Зареєструвавши за собою право власності як на новостворене майно з новою нумерацією груп приміщень, що були просто виділені з іпотечного майна, ОСОБА_3, не повідомивши Банк, продав це новостворене майно іншим особам. Так: - 23.07.2010р. між ОСОБА_3 і ТОВ «Акрополіс РеалітіГруп» було укладено договори купівлі-продажу групи нежилих приміщень № 172 в літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 366,0 кв.м. та групи нежилих приміщень № 173 в літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 368,0 кв.м.; - 04.08.2010р. ТОВ «Акрополіс Реаліті Груп» і ТОВ «Комерційна фірма «Олеван Плюс» уклали договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень № 172 в літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 366,0 кв.м. та групи нежилих приміщень № 173 в літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 368,0 кв.м.; - 18.01.2011р. ТОВ «КФ «Олеван Плюс» і ТОВ «ДЦІНВЕС» уклали договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень № 173 в літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 368,0 кв.м.; - 27.01.2011р. ТОВ «КФ «Олеван Плюс» і ТОВ «Еліт Менеджмент Груп» уклали договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень № 172 в літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 366,0 кв.м.; - 27.12.2011р. ТОВ «Еліт Менеджмент Груп» і ТОВ «НВФ «Масальот» уклали договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень № 172 в літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 366,0 кв.м.; - 16.04.2014р. ТОВ «НВФ «Масальот» і ПАТ «БАНК «КОНТРАКТ» уклали договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень № 172 в літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 366,0 кв.м. На сьогоднішній день, останніми набувачами зазначених приміщень є: - ТОВ «ДЦІНВЕС», яке набуло право власності на групу нежилих приміщень № 173 в літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 368,0 кв.м., та ПАТ «Банк «Контракт», яке набуло право власності на групу нежилих приміщень № 172 в літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 366,0 кв.м.

Поряд з цим, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Банк зазначив, що у рішенні Апеляційного суду м. Києва від 03.11.2011р. у справі № 22ц/2690/10757/11 зазначено, що Святошинський районний суд м. Києва у своєму рішенні від 23.02.2009р. у справі № 2-873/09 залишив поза увагою той факт, що Відповідач-1 (ОСОБА_3) порушив умови Іпотечного договору не отримавши письмової згоди Банку на відчуження предмету іпотеки і не надавши Банку відомостей по зміни, які відбулися з предметами іпотеки, здійснив відчуження іпотечного майна за вказаними договорами купівлі-продажу.

Враховуючи незаконність відчуження предметів іпотеки, норми ч.І ст. З, ч.ч.І, 2 ст. 23, ч.І ст.37 Закону України «Про іпотеку», п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, та в зв'язку з тим, що Банк не зміг реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, що унеможливлюється техніко-економічними показниками реконструйованих об'єктів нерухомого майна, ПАТ «Неос Банк» просив: 1) звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 002- 4/2008 від 22.01.2008р. в розмірі 17 499 313,56 грн. шляхом: - визнання за Публічним акціонерним товариством «Неос Банк» право власності на групи нежилих приміщень № 172 в літ. «А» по АДРЕСА_1, на підставі іпотечного договору від 22.01.2008р. № 165, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя за вартістю, зазначеною в момент такого набуття на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності; - визнання за Публічним акціонерним товариством «Неос Банк» право власності на групи нежилих приміщень № 168 в літ. «А» по АДРЕСА_1, на підставі іпотечного договору від 22.01.2008р. № 165, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя за вартістю, зазначеною в момент такого набуття на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності; - визнання за Публічним акціонерним товариством «Неос Банк» право власності на групи нежилих приміщень № 173 в літ. «А» по АДРЕСА_1, на підставі іпотечного договору від 22.01.2008р. №165, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя за вартістю, зазначеною в момент такого набуття на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності; - визнання за Публічним акціонерним товариством «Неос Банк» право власності на групи нежилих приміщень № 169 в літ. «А» по АДРЕСА_1, на підставі іпотечного договору від 22.01.2008р. № 165, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя за вартістю, зазначеною в момент такого набуття на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності; 2) стягнути з Відповідачі на користь Позивача судові витрати.

За клопотанням представника Позивача - ПАТ «Неос Банк» про залучення до участі у справі правонаступника Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (а.с.199 ті), яке мотивовано тим, що 30.06.2015р. між ПАТ «Неос Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу № 1-06/15-Ф, згідно з яким право грошової вимоги за кредитним договором № 002-4/2008 від 22.01.2008р., укладеним між клієнтом та ОСОБА_3, та за відповідним договором іпотеки перейшли до ТОВ «Кредитні ініціативи», судом проведено заміну Позивача у даній справі - з ПАТ «Неос Банк» на його правонаступника - ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с.24 т2).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна Фірма «Олеван Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Менеджмент Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Масальот», Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дцінвест» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, - задоволено.

У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за Кредитним договором №002-4/2008 від 22.01.2008р. на суму 14 571 049,00грн. (загальний розмір заборгованості -17 499 313,56грн.), звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 22.01.2008р.(номер в реєстрі нотаріуса №165) шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253) права власності на:

групу нежитлових приміщень №172 в літері «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 366,00 кв.м. вартістю 7 237 080,00грн.;

групу нежитлових приміщень №168 в літері «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 1,80 кв.м. вартістю 35 592,00грн.;

групу нежитлових приміщень №173 в літері «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 368,00 кв.м. вартістю 7 276 626,00грн.;

групу нежитлових приміщень №169 в літері «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 1,10 кв.м. вартістю 21 751,00грн., (загальна площа приміщень становить 736,90кв.м. вартість нежитлових приміщень №№ 168, 169, 172, 173 згідно Звіту про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості за 02.02.2015р. становить 14 571 049,00грн).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253) судовий збір на загальну суму 3 654,00грн., в рівних частинах з ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс Реаліті Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна Фірма «Олеван Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт МенеджментГруп», Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Масальот», Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дцінвест» по 522,00 грн. з кожного.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дцінвест» - Касперчик Зоя Вікторівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що ухвалюючи рішення, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема суд не дослідив ту обставину, що приміщення №173 не є та ніколи не було частиною іпотечного майна та протиправно і безпідставно визнав право власності на нього за позивачем.

Зазначає, що згідно з 4.2. ст.3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону, а на момент придбання Приміщення №173 та і на даний момент, право власності на Приміщення №173, як на окремий об'єкт нерухомості, було зареєстроване згідно чинного законодавства, судом така реєстрація незаконною не визнавалась, жодних обмежень або обтяжень на такий об'єкт в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не міститься.

Апелянт вказує, що судом не виносилась ухвала про призначення судової експертизи. Висновок експерта, що міститься в матеріалах справи, не є належним та допустимим доказом, оскільки відповідачі всупереч нормам ЦПК були позбавлені можливості поставити питання експерту чи надати додаткові докази та документи на проведення експертизи.

Посилається, що суд не дослідив ту обставину, що Позивач пропустив строк позовної давності для звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором було прийнято ще 23.10.2009 року, то трьохрічний строк на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно минув ще 23.10.2012 року, що є наслідком відмовити в задоволені позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник Публічного акціонерного товариства «Банк Контракт» - Брагінський Павло Олександрович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що ухвалюючи рішення, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що згідно зі ст. З Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Зазначає, що на момент пред'явлення позову, строк позовної давності за вказаними іпотечними договорами припинився, що матиме наслідком обов'язок суду відмовити в задоволені позову. Дана позиція також міститься в Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14 та є обов'язковою для застосування відповідно до приписів ч. 2 ст. 214 Цивільного процесуального кодексу України.

Апелянт вказує, що відповідно до Рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року по справі 22ц/2690/10557/11 судом відмовлено в задоволені прохання ПАТ «Банк Кіпру» про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на зазначені групи приміщень. Рішення набрало законної сили.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 січня 2008 року між АБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «НЕОС БАНК», та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 002-4/2008 (а.с.12-14 т1), за умовами якого Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію на поточні потреби в сумі 16 000 000,00 грн. строком з 22 січня 2008 року по 19 січня 2018 року зі сплатою 19% річних, а Позичальник зобов'язується, зокрема, забезпечити погашення кредиту не пізніше 19 січня 2018 року шляхом внесення готівки в касу Банку або перерахування коштів на позичковий рахунок за графіком, визначеному у Кредитному договору.

В подальшому Сторонами вносились зміни до умов Кредитного договору шляхом підписання Додаткових угод № 1 від 04.08.2008р. (а.с.15-16 т1), № 2 від 10.10.2008р. (а.с.17 т1), № 3 від 19.01.2009р. (а.с.18-19т1).

Також встановлено, що для забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 за Кредитним договором, 22 січня 2008 року між зазначеними сторонами було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстрований в реєстрі за№ 165 (а.с.20-23 ті).

За умовами п.1.1. вказаного Іпотечного договору, Іпотекодавець відповідає за задоволення вимог Іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення Іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з Кредитного договору № 002-4/2008 від 22 січня 2008 року, укладеного між Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_3 та додаткових угод до нього, що укладені або будуть укладені між Сторонами.

Відповідно до п. 1.2. Іпотечного договору в іпотеку передається нерухоме майно, що належить Іпотекодавцю на праві власності: - нежилі приміщення (в літ. «А»), з № 1 по № 15, № І (групи приміщень № 168), з № 1 по № 30, № II (групи приміщень № 169), загальною площею 555,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Нежилі приміщення належать Іпотекодавцю на підставі Договору дарування нежилих приміщень, посвідченого Позняковою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30 листопада 2007 року за реєстровим № 5751 та зареєстрованого Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 06 грудня 2007 року у реєстрову книгу № д.26п-260 за реєстровим № 3147-П.

Згідно п.1.3. Іпотечного договору за взаємною згодою Сторін зазначеного договору заставна вартість Предмету Іпотеки становить 7 853 356,00 грн.

Крім того встановлено, що у подальшому в зв'язку з проведенням реконструкції з добудовою частини приміщень з центрального фасаду за рахунок площі прибудинкової території Відповідачем-1 (ОСОБА_3) була збільшена загальна площа груп приміщень № 168, № 169, № 172, 173 об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 з 555,4 кв.м. (станом на 02.11.2005р.) до 736,9 кв.м. (станом на 29.04.2011р.). Водночас, площа груп приміщень № 168, 169 об'єкта зменшилась з 226,2 кв.м., 329,2 кв.м. відповідно (станом на 02.11.2005р.) до 1,8 кв.м., 1,1 кв.м. відповідно (станом на 29.04.2011р.) в зв'язку із: - розподілом групи приміщень № 168 площею 367,8 кв.м. на дві групи приміщень: № 168 площею 1,8 кв.м. та № 172 площею 366,0 кв.м.; - розподілом групи приміщень № 169 площею 369,1 кв.м. на дві групи приміщень: № 169 площею 1,1 кв.м. та № 173 площею 368,0 кв.м. Нумерація груп приміщень № 168, 169 об'єкта зазнала змін в зв'язку з: - проведенням реконструкції групи приміщень № 168 площею 226,2 кв.м., з добудовою частини приміщень першого поверху з центрального фасаду, за рахунок площі прибудинкової території; - розподілом групи приміщень № 168 площею 367,8 кв.м. на дві групи приміщень: № 168 площею 1,8 кв.м. та № 172 площею 366,0 кв.м.; - проведенням реконструкції групи приміщень № 169 площею 329,2 кв.м., з добудовою частини приміщень першого поверху з центрального фасаду, за рахунок площі прибудинкової території; - розподілом групи приміщень № 169 площею 369,1 кв.м. на дві групи приміщень: № 169 площею 1,1 кв.м. та № 173 площею 368,0 кв.м., що підтверджується Висновком експерта № 1-12/03 за результатами проведення експертно будівельно-технічного дослідження, складеного 12.03.2014р. експертом ТОВ «Український центр судових експертиз» Лісниченко С.В. (а.с. 102-117 т1).

Також встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009р. у справі № 2-873/09 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «КОД ЦЕНТР МАСТЕР», за ОСОБА_3 визнано право власності, зокрема на групи нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), а саме: групу нежилих приміщень № 168 загальною площею 1,8 кв.м., групу нежилих приміщень № 172 загальною площею 366,0 кв.м., групу нежилих приміщень № 169 загальною площею 1,1 кв.м., групу нежилих приміщень № 173 загальною площею 368,0 кв.м., як окремі об'єкти нерухомого майна (а.с.92-96 ті).

Частиною 1 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не заперечувалось сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів купівлі-продажу та інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.124-141 т.1), що на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009р. без погодження з Іпотекодержателем ОСОБА_3 здійснив відчуження групи нежилих приміщень № 172, 173 (в літ.А) на користь юридичних осіб, які в свою чергу також укладали договори купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А) загальною площею 366,0 кв.м. та 368,0 кв.м. відповідно.

Станом на день розгляду справи група нежилих приміщень № 172 (в літ.А) загальною площею 366,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ПАТ Банк «Контракт» на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.2014р., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 32311966 від 16.01.2015р. (а.с.136-137 т1), а група нежилих приміщень № 173 (в літ.А) загальною площею 368,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ТОВ «ДЩНВЕС» на підставі договору купівлі-продажу від 18.01.2011р., що підтверджується Інформацією з Реєстру права власності на нерухоме майно за № 32200270 від 14.01.2015р. (а.с.140-141 т1), та не заперечувалось сторонами по справі.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року скасовано в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_3 права власності, зокрема на групи нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «А»), а саме: групу нежилих приміщень № 168 загальною площею 1,8 кв.м., групу нежилих приміщень № 172 загальною площею 366,0 кв.м., групу нежилих приміщень № 169 загальною площею 1,1 кв.м., групу нежилих приміщень № 173 загальною площею 368,0 кв.м., як окремі об'єкти нерухомого майна (а.с.97-101 т1). У зазначеному рішенні зокрема вказано, що посилання суду першої інстанції на те, що внаслідок проведення ремонтних робіт нежитлових приміщень з'явилось інше нерухоме майно, власником якого є позивач (ОСОБА_3- Відповідачі у даній справі) не ґрунтується на нормах чинного законодавства(арк.№3 рішення). Також у рішенні зазначено, що з урахуванням наявного у справі висновку спеціаліста колегія суддів вважає, що виділення з групи приміщень по АДРЕСА_1 приміщень площею відповідно 1,8кв.м. та 1,1кв.м. з технічної точки зору також є неможливим (арк.№4 рішення).

Так, відповідно до п.1.2. Іпотечного договору всі поліпшення, перепланування, перебудови Предмету іпотеки, зроблені в період чинності цього Договору, включаються до Предмету іпотеки.

За умовами п.2.1. Іпотечного договору Іпотекодавець зобов'язаний, зокрема: - не пізніше наступного дня після настання змін надавати Іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з Предметом іпотеки, в тому числі про посягання на нього з боку третіх осіб, а також про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування предмету Іпотеки чи про будь-які інші обставини, що можуть вплинути на права Іпотекодержателя (п.п.2.1.4.); - без письмової згоди Іпотекодержателя не відчужувати Предмет іпотеки, не обтяжувати його будь- якими зобов'язаннями (спільна діяльність, лізинг, наступна оренда, користування тощо) (п.2.1.7.);

в разі поліпшення, перепланування, перебудови Предмету іпотеки, зареєструвати зазначені зміни у встановленому чинним законодавством порядку, після чого на протязі трьох днів укласти з Іпотекодержателем відповідну додаткову угоду про зміну в складу Предмету іпотеки до цього договору та нотаріально її посвідчити (п.п.2.1.8.).

Так, судом встановлено, що Відповідачем-1 без повідомлення Іпотекодержателя було здійснено реконструкцію групи нежилих приміщень № 168, 169 загальною площею 555,40 кв.м., які були передані в іпотеку, внаслідок чого значно зменшилась їх площа - 1,8 кв.м. та 1,1 кв.м. відповідно та було виділено окремі групи приміщень № 172 площею 366,0 кв.м. та № 173 площею 368,0 кв.м., які фактично відповідно до умов Іпотечного договору (п.1.2.) є складовою Предмету іпотеки, та які в подальшому без згоди Іпотекодержателя були відчужені на користь третіх осіб, внаслідок чого були порушені права останнього.

Згідно п. 4.1. Іпотечного договору право звернення стягнення на Предмет іпотеки для задоволення своїх вимог, відповідно до Кредитного договору та цього Договору, виникає у Іпотекодержателя у випадках, обумовлених положеннями Кредитного договору, цього договору та нормами чинного законодавства. Так, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання Іпотекодавцем будь-яких зобов'язань, забезпечених Іпотекою за цим Договором, вони не будуть виконані. Право Іпотекодержателя на звернення стягнення на Предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 Закону України «Про іпотеку» (п.п.2.4.3. Іпотечного договору).

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03.11.2011р. встановлено, що на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 23.10.2009р. з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Банк Кіпру» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру») стягнуто заборгованість за кредитним договором № 002-4/2008 від 22.01.2008р. в сумі 17 496 313,56 грн.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на день розгляду справи, рішення Подільського районного суду м. Києва від 23.10.2009р. не виконано, заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «Неос Банк» за Кредитним договором № 002-4/2008 від 22.01.2008р. не погашена, про що в судовому засіданні вказано представником Відповідача-1.

Також враховано судом першої інстанції, що 30 червня 2015 року між ПАТ «Неос Банк», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Банк Кіпру», яке в свою чергу є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного банку «АвтоЗАЗбанк» (Клієнт за договором), та ТОВ «Кредитні ініціативи» (Фактор за договором) було укладено Договір факторингу № 1-06/15-Ф (а.с.200-206 т1), за умовами якого в порядку та на умовах визначених договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до Боржника за Основним договором в розмірі та на умовах передбачених договором, зокрема, опис, характеристика, обсяг та розмір прав грошової вимоги до Боржника за Основним договором, що відступаються відповідно до умов цього Договору, зазначені в Додатку № 1 до цього договору.

Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу № 1-06/15-Ф від 30.06.2015р. визначено, що фактору відступаються наступні права: - права грошової вимоги за Кредитним договором № 002- 4/2008 від 22.01.2008р., укладеного між Клієнтом та ОСОБА_3, та право грошової вимоги за Основним договором забезпеченим іпотекою, зокрема відповідно до Іпотечного договору від 22 січня 2008 року, укладеного між Клієнтом та Боржником, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 22 січня 2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 165 (а.с.206-207 т1).

Разом з тим, у зв'язку з укладенням між ПАТ «Неос Банк» (Первісним Іпотекодержателем) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (Новим Іпотекодержателем) Договору факторингу № 1-06/15-Ф від 30.06.2015р., між зазначеними сторонами 30 червня 2015 року було укладено Договір відступлення (передачі) прав за Іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3516 (а.с.209-212 т1), за умовами якого Первісний Іпотекодержатель передає, а Новий Іпотекодержатель приймає всі права, що належать Первісному Іпотекодержателю за Іпотечним договором від 22 січня 2008 року, що укладений між Первісним Іпотекодержателем та ОСОБА_3 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 22 січня 2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 165 (з урахуванням всіх внесених до нього змін та доповнень) в забезпечення виконання зобов'язань Іпотекодавця за Кредитним договором, в зв'язку з чим відповідні відомості були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 39876138 від 30.06.2015р. (а.с.213-214 т1).

Статтею 513 ЦК У країни встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відбулась заміна кредитора за зобов'язаннями по Кредитному договору № 002- 4/2008 від 22.01.2008р., укладеного між АБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є ПАТ «Неос Банк», та ОСОБА_3, та по Іпотечному договору від 22.01.2008р., укладеного між АБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є ПАТ «Неос Банк», та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 165. Новим Кредитором за зобов'язаннями по Кредитному договору № 002-4/20058 від 22.01.2008р. та Новим Іпотекодержателем по Іпотечному договору від 22.01.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 165 в результаті відступлення прав вимоги стало -ТОВ «Кредитні ініціативи».

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ч.І ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч.І ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч.б ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступницгва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Відносно доводів апеляційних скарг колегія суддів зазначає, що вони необґрунтовані та не доведені належними доказами, оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини справи.

Зокрема доводи апелянтів про те, що приміщення №173 не є та ніколи не було частиною іпотечного майна та протиправно і безпідставно визнав право власності на нього за позивачем, спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Звіту про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості, складеного 02 лютого 2015 року ТОВ «Консалтингова компанія «Бі. Еф.Сі.», що діє на підставі Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 16085/14 від 04.03.2014р., оригінал якого разом з додатками був оглянутий в судовому засіданні суду першої інстанції, ринкова вартість об'єкту оцінки, яким є: нерухоме майно: група нежитлових приміщень №№ 168, 169, 172, 173 загальною площею 736,90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 визначена на рівні 14 571 049,00 грн. з врахуванням ПДВ, в тому числі: - нежитлове приміщення № 168 загальною площею 1,80 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - 35 592,00 грн.; - нежитлове приміщення № 169 загальною площею 1,10 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1-21 751,00 грн.; - нежитлове приміщення № 172 загальною площею 366,00 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - 7 237 080,00 грн.; - нежитлове приміщення № 173 загальною площею 368,00 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1-7 276 626,00 грн. (а.с.214-251 т1).

Разом з тим, відповідно до п.1.2. Іпотечного договору всі поліпшення, перепланування, перебудови Предмету іпотеки, зроблені в період чинності цього Договору, включаються до Предмету іпотеки.

З огляду на висновки, викладені в Рішенні Апеляційного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року, яким рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року скасовано в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_3 права власності, зокрема на групи нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «А»), а саме: групу нежилих приміщень № 168 загальною площею 1,8 кв.м., групу нежилих приміщень № 172 загальною площею 366,0 кв.м., групу нежилих приміщень № 169 загальною площею 1,1 кв.м., групу нежилих приміщень № 173 загальною площею 368,0 кв.м., як окремі об'єкти нерухомого майна (а.с.97-101 т1), встановлено, що посилання суду першої інстанції на те, що внаслідок проведення ремонтних робіт нежитлових приміщень з'явилось інше нерухоме майно, власником якого є позивач (ОСОБА_3- Відповідачі у даній справі) не ґрунтується на нормах чинного законодавства (арк.№3 рішення). Також у рішенні зазначено, що з урахуванням наявного у справі висновку спеціаліста колегія суддів вважає, що виділення з групи приміщень по АДРЕСА_1 приміщень площею відповідно 1,8кв.м. та 1,1кв.м. з технічної точки зору також є неможливим (арк.№4 рішення).

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором №002- 4/2008 від 22.01.2008р. в сумі 17 499 313,56грн., слід звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 22.01.2008р. (номер в реєстрі нотаріуса №165) шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» права власності на: - групу нежитлових приміщень №172 в літері «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 366,00кв.м. вартістю 7 237 080,00грн.; - групу нежитлових приміщень №168 в літері «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 1,80кв.м. вартістю 35 592,00грн.; - групу нежитлових приміщень №173 в літері «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 368,00кв.м. вартістю 7 276 626,00грн.; - групу нежитлових приміщень №169 в літері «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 1,10кв.м. вартістю 21 751,00грн.

Інші доводи апеляційних скарг відносно того, що Позивач пропустив строк позовної давності для звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором було прийнято ще 23.10.2009 року, то трьохрічний строк на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно минув ще 23.10.2012 року, що є наслідком відмовити в задоволені позову, також є необґрунтовані з огляду на таке.

Пунктом 4.4. Іпотечного договору визначено, що за рішенням Іпотекодержателя звернення стягнення на Предмет іпотеки може відбуватись шляхом позасудового врегулювання на підставі цього Договору та ст.ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку», яке може відбуватись, зокрема шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання вимог за Кредитним договором у порядку, встановленому ст.ст. 36-37 Закону України «Про іпотеку», передача у власність відбувається за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Вказана сума є базою для нарахування передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) у порядку, визначеному чинним законодавством. Іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухомість, що є Предметом іпотеки.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» (далі - Постанова від 30.03.2012р. №5) у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України "Про іпотеку").

Пунктом 39 Постанови від 30.03.2012р. № 5 передбачено, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до частини першої статті 590, статті 578 ЦК звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу.

З огляду на фактичні обставини справи, вірним є висновок суду першої інстанції, що оскільки Предмет іпотеки був реконструйований внаслідок чого були змінені його техніко-економічні показники, та групи приміщень, які фактично складали Предмет іпотеки були продані третім особам, Позивач не міг реалізувати своє право на звернення стягнення на Предмет іпотеки у спосіб позасудового врегулювання шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки, а тому суд вважає, що належний захист прав Позивача може бути здійснений шляхом визнання за ним права власності на групи нежитлових приміщень №172 загальною площею 366,00кв.м., групи нежитлових приміщень №168 загальною площею 1,80кв.м., групи нежитлових приміщень №173 загальною площею 368,00кв.м., групи нежитлових приміщень №169 загальною площею 1,10кв.м., що знаходяться в літері «А» по АДРЕСА_1.

Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з тим, апелянтами не надано жодного належного та допустимого доказу на обґрунтування вимог апеляційних скарг, будь-яких підстав для задоволення їх вимог під час судового розгляду в суді апеляційної скарги не встановлено.

З огляду на вказане, вірним є, у відповідності до ч.І ст.88 ЦПК України, стягнення з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 3 654,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дцінвест» - Касперчик Зої Вікторівни та представника Публічного акціонерного товариства «Банк Контракт» - БрагінськогоПавла Олександровича - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: